Постановление суда № 138783296, 05.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.08.2026Справа № 910/12153/25

За заявоюДержавної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»про розстрочення виконання судового рішенняу справі№910/12153/25за позовомНаціональної поліції УкраїнидоДержавної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»простягнення 16 258 086,99 грн.,Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники учасників справи: від позивача:Гайдук С.І.;від відповідача:Шендріков Д.О.

ВСТАНОВИВ:

Національна поліція України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про стягнення 16 258 086,99 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2026, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026, позов Національної поліції України задоволено частково, стягнуто з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» на користь Національної поліції України пеню у розмірі 2 593 800 (два мільйони п`ятсот дев`яносто три тисячі вісімсот) грн. 00 коп., проценти за користування коштами попередньої оплати у розмірі 12 320 550 (дванадцять мільйонів триста двадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 223 715 (двісті двадцять три тисячі сімсот п`ятнадцять) грн. 25 коп.

08.07.2026 на виконання казаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

09.07.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», в якій заявник просить суд розстрочити виконання судового рішення у даній справі до 31.12.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 розгляд заяви призначено на 05.08.2026.

У судове засідання 05.08.2026 з`явився представник заявника (відповідача), який вимоги заяви підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача в судове засідання з`явився, заперечив проти розстрочення виконання рішення, просив відмовити в задоволенні заяви відповідача в повному обсязі.

Розглянувши заяву Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про розстрочення виконання рішення суд встановив наступне.

Обґрунтовуючи необхідність розстрочення рішення суду у даній справі відповідач наголошує на тому, що звернення за примусовим виконанням призведе до накладення арешту рахунків та додаткового стягнення виконавчого збору, внаслідок чого буде зірвано виконання діючих державних контрактів, призведе до неможливості оплати логістичних послуг для доставки товарів відповідним вантажоодержувачам, а також неможливості здійснити розрахунки з іноземними постачальниками товарів критичної номенклатури. Крім того, відповідач звертає увагу на обставини пошкодження його будівлі та пожежу в її приміщеннях внаслідок чергового масованого ракетного та дронового удару 02.06.2026. Отже, на переконання відповідача, розстрочення виконання рішення у даній справі забезпечить можливість поступового відновлення діяльності підприємства та акумулювання коштів, достатніх для виконання рішення без створення критичних ризиків для подальшого його функціонування.

,Згідно із статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд звертає увагу, що зазначаючи про негативний фінансовий стан у якості підстави для розстрочення виконання рішення суду, відповідач не наводить жодних обставин та доказів, які б свідчили, що у строк, на який відповідач просить розстрочити виконання рішення суду, фінансове становище відповідача покращиться та у нього буде можливість виконати рішення суду у даній справі.

Очевидним є те, що збройна агресія російської федерації та регулярні масовані ракетні і дронові удари завдають чималих збитків для всієї України, а обставини, які торкаються безпосередньо відповідача та відбулись 02.06.2026, взагалі не ставлять під сумнів наявність значних збитків у Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт».

В той же час, при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення важливим є встановлення обставин, які саме ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, тобто саме по собі зазнання збитків не є беззаперечним доказом ускладнення або неможливості виконання рішення.

Так суд відзначає, що відповідачем не надано доказів, які б відображали реальне фінансове становище боржника, як станом на день звернення до суду із заявою про відстрочення рішення суду, так і станом на момент розгляду вказаної заяви, а відтак суд позбавлений можливості встановити факт реального ускладнення або неможливості виконання рішення у даній справі внаслідок описаних вище обставин.

Крім того, воєнний стан та військова агресія російської федерації проти України має негативний влив не лише на діяльність відповідача, а й на діяльність позивача, тому питання розстрочення виконання рішення має розглядатись і в контексті можливого негативного наслідку в фінансовому становищі позивача.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі «ІммобільяреСаффі» проти Італії», №22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів чи наявність інших обставин. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції», у справі «Бурдов проти росії», у справі «Ясюнієне проти Литви»).

З огляду на викладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню.

Повна ухвала складена: 06.08.2026.

Суддя В.П. Босий