Решение № 138795579, 05.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17379/24

Провадження №: 2/755/1485/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно отримані кошти (пенсію) у сумі 93 121,76 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві (далі - управління) перебуває громадянин ОСОБА_1 , який отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12.04.2017. Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 по справі № 640/13533/20, за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві, зобов`язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок пенсії, збільшивши 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу роботи відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», забезпечивши при цьому виплату збільшеної пенсії з урахуванням вже виплачених сум. ОСОБА_1 01.04.2021 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про відмову у виконанні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 по справі №640/13533/20, яке призводить до зменшення пенсійних виплат та повернення до розрахунку розміру пенсії з 01.07.2017 в старому розмірі. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 15.03.2021 ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії. За результатами перерахунку, який був проведений відповідачу, виникла переплата пенсії в розмірі 93 121,76 грн. за період 01.07.2017 по 31.05.2021. З метою досудового врегулювання питання щодо відшкодування надміру виплачених коштів в сумі 93 121,76 грн Управлінням на адресу ОСОБА_1 було направлено листи від 09.03.2021, від 03.06.2021 та від 28.09.2022, проте зазначені листи відповідачем було проігноровано та безпідставно отримані кошти в сумі 93 121,76 три. повернуті не були. Згідно рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.09.2022 № 1286 та статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було розпочато утримання переплати в розмірі 20% з 01.11.2022. Відповідно до листа ПФУ від 17.01.2023 утримання були припинені, пенсіонеру повернуто утримані кошти.

21.10.2024 ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи і визначено відповідні строки.

28.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив наступне. Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/13533/20 від 28.10.2020 вирішено визнати бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправною та зобов`язано здійснити перерахунок, збільшивши розмір пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу роботи останнього у відповідності до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» забезпечивши при цьому виплату збільшеної пенсії з урахуванням вже виплачених сум. 28.09.2022 відповідач отримав листа з ГУ ПФУ в м. Києві про необхідність повернення 93 121,73 грн та у разі, якщо останній не поверне їх добровільно, з нього будуть утримувати щомісяця по 20 % до повного погашення боргу. При цьому, жодного рішення про повернення суми пенсії він не отримував, і згідно отриманого листа від 28.09.2022, зробив висновок, що таке рішення навіть не приймалося, оскільки відсутнє посилання на нього, що свідчить про неправомірність дій органів пенсійного фонду. Крім того, зазначив, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Проте, ні про яке зловживання в його випадку мова не йде, оскільки він самостійно собі нічого не нараховував та не сплачував. Крім того, вказав, що сума його пенсії не була перерахована на підставі рішення КСУ від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, та досі складає 14 443,80 грн, а не 8 мінімальних пенсій за віком. У зв`язку з вищезазначеним, він подав заяву про перерахунок пенсії, з урахуванням вищезгаданого рішення КСУ. Надану відповідь ГУ ПФУ в м. Києві від 03.05.2023 відповідач вважає протиправною та необґрунтованою, оскільки в ній взагалі не вказано про рішення КСУ від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, на підставі якого він просив перерахувати пенсію, а також не вказано підстав у відмові у нарахуванні йому пенсії як інваліду 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, що вказує про необізнаність з його заявою та безвідповідальне відношення до своєї роботи, що в свою чергу порушує його права на отримання належної пенсії за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та отримання інвалідності внаслідок цього, а також посягає на його права громадянина України, який має право на отримання належної відповіді на свою заяву з чіткими аргументами та обґрунтуванням такої відповіді. Бездіяльність ГУ ПФУ є протиправною, а відмова у призначенні йому пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком є неправомірною, оскільки рішення КСУ №1-р(ІІ)/2021 було винесено 07.04.2021, позивач зобов`язаний був здійснити перерахунок пенсії з 07.04.2021 та нарахувати пенсію в сумі 8 мінімальних пенсій за віком. Враховуючи вище зазначене, відповідач категорично незгоден щодо безпідставного утримання з його пенсії коштів.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Таким чином, суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 640/13533/20, визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправною. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , збільшивши розмір пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу роботи останнього у відповідності до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» забезпечивши при цьому виплату збільшеної пенсії з урахуванням вже виплачених сум. Відмовлено в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 збитки у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 5 500 грн.

15.03.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніним Л.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 640/13533/20 виданого 05.02.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , збільшивши розмір пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу роботи останнього у відповідності до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» забезпечивши при цьому виплату збільшеної пенсії з урахуванням вже виплачених сум.

ОСОБА_1 було здійснено індивідуальний перерахунок пенсії та призначено до виплати 93 121,76 грн, що підтверджується протоколом за період з 01.06.2017 по 31.05.2021.

01.04.2021 ОСОБА_1 подав заяву до Головного управління ПФУ в м. Києві у якій просив порахувати його пенсію, скасувати рішення суду та повернути до попереднього розмірі пенсії, у зв`язку з тим, що розмір пенсії по рішенню суду менший.

09.03.2021 листом № 2600-0306-8/38961 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило наступне ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії. Так, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 та ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 по справі № 640/13533/20 Управлінням здійснено перерахунок його пенсії з 01.07.2017 із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний повний місяць стажу роботи понад встановлений мінімальний стаж (для чоловіків - понад 20 років) відповідно до вимог частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Після виконання рішення суду розмір пенсії склав: на 01.07.2017 - 2 151,84 грн, з 01.02.2021 складає 2 151,84 грн. Розрахунок його пенсії відповідає чинному законодавству та документам пенсійної справи.

03.06.2021 ГУ ПФУ в м. Києві надіслало листа ОСОБА_1 (№2600-0504-8/91304) у якому повідомило, що згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/13533/20 від 28.10.2020 здійснено перерахунок його пенсії, внаслідок чого виникла переплата за період з 01.07.2017 по 31.05.2021 в розмірі 93 121,76 грн. З метою врегулювання питання повернення надміру виплачених коштів, запропоновано йому внести переплачені кошти (одноразово або частинами) на розрахунковий рахунок з зазначенням призначення платежу: погашення переплати по пенсійній справі ОСОБА_1 № НОМЕР_3/3004. Додатково повідомлено, що у разі ненадходження коштів протягом 30-ти календарних днів з дня отримання повідомлення, питання відшкодування вище зазначеної суми буде вирішуватись у судовому порядку.

23.09.2022 начальником управління з питань виплати пенсій винесено рішення № 1286 про утримання надміру виплачених сум пенсій. Так, вказаним рішенням установлено, що сума переплати становить 93 121,76 грн згідно з протоколом розрахунку відділу опрацювання пенсійної документації №2 утворилася за період з 01.07.2017 по 31.05.2021. У зв`язку з рішенням суду сума переплати 93 121,76 грн підлягає поверненню ОСОБА_1 . У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення, утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.11.2022 до повного погашення.

28.09.2022 ГУ ПФУ в м. Києві надіслало листа ОСОБА_1 (№2600-0504-8/123593) у якому повідомило, що згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/13533/20 від 28.10.2020 здійснено перерахунок його пенсії, внаслідок чого виникла переплата за період з 01.07.2017 по 31.05.2021 в розмірі 93 121,76 грн. Запропоновано йому протягом місяця з дня отримання даного повідомлення, добровільно вирішити питання щодо повернення надміру виплачених коштів (разово або частинами) на розрахунковий рахунок із зазначенням призначення платежу: погашення переплати по пенсійній справі ОСОБА_1 № НОМЕР_3/3004. Додатково вказано, що якщо кошти не надійдуть на рахунок Головного управління протягом 30-и календарних днів переплата пенсії буде утримуватись по 20% від розміру пенсійної виплати щомісячно, починаючи з 01.11.2022 до повного погашення.

17.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою, у якій просив зупинити протиправне утримання коштів з його пенсії та надати детальний розрахунок пенсії, яка була до перерахунку та розрахунок пенсії, якою вона стала після перерахунку із зазначенням бази нарахування, застосованих коефіцієнтів, ставок, відсотків, тощо.

22.12.2022 ГУ ПФУ в м. Києві надіслало листа ОСОБА_1 (№ 28319-27321/Х-94/8-2600/22) у якому роз`яснило формулу, яка використовувалася для розрахунку його пенсії для відпрацювання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 № 640/13533/20. На виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії з 01.07.2017, в результаті якого нараховано переплату пенсії за період з 01.07.2017 по 31.05.2021 в розмірі 93 121,76 грн. Утримання переплати пенсії розпочато з 01.11.2022 по 20% від розміру пенсії щомісячно відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.09.2022 №1286.

17.01.2023 Пенсійний фонд України надіслав листа до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (№ 1591-112/Х-03/9-2800/23), у якому за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 28.12.2022 (вх. № 112/Х-2800-23 від 02.01.2023) та наданої листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.01.2023 № 2600-0206-5/8310 інформації повідомив наступне. Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Законні підстави для утримання переплати пенсії за період з 01.07.2017 по 31.05.2021 за рішенням територіального органу Пенсійного фонду відсутні. Повідомили про необхідність припинити проведення утримань та повернути утримані з пенсії ОСОБА_1 (ЕПС НОМЕР_3) кошти.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

11.10.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 № 2148-VIII, згідно із пунктом 3 частини другої розділу І якого частину другу статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Таким чином, вищенаведеною нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Положеннями статі 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Пунктом 1 частини 1 статті 1215 ЦК України зазначається, що не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

При цьому, правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), дійшла висновку, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій відбувається лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера внаслідок його зловживань.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Ознаки доказів: фактичні дані, тобто це не самі факти, а відомості про них; не будь-які фактичні дані, а лише ті, які треба встановити в тій чи іншій справі; фактичні дані, що втілюються в певній процесуальній формі (засобах доказування).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримувати вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з додержанням порядку збирання, подання та дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (Постанова ВП ВС від 07.12.2021 у справі № 905/902/20).

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було доведено факту недобросовісного набуття відповідачем пенсії у розмірі 93 121,76 грн, а також не надано належних доказів для встановлення наявності рахункової помилки зі сторони позивача.

У позовній заяві ГУ ПФУ в м. Києві зазначило, що причиною виникнення переплати стало рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 640/13533/20, яким було зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Таким чином, позивач підтвердив відсутність вини пенсіонера ОСОБА_1 в отриманні вказаних коштів, оскільки перерахунок пенсії здійснювався на підставі рішення суду, а відповідно до норм статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що статтею 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Таким чином, нормами законодавства не заборонено особі за наявності права на різні види пенсії (за віком, за вислугу років, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника) обрати вид пенсії на власний розсуд, як і не заборонено змінити обраний вид пенсії в будь-який час.

Враховуючи вищевикладене, суд, проаналізувавши в сукупності досліджені докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позову, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, підстави для стягнення з відповідача судового збору, відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 10, 49, 76-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: