Решение № 138790982, 05.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/15438/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати повідомлення Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 17.06.2025 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 та її дитини - сину ОСОБА_2 - з 01.05.2025 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області призначити ОСОБА_1 та її дитині - сину ОСОБА_2 - з 01.05.2025 р. допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області провести ОСОБА_1 та її дитині - сину ОСОБА_2 - відповідні виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 з 01.05.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 та її дитині - сину ОСОБА_2 , відповідні виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 з 01.07.2025.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі також відповідач-1, Управління), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також відповідач-2, ГУ ПФУ в Полтавській області), про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що 29.05.2025 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі ЦНАП) зі заявою про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та надала необхідний пакет документів, що було визначено під час приватного спілкування із співробітником.

Однак, 19.06.2025 ОСОБА_1 надійшло повідомлення: "у наданні допомоги відмовлено" (заява 50280), тому що особа не відповідає умовам, які визначені п. 13-2 - п. 13-4 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 №332.

Позивач та представник позивача не згодні із позицією відповідача та вважають, що рішення про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам позивачу та її дитини є протиправною дією суб`єкта владних повноважень, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 - є внутрішньо переміщеними особами, про що свідчать довідки №1631-5003657800 та від 14.04.2025.

28.11.2025 відповідачем-1 подано до суду відзив на позов, в якому представник Управління заперечила проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач-1 вмотивовував тим, що 29.05.2025 позивач повторно подала до ЦНАПу заяву про надання допомоги на проживання, включивши до складу сім`ї чоловіка та сина.

Позивач перебувала на обліку в Кременчуцькій філії Полтавського обласного центру зайнятості з 22.04.2025, що підтвердила відповідною довідкою від 23.04.2025 № 537.

Відповідно до пп. 2 п. 13 Порядку, допомога на проживання призначається, якщо "у складі сім`ї є непрацююча працездатна особа, яка на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, але ще не працевлаштувалася, та діти, які відвідують заклади дошкільної освіти та/або навчаються у закладах загальної середньої освіти, та/або діти (особи до 23 років), які навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти".

Про необхідність надання довідки, яка б підтверджувала відвідування дошкільного закладу освіти чи навчання у закладі загальної середньої освіти сина позивача, ОСОБА_2 , було неодноразово повідомлено позивача та його представника спеціалістами управління ще під час опрацювання її звернення від 14.04.2025 та в подальшому при спілкуванні з представником позивача, про що позивач зазначив й в позовній заяві.

Враховуючи те, що позивач до заяви про надання допомоги на проживання від 29.05.2025 не надала документів, які б підтверджували факт того, що її син, ОСОБА_2 , відвідує заклад дошкільної освіти чи навчається у закладі загальної середньої освіти, рішенням управління № 1548591492 від 17.06.2024 їй було відмовлено у призначенні допомоги на проживання відповідно до п.п. 13-134 Порядку.

20.06.2025 представник позивача, адвокат Логінов Денис Вікторович, звернувся зі скаргою до Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, надавши довідки комунального закладу "Крюківщинський заклад дошкільної освіти "Барвінок" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області" від 19.06.2025 №60 та Кременчуцького міського ліцею № 11 "Гарант" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 19.06.2025 №246, які додатково підтвердили, що станом на 29.05.2025 (на дату подання заяви) син позивача, ОСОБА_2 , не відвідував заклад дошкільної освіти та не навчався у закладі загальної середньої освіти, як передбачено пп. 2 п. 13? Порядку і що є обов`язковою умовою для призначення допомоги.

Представник відповідача-1 наголошувала, що при прийнятті рішень про відмову в призначенні допомоги Позивачу, Управління діяло виключно в межах чинного законодавства.

01.12.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача стверджував, що відповідач-1 не надає доказів того, що ним було повідомлено позивача про необхідність надання довідки, яка б підтверджувала відвідування дошкільного закладу освіти чи навчання у закладі загальної середньої освіти сина позивача. Твердження відповідача: "… було неодноразово повідомлено позивача та його представника спеціалістами управління ще під час опрацювання її звернення від 14.04.2025 та в подальшому при спілкуванні з представником позивача, про що позивач зазначив й в позовній заяві" є неправдивими і непідтвердженими, оскільки у позові позивач цього не зазначає та відповідач не зазначив, де саме у позові про це зазначив позивач.

Додане відповідачем звернення позивача від 14.04.2025 зі заявою про надання допомоги на себе та свою родину та рішення відповідача про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 14.04.2025 № 1548591492-2025-1 не містить такої причини відмови у призначенні допомоги, як відсутність довідки, на яку посилається відповідач.

04.12.2025 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача-1 зазначала, що з 01.07.2025 ПФУ отримав повноваження щодо призначення та виплати державних допомог та стипендій, які раніше призначалися та виплачувалися органами соціального захисту населення.

Що стосується прийняття рішення по заяві позивача від 14.04.2025 в одноденний термін представник відповідача-1 пояснювала, що рішення про відмову в призначенні допомоги позивачу прийняте Управлінням 14.04.2025, оскільки основною причиною відмови було перевищення середньомісячного доходу на одного члена сім`ї, встановленого законодавством. Наявність чи відсутність довідки про навчання дитини на момент прийняття рішення від 14.04.2025 суттєво не впливало.

Але в телефонній розмові позивача, а також представника позивача з працівниками управління були роз`яснені умови, за яких допомога буде призначена.

Відповідач-2 правом подання відзиву на позов не скористався, копію ухвали про відкриття провадження отримав 12.12.2025 шляхом доставки в електронний кабінет зареєстрований в системі Електронний суд.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ; є внутрішньо переміщеними особами, про що свідчать довідки №1631-5003657800 та від 14.04.2025.

29.05.2025 позивач подала до ЦНАПу заяву про надання допомоги на проживання, включивши до складу сім`ї чоловіка ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 ..

Позивач перебувала на обліку в Кременчуцькій філії Полтавського обласного центру зайнятості з 22.04.2025, що підтвердила відповідною довідкою від 23.04.2025 № 537.

Рішенням "Про призначення допомоги переміщеним особам на проживання" від 17.06.2026 №1548591492-2025-2 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, тому що особа не відповідає умовам, які визначені п. 13-2 - п. 13-4 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 №332.

Позивач не погодилася з прийнятим рішенням та оскаржила його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

У силу абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з частинами другою-третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" було затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 332), відповідно до п.1 якого допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.

Згідно з п.2 Порядку №332 з 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

Відповідно до пункту 3 Порядку №332 з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

До складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї.

Склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.

З 1 листопада 2023 р. для призначення допомоги уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява).

За технічної можливості заява може бути подана в електронній формі за допомогою засобів Соціального веб-порталу електронних послуг Мінсоцполітики.

Згідно з пунктом 13 Порядку №332 особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709 Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2023 р., № 69, ст. 3990), та особам/сім`ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання), та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї/ яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена на наступний шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 13-1-13-5 цього Порядку, з урахуванням вимог, зазначених у пунктах 7 і 7-1 цього Порядку.

Виплата допомоги уповноваженим особам/отримувачам, які мали право на її виплату відповідно до пунктів 13-1, 13-2 і 13-4 (крім абзацу четвертого пункту 13-4) цього Порядку, продовжується автоматично на один шестимісячний період без додаткового звернення.

Протягом місяця з дати продовження виплати допомоги орган соціального захисту населення проводить перевірку щодо таких уповноважених осіб/отримувачів на відповідність критеріям, зазначеним у пунктах 13-1-13-4 (крім абзацу четвертого пункту 13-4) цього Порядку, з урахуванням вимог, зазначених у пунктах 7 і 7-1 цього Порядку. У разі виявлення невідповідності таких уповноважених осіб/отримувачів зазначеним критеріям або вимогам виплата їм допомоги припиняється з місяця, що настає після місяця автоматичного продовження виплати допомоги.

Підпункт 2 пункту 13 Порядку №332 в редакції на дату звернення позивача зі заявою від 29.05.2025 передбачає, що для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 13-1, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім`ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги, та у разі, коли:

2) у складі сім`ї є непрацююча працездатна особа, яка на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, але ще не працевлаштувалася, та діти, які відвідують заклади дошкільної освіти та/або навчаються у закладах загальної середньої освіти, та/або діти (особи до 23 років), які навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 13-3 цього Порядку.

Висновки щодо правозастосування

Предметом розгляду даної справи є правомірність відмови відповідача-1, оформленої рішенням від 17.06.2026 №1548591492-2025-2, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, тому що особа не відповідає умовам, які визначені п. 13-2 - п. 13-4 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 №332.

Зі змісту спірного рішення суду не видається можливим встановити, яким саме умовам, п. 13-2 - п. 13-4 Порядку не відповідає ОСОБА_1 - всім умовам всіх підпунктів, чи окремо взятим. Проте, у відзиві на позов представник відповідача-1 пояснила суду, що єдиною підставою для відмови у призначенні допомоги слугувало ненадання ОСОБА_1 довідки, яка б підтверджувала відвідування дошкільного закладу освіти чи навчання у закладі загальної середньої освіти сина позивача, ОСОБА_2 .

Надаючи правову оцінку цій підставі відмови у призначенні допомоги, суд зазначає таке.

Позивач та її представник не заперечують факту ненадання довідки про відвідування дошкільного закладу освіти чи навчання у закладі загальної середньої освіти разом зі заявою від 29.05.2025, однак категорично заперечують повідомлення/роз`яснення відповідачем-1 необхідності надання довідки.

Суд зазначає, що твердження відповідача-1 про роз`яснення ОСОБА_1 про необхідність додати до заяви від 29.05.2025 довідку про відвідування дошкільного закладу освіти чи навчання у закладі загальної середньої освіти не підтверджене документально.

Роздруківка телефонних дзвінків та твердження про надання усних роз`яснень не підтверджують повідомлення ОСОБА_1 про необхідність надання довідки.

При цьому, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що правомірність рішення від 14.04.2025 не є предметом розгляду у даній справі, а тому посилання відповідача-1 у відзиві на позов та надання документів, які стосуються заяви від 14.04.2025, не призводить до правомірності рішення відповідача-1 від 17.06.2025.

У свою чергу стаття 43 Закону України "Про адміністративну процедуру" встановлює імперативну вимогу способу дій суб`єкта владних повноважень у випадку подання заявником неповного переліку документів, що не є достатнім для початку адміністративного провадження: у разі якщо заяву подано з порушенням встановлених законодавством вимог, посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, приймає рішення про залишення заяви без руху. Адміністративний орган надсилає заявнику письмове повідомлення про залишення заяви без руху протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви, а в разі особистого звернення із заявою негайно (за можливості) вручає під розписку таке повідомлення особі, яка подала заяву, безпосередньо в адміністративному органі.

У повідомленні про залишення заяви без руху зазначаються виявлені недоліки з посиланням на порушені вимоги законодавства, спосіб та строк усунення недоліків, а також способи, порядок та строки оскарження рішення про залишення заяви без руху.

Адміністративний орган встановлює строк, достатній для усунення заявником виявлених недоліків. За клопотанням заявника адміністративний орган може продовжити строк усунення виявлених недоліків.

Необґрунтоване залишення заяви без руху не допускається.

У разі усунення виявлених недоліків у строк, встановлений адміністративним органом, заява вважається поданою в день її первинного подання. При цьому строк розгляду справи продовжується на строк залишення заяви без руху.

Вказаної норми закону відповідач-1 в обставинах цієї справи не врахував.

Отже пряма норма Закону України "Про адміністративну процедуру" була порушена.

Цим самим порушено права позивача як учасника адміністративної процедури, передбачене ст. 28 відповідного закону, зокрема, право бути заслуханим адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження, до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес такого учасника.

Отже, суд має підстави і обов`язок визнати протиправною та скасувати відмову Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області оформлену рішенням "Про призначення допомоги переміщеним особам на проживання" від 17.06.2026 №1548591492-2025-2.

Остання вчинена з суттєвим процедурним порушенням, яке вплинуло на прийняття рішення.

Суд має вказати, що в даному разі йдеться про рішення адміністративного органу, а не про дію, як стверджувала позивач у позовній вимозі, однак вказане не впливає на висновок про порушення права позивача та протиправність способу дій суб`єкта владних повноважень при прийнятті цього рішення.

Тому суд задовольняє першу з позовних вимог, визнаючи протиправним та скасовуючи рішення Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 17.06.2026 №1548591492-2025-2.

У той же час не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги про зобов`язання відповідачів призначити та провести відповідні виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам - вище викладені висновки суду про процедуру, в межах якої адміністративний орган мав залишити заяву ОСОБА_1 без руху у зв`язку з поданням неповного переліку документів. Тому зобов`язання про прийняття позитивного рішення за наслідками адміністративного провадження є передчасним.

Визначаючись з суб`єктом владних повноважень, який має відновити порушені права позивача, суд враховує, що з 01.07.2025 Пенсійний фонд України отримав повноваження щодо призначення та виплати державних допомог та стипендій, які раніше призначалися та виплачувалися органами соціального захисту населення.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2025 р. №765 «Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України» допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам віднесена до Переліку видів державної соціальної допомоги, соціальної стипендії, призначення та виплата яких здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Суд зазначає, що ГУ ПФУ в Полтавській області не порушило прав позивача, однак, з урахуванням законодавчих змін та покладених на відповідача-2 повноважень, суд покладає обов`язок відновлення прав позивача на ГУ ПФУ в Полтавській області .

З метою захисту порушеного права, суд, керуючись ст. 245 КАС України, зобов`язує відповідача-2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2025 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

Отже, позов слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, за приписами частини 8 цієї статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За правилам статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 17.11.2025 відстрочено позивачу сплату судового збору за подання позову до ухвалення судового рішення у справі.

У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача.

З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог частково, з урахуванням приписів частини восьмої статті 139 КАС України, зважаючи на відстрочку сплати судового збору позивачем до ухвалення рішення у справі, суд визнає за доцільне стягнути належний за подання цього позову судовий збір у розмірі 968,96 грн з Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, оскільки саме відповідачем-1 порушені права позивача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В АЛ И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. І. Приходька, 90, м. Кременчук, Полтавська область, 39621), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 17.06.2026 №1548591492-2025-2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2025 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков