Решение № 138778271, 04.08.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 229/3413/24

Провадження № 2/211/876/26

РІШЕННЯ

іменем України

04 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Лебеженка В.О.,

за участю секретаря судового засідання Вилкун В.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності, -

встановив:

позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися 09.05.2024 до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до відповідача Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області та просять суд визнати за ОСОБА_1 ою в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,3 м2, житловою площею 37,5 м2, та складається з: житловий будинок «А-1», сіні з цегли «а», «а-2», крильце з цегли «a-1», літня кухня з цегли «Е», гараж зі шпал та цегли «В», льох цегляний «пд», вбиральня з цегли «Д», ворота металеві № 1, огорожа штахетна № 2, замощення цегляне І; за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,3 м2, житловою площею 37,5 м2, та складається з: житловий будинок «А-1», сіні з цегли «а», «а-2», крильце з цегли «a-1», літня кухня з цегли «Е», гараж зі шпал та цегли «В», льох цегляний «пд», вбиральня з цегли «Д», ворота металеві № 1, огорожа штахетна № 2, замощення цегляне - І. Позовні вимоги позивачами обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 та відповідно дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частини будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок з господарчими спорудами належав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частинах на підставі Договору міни від 16.07.2001, посвідченого приватним нотаріусом Ясинуватського районного нотаріального округу, який зареєстрований у реєстрі за №372. З метою оформлення спадщини позивачі звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу. Постановою від 21.03.2024 №107/02-31 (108/02-31) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з відсутністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а також в реєстрі прав власності на нерухоме майно) інформації про реєстрацію прав на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі Договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Ясинувастького районного нотаріального округу 17.07.2001 за реєстровим №372, зареєстрованого бюро технічної інвентаризації міста Донецька 31.07.2002 за №439. У зв`язку з тим, що місто Донецьк належить до тимчасово окупованих російською федерацією території згідно переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22.12.2022 №309, відсутня можливість надіслати запит до реєстраційного органу м. Донецька та отримати відповідь. З метою отримання компенсації від держави за нерухоме майно, яке залишилося на тимчасово окупованій території, та внесення відомостей права власності на вказане житло до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у позивачів виникла необхідність у захисті своїх прав у судовому порядку.

Ухвалою від 20.12.2024 судді Дружківського міського суду Донецької області Медінцевої Н.М. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.12.2024 позивач ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 справу розподілено судді Лебеженку В.О.

Ухвалою від 26.02.2026 справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

06.04.2026 позивач ОСОБА_1 повторно уточнила позовні вимоги фактично продублювавши заяву про уточнення позовних вимог від 21.12.2024.

У судове засідання сторони у справі не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач Очеретинська селищна військова адміністрація Покровського району Донецької області, в особі в.о. начальника адміністрації Євтушенко Любові, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника, заперечень щодо вимог позивачів не мають, просять справу розглянути за наявними матеріалами та прийняти рішення на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).

Оскільки відповідач визнав пред`явлений позов і визнання позову не суперечить закону, суд, враховуючи положення статті 206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає позовні вимоги доведеними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 та відповідно дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (а.с. 17 копія свідоцтва про смерть, а.с. 18 копія свідоцтва про народження, а.с. 19 копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 з ОСОБА_5 , а.с. 111, 112 копія витягу з реєстру про шлюб ОСОБА_2 з ОСОБА_6 ).

Після її смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,3 м2, житловою площею 37,5 м2, та який належав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частинах на підставі Договору міни від 16.07.2001, посвідченого приватним нотаріусом Ясинуватського районного нотаріального округу, який зареєстрований у реєстрі за №372 (а.с. 23, 24 копія договору, а.с. 25-31 копія домової книги, а.с. 33-40 копія технічного паспорту).

Спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , є позивачі, які були зареєстровані та фактично мешкали зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, за життя ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до умов якого остання заповідала все свої майно, де б воно не було і з чого б воно складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, донці ОСОБА_1 (а.с. 102 копія заповіту).

11.03.2024 позивачі, кожен окремо, звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дорменок Ю.М. (а.с. 88, 90 копії заяв, а.с. 89, 91 копії інформаційних довідок).

Постановами від 21.03.2024 за № 107/02-31, № 108/02-31 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дорменок Ю.М. було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з відсутністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а також в реєстрі прав власності на нерухоме майно) інформації про реєстрацію прав на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі Договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Ясинувастького районного нотаріального округу 17.07.2001 за реєстровим №372, зареєстрованого бюро технічної інвентаризації міста Донецька 31.07.2002 за №439. У зв`язку з тим, що місто Донецьк належить до тимчасово окупованих російською федерацією території згідно переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22.12.2022 №309, відсутня можливість надіслати запит до реєстраційного органу м. Донецька та отримати відповідь (а.с. 41-45 копії постанов).

При цьому, у постановах про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватний нотаріус визначила спадкові частки спадкові частки ОСОБА_2 (1/16 частина) та ОСОБА_1 (7/16 частин).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого 03.06.2024 реєстратором Новоушицької селищної ради Хмельницької області Тринадцятком О.О., до реєстру було внесено відомості про об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , розмір частки: 1/2 (а.с. 51 копія витягу).

Відповідно до статей 1216-1218, 1220, 1222, 1223 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини 1 статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1273 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з копії домової книги позивачі були зареєстровані за однією адресою з померлою ОСОБА_3 на час відкриття спадщини (а.с. 25-31 копія домової книги).

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно частини 1 статті 1241 Цивільного кодексу України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг 70 років відповідно до приписів частини 1 статті 1241 Цивільного кодексу України мав обов`язкову частку. Проте останній добровільно відмовився від свого права на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 та просив визнати право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 за своєю донькою ОСОБА_1 у розмірі 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, про що складена відповідна заява, яка посвідчена 03.04.2026 старостою села Рудківці Новоушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (а.с. 73 копія заяви).

У статтях 15 та 16 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, та одним із способів захисту прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Але як вбачається з матеріалів цивільної справи у позивача наразі виникли реальні умови, які обмежують її право у реалізації нею своїх прав на належне їй нерухоме майно.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивачів право власності, а також у разі втрати позивачами документа, який посвідчує його право власності.

Частина четверта статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить припис стосовно того, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Частиною третьою статті 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1. Реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2. На момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд вважає встановленим, що позивач ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на законних підставах володіли житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,3 м2, житловою площею 37,5 м2.

Ураховуючи добровільну відмову ОСОБА_2 від обов`язкової частки у спадщині, наявні правові підстави, для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки іншого шляху для захисту прав ї немає, тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо вимог позивача ОСОБА_2 .

При ухваленні рішення у справі, судом взято до уваги факт того, що після подання позову до суду - 03.06.2024, реєстратором Новоушицької селищної ради Хмельницької області Тринадцятком О.О. було внесено до Державного реєстру речових прав відомості про об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , тип об`єкта: житловий будинок; опис об`єкта: загальна площа 62,3 м2, житлова площа 37,5 м2, сіни літ. «а», ганок літ. «a1», сіни літ. «а2», літня кухня літ. «Е», гараж літ. «В», погріб літ. «пд», вбиральня літ. «Д»; вид спільної власності: спільна часткова; розмір частки: 1/2; власник: ОСОБА_2 . Тобто фактично вирішено спір по суті до ухвалення рішення в даній справі. Проте позивачем ОСОБА_2 не було подано до суду заяву про відмову від своїх позовних вимог та закриття провадження у справі.

Отже, виходячи з приписів статті 11 ЦПК України, відповідно до принципу пропорційності, особливості предмета спору, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити та визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати віднести за рахунок позивачів.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,3 м2, житловою площею 37,5 м2, та складається з: житловий будинок «А-1», сіни літ. «а», ганок літ. «a1», сіни літ. «а2», літня кухня літ. «Е», гараж літ. «В», погріб літ. «пд», вбиральня літ. «Д».

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,3 м2, житловою площею 37,5 м2, та складається з: житловий будинок «А-1», сіни літ. «а», ганок літ. «a1», сіни літ. «а2», літня кухня літ. «Е», гараж літ. «В», погріб літ. «пд», вбиральня літ. «Д».

Судові витрати віднести за рахунок позивачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 05.08.2026

Суддя В.О. Лебеженко