Окрема думка судді № 138791621, 05.08.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1046/25 Провадження № 1-кп/347/145/26

ОКРЕМА ДУМКА

судді Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1

05.08.2026

05.08.2026 року колегією суддів Косівського районного суду Івано-Франківської області у складі головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розглянуто у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024090000000710 від 13.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

23.05.2025 року до Косівського районного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024090000000710 від 13.12.2024 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , який розглядався вище вказаною колегією суддів на стадії завершення дослідження доказів.

Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він 13 грудня 2024 року, близько 00 год 10 хв, перебуваючи на вулиці біля будинку за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з особистих мотивів, протиправно заподіяв смерть іншій людині - своєму знайомому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме взяв до рук ніж, яким наніс не менше десяти ударів по тілу ОСОБА_6 , з яких не менше як п`ять ударів з прикладенням значної сили спрямував в область грудної клітки, у результаті чого спричинив останньому чотири непроникаючі колото-різані рани грудної клітки та одне проникаюче ножове поранення грудної клітки з пошкодженням серця, від якого смерть потерпілого настала на місці події.

13 грудня 2024 року, ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

14 грудня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Обґрунтованість підозри та обвинувачення, пред`явлених ОСОБА_5 підтверджується, протоколом огляду місця події від 13.12.2024; протоколом слідчого експерименту, проведеного з підозрюваним ОСОБА_5 ; інформацією про телефонні з`єднання на номери телефонів загиблого ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_5 ; висновками судових експертиз, проведених у кримінальному провадженні; показаннями потерпілої ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

15 грудня 2024 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області стосовно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, який у подальшому продовжувався до 02.04.2026 року.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , вчинене проти життя та здоров`я особи та згідно ст. 12 КК України та відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

Прокурор стверджує, що підстав для зміни чи скасування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, а також не зменшилися та не відпали заявлені ризики, передбачені у п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватись від суду, оскільки обвинувачений усвідомлює, що у разі доведення його вини йому загрожує покарання виключно у вигляді позбавлення волі та він може вчинити такі дії з метою уникнення кримінальної відповідальності;

-п. 3 - незаконно впливати на свідків та потерпілу, оскільки обвинувачений проживав в одному населеному пункті з указаними учасниками кримінального провадження, знає їхні анкетні дані, номери телефонів, частина свідків є його знайомими або родичами (хоча свідки та потерпіла допитані, проте не виключається можливість їх повторного чи додаткового допиту, у разі повернення суду до судового слідства, окрім цього потерпіла користуючись своїми правами може брати участь у судовому розгляді справи, у тому числі виступати у судових дебатах, подавати клопотання тощо);

- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може не з`являтись на виклики до прокурора та суду та переховуватись від суду. Згідно повідомлення КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я» від 19.12.2024 №21749 ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з 19.12.2023.по 20.12.2023 з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Гостра інтоксикація».

Окрім цього, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_5 про факт спричинення смертельних поранень потерпілому ОСОБА_6 у правоохоронні органи не повідомив, швидку медичну допомогу не викликав.

Як встановлено, заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому відбувалось на вулиці біля будинку за місцем проживання ОСОБА_5 і такі були заподіяні колюче-ріжучим предметом (зі слів обвинуваченого ножем), однак жоден ніж на місці завдання тілесних ушкоджень не виявлено та знаряддя вчинення злочину проведеними слідчими (розшуковими) діями не вилучено.

За таких обставин, зважаючи на таку поведінку обвинуваченого одразу після вчинення злочину, є підстави вважати, що будучи на волі він може вчинити дії щодо перекручування обставин кримінального провадження та створення версій для зменшення ступеня своєї вини, домовлятися зі свідками з метою узгодження своїх показань, відмови ними від показів або надання показань на його користь.

У зв`язку з указаним строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити.

Застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 не зможе запобігти указаним ризикам та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Оскільки перебуваючи на волі під домашнім арештом, заставою, на поруках, чи під особистим зобов`язанням обвинувачений ОСОБА_5 зможе вільно спілкуватися зі свідками та впливати на них, або вчинити дії щодо переховування від суду.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 заперечили щодо задоволення поданого прокурором клопотання. Просять застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за зареєстрованим місцем проживання обвинуваченого, що буде достатнім та рівноцінним триманню під вартою запобіжним заходом з метою забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків; зауважили на безпідставності тверджень сторони обвинувачення щодо наявності описаних у клопотанні ризиків та необґрунтованості прокурором неможливості застосування більш м`яких заходів забезпечення, ніж тримання під вартою, на цій стадії кримінального провадження. Захисник ОСОБА_12 звернула увагу суду на те, що одноразове давнє перебування ОСОБА_5 на лікуванні у медичному закладі із алкогольним отруєнням не свідчить про зловживання останнім алкогольними напоями і не може бути підставою для констатації заявлених прокурором ризиків; переховування від досудового розслідування обвинуваченим на цій стадії кримінального провадження виключається; свідки вже допитані в судовому засіданні безпосередньо судом та не є безпосередніми очевидцями події, тому зазначені прокурором у клопотанні ризики надумані і не підтверджені відповідними доказами, а обвинувачений перебуває під вартою з грудня 2024 року без визначення альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави. ОСОБА_5 додав, що розуміє невідворотність понесення покарання за вчинений злочин, але лише просить до вироку суду дати йому можливість побачитись із своїм малолітнім сином.

Представник потерпілої та потерпіла в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора.

За результатом розгляду клопотання суд більшістю голосів постановив ухвалу, якою продовжив до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» на строк 60 днів до 03 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Під час обрання та неодноразового продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 враховувались ризики, передбачені у п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, заявлені прокурором, а саме:

- п. 1 - переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений усвідомлює, що йому загрожує покарання виключно у вигляді позбавлення волі та він може вчинити такі дії з метою уникнення кримінальної відповідальності;

-п. 3 - незаконно впливати на свідків та потерпілу, оскільки обвинувачений проживав в одному населеному пункті з указаними учасниками кримінального провадження, знає їхні анкетні данні, номери телефонів, частина свідків є його знайомими або родичами (хоча потерпіла і свідки допитані, проте не виключається можливсть їх повторного та додаткового допиту, оскільки судовий розгляд триває).

- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може не з`являтись на виклики до прокурора чи суду та переховуватись від суду.

Прокурор стверджував про існування ризику впливу на свідків, які ще можуть бути заявлені стороною захисту на цій стадії кримінального провадження, а також можливість перешкоджання встановленню обставин справи, зважаючи на те, що знаряддя злочину не виявлено, а одяг обвинуваченого не містить слідів крові, що свідчить про можливе приховування обвинуваченим фактичних обставин справи.

Разом з тим, ці доводи, як підстава для тримання обвинуваченого під вартою, є нелогічними, адже тримання під вартою обвинуваченого не змінить вказані прокурором обставини. Метою запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Погоджуюсь із необхідністю застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу з метою виконання ним процесуальних обов`язків, зважаючи на характер вчиненого ним злочину і тяжкість покарання, що йому загрожує, проте не згідна із рішенням суду щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді саме тримання під вартою, зважаючи на стадію кримінального провадження, існуючі наразі ризики та можливість їх уникнення шляхом застосування більш м`якого рівнозначного запобіжного заходу.

Так, інкримінований ОСОБА_5 злочин, передбачений ч.1 ст.115 КК України, у якому він обвинувачується, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років.

Враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні, відповідно до п.4 ч.1 ст.184 КПК України встановлено наявність ризику, передбаченого, зокрема п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж обмеження волі.

Доказів намірів переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу і свідків, потенційної схильності до вчинення нового злочину обвинуваченим сторона обвинувачення не надала та матеріали кримінального провадження таких не містять.

Так, ОСОБА_5 раніше не судимий, має спеціальну освіту та постійне місце проживання, займався власною справою за місцем свого проживання, ймовірні знаряддя вчинення злочину у нього вилучені під час проведення огляду місця події, які його дружина добровільно видала слідчо-оперативній групі, та вони досліджені судом, підстав стверджувати про продовження протиправної поведінки обвинуваченим у подальшому наразі немає, він має малолітню дитину, яка народилась під час перебування ОСОБА_5 під вартою в межах цього кримінального провадження, одружений, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, не чинив опору під час його затримання по підозрі у вчиненні інкримінованого злочину, понад півтора року перебуває під вартою, досудове розслідування та судове провадження не затягував, досудовому розслідуванню не перешкоджав. Обвинувачений, потерпіла, свідки, експерти у даному кримінальному провадженні допитані, письмові і речові докази досліджені, досудове слідство завершене, тому ризики, передбачені п.п.2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України наразі є неактуальними.

Потенційна можливість переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання, що передбачає санкція інкримінованої ОСОБА_5 статті, дає підстави стверджувати про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, проте, зважаючи на мету застосування запобіжного заходу забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків у даному випадку на цій стадії кримінального провадження можливе шляхом застосування більш м`якого рівнозначного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Натомість, п.3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі не повинні оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватись фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватись з урахуванням ряду інших відповідних факторів. Продовження строків тримання під вартою не може застосовуватись через те, що вироком суду може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі (рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції»). Практика ЄСПЛ грунтується на актуальності ризиків, які виправдовують подальше тримання особи під вартою.

Найсуворішим запобіжним заходом є тримання під вартою.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всіх обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан.

Згідно ч.2 п.4 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а також загальну спрямованість реформи кримінального судочинства на гуманізацію та підвищення гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Таким чином в судовому засіданні прокурор не обґрунтував неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, за таких обставин є підстави вважати за необхідне застосувати більш м`який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт, відмовивши у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який за місцем проживання характеризується позитивно, має міцні соціальні зв`язки дружину та малолітнього сина, що потребують його допомоги, має власну справу, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому за результатом розгляду кримінального провадження відносно нього та обставини вчинення самого злочину, а також - тривалість перебування ОСОБА_5 під вартою та стадію кримінального провадження.

Отже, враховуючи наведене, на мою думку, наявні підстави для часткового задоволення клопотання прокурора та застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Суддя ОСОБА_1