Решение № 138797922, 06.08.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2026 Справа №607/14581/26 Провадження №2/607/6302/2026

м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Сташків Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Войтків С.М..,

у відсутності сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», товариство, позивач), через свого представника Синяк Іванну Олександрівну, 03.07.2026 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1555-6180 від 22.05.2025 у розмірі 100680 гривень.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 22.05.2025 сторони уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії №1555-6180, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 20000 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період* 28 днів. В подальшому 20.06.2025, 18.07.2025, 23.07.2025, 15.08.2025 між сторонами укладено додаткові угоди, згідно з якими сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у розмірах 5000 грн, 4200 грн, 3000 грн та 4800 грн. Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та додатковими угодами утворилась загальна заборгованість на суму 100680 гривень, а саме: заборгованість за кредитом 24000 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 57940,80 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК 18020 гривень; заборгованість із комісії 720 гривень. 16.05.2026 позивач направив відповідачу письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, яка залишилась без виконання.

Ухвалою судді від 08.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання 30.06.2026 о 10 год. 30 хв., яке, у зв`язку з неявкою відповідача, відкладено на 04.08.2026 на 11 год 10 хв.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак разом із позовною заявою надійшло клопотання представника позивача Резуєва Є.В., у якому він просив розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явилась, не повідомивши про причини неявки. Відзиву на позов від нього не надходило.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач була належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явилась у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а представник позивача у позовній заяві не заперечив проти такого вирішення справи.

Ухвалення та проголошення судового рішення згідно з вимогами ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено до 14 год 50 хв 06.08.2026.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 22.05.2025 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в електронній формі уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1555-6180.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 20000 грн; строк кредитування 365 днів.

Позичальник підписав договір за допомогою одноразового ідентифікатора A 7632.

20.06.2025, 18.07.2025, 23.07.2025, 15.08.2025 «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в електронній формі уклали додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії № 1555-6180.

Відповідно до умов додаткової угоди від 20.06.2025 відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн, додаткової угоди від 18.07.2025 4200 грн, додаткової угоди від 23.07.2025 3000 грн, додаткової угоди від 15.08.2025 4800 грн, строк кредитування відповідно до кожної з цих угод 365 днів.

Позичальник підписав додаткові угоди за допомогою одноразових ідентифікаторів A3686, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

Відповідно до квитанції про перерахування коштів, довідки ТОВ «Контрактовий дім» та довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс», про перерахування суми кредиту № 1555-6180 від 22.05.2025 вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» успішно, через систему платежів LiqPay, здійснив видачу відповідачу коштів за кредитним договором № 1555-6180 від 22.05.2025 на № платіжної картки НОМЕР_4 22.05.2025 в розмірі 20000 грн., 18.07.2025 в розмірі 4200 грн., 23.07.2025 в розмірі 3000 грн, 20.06.2025 в розмірі 4800 грн та на картку № НОМЕР_5 20.06.2025 в розмірі 5000 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №1555-6180 від 22.05.2025 станом на 05.05.2026 наявна прострочена заборгованість в розмірі 100680 гривень, а саме: заборгованість за кредитом 24000 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 57940,80 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК 18020 гривень; заборгованість з комісії 720 гривень.

16.05.2026 позивач направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, якою повідомив про порушення умов Кредитного договору щодо внесення оплати, внаслідок чого виникла заборгованість, прострочена на строк понад один календарний місяць, та необхідність у зв`язку з цим протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити ТОВ «Укр Кредит Фінанс», зазначені в Договорі.

Як зазначено в позовній заяві, вказана вимога залишилась без виконання.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що «суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046 1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, у період дії воєнного стану, в силу вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не може нараховуватися та підлягають списанню суми, передбачені статтею 625 цього Кодексу, а також неустойка (штраф, пеня) за таке кредитного зобов`язання.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю " Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 22.05.2025 уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії №1555-6180 та 20.06.2025, 18.07.2025, 23.07.2025, 15.08.2025 додаткові угоди до нього.

Факт перерахування коштів підтверджується квитанцією, довідкою ТОВ «Контрактовий дім» та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс», які досліджені судом.

Умови договору відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим позивач 16.05.2026 направив йому вимогу про усунення порушень умов кредитного договору згідно зі ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та вимагав достроково повернути заборгованість станом на 05.05.2026 на суму 100680 грн (з яких основна заборгованість 24000 грн, проценти 57940,80 грн, проценти річних на підставі ст. 625 ЦК 18020 грн, комісія 720 грн), яка залишилася без виконання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачеві відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідач не надав до суду жодних розрахунків, які б спростовували визначений розмір заборгованості за тілом кредиту в розмірі 24000 грн та 57940,80 грн заборгованості за відсотками, разом 81940,80 гривень, тому вказана сума підлягає стягненню із відповідача.

Щодо вимоги про стягнення комісії.

Позивачем нарахована комісія, яка передбачена договором.

Разом із тим, у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, пов`язаних з отриманням та обслуговуванням кредиту, які фактично надавалися відповідачу та за які встановлено відповідну комісію. Тому, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21, зміст яких наведено вище, суд вважає, що положення договору щодо сплати такої комісії є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, суд враховує, що сторони погодили стандартну відсоткову ставку в розмірі 1,00% за кожен день користування кредитом, та такий розмір кредитної ставки відповідає максимально дозволеному статтею 8 Законом України «Про споживче кредитування». При цьому розмір комісії включається до максимальної відсоткової ставки, який, як констатовано судом, вже становить максимальний розмір, визначений у статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відтак, умови договору щодо сплати комісії суд вважає нікчемними, а тому вони не створюють будь-яких наслідків.

Суд вважає безпідставними посилання позивача при обгрунтуванні правомірності нарахування комісії на постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц, яка не є релевантною до обставин справи, що розглядається, та на постанову ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, оскільки вона, хоч інтерпретована позивачем на власну користь, проте в п. 32.8 цієї постанови прямо зазначено: «Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними», та жодних висновків щодо підставності стягнення комісії за відсутності в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, ця постанова не містить.

За вказаних обставин у задоволенні позову в частині стягнення комісії в розмірі 720 гривень слід відмовити.

Також суд вважає необгрунтованими вимоги позивача в частині стягнення процентів за ст. 625 ЦК України, оскільки вони нараховані в період дії воєнного стану, що суперечить вимогам пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Покликання позивача на Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень суд відхиляє, оскільки відповідні зміни у пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо всіх кредитних договорів, в тому числі і споживчих, не вносилися та є чинними.

Більше того, як видно із наданого розрахунку, позивачем нараховано відсотки за ст. 625 ЦК України у період строку кредитування, разом із відсотками за користування кредитом.

Разом з тим, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

Тому, вимога про стягнення процентів згідно зі ст. 625 ЦК України у розмірі 18020 грн не підлягає до задоволення.

З урахуванням викладеного суд приходить до переконання про порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом часткового задоволення його позову та стягнення з відповідача 81940,80 гривень заборгованості за кредитним договором, з яких 24000 грн заборгованості за тілом кредиту та 57940,80 грн заборгованості за відсотками.

Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати на суму 2662,40 грн зі сплати судового збору.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, на суму 81940,80 грн із 100680 грн, що становить 81,39%, на підставі частини першої 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 2166,93 грн (81,39 % від 2662,40 грн) гривень судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280, 281-284, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 81940,80 гривень заборгованості за кредитним договором №1555-6180 від 22.05.2025 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2166,93 грн сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження юридичної особи: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

СуддяН. М. Сташків