Решение № 138797362, 05.08.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/958/26

Провадження № 2/455/693/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2026 року м. Старий Самбір

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі судді Титова А.О.

за участю секретаря судового засідання Гавриляк О.Б.

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу

за позовом ТОВ «КОШЕЛЬОК»

до відповідача ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6472,56 грн, -

ВСТАНОВИВ:

ВИКОРИСТАНІ У РІШЕННІ УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

Позивач - ТОВ «КОШЕЛЬОК»,

Відповідач - ОСОБА_1 ,

Кредитний договір - Договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту 3019010061-458383 від 09.09.2021,

ЦК України - Цивільний кодекс України,

ЦПК України - Цивільний процесуальний кодекс України.

ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Стислий зміст позовних вимог, правова позиція позивача

09.09.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено Кредитний договір, відповідно до умов якого, Позивач зобов`язався надати Відповідачу в кредит грошові кошти в сумі 2700,00 грн на строк 30 днів, а Відповідач зобов`язався повернути кредит у визначений договором строк та сплатити відсотки за користування кредитом.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у встановленому Кредитним договором порядку та розмірі, Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим, у Відповідача утворилась заборгованість за Кредитним договором у розмірі 6472,56 грн, про стягнення якої з Відповідача на свою користь - Позивач звернувся до суду із позовом у поточній справі.

Позивач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Правова позиція відповідача

Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, своїм правом на надання відзиву - не скористався.

ЗАОЧНИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ

Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина 1 статті 280 ЦПК України).

Оскільки наявні всі процесуальні умови для ухвалення заочного рішення - судом здійснюється заочний розгляд справи.

ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Цивільні права і обов`язки, договір

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 2 статті 11, частина 1 статті 626, частина 1 статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 ЦК України).

Електронний договір

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (пункт 5 частини 1 статті 3, частина 7 статті 11 Закону «Про електронну комерцію»).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону «Про електронну комерцію»).

Кредитний договір, повернення кредиту, відсотки

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина 2 статті 1056-1 ЦК України).

Принципи цивільного судочинства, тягар доказування

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Змагальність сторін полягає, зокрема, в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, при цьому, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3 та 4 статті 12 ЦПК України, частина 1 статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Принцип диспозитивності, в свою чергу, полягає у розгляді справи судом не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та за умов того, що кожен учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а суд, за загальним правилом позбавлений права збирати доказі з власної ініціативи (частини 1, 2 та 3 статті 13 ЦПК України).

Належність та достовірність доказів

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 77 та частина 1 статті 79 ЦПК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №334/3056/15, від 14.11.2025 у справі №754/7038/23 та інші).

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Кредитний договір у поточній справі укладений 09.09.2021 в електронній формі між Позивачем як кредитодавцем та Відповідачем як позичальником за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, та, відповідно до положень абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, вважається таким, що за правовими наслідками його укладення - прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а отже є обов`язковим для виконання сторонами з огляду на вимоги частини 1 статті 629 ЦК України.

Згідно з Кредитним договором, Позивач надає, а Відповідач отримує кредит на наступних умовах: (-) тип кредиту - споживчий кредит (пункт 1.2. договору); (-) розмір кредиту - 2700,00 грн (пункт 1.1. договору); (-) строк кредитування - 30 днів - «Лояльний період» (пункт 2.1. договору); проценти за користування кредитом протягом "Лояльного періоду" - 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з 30 дня користування кредитом (1.3.3.1. договору).

На виконання умов Кредитного договору 09.09.2021 Позивач перерахував на вказані у Кредитному договорі реквізити банківської карти Відповідача кредит у розмірі 2700,00 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку Відповідача в АТ КБ «ПриватБанк» від 09.09.2021.

Доказів належного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором - матеріали справи не містять.

МОТИВИ СУДУ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно розрахунку позовних вимог, загальна заборгованість Відповідача за Кредитним договором становить 6472,56 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2172,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 4300,56 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 - право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

За умовами Кредитного договору (пункт 2.1.) передбачено, що строк кредитування становить 30 днів, що також є "лояльним періодом", протягом якого Відповідач повинен сплачувати проценти за користуванням кредитом за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Розмір процентів за користування кредитом на рівні 0,01 % протягом "лояльного періоду" (30 днів з дня укладення договору) чітко встановлено положеннями пункту 1.3.3.1. Кредитного договору та будь-яких додаткових застережень з приводу розміру процентної ставки не містить.

Всупереч таким умовам Кредитного договору, Позивач у позовній заяві стверджує, що відсоткова ставка за коритсування кредитом протгом "Лояльного періоду" становить 2.2%, та представляє суду відповідні розрахунки заборгованості, які з огляду на викладене, не узгоджуються з умовами укладеного сторонами Кредитного договору.

Таким чином, з урахуванням умов Кредитного договору щодо суми кредиту (2700,00 грн), укладення такого договору 09.09.2021, строку кредитування - 30 днів (тобто до 08.10.2021), ставки відсотків (0,01%), Відповідач за користування кредитом протягом строку кредитування зобов`язався сплатити Позивачу 8,10 грн (2700/100*0,01*30 = 8,10).

З представленого Позивачем розрахунку заборгованості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором, в якій вказуються відомості про дату надання кредиту, дати та розміру нарахування процентів, дати здійснення виплат Відповідачем вбачається, що Відповідачем 08.10.2021 здійснено платіж на загальну суму 2310,00 грн, з яких Позивачем зараховано: 1782,00 грн - як сплата відсотків; 528,00 грн - як сплата по кредиту.

Таким чином, Позивачем неправомірно зараховано суму у розмірі 1773,90 (1782 - 8,1 = 1773,90) як сплату Відповідачем відсотків за користування кредитом, замість врахування такої суми як сплати тіла кредиту, оскільки за період користування кредитом з 09.09.2021 по 08.10.2021 Відповідач, відповідно до вищезгаданих умов Кредитного договору, повинна була сплатити лише 8,10 грн відсотків за користування кредитом.

Таким чином, Відповідач, здійснивши 08.10.2021 платіж на загальну суму 2310,00 грн - повністю сплатила відсотки за коритсування кредитом у розмірі 8,10 грн, а також повернула Позивачу частину тіла кредиту на суму 2301,90 грн (2310-8,10=2301,90), а заборгованість Відповідача за тілом кредиту станом на 08.10.2021 становила 398,10 грн (2700-2301,90=398,10).

При цьому, з огляду на вищевикладені правові позиції Великої Палати Верховного Суду, право Позивача на нарахування Відповідачу процентів за користування кредитом припинилось після спливу строку кредитування (у даному випадку - 30 днів), у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з Відповідача нарахованих Позивачем процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування - стягненню з Відповідача не підлягають.

Також суд не погоджується з доводами Позивача в частині того, що факт користування Відповідачем сумою наданого кредиту після закінчення «лояльного періоду» є відкладальною обставиною, що обумовлено в пункті 3.6. Кредитного договору, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 9 статті 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» нечіткі або неоднозначні положення договорів про надання фінансових послуг (у тому числі щодо прав та обов`язків сторін) за участю споживача тлумачаться на користь споживача.

Так, у розділі Кредитного договору «2. СТРОКИ В ДОГОВОРІ», а саме в пункті 2.1. - чітко встановлений строк кредитування - 30 днів (Лояльний період), а в пункті 2.2. передбачено можливість продовження Лояльного періоду - тобто строку кредитування виключно позичальником - тобто Відповідачем. І саме на ці положення договору щодо строків кредитування правомірно міг розраховувати Відповідач пи його укладенні.

При цьому, у пункті 8.1. Кредитного договору вказується, що внесення змін та/або доповнень до цього Договору можливе тільки за попередньою письмовою згодою Сторін, що стають невід`ємною частиною цього Договору.

В той же час, у пункті 3.6. Кредитного договору вказується, що факт користування позичальником (Відповідачем) сумою наданого кредиту після закінчення «Лояльного періоду» є відкладальною обставиною, що має наслідком продовження строку користування кредитом.

Однак положення такого пункту щодо відкладальної обставини яка прямо впливає на строк дії договору - автором редакції Кредитного договору - тобто Позивачем, викладено не у чітко передбаченому для цього розділі Кредитного договору «2. СТРОКИ В ДОГОВОРІ», а розміщено в пункті 3.6. розділу "ПЛАТА ЗА КОРИСТУВАННЯ" поміж положень договору про застосування процентних ставок та наслідків прострочення сплати кредиту.

Такі обставини викликають сумнів у тому, що при підписанні Кредитного договору Відповідач була чітко ознайомлена з умовами Кредитного договору щодо строків договору, оскільки такі умови викладені у зовсім іншому розділі договору, ніж у розділі, який безпосередньо, з огляду його назву - «2. СТРОКИ В ДОГОВОРІ», мав би містити всі положення договору, які стосуються строків у такому договорі.

Разом з цим, в паспорті споживчого кредиту вказано виключно про строк кредитування у 30 днів з можливістю продовження, що узгоджується з вищевикладеними положеннями пунктів 2.1. та 2.2. Кредитного договору. Однак, в паспорті споживчого кредиту в інформації щодо строків кредитування не вказано жодних застережень щодо існування будь-якої відкладальної обставини щодо строку дії договору.

За наведених обставин, враховуючи наявність у Кредитному договорі неоднозначних положень щодо строку кредитування, суд, здійснюючи тлумачення таких положень на користь споживача, дійшов висновку про те, що умовами Кредитного договору у пункті 2.1. чітко визначено строк кредитування у 30 днів з можливість його продовження виключно позичальником - тобто Відповідачем, за попередньою письмовою згодою сторін, що є невід`ємною частиною цього договору на підставі пунктів 2.2. та 8.1. Кредитного договору.

У даному випадку матеріали справи не містять доказів того, що Відповідачем ініціювались, а сторонами вносились зміни до пункту 2.1. Кредитного договору щодо строку кредитування, у зв`язку з чим, строк кредитування за Кредитним договором у даному випадку становить 30 днів.

ВИСНОВКИ СУДУ

За викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за тілом кредиту, у зв`язку з чим з Відповідача на користь Позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 398,10 грн. Правових підстав для задоволення позовних вимог в іншій частині - суд не вбачає.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Склад судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи - зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (частина 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, серед іншого, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункти 1 та 2 частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Судовий збір

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1 та 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (6%), у зв`язку з чим, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 159,74 грн.

Професійна правнича допомога, порядок розподілу витрат

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України та передбачено положеннями статті 15 ЦПК України.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

У розумінні умов частин 4 - 6 статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас у частині 3 статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Витрати Позивача на професійну правничу допомогу

З представлених суду документів вбачається, що між Позивачем та Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025, на виконання умов якого, з урахуванням додатку до вказаного договору від 20.02.2026, Позивачу надані послуги з оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги, збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору, складання позовної заяви, формування додатків (доказів) до позовної заяви, (для суду та відповідачу), відправка позову стороні, до суду, вартістю 10000,00 грн.

З огляду на обставини справи, та представлені суду документи, справа даної категорії не є складною, за ціною позову відноситься до малозначних, обсяг позовних вимог стосувався виключно стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитом. Крім того, така справа є типовою для адвокатів, які здійснюють супровід справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

За викладеного, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України та вищевикладеної правової позиції, викладеній у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, з урахуванням ціни позову, несуттєве (з огляду на цю є ціну позову) значення справи для Позивача, який за відомостями ЄДР з 19.09.2016 року займається діяльністю з кредитування та має лише статутний капітал у розмірі 5000000,00 грн, враховуючи також те, що результат вирішення справи не міг вплинути репутацію Позивача, а сама справа не викликала публічний інтерес - обґрунтованим та пропорційним до предмета спору є витрати Позивача у обмеженому судом з огляду на розумну потребу судових витрат для поточної справи розмірі - 3000,00 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог (6%), витрати Позивача на професійну правничу допомогу розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з Відповідача на користь Позивача слід стягнути 6% від 3000,00 грн, що становить 180,00 грн.

РІШЕННЯ СУДУ

Керуючись статтями 258, 259, 264, 265, 282, 284, 288, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» (ЄДРПОУ 40842831, адреса: 08135, с. Чайка, вул. Антонова, будинок №8А, Бучанського району Київської області) заборгованість за кредитним договором у розмірі 398,10 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» (ЄДРПОУ 40842831, адреса: 08135, с. Чайка, вул. Антонова, будинок №8А, Бучанського району Київської області) судовий збір у розмірі 159,74 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» (ЄДРПОУ 40842831, адреса: 08135, с. Чайка, вул. Антонова, будинок №8А, Бучанського району Київської області) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 180,00 грн.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження

Повне заочне рішення суду складено та підписано без його проголошення у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи. Датою складення повного заочного рішення є дата його постановлення.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного заочного рішення суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому ЦПК України, апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Титов А.О.