Решение № 138793549, 06.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/6311/24

Провадження № 2/643/227/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026

06 серпня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участі секретаря Мовчан К.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оспорювання батьківства,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, яким просить виключити відомості про ОСОБА_1 , як батька дитини з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Московським районним у місті Харкові відділом ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області 27.08.2019 за №489.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.03.2019 між позивачем та ОСОБА_2 укладений шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась дитина ОСОБА_3 та у свідоцтві про народження, батьком якої зазначений ОСОБА_4 . Життя у шлюбі з відповідачкою не склалося. Постійно відбувалися сварки та з`ясування відносин. У зв`язку з чим, позивачем прийнято рішення тимчасово припинити сумісне проживання однією родиною та зробити перерву у сімейних відносинах. Але відповідачка вирішила розірвати стосунки і подала позови до Московського районного суду м. Харкова про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини та відповідачки. При конфліктах з ОСОБА_2 , при з`ясуванні стосунків, остання декілька разів заявляла, що ОСОБА_5 , є не його донькою, а донькою її однокласника, з яким вона зрадила під час їх шлюбу. Під час проживання родиною з відповідачкою, позивач не придавав значення таким висловлюванням, оскільки на його думку такі словесні випади ОСОБА_2 робила щоб позлити та образити і таких обставин взагалі не могло бути. Однак після того, як позивач покинув родину, то прийняв рішення пройти медичне обслідування стану свого здоров`я та з`ясувати чи має можливість бути батьком. З 03.08.2020 по 03.09.2020 позивач пройшов курс обстеження та лікування у медичному заклад «Он Клінік Харків». Відповідно до медичного висновку постановлено діагноз: хронічний простатит в стані загострення. Оліговстенозоолейкогемоспемія, тобто зі слів медиків, у його організмі є розлади, які можуть перешкоджати заплідненню жінки. Отже, з таких обставин, у позивача виникла необхідність звернення до суду для з`ясування батьківства ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20.07.2026 від позивача надійшло клопотання, яким просить визнати факт ухилення відповідачки від участі у призначеній судом молекулярно-генетичної експертизи через поведінку останньої, яка виражається у свідомому та умисному ухиленні від проведення ДНК-тесту, що на думку ОСОБА_1 , свідчить про прагнення ОСОБА_7 приховати дійсні обставини справи, чим підтверджує позовні вимоги.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги позову та викладені у ньому обставини, просить позов задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином та своєчасно повідомленою про дату, час та місце його проведення, заяв про поважні причини своєї відсутності або про слухання справи без її участі не надала, правом надання відзиву проти позову, пред`явленням зустрічного позову, не скористалась, тому суд зі згоди позивача розглядає справу у відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, також будучи належним чином повідомленим про судовий розгляд, письмові пояснення щодо позовних вимог до суду не надіслав.

Суд, вивчивши доводи позивача, дослідивши надані докази і матеріали справи, вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, виходячи із такого.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася у м. Харкові ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджено копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №489.

Далі, відповідно до ч.1 ст. 122 Сімейного Кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дитини.

Вказана норма Закону встановлює презумпцію шлюбного походження дитини, яка складається з презумпції материнства дружини та презумпції батьківства чоловіка.

Згідно з статтею 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Предметом доказування у спорі про оспорювання батьківства, особою, яка записана батьком дитини (позивачем), є доведення відсутності кровного споріднення з дитиною, а також необізнаність позивача в момент реєстрації шлюбу, що він не є біологічним батьком дитини.

У ч.2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням норм ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Підставою для виключення із актового запису про народження дитини відомостей про батька є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Підставою для категоричного висновку для вирішення вказаного спору в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, що визначено у ч. 3 ст.13 ЦПК України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій згідно ч.4 ст. 12 ЦПК України.

Верховний у складі колегії суддів Третьої судової палати КЦС у постанові від 21 січня 2026 по справі № 201/8835/24, провадження № 61-12678св25 зауважує, що саме сторона, яка оспорює батьківство, має юридичний обов`язок долучити всі необхідні докази на підтвердження викладених нею обставин, оскільки тягар доказування, який не може ґрунтуватися на припущеннях, лежить саме на цій особі.

Повертаючись до приписів ч.ч.1, 2 ст. 136 Сімейного Кодексу України - особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст.ст. 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Так, позивач посилається на той факт, що відповідачка при конфліктах та з`ясуванні стосунків між ними неодноразово заявляла, що донька ОСОБА_5 не є донькою позивача, а є динькою іншого чоловіка, з яким вона зрадила під час шлюбу.

Між тим, такі сумніви та ствердження жодними належними та переконливими доказами не доведено.

Припущення позивача без належного підтвердження не є підставами для висновку, що ОСОБА_4 не є біологічним батьком ОСОБА_6 .

Не проходження відповідачкою медичного генно-молекулярного дослідження не є доказом для підтвердження вимог позову.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними засобами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У ч.2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи. Суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем на підтвердження своїх доводів та вимог позову суду надано такі докази: копії рішення Московського районного суду м. Харкова від 23.12.2020 за позовом невідомої особи про стягнення аліментів з невідомої особи, паспорту громадянина України ОСОБА_1 , картки фізичної особи-платника податків, консультативного висновку №418413 від 16.02.2021 та іншу медичну документацію щодо особи, яка не має відношення до спору.

Позивач посилається на те, що 02.03.2019 з відповідачкою ОСОБА_2 ухвалений шлюб, який розірваний. Рішенням Московського районного суду м. Харкова з позивача стягнуто аліменти на утримання дитини та дружини.

Між тим, будь-яких належних, достовірних доказів таких обставин на підтвердження своїх доводів, позивачем не надано.

Копія рішення Московського районного суду м. Харкова від 23.12.2020, із змісту якого не вбачається сторін по справі та інших обов`язкових відомостей, не є належним та допустимим доказом.

Далі, позивач посилається на те, що після висловлювань відповідачки про те що він не є батьком дитини, ОСОБА_4 прийняв рішення пройти медичне дослідження для з`ясування можливості бути батьком, у зв`язку з чим 03.09.2020 пройшов курс обстеження у медичному закладі «Он Клінік Харків», де йому постановлено діагноз: хронічний простатит в стані загострення, Олігоастенозоолейкогемоспермія, та зі слів медиків стало відомо про розлади в організмі, які можуть перешкоджати заплідненню жінки.

Такі посилання позивача про обстеження у 2020 та при наявності консультативного висновку №418413 від 16.02.2021, що міститься на а.с. 8 з аналогічним діагнозом, на який посилається позивач, суд вважає, такими, що не доводять факту такого захворювання, які б свідчили про його безплідність.

Інших доказів позивачем не надано.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.04.2021 зокрема визначив, що передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (справа «Калачова проти Російської Федерації» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року). Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення у процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України. Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Оскільки достатніх належних та допустимих доказів щодо відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком дитини, та дитиною матеріали справи не містять, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Далі, судом неодноразово за численними клопотаннями позивача призначалась судова молекулярно-генетична експертиза, проведення якої не виявилось можливим, в тому числі через неявку відповідачки ОСОБА_2 до експертного закладу, яка належним чином та своєчасно повідомлялась про дату призначення проведення експертизи, однак не з`явилась, експертного висновку суд не отримав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто з цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визначити факт, для зсування якого експертиза призначена, або відмовити у його визнанні.

Позивач просить, враховуючи положення ч.1 ст. 109 ЦПК України для прийняття судом позитивного для нього рішення, визнати факт ухилення відповідачці ОСОБА_2 від участі у призначеній судом вказаної вище експертизи з метою встановлення відсутності біологічного споріднення між ОСОБА_8 та дитиною.

Як вже зазначено судом текстом вище з посиланням на ст.79 КПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Суд, приймаючи до уваги таке клопотання позивача, вважає, що є підстави для встановлення факту того, що відповідачка ухилилась від участі в експертизі, оскільки протягом тривалого часу перебування справи у провадженні суду та неоднаковому призначенні судової молекулярно-генетичної експертизи, заяв про поважні причини неприбуття до експертної установи для отримання біологічних зразків дитини, ані до суду, ані до експерта, не надійшло.

Проте, такий факт ніяким чином не впливає на прийняття рішення на користь позивача в даному випадку, оскільки останнім жодними належними, допустимим, достовірними, і як наслідок - достатніми доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність таких обставин, на які посилається позивач, в розумінні положень ст.ст. 76-89 ЦПК України, суду не надано.

Отже, аналізуючи вищевикладене, відсутність будь-яких належних та достовірних доказів у підтвердження викладених обставин та вимог позову, а також не доведення відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною, в тому числі і як наслідок ухилення відповідачки від проведення експертизи, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 258, 259, 263,265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Відмовити у задоволені позові ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , третя особа: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оспорювання батьківства.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено 06.08.2026.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:

Позивач: ОСОБА_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_3 .

Третя особа: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управлінні=я Міністерства юстиції України, адреса місцезнаходження: 61121, м. Харків, пр. Тракторобудівників,144; ЄДРПОУ:33292155.

Суддя О.О. Сугачова