Постановление суда № 138787308, 27.07.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/640/26

Провадження № 6/148/132/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О.,

за участі секретаря Носулько К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення № 148/640/26 в справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду у якій просить суд розстрочити строком на 12 місяців встановивши щомісячну сплату боргу рівними частинами, посилаючись на те, що рішенням Тульчинського районного суду у справі № 148/640/26 з неї стягнуто заборгованість. Посилаючись на те, що 3 16.05.2026 вона офіційно працевлаштована та отримує мінімальну заробітну плату, яка є її єдиним джерелом доходу, тому вона не має можливості виконати рішення суду одноразово у повному обсязі, однак готова виконати рішення шляхом щомісячних платежів.

У судове засідання учасники справи не з`явилися будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, заяви та клопотання про відкладення судового засідання, або розгляд справи за їх відсутності від останніх на адресу суду не надходили.

Суд вважає можливим розглянути заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення за відсутності учасників процесу.

Відповідно до ст. 435, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає заяву за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву про розстрочку виконання судового рішення не підлягаючою задоволенню за таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.05.2026 з ОСОБА_1 на користь ТОВ ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 78424491 від 06.03.2023 в загальному розмірі 18970,26 грн; судові витрати на правничу правову допомогу в розмірі 4500,00 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Судове рішення набрало чинності 29 червня 2026 року та виконавчий лист виданий 08 липня 2026 року.

Відповідно до положень статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом частини 2 статті 435 ЦПК України, заява про розстрочення виконання рішення має бути розглянута судом у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка виконання рішення суду це можливість виконання судового рішення частинами (певні суми або дії) протягом встановленого судом строку. Вона застосовується за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (тяжка хвороба, скрутне матеріальне становище), і не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз`яснено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках і в розумних межах, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Крім того, судом обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто, стягувача.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини виконання остаточних обов`язкових рішень національних судів становить невід`ємну частину провадження справи

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (стаття 17 Закону N 3477-IV).

Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Таким чином, підставою для розстрочки виконання рішення суду є наявність перешкод та конкретних обставин, які унеможливлюють виконання рішення.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 (провадження № 61-40258ав18).

При вирішенні питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду необхідно враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Європейський суд допускає, що тільки за виняткових обставин договірні сторони мають право, зокрема, втручатися у судові провадження з виконання судових рішень, однак таке втручання не повинне спричиняти перешкоди виконанню судового рішення, позбавляти його чинності, безпідставно його відстрочувати або, ще гірше, підривати суть цього рішення (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).

Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Тобто, перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення.

Складне матеріальне становище, на яке посилається заявниця, не може вважатися винятковою обставиною, що ускладнює виконання рішення суду, і не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Підставою для стягнення з ОСОБА_1 грошової суми стала саме поведінка самої заявниці, котра уклала кредитний договір зі стягувачем, отримала обумовлену суму кредиту, однак своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого і виникла заборгованість.

Заявниця є особою працездатного віку, як зазначає у заяві з 16.05.2026 працевлаштована, однак доказів офіційного працевлаштування не надає, як і довідок або офіційних виписок про розмір заробітної плати, яку отримує.

Посилання на те, що заявниця отримує мінімальну заробітну плат, яка є єдиним її джерелом доходу, оскільки інших доходів не має, в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження, оскільки заявницею на їх підтвердження не надано жодного доказу.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Посилання заявниці на те, що одноразова сплата всієї суми боргу є неможливою, але в неї наявне прагнення виконати рішення суду, є помилковим оскільки, відповідно до ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та за даним видом стягнення є 20%. Що також відображено у ст. 128 КЗпП України, а саме: при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявницею не надано доказів наявності виключних обставин в розумінні ст. 435 ЦПК України або інших підстав та обставин, що утруднюють виконання судового рішення суду, підтверджених належними доказами заявницею не наведено, що за таких обставин унеможливлює задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 259-261, 435 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.05.2026 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15-ти днів з моменту її оголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Дамчук