Постановление суда № 138796382, 05.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/6656/26

Чернігівській окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 15.06.2026,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби у м. Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України у Сумській області про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

До суду 13.07.2026 від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 15.06.2026.

У поданій заяві позивач просить суд:

- поновити позивачу та для позивача пропущений строк звернення з заявленим позовом;

- звільнити позивача від сплати судового збору за подання цього позову, або відстрочити позивачу (та для позивача) сплату судового збору за подання позову до винесення у справі судового рішення, про що винести відповідну ухвалу;

- прийняти та призначити позов до судового розгляду в загальному порядку;

- прийняти й задовольнити клопотання (заяву) позивача про залишення без розгляду позовних вимог (вимоги позову) про стягнення з відповідачів 3% річних на суми неправомірно стягнутих коштів.

З огляду на вказану заяву, суддею встановлено, що такою заявою вимоги ухвали суду від 15.06.2026 не виконано з огляду на таке.

Щодо усунення недоліків шляхом викладу змісту позовних вимог до відповідачів та визначення способу захисту порушеного права, виходячи із повноважень суду при вирішенні справи, то подана заява не містить прохальної частини позову із зазначенням способу захисту порушеного права.

Відтак, суддя повторно звертає увагу позивача, що задля вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у даній справі, позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог КАС України шляхом викладу змісту позовних вимог до відповідачів та визначення способу захисту порушеного права, виходячи із повноважень суду при вирішенні справи.

Щодо сплати судового збору.

Відповідно до частини третьої статті161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3328 грн.

Таким чином, ставка судового збору за подання адміністративного позову із однією вимогою немайнового характеру становить 1331,20 грн.

Разом із тим, до матеріалів позовної заяви не подано доказу сплати судового збору.

На виконання ухвали суду від 15.06.2026 позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору, оскільки він є учасником бойових дій , сплачує аліменти та перебуває у складному фінансовому становищі.

Разом з тим, як уже зазначалося в ухвалі суду від 15.06.2026 зазначено:

Пункт 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 зазначила, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону № 3551-XII. А стаття 22 цього ж Закону передбачає, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону № 3551-XII.

Разом з тим, в ухвалі від 11.09.2024 у справі № 567/79/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості. Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.

Спірні правовідносини у даній справі стосуються протиправної бездіяльності органів ДВС в рамках виконання стягнення штрафу у сфері безпеки дорожнього руху. Отже спір не пов`язаний з соціальним захистом позивача, як учасника бойових дій, а тому не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Водночас, відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У свою чергу, стаття 8 Закону України "Про судовий збір" передбачає встановлення судом розміру річного доходу особи за попередній календарний рік.

Водночас позивачем не надано суду засвідчену копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній 2025 календарний рік.

При цьому, суд звертає увагу, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Суддя повторно звертає увагу позивача, що для усунення цього недоліку йому необхідно надати копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній 2025 календарний рік.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про невиконання позивачем вимог ухвали від 15.06.2026 про залишення позовної без руху, що згідно положень пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.

Разом із тим, слід враховувати, що частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Згідно із частиною другою статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи вище викладене, а також з метою запобігання обмеження права позивача на звернення до суду, належним буде продовжити строк виконання ухвали суду від 15.06.2026 на 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.

Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Продовжити строк виконання ухвали суду від 15.06.2026 на 5 днів з дня отримання даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовна заява буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя І.І. Соломко