Постановление суда № 138790022, 05.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду

05 серпня 2026 року справа №320/31592/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації в особі Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернулась ОСОБА_1 з позовом до Київської міської державної адміністрації в особі Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.3 рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), оформленого протоколом від 08.06.2026 №26, у частині, якою КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» доручено виконати роботи за проєктом «Будівництво перетинки від РК «Теремки» до ТМ-4 ТЕЦ-5 (ТК 427/46)» у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:488:0053 - парку відпочинку на вул. Теремківській, 2а-6 у м. Києві.

Третьою особою у позові вказано Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

За результатами автоматизованого розподілу судової справи згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 визначено головуючого щодо розгляду справи суддю Київського окружного адміністративного суду Кушнову А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації в особі Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, - повернуто позивачеві з усіма доданими до неї документами.

05.08.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану через підсистему «Електронний суд» 04.08.2026, в якій остання просить суд:

- зупинити дію пункту 1.3 рішення Постійної комісії з питань техногенно екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), оформленого протоколом від 08.06.2026 №26, у частині виконання робіт за проєктом «Будівництво перетинки від РК «Теремки» до ТМ-4 ТЕЦ-5 (ТК 427/46)» у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:488:0053 до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- заборонити КП «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421), його підрядникам, субпідрядникам та будь-яким іншим особам, які діють за його замовленням або в межах проєкту ТК 427/46, до набрання законної сили судовим рішенням у справі вчиняти у межах земельної ділянки 8000000000:79:488:0053 такі дії: видалення, зрубування, викорчовування, пересадження або пошкодження зелених насаджень; обрізування, що може призвести до припинення життєдіяльності дерев; підготовчі та будівельні роботи; земляні роботи, розриття, улаштування траншей; заїзд і роботу важкої техніки; складування матеріалів та ґрунту;

- визначити, що заборона за пунктом 2 не поширюється на невідкладні аварійно-рятувальні роботи, не пов`язані з реалізацією проєкту ТК 427/46, та на усунення окремого безпосередньо аварійного дерева за належно оформленим спеціальним актом/рішенням компетентного органу;

- негайно направити примірник ухвали відповідачу, КМДА, КП «Київтеплоенерго», Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА, Департаменту територіального контролю м. Києва, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва та Голосіївському управлінню поліції для відома й виконання в межах компетенції.

Вказана заява згідно протоколу автоматизованого розподілу від 05.08.2026 була передана для розгляду судді Кушновій А.О.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини восьмої статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Частиною четвертою статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

За правилами пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема:

представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із частиною другою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Отже, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чітко визначено, що ордер повинен містити підпис адвоката.

Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (зі змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 01.05.2026 №23, далі по тексту також - Положення №41).

Згідно з пунктом 4 Положення ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

За приписами пункту 6 Положення №41 бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.

Відповідно до пункту 10 Положення №41 ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу на підставі цього ордера, та підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи (за її наявності).

Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об`єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності.

Наведеній нормі кореспондує підпункт 12.11 пункту 12 Положення №41, який визначає, що ордер містить наступні реквізити, зокрема, підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі «Адвокат»);

При цьому, виходячи з положень підпункту 12.14 пункту 12 Положення №41, цей реквізит ордера автоматично не генерується і заповнюється адвокатом самостійно.

Водночас, положенням підпункту 12.15 пункту 12 Положення №41 передбачено, що ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об`єднання), якщо у графі «Адвокат» міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер.

Однак, суд зауважує, що підпункт 12.15 пункту 12 Положення №41 в частині того, що ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об`єднання), якщо електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер, суперечить приписам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в якому чітко визначено, що ордер повинен містити підпис адвоката.

Суд ґрунтує свої висновки на тому, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Частинами першою-третьою статті 7 КАС України установлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10.02.2016 у справі №537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.

Суд зазначає, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є базовим нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

З огляду на це, він має вищу юридичну силу порівняно з відомчими актами Ради адвокатів України.

Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, яке затверджено рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41, має підзаконний характер і приймається на виконання закону, а тому не може суперечити чи змінювати приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У разі наявності колізії між положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та актом Ради адвокатів України застосуванню підлягають норми закону як такі, що мають вищу юридичну силу.

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що підпункт 12.15 пункту 12 Положення №41 в частині того, що ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об`єднання), якщо електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не підлягає застосуванню як такий, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

Відтак, у даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», які мають вищу юридичну силу.

Таким чином, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є письмовий документ встановленої форми, що містить обов`язкові реквізити, передбачені вказаним вище Законом та Положенням №41, зокрема, підпис адвоката (власноручний або електронний), який надає правничу допомогу на підставі цього ордера.

Як встановлено судом, заяву про забезпечення позову підписано та подано адвокатом Євдокіменком Сергієм Анатолійовичем.

На підтвердження повноважень до заяви про забезпечення позову адвокатом додано ордер на надання правничої допомоги серії СЕ №1147121, який виданий Адвокатським бюро «Сергія Євдокіменка».

Втім, зі змісту ордеру слідує, що він не містить власноручного підпису адвоката Євдокіменка Сергія Анатолійовича у графі «Адвокат» та не містить його електронного підпису, який може бути підтверджений Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, що свідчить про відсутність у нього обов`язкових реквізитів, визначених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положенням №41 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, та виключає, в цьому випадку, можливість посилання на ордер як на документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Суд зазначає, що поданий представником позивача ордер не є сформованим електронним ордером через модуль у підсистемі «Електронний суд» у встановленій адміністратором формі, а є додатком до заяви про забезпечення позову, а тому має містити обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положенням №41, зокрема, підпис адвоката (власноручний або електронний), у частині, що не суперечить акту вищої юридичної сили.

Суд зауважує, що ордер, згенерований через «Особистий кабінет адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, має містити обов`язкові реквізити, визначені Положенням. У випадку автоматичного не заповнення при генерації деяких реквізитів, такі заповнюються адвокатом самостійно.

Поданий представником позивача ордер сформований в особистому кабінеті адвоката. Водночас в особистому кабінеті генерується лише бланк ордера, затвердженої типової форми, однак графа «Адвокат» заповнюється самостійно шляхом накладення власноручного (або електронного) підпису, та зазначається дата видачі ордеру.

З огляду на те, що в ордері відсутній такий обов`язковий реквізит, як підпис (власноручний або електронний) адвоката, який видав ордер, та беручи до уваги наведені вище норми, суд дійшов висновку, що наданий представником позивача документ не може вважатися юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у суді, зокрема, і повноважень на підписання і подання заяви про забезпечення позову від його імені.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі №914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі №914/2771/16).

Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги.

Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення до суду.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду вказаної заяви про забезпечення позову, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

У той же час, оскільки чинна редакція Кодексу адміністративного судочинства України не містить порядку дій суду у разі підписання заяви про забезпечення позову особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною шостою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Отже, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не врегульовано питання щодо можливості повернення заяви про забезпечення позову у зв`язку з тим, що її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку, то суд вважає за необхідне застосувати до цих правовідносин аналогію закону, а саме приписи пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України, яким визначено підставу повернення позовної заяви.

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути дану заяву про забезпечення позову без розгляду.

Керуючись статтями 7, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №320/31592/26 - повернути заявнику без розгляду.

2. Копію ухвали надіслати заявнику, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Кушнова А.О.