Решение № 138783448, 05.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1536/26

За позовом Інституту механіки та автоматики агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-НАФТАГРУП»

про стягнення 788 400, 00 грн,

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Інститут механіки та автоматики агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-НАФТАГРУП» (надалі - відповідач) про стягнення 788 400, 00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором №27021 про закупівлю палива за державні кошти від 27.02.2026, в частині повної та своєчасної поставки товару.

2. Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач заперечує щодо задоволення позову та, зокрема, зазначає, що все паливо, яке розповсюджується в України є іноземного походження, на дату проведення процедури закупівлі жоден з учасників не знав та не міг знати, що ситуація в світі може суттєво змінитися через початок військового конфлікту на Близькому сході. Так, із 28.02.2026 через початок блокування Ормузької протоки було призупинено постачання нафта та нафтопродуктів із більшості місць видобутку нафти, світові ціни на нафту та нафтопродукти почали різко зростати, через цю не передбачувану ситуацію у світі вартість закупівлі палива стрімко зросла, що також плинуло на вартість палива в Україні, що, на думку відповідача, є загальновідомими фактами, які потребують доведенню. Вартість дизельного палива за період з 17.02.2026 по 03.03.2026 збільшилась на 32,85 %, а тому звернувся до позивача із листом про розірвання договору в зв`язку із істотною зміною обставин, а тому останній не заперечував щодо розірвання договору. Крім цього, зазначає, що сторонами належним чином не було узгоджено необхідність постачання палива, тому строк відліку постачання палива не настав.

Також у разі задоволення позову, з посиланням на ч.3 ст.551 ЦК України, просив зменшити заявлений до стягнення розмір неустойки, в обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що стягнення штрафу в розмірі вартості непоставленого товару призведе до необґрунтованого збагачення позивача, порушення балансу інтересів сторін, зменшення обігових коштів відповідача, що вплине на виконання грошових зобов`язань перед іншими суб`єктами господарювання та призведе до не можливості виплатити заробітну плату працівникам товариства.

3. Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2026 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

03.06.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

09.06.2026 від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правову допомогу.

03.07.2026 від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 02.07.2026 ціна позову залишається незмінною.

07.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який міститься клопотання про поновлення строку на його подання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву та поданий останнім відзив прийнято до розгляду.

13.07.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. (частина 4 статті 80 ГПК України).

Як передбачено ч.8 ст.80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Так, позивачем до відповіді на відзив долучено в якості доказів договір про закупівлю, видаткові накладні та платіжні інструкції..

Разом із цим, вказані документи разом з позовною заявою позивачем не подавались, з огляду на що, останнім пропущено строк на подання таких документів у якості доказів, крім цього, позивач не повідомляв суд про неможливість подання вказаних вище документів при подані позовної заяви, а тому, враховуючи, що клопотання про поновлення строку на подання доказів позивачем не заявлялося, суд не приймає зазначені вище докази до розгляду.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

12.02.202026 позивачем оприлюднено оголошення про закуплю UA-2026-02-12-000328-a (ДК 021:2015:09130000-9 - нафта і дистиляти)». Дата та час розкриття тендерної пропозиції - 17.02.2026.

27.02.2026 між позивачем (далі - замовник) та відповідачем (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю палива за державні кошти №27021 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність замовника дизельне пальне (далі - товар), в асортименті кількості та за цінами, що визначені в договорі та його додаткових угодах, а замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його у відповідності до умов цього договору.

Згідно із п.1.2. договору найменування товару: «дизельне пальне (ДК 021:2015:09130000-9 - нафта і дистиляти)», орієнтована кількість 15 000 л, ціна за літр 52,56 грн, загальною вартістю 788 400, 00 грн.

Ціна цього договору становить 788 400, 00 грн (п.3.1. договору).

Пунктом 3.4. договору погоджено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків визначених законодавством. На підтвердження зміни ціни товару на ринку нафтопродуктів в Київській області постачальник зобов`язаний надати довідку уповноваженого на надання такої інформації органу. Інформація щодо рівня цін на ринку повинна містити умови договору (опт чи роздріб, умови оплати, відстань доставки).

Постачальник не має права ініціювати збільшення ціни на товар раніше ніж відбудеться поставка товару на суму не менше ніж 50% від загальної суми договору (п.3.5. договору).

Договірна ціна, що пропонується за умовами процедури закупівлі може змінитися у сторону зменшення за взаємною згодою сторін, зокрема у випадку узгодженої зміни ціни на партію товару, в бік збільшення на суму, яка дорівнює загальній сумі наданих знижок (п.3.6. договору).

Згідно із пп.4.1.1. п.4.1. договору оплата 80% вартості товару здійснюється протягом 30 днів з моменту отримання товару (днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх повноважними представниками видаткової накладної), а оплата 20% вартості товару - протягом 7 днів з моменту реєстрації податкових накладних.

Відповідно до п.5.1. договору товар має бути поставлений на підставі письмових заявок замовника, сформованих в довільній формі та надісланих постачальнику рекомендованим листом (або листом з описом вкладення) та / або на електронну пошту протягом 3 робочих днів з дня отримання заявки. Поставка палива дизельного відбувається наливом за допомогою спеціалізованих транспортних засобів, які мають дозвіл на перевезення паливно-мастильних матеріалів на склад замовника, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, с-ще Глеваха, вул. Вокзальна, 11/1 та / або Київська обл., Фастівський р-н, с. Оленівка, вул. В. Ханенко, 2 (далі - пункти поставки) бензовозами. Всі витрати пов`язані із поставкою товару на склад покупця несе постачальник.

У відповідності до пп.6.2.1. п.6.2. договору замовник має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань постачальником, повідомивши його про це за 10 днів письмово шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) рекомендованим листом або листом з описом вкладення. Лист (повідомлення) про розірвання (припинення) договору вважається отриманим постачальником через 5 днів з моменту відправлення / надсилання рекомендованого листа (листа з описом вкладення).

Підпунктом 6.3.1. пункту 6.3. договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару в строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п.6.4.3. договору сторони домовились, що вразі істотної зміни обставин, що не є обставинами непереборної сили, якими сторони керувались під час участі в процедурі закупівлі, та узгодження істотних умов даного договору, укладеного за результатами процедури закупівлі, цей договір може бути достроково розірваний. Сторона для якої істотні обставини змінились, ініціює підписання сторонами додаткової угоди про дострокове розірвання договору, у разі підписання якої договір припиняє свою дію, але лише в частині поставки товарів, а в частині розрахунків, у будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх.

Згідно із п.7.2. договору в разі непостачання або прострочення постачання товару на строк понад 5 днів, відповідно до п.5.1.договру, з постачальника стягується штраф у розмірі 100% вартості непоставленого товару.

У пункті 8.1. договору сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна дій правоохоронних органів та / або інших суб`єктів владних повноважень, що перешкоджають проведенню господарської діяльності будь-якої зі сторін, революції тощо).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються органом, уповноваженим видавати такі документи (п.8.3. договору).

Цей договір набирає чинності з дня підписання цього договору і діє до 31.12.2026 (п.10.1. договору).

02.03.2026 на електронну адресу відповідача - topnaftagrup@gmail.com направлено заявку за вих.№59 від 02.03.2026, в якій просив поставити 15 000 л дизельного палива (налив) за адресою: Київська область, Фастівський район, селище Глеваха, вулиця Вокзальна, 11/1.

Позивачем отримано лист-повідомлення відповідача за вих. №26/04-03/2 від 04.03.2026, у якому зазначено, що в зв`язку з нестабільною та непербачуваною ситуацією на ринку паливно-мастильних матеріалів, а також стрімким та суттєвим зростанням ринкових цін на паливо, виконання зобов`язань за договором на погодженим умовах стало економічно неможливим та збитковим, тому просив розглянути питання щодо дострокового припинення дії договору за взаємною згодою.

18.03.2026 відповідачем направлено позивачу лист-повідомлення за вих.№26/18-03/1 від 18.03.2026, в якому зазначив, що відповідно до особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників зміна ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю допускається лише в межах до 10% пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, разом з тим підвищення ринкових цін на паливо значно перевищує встановлений законодавством допустимий рівень коригування ціни договору, що унеможливлює приведення умов договору у відповідність до реальної ринкової ситуації. Подальше виконання договору за цінами визначеними в ньому призводять до значних економічних збитків для постачальника, зазначені обставини мають характер істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, що є підставою для зміни чи припинення договору, тому повідомляє про неможливість виконання зобов`язань за договором та ініціює припинення дії договору за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди, проект якої долучено до повідомлення.

Разом із вказаним повідомленням позивачем направлено відповідачу експертний висновок №ОИ-3669 Запорізької торгово-промислової палати серії ЕВ№002975 від 04.03.2026, відповідно до якого дрібнооптова середньо ринкова вартість дизельного палива станом на 03.03.2026 складає 68,43 грн та за період з 27.01.2026 по 03.03.2026 зросла на 33,34%, за період з 17.02.2026 по 03.03.2026 зросла на 32,85% та за період з 24.02.20236 по 03.03.2026 зросла на 27,48%

Вказаний пакет документів отриманий позивачем 24.03.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6903204823920.

27.03.2026 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про сплату штрафу за вих. №102 від 27.03.2026, у якій зазначив, що оскільки відповідач станом на 26.03.2026 так і не здійснив поставку дизельного палива, то на підставі п.7.1. договору просив сплатити штраф у розмірі 788 400, 00 грн.

Вказана вимога отримана відповідачем 03.04.2026, що підтверджується трекінгом поштового відправлення 0863100575955 (одержувач відсутній за вказаною адресою).

07.04.2026 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення за вих. №123 від 06.04.2026 про розірвання договору №27021 про закупівлю палива за державні кошти від 27.02.2026, у якому, керуючись пп.6.2.1. п.6.2. договору, повідомляє про розірвання договору з 24.04.2026, яке отримане відповідачем 11.04.2026, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0863100576986.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором, у частині повної та своєчасної поставки товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 788 400, 00 грн 100% штрафу.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що товар має бути поставлений на підставі письмових заявок замовника, сформованих в довільній формі та надісланих постачальнику рекомендованим листом (або листом з описом вкладення) та / або на електронну пошту протягом 3 робочих днів з дня отримання заявки. Поставка палива дизельного відбувається наливом за допомогою спеціалізованих транспортних засобів, які мають дозвіл на перевезення паливно-мастильних матеріалів на склад замовника, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, с-ще Глеваха, вул. Вокзальна, 11/1 та / або Київська обл., Фастівський р-н, с. Оленівка, вул. В. Ханенко, 2 (далі - пункти поставки) бензовозами. Всі витрати пов`язані із поставкою товару на склад покупця несе постачальник.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 ЦК України.

У відповідності до положень статтей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venirecontrafactumproprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду в справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).

Суд зауважує, що відповідачем самостійно в п.5.1. договору погоджено, що заявки позивача на поставку товару можуть бути сформовані в довільній формі та надіслані на електронну пошту.

Так, позивачем 02.03.2026 на електронну адресу відповідача - topnaftagrup@gmail.com направлено заявку за вих.№59 від 02.03.2026, в якій просив поставити 15 000 л дизельного палива (налив) за адресою: Київська область, Фастівський район, селище Глеваха, вулиця Вокзальна, 11/1.

Вказана електронна адреса зазначена самим відповідачем у договорі, а тому посилання останнього на не отримання заявки позивача на поставку товару є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, відповідно до п.5.1. договору строк поставки товару настав 05.03.2026.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання з поставки товару в повному обсязі згідно п.5.1. договору, а саме до 05.03.2026 матеріали справи не містять

Відповідно до п.6.4.3. договору сторони домовились, що вразі істотної зміни обставин, що не є обставинами непереборної сили, якими сторони керувались під час участі в процедурі закупівлі, та узгодження істотних умов даного договору, укладеного за результатами процедури закупівлі, цей договір може бути достроково розірваний. Сторона для якої істотні обставини змінились, ініціює підписання сторонами додаткової угоди про дострокове розірвання договору, у разі підписання якої договір припиняє свою дію, але лише в частині поставки товарів, а в частині розрахунків, у будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх.

18.03.2026 відповідачем направлено позивачу лист-повідомлення за вих.№26/18-03/1 від 18.03.2026, в якому зазначив, що відповідно до особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників зміна ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю допускається лише в межах до 10% пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, разом з тим підвищення ринкових цін на паливо значно перевищує встановлений законодавством допустимий рівень коригування ціни договору, що унеможливлює приведення умов договору у відповідність до реальної ринкової ситуації. Подальше виконання договору за цінами визначеними в ньому призводять до значних економічних збитків для постачальника, зазначені обставини мають характер істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, що є підставою для зміни чи припинення договору, тому повідомляє про неможливість виконання зобов`язань за договором та ініціює припинення дії договору за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди, проект якої долучено до повідомлення.

Разом із вказаним повідомленням позивачем направлено відповідачу експертний висновок №ОИ-3669 Запорізької торгово-промислової палати серії ЕВ№002975 від 04.03.2026, відповідно до якого дрібнооптова середньо ринкова вартість дизельного палива станом на 03.03.2026 складає 68,43 грн та за період з 27.01.2026 по 03.03.2026 зросла на 33,34%, за період з 17.02.2026 по 03.03.2026 зросла на 32,85% та за період з 24.02.20236 по 03.03.2026 зросла на 27,48%

Вказаний пакет документів отриманий позивачем 24.03.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6903204823920.

Частиною першою статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст.652 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до статті 652 ЦК України договір може бути розірваний за згодою сторін, однак сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору №27021 про закупівлю палива за державні кошти від 27.02.2026 з підстави істотної зміни обставин, а також відсутнє судове рішення щодо вказаного питання.

У свою чергу позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення за вих. №123 від 06.04.2026 про розірвання договору №27021 про закупівлю палива за державні кошти від 27.02.2026, у якому, керуючись пп.6.2.1. п.6.2. договору, повідомляє про розірвання договору з 24.04.2026, яке отримане відповідачем 11.04.2026, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0863100576986.

У відповідності до пп.6.2.1. п.6.2. договору замовник має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань постачальником, повідомивши його про це за 10 днів письмово шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) рекомендованим листом або листом з описом вкладення. Лист (повідомлення) про розірвання (припинення) договору вважається отриманим постачальником через 5 днів з моменту відправлення / надсилання рекомендованого листа (листа з описом вкладення).

Як встановлено судом вище, доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання з поставки товару згідно п.5.1. договору, а саме в строк до 05.03.2026 матеріали справи не містять.

За порушення строків поставки товару позивач просить суд стягнути з відповідача 788 400, 00 грн 100% штрафу.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є, зокерма штраф.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із п.7.2. договору в разі непостачання або прострочення постачання товару на строк понад 5 днів, відповідно до п.5.1.договору, з постачальника стягується штраф у розмірі 100% вартості непоставленого товару.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 100% штрафу в розмірі 788 400, 00 грн, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, відповідачем, з посиланням на ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки.

Законодавством України передбачено право суду на зменшення розміру неустойки, якщо вона значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 наголосила, що, аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд має право зменшити її розмір, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У постанові від 19.01.2024 в справі № 911/2269/22 Верховний Суд зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини в кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки суд, застосовуючи дискрецію для розв`язання цього питання, щоразу виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України й ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та які суд має досліджувати й оцінювати в порядку ст. ст. 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого він її зменшує, підводять до висновку про відсутність універсального максимального й мінімального розміру, на який неустойку може бути зменшено, а це водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Штрафні санкції у формі неустойки (штраф, пеня) слугують належним засобом захисту інтересів кредитора від неналежного виконання зобов`язань боржником. Однак, неустойка не може бути каральною санкцією для боржника, оскільки повинна мати тільки компенсаційний характер.

Дійсно, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, слід зауважити, що стягнення штрафних санкцій не може слугувати джерелом отримання прибутку, а спрямоване виключно на стимулювання іншої сторони належним чином виконувати свої зобов`язання за договором.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач посилається на те, що стягнення штрафу в розмірі 100% вартості непоставленого товару призведе до необґрунтованого збагачення позивача, порушення балансу інтересів сторін, зменшення обігових коштів відповідача, що вплине на виконання грошових зобов`язань перед іншими суб`єктами господарювання та призведе до не можливості виплатити заробітну плату працівникам товариства.

Судом враховано початок військового конфлікту на Близькому сході, блокування Ормузької протоки, призупинено постачання нафта та нафтопродуктів із більшості місць видобутку нафти, зростання світових цін на нафту та нафтопродукти, що також плинуло на вартість палива в Україні. Окрім того, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків пов`язаних з діями чи бездіяльністю відповідача, заявлений розмір штрафу - 100%, має каральний характер, а не компенсаційний, стягнення штрафу в повному обсязі може поставити відповідача в скрутне фінансове становище, що в свою чергу повпливає на можливості виплати заробітної плати працівникам товариства, більше того, в умовах воєнного стану.

Беручи до уваги наведені вище обставини та враховуючи ситуацію в країні, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 70%, задля уникнення невиправдано обтяжливого фінансового навантаження на відповідача.

У зв`язку з цим, клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки підлягає задоволенню та з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 236 520, 00 грн (788 400, 00 - 70%).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 236 520, 00 грн штрафу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Суд звертає увагу, що зменшення розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України не впливає на розподіл судових витрат.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 15 000, 00 грн витрат на правову допомогу.

Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи: копію довіреності №22/01/26-01 від 22.01.2026, копію договору про надання правової допомоги №21011 від 21.01.2026, копію додатка (протокол погодження договірної ціни правової допомоги) до вказаного договору, копію акта надання правової допомоги №3 від 26.05.2026 з описом робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги на суму 15 000, 00 грн та копію платіжної інструкції №297 від 02.06.2026 на суму 15 000, 00 грн.

Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялось, не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги.

При цьому, судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі №923/567/17.

Беручи до уваги підтвердження позивачем правового статусу адвоката, надання доказів фактичного надання правничої допомоги на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, в зв`язку з чим, судом покладаються на відповідача витрати позивача на правову допомогу в розмірі 15 000, 00 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Інституту механіки та автоматики агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-НАФТАГРУП» про стягнення 788 400, 00 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП НАФТАГРУП» (08001, Київська обл., Бучанський р-н, с-ще Макарів, вул. Димитрія Ростовського, буд. 37б, ідентифікаційний код 45708699) на користь Інституту механіки та автоматики агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (08631, Київська обл., Фастівський р-н, с-ще Глеваха, вул. Вокзальна, буд. 11/1, ідентифікаційний код 44668713) 236 520 (двісті тридцять шість тисяч п`ятсот двадцять) грн 00 коп. штрафу, 9 460 (дев`ять тисяч чотириста шістдесят) грн 80 коп. судового збору та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова