Решение № 138779377, 03.08.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2379/26

Єдиний унікальний № 742/3199/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

у складі: головуючого судді Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання Рубан Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Прилуки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту та зняття заборони його відчуження-

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач, в інтересах якого діє представник адвокат Ткаченко Н.М., звернувся до суду з позовом до Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить звільнити з-під арешту майно, що входить до складу спадщини після смерті його батька ОСОБА_2 , та зняти заборону на його відчуження.

Позов мотивований тим, що після смерті батька позивача відкрилася спадщина, єдиним спадкоємцем якої є позивач. Під час оформлення спадкових прав було встановлено наявність арештів на майно спадкодавця, накладених у межах виконавчих проваджень №22934432 та №14246109. Незважаючи на те, що зазначені виконавчі провадження закінчені, записи про арешт залишаються чинними, що унеможливлює оформлення спадщини та порушує права позивача.

Представник відповідача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти позову не висловив, вирішення спору по суті залишив на розсуд суду.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 червня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду витребувано від відповідача відомості щодо виконавчих проваджень, у межах яких було накладено арешт на майно спадкодавця.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом, та мотиви суду

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Із матеріалів спадкової справи та довідки Першої прилуцької державної нотаріальної контори вбачається, що позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті спадкодавця, однак оформити свої спадкові права не може через наявність арештів, накладених на майно померлого.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що щодо майна ОСОБА_2 зареєстровані обтяження, а саме: a) записи про обтяження № 8010316 та № 8011011 від 02 жовтня 2008 року, внесені на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження у виконавчому провадженні № 22934432 від 26 вересня 2008 року; b) запис про обтяження № 11143990 від 06 травня 2011 року, внесений на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження у виконавчому провадженні № 14246109 від 05 травня 2011 року.

На виконання ухвали суду відповідачем надано письмові пояснення та інформацію з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, з яких убачається, що виконавчі провадження № 22934432 та № 14246109 були відкриті відносно ОСОБА_2 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 .

Виконавче провадження № 22934432 закінчено постановою державного виконавця від 30 червня 2009 року у зв`язку із закінченням строку, встановленого законом для відповідного виду стягнення, при цьому заборгованість зі сплати аліментів була відсутня.

Виконавче провадження № 14246109 закінчено постановою державного виконавця від 12 листопада 2013 року на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на той час) у зв`язку з направленням виконавчого документа за місцем роботи боржника для здійснення утримань із його заробітної плати.

Також відповідач повідомив, що паперові матеріали зазначених виконавчих проваджень знищені після закінчення строків їх архівного зберігання, а інформація щодо їх перебігу підтверджується даними архівної складової Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а право власності є непорушним.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження належним йому майном.

Згідно зі статтею 1219 ЦК України права та обов`язки, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на аліменти та обов`язок щодо їх сплати, не входять до складу спадщини.

Обов`язок зі сплати аліментів має особистий (персоніфікований) характер, оскільки його існування безпосередньо обумовлене статусом платника як батька (утримувача) стосовно конкретної особи. Такий обов`язок не може бути покладений на іншу особу ні шляхом правонаступництва, ні в порядку спадкування, оскільки із смертю боржника припиняється сам суб`єкт цього зобов`язання, а не лише його майновий еквівалент.

Арешт майна, накладений у виконавчих провадженнях №22934432 та №14246109, мав виключно забезпечувальний (акцесорний) характер щодо основного зобов`язання сплати поточних аліментних платежів.

Оскільки основне зобов`язання припинилося за об`єктивних підстав (смерть боржника), забезпечувальний захід втратив самостійну правову підставу для існування, адже забезпечувати вже нічого.

Отже, після смерті ОСОБА_2 обов`язок зі сплати аліментів припинився, а тому відпали правові підстави для подальшого існування арештів, які були накладені виключно з метою забезпечення виконання цього обов`язку.

При цьому судом враховано, що виконавче провадження № 22934432 закінчено за відсутності заборгованості зі сплати аліментів, що є позитивно встановленим фактом і виключає існування будь-якого непогашеного грошового зобов`язання, яке в принципі могло б розглядатися як спадковий борг у розумінні статей 1281, 1282 ЦК України.

Що стосується виконавчого провадження №14246109, закінченого у зв`язку з направленням виконавчого документа за місцем роботи боржника для утримання аліментів безпосередньо із заробітної плати, суд зазначає, що такий спосіб закінчення виконавчого провадження за своєю правовою природою не є доказом наявності заборгованості, а, навпаки, застосовується органом державної виконавчої служби саме у випадку організації регулярного стягнення поточних платежів безпосередньо роботодавцем, що є звичайним способом виконання зобов`язання, а не наслідком його невиконання.

З матеріалів справи не вбачається, що після 12 листопада 2013 року стягувачем вживалися будь-які дії щодо повторного пред`явлення виконавчого документа чи відкриття нового виконавчого провадження, у тому числі й після смерті боржника у 2015 році, що свідчить про відсутність невиконаного зобов`язання на момент відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що арештом порушено її права, має право звернутися до суду із позовом про зняття арешту, а в інших випадках арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що на час розгляду справи правові підстави для подальшого існування арештів, накладених у виконавчих провадженнях №22934432 та №14246109 відсутні, оскільки виконавче провадження №22934432 закінчено за відсутності заборгованості, а щодо виконавчого провадження №14246109 матеріалами справи не підтверджено існування відкритого виконавчого провадження чи невиконаного виконавчого документа, тоді як обов`язок зі сплати аліментів припинився у зв`язку зі смертю боржника.

Подальше збереження арештів на майно спадкодавця за відсутності правових підстав для їх існування є невиправданим обмеженням права позивача на оформлення спадщини та реалізацію належних йому майнових прав.

Вирішуючи питання про склад учасників справи, суд не встановив підстав для залучення стягувача за виконавчими провадженнями ОСОБА_3 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з огляду на таке. Предметом даного спору є не оспорювання права стягувача на отримання аліментів чи наявності заборгованості за ними, а зняття обтяження, правова підстава якого чинне виконавче провадження відпала у зв`язку з його закінченням.

Станом на час розгляду справи жодне виконавче провадження щодо спадкодавця не є відкритим, а тому відсутній чинний процесуальний зв`язок між стягувачем та предметом спору. Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, залучаються до участі у справі, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін.

Оскільки судом достовірно встановлено відсутність заборгованості за виконавчим провадженням №22934432 та відсутність доказів наявності непогашеного зобов`язання за виконавчим провадженням №14246109, зняття арешту саме по собі не зачіпає жодного майнового права стягувача, а лише усуває технічну перешкоду для оформлення позивачем спадкових прав.

У разі якщо у стягувача існує непогашена грошова вимога до спадкодавця, належним способом захисту її прав є пред`явлення окремого позову до спадкоємця про стягнення заборгованості в межах вартості спадкового майна в порядку, передбаченому статтями 1281, 1282 ЦК України, а не заперечення проти зняття забезпечувального арешту, який сам по собі не є способом стягнення боргу.

IV. Судові витрати

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки спір виник не внаслідок неправомірних дій відповідача, а у зв`язку з необхідністю усунення правових наслідків закінчення виконавчих проваджень, розпорядником яких відповідач не був ініціатором, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку зі сплатою судового збору, покладаються на позивача та стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 41 Конституції України, статтями 317, 319, 321, 391, 1218, 1219 ЦК України, статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту та зняття заборони його відчуження - задовольнити.

Зняти арешти, накладені постановами державного виконавця:

-від 26 вересня 2008 року у виконавчому провадженні №22934432, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про обтяження №8010316 та №8011011 від 02 жовтня 2008 року;

-від 05 травня 2011 року у виконавчому провадженні №14246109, на підставі якої до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження №11143990 від 06 травня 2011 року, накладені щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, стягненню з відповідача не підлягає та залишається за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі її подання - після залишення апеляційної скарги без задоволення, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

відповідач - Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 34913375, вул. Леонтовича, буд. 73, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500.

Суддя В.Г. Павлов