Решение № 138783402, 06.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2026Справа № 910/6221/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву

Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20; ідентифікаційний код 41946011)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (03067, місто Київ, провулок Чугуївський, будинок 21; ідентифікаційний код 31202310)

про стягнення 279 955,88 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал Центр» (далі - ТОВ «Арсенал-Центр»/відповідач) про стягнення 279 955,88 грн, у тому числі: 234 770,54 грн - інфляційних втрат та 45 185,34 грн - 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань зі сплати вартості необлікованої електричної енергії.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.06.2026 через систему «Електронний суд» ТОВ «Арсенал-Центр» подало відзив на позовну заяву.

24.06.2026 через систему «Електронний суд» від ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» надійшла відповідь на відзив, а також клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.06.2026 повернув ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 227,08 грн.

29.06.2026 через систему «Електронний суд» ТОВ «Арсенал-Центр» подало заперечення на відповідь на відзив та клопотання про зменшення розміру трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням ТОВ «Арсенал-Центр» зобов`язань з оплати за необліковану електричну енергію, внаслідок чого позивач нарахував на суму боргу 3% річних та інфляційні втрати за період з 31.08.2021 по 17.06.2024.

Позиція відповідача.

ТОВ «Арсенал-Центр» проти задоволення позову заперечує, мотивуючи тим, що не ухилялося від виконання обов`язку з оплати заборгованості, а реалізував гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист, зокрема, оскаржував правомірність нарахування позивачем вартості необлікованої електричної енергії.

Водночас, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Господарський суд міста Києва рішенням від 28.09.2023 у справі №910/14161/21 первісний позов ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» задовольнив, зокрема, присудив до стягнення з ТОВ «Арсенал-Центр» на користь ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» 538 163,82 грн - основної заборгованості, 1 415,44 грн - трьох процентів річних, 8 093,69 грн - судового збору, сплаченого за подання первісного позову до суду першої інстанції та 20 727,38 грн - судового збору за подання ПРАТ "ДТЕК Київські електромережі" касаційної скарги до Верховного Суду. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Арсенал-Центр" до ПРАТ "ДТЕК Київські електромережі" про скасування оперативно-господарської санкції - відмовив.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.05.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/14161/21 залишив без змін.

Так, 08.05.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі №910/14161/21 набрало законної сили.

18.06.2024 ТОВ «Арсенал-Центр» сплатило заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 538 163,82 грн.

05.09.2024 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду прийняв постанову, якою касаційну скаргу ТОВ «Арсенал-Центр» з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрив. Касаційну скаргу ТОВ «Арсенал-Центр» з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 року - без змін.

Позивач зазначає, що ТОВ "Арсенал-Центр" зобов`язано було сплатити вартість необлікованої електричної енергії у розмірі 538 163,82 грн до 29.07.2021, проте сплатило 18.06.2024, внаслідок чого ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» має право на нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат.

Зокрема, з огляду на те, що позивач у справі №910/14161/21 нарахував 3% річних станом на 30.08.2021, звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить суд стягнути з ТОВ "Арсенал-Центр" 3% річних у розмірі 45 185,34 грн та інфляційні втрати у сумі 234 770,54 грн, нараховані на суму боргу за період з 31.08.2021 по 17.06.2024.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з частиною 3 статті 58, статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.

Учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку електричної енергії, зокрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра тощо.

Згідно з пунктом 1.2.7. глави 1.2 розділу І ПРРЕЕ постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до підпункту 20 пункту 5.5.5. глави 5.5 розділу V ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

Згідно з підпунктом 3 пункту 1.1.2. глави 1.1 розділу І ПРРЕЕ акт про порушення - це документ установленої форми, який складається для фіксації факту порушення споживачем цих Правил та який є підставою для визначення обсягу й вартості необлікованої електричної енергії.

Відповідно до пункту 8.2.4. глави 8.2 розділу VІІІ ПРРЕЕ, у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж, розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором.

За пунктом 8.2.5. глави 8.2 розділу VІІІ ПРРЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення. В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил або методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та вихідні дані, необхідні для визначення обсягу необлікованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності, в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт про порушення підписується представником оператора системи та споживачем або його представником.

Відповідно до пункту 8.2.6. глави 8.2 розділу VІІІ ПРРЕЕ на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів про порушення створюється оператором системи і має складатися не менше ніж з 3 уповноважених представників оператора системи. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. У разі причетності споживача до порушення цих Правил, у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. У такому разі одночасно з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти методики їх визначення, затвердженої Регулятором, а також розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.

Отже, судом вище встановлено, що Господарський суд міста Києва рішенням від 28.09.2023 у справі №910/14161/21 первісний позов ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» задовольнив, зокрема, присудив до стягнення з ТОВ «Арсенал-Центр» на користь ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» 538 163,82 грн - основної заборгованості, 1 415,44 грн - трьох процентів річних, 8 093,69 грн - судового збору, сплаченого за подання первісного позову до суду першої інстанції та 20 727,38 грн - судового збору за подання ПРАТ "ДТЕК Київські електромережі" касаційної скарги до Верховного Суду. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Арсенал-Центр" до ПРАТ "ДТЕК Київські електромережі" про скасування оперативно-господарської санкції - відмовив.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.05.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/14161/21 залишив без змін.

Відтак, 08.05.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі №910/14161/21 набрало законної сили.

Зокрема, судами першої та апеляційної інстанцій у справі №910/14161/21 встановлено порушення ТОВ «Арсенал-Центр» ПРРЕЕ, що є підставою для донарахування вартості необлікованої електроенергії згідно з підпунктом 2 пункту 8.4.2. та пунктом 8.4.10. ПРРЕЕ в розмірі 538 163,82 грн.

Судом встановлено, що 18.06.2024 ТОВ «Арсенал-Центр» сплатило заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 538 163,82 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в межах справи №910/14161/21, нарахував на суму основного боргу 3% річних у розмірі 1 415,44 грн за період з 30.07.2021 по 20.08.2021.

За таких обставин, при зверненні до суду із цим позовом позивач здійснив нарахування 3% річних у розмірі 45 185,34 грн та інфляційних втрат у розмірі 234 770,54 грн за період з 31.08.2021 по 17.06.2024.

Так, відповідно до приписів статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що стаття 625 ЦК України, розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Отже, суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що їх обчислено арифметично вірно, що має наслідком задоволення цих вимог.

При цьому, доводи відповідача щодо неправомірного нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат у період з 31.08.2021 по 17.06.2024 з посиланням на те, що до моменту остаточного вирішення спору судами у справі №910/14161/21 існувала об`єктивна невизначеність щодо наявності та обсягу обов`язку відповідача сплатити на користь позивача вартість необлікованої електроенергії, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

У силу вимог частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Як зазначено судом вище, за змістом частини 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

Законодавець в главі 24 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.

Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.

При цьому, суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 ЦК України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

За вказаних обставин, суд відмовляє ТОВ «Арсенал-Центр» у задоволенні клопотання про зменшення розміру трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» про стягнення з ТОВ «Арсенал-Центр» інфляційних втрат у розмірі 234 770,54 грн та 3% річних у сумі 45 185,34 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (03067, місто Київ, провулок Чугуївський, будинок 21; ідентифікаційний код 31202310) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20; ідентифікаційний код 41946011) 234 770 (двісті тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят) грн 54 коп. - інфляційних втрат, 45 185 (сорок п`ять тисяч сто вісімдесят п`ять) грн 34 коп. - 3% річних та 5 586 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн 55 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Віта БОНДАРЧУК