Постановление суда № 138795808, 16.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34958/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженні № 12021000000001166 від 27.09.2021 р,-

В С Т А Н О В И В:

25.06.2026 року в провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12021000000001166 від 27.09.2021 рз метою забезпечення збереження речових доказів, на майно, вилучене у ході обшуку 19.06.2026, за адресою: м. Одеса, пров. Джевецького (Лермонтовський), буд. 9, за місцем здійснення діяльності ТОВ «ВІВАМЕД», а саме на:

мобільний телефон марки IPhone у корпусі білого кольору, який перебуває у заблокованому стані;

жорсткий диск марки Toshiba об`ємом 500 ГБ S/N 22PGT09NTLSH, який містить скан-копіїї медичних документів моряків;

ноутбук марки «Apple MacBook Air» Model A3449 у корпусі рожевого кольору, у заблокованому стані;

ноутбук марки «DELL» S/N 8PJR9H2 у корпусі чорного кольору, який містить листування у месенджері «WhatsAPP», з-приводу обставин вчинення кримінального правопорушення;

ноутбук марки «ASUS» у корпусі сірого кольору S/N KBN0CX05899745B, у заблокованому стані.

блокнот зеленого кольору з написом «U», який містить чорнові записи.

договір № 01-05/03 від 15.04.2026 суборенди нерухомого майна на 3 арк.;

рахунок фактура №6-11.13-158 з актом на 3 арк., що належать ТОВ «ВІВАМЕД».

Сторона обвинувачення вказує на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування, а Офісом Генерального прокурора - процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12021000000001166 від 27.09.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368-4 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, які за співучастю з посадовими особами навчально-тренажерних закладів, внесених до переліку установ, що здійснюють підготовку моряків за схваленими напрямами відповідно до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року (зі змінами) та законодавства України, в тому числі голів та заступників голів комісій медичних закладів, включених до затвердженого Переліку закладів охорони здоров`я, та які мають право проводити медичні огляди моряків, а також посередників, які діють в інтересах організувала корупційну схему в сфері підготовки та дипломування моряків і видачі медичних документів, чим завдали значної шкоди державним інтересам та іміджу України, а також надає можливість уникнути призову військовозобов`язаних, та можливість перетину кордону України на час дії відповідних обмежень.

В ході виконання доручення слідчого, на підставі матеріалів які надійшли від ДСР НПУ встановлено, що зазначена корупційна схема охоплює кілька взаємопов`язаних напрямів протиправної діяльності, які об`єднують учасників ринку надання послуг для моряків, а саме, незаконне оформлення медичних документів громадянам України, які перебувають за межами держави, без фактичного проходження медичного огляду та без особистої присутності моряка, за що посадові особи отримують неправомірну грошову винагороду; незаконна видача підфлажних документів на бланках держави прапора судна особами, які не мають відповідних повноважень, офіційно наданих країною реєстрації прапора; у порушення чинних нормативно-правових актів здійснювалася видача сертифікатів про проходження навчання без фактичної присутності слухачів під час практичного етапу навчання та складання іспиту, які фактично перебувають за межами території України, що підтверджує порушення встановленого порядку та чинного законодавства; видача освітніх документів без фактичного проходження навчання або курсів підготовки, які надалі можуть використовуватися разом з іншими документами для незаконного отримання дозволів на перетин державного кордону України під час дії воєнного стану особами призовного віку; ухилення від сплати податків, що проявляється у перерахуванні коштів за надані послуги на особисті банківські рахунки посадових осіб або їхніх родичів з метою зменшення податкового навантаження, та є фактом приховування фактичної видачі підфлажних документів.

Так, відповідно до Морської трудової конвенції (MLC, 2006): Правило 1.2, стандарт A1.2 пункт 1 передбачає, що моряки не повинні працювати на судні без дійсного медичного свідоцтва, яке підтверджує їхню придатність до роботи. Пункт 2(b) вимагає, щоб медичний сертифікат видавався лише після особистого огляду, проведеного кваліфікованим лікарем. Пункт 4 дозволяє використання національних форм свідоцтв за умови відповідності міжнародним вимогам.

Згідно з Конвенцією STCW (1978, з поправками): Розділ A-I/9, пункт 1 вимагає, щоб моряки проходили медогляд для підтвердження своєї придатності до служби. Пункт 3 зазначає, що огляд має проводитися особисто уповноваженим медичним працівником. Пункт 7 визначає, що сертифікати мають відповідати мінімальним міжнародним стандартам.

У Вказівках МОП/ВООЗ для медичних оглядів моряків (2013): Розділ 2.1 підтверджує, що огляд має проводитися в присутності моряка. Розділ 4.3 вимагає, щоб лікар особисто проводив медичне обстеження перед видачою сертифіката.

Національне законодавство також чітко визначає процедуру проведення медичних оглядів: Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 листопада 1996 року № 347, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 квітня 1997 року за № 108/1912 «Про затвердження Правил визначення придатності за станом здоров`я осіб для роботи на суднах», видача медичних свідоцтв без проведення особистого огляду не передбачена. Натомість, головний лікар за грошову винагороду, без присутності особи видає, як свідоцтва медичного стану моряка так і підфлажні документи країни реєстрації прапора судна.

Як наслідок, заклади охорони здоров`я України та медичні працівники не мають повноважень на видачу медичних свідоцтв (підфлажних документів) від імені іноземних держав прапора, зокрема Панами, Ліберії та інших, на офіційних бланках країни реєстрації прапора без належного уповноваження (акредитації) з боку відповідної морської адміністрації зазначених держав. Така діяльність суперечить вимогам Правила 1.2 Конвенції про працю в морському судноплавстві, 2006 року (MLC 2006) та Правила I/9 Міжнародної конвенції про підготовку, дипломування і несення вахти моряками (STCW), 1978 року, які передбачають, що медичні сертифікати моряків можуть видавати лише лікарі або заклади, уповноважені адміністрацією держави прапора судна.

В той-же час встановлено, що непоодинокі факти в яких голови комісій видавали медичні довідки особам (морякам), які на час проходження комісії перебували за межами території України, в порушення вимог Правил визначення придатності за станом здоров`я осіб для роботи на суднах.

Так, в ході виконання доручення співробітниками ДСР НПУ, встановлено, що до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення причетні службові особи ТОВ «ВІВАМЕД» (код ЄДРПОУ 34321013), які здійснюють діяльність в приміщеннях на другому поверсі будівлі за адресою: м. Одеса, провулок Джевецького (Лермонтовський), будинок 9.

Встановлено службові особи та медичні працівники ТОВ «ВІВАМЕД» (код ЄДРПОУ 34321013) виготовляють, підписують та видають медичні документи морякам, громадянам України, що перебувають на території інших держав, без фактичного проходження та присутності моряка під час огляду.

19.06.2026 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем здійснення діяльності ТОВ «ВІВАМЕД», а саме за адресою: м. Одеса, пров. Джевецького (Лермонтовський), буд. 9, під час якого, з-поміж іншого, виявлено та вилучено:

мобільний телефон марки IPhone у корпусі білого кольору, який перебуває у заблокованому стані;

жорсткий диск марки Toshiba об`ємом 500 ГБ S/N 22PGT09NTLSH, який містить скан-копіїї медичних документів моряків;

ноутбук марки «Apple MacBook Air» Model A3449 у корпусі рожевого кольору, у заблокованому стані;

ноутбук марки «DELL» S/N 8PJR9H2 у корпусі чорного кольору, який містить листування у месенджері «WhatsAPP», з-приводу обставин вчинення кримінального правопорушення;

ноутбук марки «ASUS» у корпусі сірого кольору S/N KBN0CX05899745B, у заблокованому стані.

блокнот зеленого кольору з написом «U», який містить чорнові записи.

договір № 01-05/03 від 15.04.2026 суборенди нерухомого майна на 3 арк.;

рахунок фактура №6-11.13-158 з актом на 3 арк., які мають суттєве значення для кримінального провадження, проте дозвіл на вилучення яких не передбачено ухвалою слідчого судді.

Прокурор в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі. Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Згідно статті 98 КПК України Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Положеннями статті 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 10 статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У частині 2 статті 173 КПК України зазначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з положеннями ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна.

Частиною другою статті 100 КПК України визначено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Частиною 2 статті 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Під час вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка визначає, що ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов`язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року. У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12021000000001166 від 27.09.2021 р на тимчасово вилучене майно в ході проведення обшуку м. Одеса, пров. Джевецького (Лермонтовський), буд. 9 , з метою забезпечення збереження речових доказів, що визначено пунктами 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженні № 12021000000001166 від 27.09.2021 р - задовольнити.

Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, на майно, вилучене у ході обшуку 19.06.2026, за адресою: м. Одеса, пров. Джевецького (Лермонтовський), буд. 9, за місцем здійснення діяльності ТОВ «ВІВАМЕД», а саме на:

мобільний телефон марки IPhone у корпусі білого кольору, який перебуває у заблокованому стані;

жорсткий диск марки Toshiba об`ємом 500 ГБ S/N 22PGT09NTLSH, який містить скан-копіїї медичних документів моряків;

ноутбук марки «Apple MacBook Air» Model A3449 у корпусі рожевого кольору, у заблокованому стані;

ноутбук марки «DELL» S/N 8PJR9H2 у корпусі чорного кольору, який містить листування у месенджері «WhatsAPP», з-приводу обставин вчинення кримінального правопорушення;

ноутбук марки «ASUS» у корпусі сірого кольору S/N KBN0CX05899745B, у заблокованому стані.

блокнот зеленого кольору з написом «U», який містить чорнові записи.

договір № 01-05/03 від 15.04.2026 суборенди нерухомого майна на 3 арк.;

рахунок фактура №6-11.13-158 з актом на 3 арк., що належать ТОВ «ВІВАМЕД».

Ухвала про арешт майна негайно виконується слідчим та/або прокурором. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1