Решение № 138778060, 24.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16332/25-Е

Провадження 2/522/2225/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

24 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Колективного підприємства «БУДОВА», Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУБУД», Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС» про захист прав споживачів, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна (об`єкт інвестування)

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Колективного підприємства «БУДОВА», Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУБУД», Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС» про захист прав споживачів, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна (об`єкт інвестування).

Позивач обґрунтовує позов тим, що вона на підставі договору асоційованого членства № 4/224-КР від 13.03.2018 р. із додатковою угодою від 10.03.2020 р. є асоційованим членом (пайовиком) СТ «Сузір`я Будова» та в повному обсязі профінансувала будівництво однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, тоді як відповідач-3 своїх зустрічних зобов`язань щодо передачі квартири не виконав.

Позивач зазначає, що будівництво здійснювалося на підставі ланцюга послідовних договорів договору № 227/УПБ-70Д від 25.11.2004 р. між ПУКБ МОУ та ТОВ «УВГП-Система», договору про спільну діяльність № 1/Г-19 від 29.08.2016 р. між ТОВ «УВГП-Система» та СТ «Сузір`я Будова» (за участю ТОВ «Баубуд», а після додаткової угоди № 2 від 26.11.2019 р. з покладенням на СТ «Сузір`я Будова» повного фінансування об`єкта), і що за умовами останнього СТ «Сузір`я Будова» мало одержати у власність 100% квартир та паркомісць збудованого об`єкта і, відповідно, зобов`язане було передати позивачці профінансовану нею квартиру.

Позивач вказує, що з березня 2024 р. відповідач-3 почав повідомляти інвесторів про неможливість передачі об`єктів, посилаючись на рішення у справі № 916/1674/18, проте, на її переконання, це посилання є перекручуванням фактів, оскільки зазначена справа стосувалася виключно взаємовідносин ПУКБ МОУ та ТОВ «УВГП-Система» і не встановлювала жодних прав, обов`язків чи заборгованості СТ «Сузір`я Будова», що підтверджено постановою Верховного Суду від 14.11.2023 р., яка має преюдиціальне значення; крім того, нежитлові приміщення та паркінги взагалі не входили до частки ПУКБ МОУ за договором № 227/УПБ-70Д, а тому не можуть бути передані нікому, крім інвесторів.

Позивач також посилається на те, що додаткова угода № 3 від 11.12.2019 р. до договору про спільну діяльність, якою нібито збільшено фінансове навантаження на СТ «Сузір`я Будова», є, на її думку, укладеною заднім числом, оскільки на дату її формального підписання не існувало обставин (судових рішень), якими вона мотивована, а подальші додаткові угоди № 4 від 25.01.2024 р. та № 5 від 01.03.2024 р., якими договір про спільну діяльність розірвано, а виконані роботи передано ТОВ «УВГП-Система» за актом приймання-передачі № 1 від 01.03.2024 р., фактично призвели до безоплатної передачі вже повністю готового до експлуатації будинку, чим порушено приписи ч. 4 ст. 653 ЦК України щодо неповернення виконаного за зобов`язанням.

Позивач стверджує, що на наступний день після розірвання зазначеного договору, 26.01.2024 р., ТОВ «УВГП-Система» уклало аналогічний договір про спільну діяльність № 1/Г-19 з новоствореним (зареєстрованим 15.01.2024 р.) СТ «Сузір`я Плюс», за яким останнє набуває у власність 100% квартир, нежитлових приміщень та машиномісць того самого об`єкта без будь-якої участі у його фінансуванні, а отже, зважаючи на послідовність і синхронність усіх зазначених подій, позивач вважає, що СТ «Сузір`я Будова», ТОВ «УВГП-Система» та СТ «Сузір`я Плюс» діяли за попередньою змовою з метою протиправного заволодіння майном інвесторів, унаслідок чого відповідні додаткові угоди та договір є нікчемними правочинами, що порушують публічний порядок відповідно до ст. 228 ЦК України.

Крім того, позивач зазначає, що СТ «Сузір`я Плюс» та СТ «Сузір`я Будова» під приводом «заборгованості» примушували пайовиків СТ «Сузір`я Будова» розривати чинні договори асоційованого членства та вступати до СТ «Сузір`я Плюс» на умовах додаткової доплати, що, на її думку, є забороненою агресивною та такою, що вводить в оману, підприємницькою практикою у розумінні статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а також вказує на відсутність у СТ «Сузір`я Будова» повноважень розпоряджатися майном кооперативу без рішення загальних зборів його членів, включно з асоційованими членами, статус яких прирівняно до повноправних членів кооперативу з 10.10.2022 р. згідно із Законом України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому».

Позивач також вказує, що 03.11.2024 р. звернулася до СТ «Сузір`я Будова» із запитом про надання документів для оформлення права власності на об`єкт інвестування, проте кореспонденція була повернута з відміткою про відмову адресата в її отриманні, а станом на дату подання позову відповідач-3 не запропонував їй ані довідку про повну виплату паю, ані акт прийому-передачі квартири, незважаючи на введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Оскільки об`єкт будівництва введено в експлуатацію 18.10.2024 р. на підставі сертифіката Державної інспекції архітектури та містобудування України, а позивач як інвестор повністю виконала свої зобов`язання з фінансування, вона вважає, що набула первісного права власності на профінансовану квартиру відповідно до статей 328, 331 ЦК України та сталої практики Великої Палати Верховного Суду щодо прав інвесторів будівництва, тоді як дії відповідачів свідчать про невизнання та оспорювання цього права, що і є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України.

Ухвалою суду від 24.07.2025 року позов було залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

04.08.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11.08.2025 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

19.08.2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача - Дімітріу Вікторії Валеріївни про забезпечення позову у якій заявник просить забезпечити позов шляхом:

1. накладення арешту на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 46,4 кв.м. (15 поверх) (ідентифікатор об`єкту будівництва реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6327.50 згідно технічного паспорту від 30.09.2024 та Сертифікату ІУ123241004661 від 18.10.2024 р) за місцезнаходженням Україна, Одеська область, Одеській район, місто Одеса, проспект Лесі Українки, 19-Г.

2. заборони вчиняти дії щодо об`єкту будівництва (інвестування), а саме: квартири АДРЕСА_2 загальною площею 46,4 кв.м. (15 поверх) (ідентифікатор об`єкту будівництва реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6327.50 згідно технічного паспорту від 30.09.2024 та Сертифікату ІУ123241004661 від 18.10.2024 р) за місцезнаходженням Україна, Одеська область, Одеський район, місто Одеса, проспект Лесі Українки, 19-Г Споживчому товариству «Сузір`я Будова» (Код ЄДРПОУ 40355181), Товариству з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (Код ЄДРПОУ 32866376), Споживчому товариству «Сузір`я Плюс» (Код ЄДРПОУ45159936) в будь-який спосіб розпоряджатися (користуватися, володіти, передавати, приймати), відчужувати будь-яким іншим способом будь-яким іншим особам.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного об`єкту нерухомості на користь третіх осіб, що утруднить виконання рішення по справі.

Ухвалою суду від 20.08.2025 року вирішено заяву представника позивача - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Колективного підприємства «БУДОВА», Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУБУД», Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС» про захист прав споживачів, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна (об`єкт інвестування) задовольнити.

Накласти арешт на об`єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_3 згідно технічного паспорту від 30.09.2024 та Сертифікату ІУ123241004661 від 18.10.2024 р) за місцезнаходженням АДРЕСА_4 .

Заборонити Споживчому товариству «Сузір`я Будова» (Код ЄДРПОУ 40355181), Товариству з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (Код ЄДРПОУ 32866376), Споживчому товариству «Сузір`я Плюс» (Код ЄДРПОУ45159936) вчиняти дії щодо об`єкту будівництва (інвестування), а саме: квартири АДРЕСА_5 загальною площею 46,4 кв.м. (15 поверх) (ідентифікатор об`єкту будівництва реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6327.50 згідно технічного паспорту від 30.09.2024 та Сертифікату ІУ123241004661 від 18.10.2024 р) за місцезнаходженням Україна, Одеська область, Одеській район, місто Одеса, проспект Лесі Українки, 19-Г, в будь-який спосіб розпоряджатися (користуватися, володіти, передавати, приймати), відчужувати будь-яким іншим способом будь-яким іншим особам.

20.08.2025 року від СТ «Сузір`я Будова» до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки за позивачем, як асоційованим членом споживчого товариства, не може бути визнане право власності на об`єкт, який відсутній у складі майна самого товариства, а згідно зі ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» власністю споживчого товариства є лише те майно, яке належить йому і необхідне для здійснення статутних завдань, тоді як спірна квартира у власності СТ «Сузір`я Будова» відсутня.

Відповідач вказує, що за змістом договору асоційованого членства позивач не отримувала майнових прав на квартиру, а лише набула статусу асоційованого члена товариства, предметом договору є участь у діяльності кооперативу, а не інвестування, і що з 25.01.2024 р. СТ «Сузір`я Будова» взагалі не є учасником будівництва об`єкта за адресою АДРЕСА_6 , оскільки договір про спільну діяльність № 1/Г-19 від 29.08.2016 р. розірвано додатковою угодою № 4.

Відповідач наводить, що земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво, належить на праві користування Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України, яке є замовником будівництва, а право на отримання частки площі житла це управління має на підставі договору № 227/УПБ-70Д від 25.11.2004 р. з ТОВ «УВГП-Система», за результатами розгляду справи № 916/1674/18 обсяг прав Міністерства оборони на отримання площі збільшився до 17 000 кв.м, про що СТ «Сузір`я Будова» не знало й не могло знати, оскільки договір про спільну діяльність укладався під час дії додаткової угоди, яка згодом визнана недійсною.

Відповідач зазначає, що фінансування будівництва здійснювалося виключно за рахунок пайових внесків асоційованих членів, згоди яких на додаткове фінансування, необхідне для покриття збільшеного зобов`язання перед Міністерством оборони, товариство не отримало, унаслідок чого виконання договору про спільну діяльність у первісному вигляді стало неможливим, що й зумовило укладення додаткової угоди № 3 від 11.12.2019 р. (яка визначила механізм компенсації витрат ТОВ «УВГП-Система» та можливість розірвання договору в разі відмови від збільшення внеску), а згодом додаткових угод № 4 від 25.01.2024 р. та № 5 від 01.03.2024 р. про розірвання договору та повернення виконаних робіт.

Відповідач стверджує, що передача будівельно-монтажних робіт до ТОВ «УВГП-Система» за актом № 1 від 01.03.2024 р. є законним наслідком розірвання договору про спільну діяльність та узгоджується з положеннями ст. 1212 ЦК України про повернення безпідставно набутого майна, оскільки правова підстава, на якій СТ «Сузір`я Будова» користувалося правом участі у будівництві, відпала.

Відповідач заперечує проти доводів про перевищення повноважень головою товариства при укладенні оспорюваних правочинів без рішення загальних зборів, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду (справа № 916/2084/17), згідно з якою укладення органом управління товариства договору без згоди загальних зборів може свідчити про порушення прав самого товариства, а не корпоративних прав його члена чи асоційованого члена, правосуб`єктність яких не є тотожною.

Відповідач заперечує ознаки фраудаторності оспорюваних правочинів, зазначаючи, що необхідність їх укладення була зумовлена об`єктивними обставинами набранням законної сили судовими рішеннями у справі № 916/1674/18, а не зловмисною домовленістю сторін з метою заподіяння шкоди позивачу, при цьому товариство не ухилялося від виконання договору асоційованого членства, а повідомило позивача про неможливість його виконання в первісному вигляді та запропонувало варіант повернення сплачених коштів.

Відповідач заперечує застосовність ч. 2 ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» щодо набуття права власності членом кооперативу, оскільки викупу квартири позивачем не відбувалося, а сам об`єкт нерухомості (квартира) не існував на момент укладення договору, натомість право власності на новостворене майно відповідно до ст. 331 ЦК України виникає з моменту прийняття об`єкта до експлуатації та державної реєстрації права, за відсутності якої й за умови завершення будівництва іншими особами із залученням додаткових коштів підстав для визнання первісного права власності за позивачем немає.

Відповідач наголошує на неналежності обраного способу захисту, вказуючи, що спір виник із договірних правовідносин щодо неналежного виконання зобов`язання, а тому позивачу слід було звертатися з вимогами, притаманними договірному спору, а не з позовом про визнання права власності за ст. 392 ЦК України, яка застосовується лише тоді, коли особа вже є власником майна, чиє право оспорюється, чого в даному випадку немає, а також зазначає, що договір асоційованого членства за своєю правовою природою не є договором інвестування, оскільки інвестування у житлове будівництво за недержавні кошти на момент укладення договору могло здійснюватися виключно через визначені законом інститути (ФФБ, ФОН, ІСІ, цільові облігації), а не шляхом вступу до споживчого кооперативу.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

26.08.2025 року від Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до суду надійшла зустрічна позовна заява.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги тим, що є замовником будівництва житлового комплексу на земельній ділянці, яка перебуває в його постійному користуванні, на підставі договору пайової участі для військовослужбовців ЗСУ від 25.11.2004 року. Позивач зазначає, що подальший договір про спільну діяльність від 29.08.2016 року укладено без його згоди та з порушенням інтересів держави й суспільства, оскільки він позбавляє Міністерство оборони України законної частки житла для військовослужбовців. Рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/4928/24 зазначений договір про спільну діяльність уже визнано недійсним з моменту укладення. Оскільки договори асоційованого членства у споживчому товаристві укладали на підставі цього недійсного правочину, позивач просить визнати недійсним і спірний договір асоційованого членства, захищаючи права держави у належний спосіб.

26.08.2025 року від Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач заперечує проти позову виходячи з того, що Південне УКБ МО України не має жодних договірних стосунків зі СТ «Сузір`я Будова», а договір про спільну діяльність від 29.08.2016 року, на підставі якого укладався договір асоційованого членства, визнано недійсним рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/4928/24 через відсутність згоди замовника та порушення інтересів держави. У зв`язку з цим СТ «Сузір`я Будова» не мало прав на об`єкт будівництва, а тому позовні вимоги про визнання права власності є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

29.08.2025 року до суду надійшов відзив ТОВ «УВГП-Система».

Відповідач зазначає, що просив поновити пропущений з поважних причин строк на подання відзиву та заперечує проти позову, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні чи правові відносини, а позовна заява не містить належних доказів порушення прав позивача саме цим відповідачем. Відповідач бере участь у будівництві житлового комплексу на підставі договору пайової участі з Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України від 25.11.2004 року, за умовами якого МО України внесло інвестицію у вигляді права на забудову земельної ділянки, що перебуває в його постійному користуванні. Враховуючи чинний розподіл площ за договором, первісним інвестором та власником новоствореного нерухомого майна є замовник будівництва, а тому правові підстави для задоволення позову про визнання права власності відсутні.

29.08.2025 року від СТ «Сузір`я плюс» до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач зазначає, що просив поновити пропущений з поважних причин строк для подання відзиву та заперечує проти позову, оскільки СТ «Сузір`я плюс» не є стороною договору асоційованого членства, укладеного між позивачем та СТ «Сузір`я Будова», не перебуває з позивачем у жодних договірних чи правовідносинах і не є належним відповідачем у справі. Оскільки товариство своїми діями не порушувало прав чи законних інтересів позивача, позовні вимоги до нього є безпідставними, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

01.09.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, зазначаючи, що перелік учасників будівництва не обмежується лише замовником, пайовиком і генподрядником, оскільки реалізація проєкту стала можливою саме завдяки фінансуванню за рахунок коштів членів споживчого товариства «Сузір`я Будова», включно з самим позивачем, який проінвестував будівництво квартири. Позивач наголошує, що ПУКБ МОУ як номінальний замовник знало про хід будівництва, погоджувало його та отримувало житло за іншими об`єктами, а твердження про відсутність згоди на договір спільної діяльності є безпідставними. Крім того, позивач зазначає про суперечливу та недобросовісну поведінку управління, просить суд не враховувати доводи його відзиву та долучити до матеріалів справи додаткові угоди до договору пайової участі.

01.09.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив СТ «Сузір`я плюс».

У відповіді на відзив СТ «Сузір`я Плюс» позивач зазначає про необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності у нього статусу належного відповідача у справі. Позивач наголошує, що порушення його майнових прав відбулося внаслідок позадоговірних фактів, оскільки на підставі договору про спільну діяльність від 26.01.2024 року між ТОВ «УВГП-Система» та СТ «Сузір`я Плюс» останнє має отримати у власність 100% приміщень і квартир, включно з об`єктом інвестування позивача, який повністю оплачений та введений в експлуатацію. Наявність кількох однотипних кооперативів та укладення аналогічних договорів свідчить про спробу вторинного продажу одних і тих самих об`єктів будівництва та імітацію зв`язків між суб`єктами, зареєстрованими за однією адресою. Позивач кваліфікує дії відповідачів як фраудаторні угоди, спрямовані на позбавлення його права власності шляхом примусу до перепідписання договорів та вимагання неіснуючих доплат, що суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності відповідно до ст. 3, 13 ЦК України. З огляду на викладене, позивач просить суд не враховувати заперечення СТ «Сузір`я Плюс» та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

01.09.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив СТ «Сузір`я будова».

У відповіді на відзив СТ «Сузір`я Будова» позивач просить поновити пропущений з поважних причин строк та відхилити доводи відповідача. Позивач зазначає, що як інвестор, кошти якого спрямовано на будівництво, набув первісного права власності на спірний об`єкт відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» та правових висновків Великої Палати Верховного Суду. Твердження відповідача про те, що право на житло має виключно замовник ПУКБ МОУ, спростовується матеріалами справи та тим фактом, що ПУКБ МОУ вже отримало свої житлові площі за іншими адресами. Позивач наголошує, що укладені додаткові угоди та акт приймання-передачі активів між ТОВ «УВГП-Система», СТ «Сузір`я Будова» та СТ «Сузір`я Плюс» є фраудаторними правочинами, вчиненими з метою позбавлення інвесторів майна шляхом умисного уникнення виконання зобов`язань та нав`язування додаткових боргових вимог. З огляду на наявність статусу повноправного члена кооперативу та порушення прав на нерухомість, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

24.09.2025 року від позивача до суду надійшли заперечення проти прийняття Зустрічної позовної заяви.

ОСОБА_1 в особі представника заперечує проти прийняття зустрічної позовної заяви Південного управління капітального будівництва Міноборони України (ПУКБ МОУ) з огляду на її подання неуповноваженою особою та відсутність підстав для спільного розгляду з первісним позовом. Зокрема, матеріали справи не містять належних доказів самопредставництва чи повноважень осіб, які підписали зустрічний позов, з урахуванням вимог статті 58 ЦПК України та приписів Конституції України щодо представництва органів державної влади. Крім того, первісний та зустрічний позови мають самостійні предмети доказування, базуються на різних правочинах і не відповідають критеріям взаємопов`язаності, визначеним статтею 193 ЦПК України, оскільки задоволення зустрічного позову не здатне виключити задоволення первісного. З огляду на викладене, позивач просить суд відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ПУКБ МОУ.

Протокольною ухвалою суду від 05.11.2025 року вирішено зустрічну позовну заяву залишити без руху.

Протокольною ухвалою суду від 01.04.2026 року вирішено зустрічну позовну заяву повернути позивачу за зустрічним позовом.

Ухвалою суду від 01.04.2026 року вирішено підготовче провадження по справі закрити та призначити справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 14.07.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, представник позивача та представник СТ «Сузір`я Будова» надали до суду заяви про розгляд заяви без участі сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Інші учасники справи про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що споживче товариство «Сузір`я Будова» є споживчим житлово-будівельним кооперативом створеним його засновниками на добровільних засадах для організації будівництва житла, його експлуатації та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів в житлі та його експлуатації (п.1.1., 2.2 Статуту СТ «Сузір`я Будова» затвердженого рішенням Установчих зборів членів від 17.03.2016).

11.06.2018 року Споживче товариство «Сузір`я Будова» з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони уклали договір асоційованого членства в споживчому товаристві №4/224-КР, у якому вказано, що:

- відповідно до Статуту Товариства та цього Договору Товариство приймає Пайовика в асоційовані члени Товариства. Пайовик при підписанні даного Договору ознайомився з положеннями Статуту та згоден їх реалізовувати;

- Пайовик зобов?язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань Товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї Частки в Товариство, з метою забезпечення Товариством будівництва Будинку за рахунок внесеного Пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі Цільового внеску частину витрат, пов?язаних з утриманням Товариства і реалізацією статутних цілей і завдань, на умовах цього Договору, а Товариство зобов?язується забезпечити будівництво Будинку, і, після здачі Будинку в експлуатацію, передати Пайовикові закріплену за ним квартиру, за умови виконання Пайовиком зобов?язань за цим Договором. Розмір Частки, зазначений в пункті 2.1, є остаточним і включає в себе витрати Товариства на забезпечення будівництва Будинку та виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва Будинку та здачі його в експлуатацію (Пай), а також, витрати на утримання Товариства та реалізацію їм заданих цілей і завдань (Цільовий Внесок), крім випадків, зазначених у п.2.8 цього Договору;

- Пайовик уповноважує Товариство виконати такі дії: - реалізувати статутні цілі і завдання відповідно до Статуту Товариства; - забезпечити будівництво Будинку; - розпорядитися внесеною ним Часткою відповідно до умов цього Договору та Статутом Товариства;

- характеристика Квартири закріплюється в Додатку №1 («Специфікація») до даного Договору, який є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору №4/224-КР від 13.03.2018, Пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести Частку в розмірі еквівалентному 43048,00 доларів США, що на момент укладення Договору становить 1116000,00 гривень за курсом Національного банку України.

Пунктом 4.2 Договору №4/224-КР від 13.03.2018 закріплено, що товариством зобов`язане, зокрема:

- забезпечити будівництвом Будинку в строк ІІІ квартал 2021 року;

- закріпити Квартиру за Пайовиком за умови виконання п.2.1., 2.2, 2.3 цього Договору, тобто внесення Частки;

- після здачі Будинку в експлуатацію письмово повідомити Пайовика про готовність Товариства передати квартиру у володіння Пайовика в необхідності підписати Акт прийому-передачі Квартири;

- протягом 7 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі Квартири до повної сплати ОСОБА_3 надати Пайовикові довідку про повну виплату паю, яка буде підставою для оформлення Пайовиком права власності на належну йому квартиру

Додатком №1 до Договору асоційованого членства в споживчому товаристві №4/224-КР від 13.03.2018 року закріплена специфікація квартири: місцезнаходження будинку: АДРЕСА_7 , будівельний номер квартири АДРЕСА_8 , загальна площа квартири 46,5 кв.м., кількість кімнат 1.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру позивач на виконання договору №4/224-КР від 13.03.2018 вніс грошові кошти.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 2,9225 за адресою: АДРЕСА_6 з цільовим призначенням: для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України належить Державі в особі органу державної влади Одеська обласна державна адміністрація, про що свідчить інформаційна довідка від 12.05.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Правокористувачем земельної ділянки площею 2,9225 га за адресою: АДРЕСА_6 є Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12.12.2016.

Дозвіл на виконання будівельних робіт отримано замовником Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України 14.08.2018 щодо IV пускового комплекті та 31.08.2018 щодо V пускового комплексу.

25 листопада 2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (пайовик) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) укладено договір №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, відповідно до п.2.1 якого, предметом цього Договору є фінансування та будівництво «Пайовиком» в повному обсязі, згідно одержаної у встановленому законом порядку проектно-кошторисної документації на будівництво групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнанням, інженерними мережами та спорудами, орієнтованою загальною площею 35 тис.кв.м. на земельній ділянці орієнтовною площею 2,5 га в АДРЕСА_6 (військове містечко № НОМЕР_1 ).

Згідно п.3.1 Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, Пайовик здійснює в повному обсязі фінансування будівництва об`єкту на умовах, передбачених дійсним Договором. Замовник вносить свою пайову участь у будівництво у вигляді виконання обов`язків, надання послуг, передбачених в п.4.1 Договору.

Пунктом 3.4 Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, розподіл Об`єкту між сторонами здійснюється наступним чином: замовнику: 20% від загальної площі житла Об`єкту, що на момент укладення угоди орієнтовно складає 7 000 кв.м.; пайовику: 80% від загальної площі житла Об`єкту, що на момент укладення угоди орієнтовно складає 28 000 кв.м., а також кінцеву будівельну продукцію, визначену проектно-кошторисною документацією, а саме будинок (секції), 100% вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень, підземні паркінги, обладнання, інженерні мережі та споруди.

Пунктом 3.7 Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, пайовик має право надавати замовнику квартири в інших новозбудованих житлових будинках в м.Одесі в обсязі частки замовника, визначеної в п.3.4 Договору в термін до кінця 2007 року.

02 грудня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (пайовик) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) укладено додаткову угоду №1/70СП до договору №227/УПБ-70Д, згідно якої з метою скорочення термінів забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей та враховуючи те, що завершення будівництва об`єкту (м.Одеса, проспект Гагаріна 19-21) передбаченого чергами на 2007-2008 р., сторони домовились про те, що пайовик передає в 2005 році замовнику за його згодою готові квартири в інших будинках.

25 грудня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (пайовик) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) укладено додаткову угоду №2/70СП до договору №227/УПБ-70Д, умовами якої змінили терміни будівництва та інші умови. Зокрема, пункт 3.7 Договору викладено в наступній редакції: «Пайовик достроково передає Замовнику квартири відповідно до п. 3.4. Договору загальною площею 7 008,20 кв.м., у т.ч. 30 квартир загальною орієнтовною площею 2 568,5 кв.м. у АДРЕСА_9 , згідно додатку №1 до цієї додаткової угоди у строк до 20.12.200 р., 74 квартири в АДРЕСА_10 орієнтовною площею 4 439,7 кв.м. згідно додатку №2 до цієї додаткової угоди, за погодженням КЕВ м.Одеси у строк до 20.12.2009 р...».

Додатком до додаткової угоди №2/70СП від 25.12.2008 є адресний перелік квартир, якими затверджено квартири в будинку АДРЕСА_9 та в будинку АДРЕСА_11 , які передаються замовнику на виконання додаткової угоди до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, відповідно до якого загальна площа становить 7 008,2 кв.м.

16 жовтня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (пайовик) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) укладено додаткову угоду №3/70СП до договору №227/УПБ-70Д, умовами якої, зокрема, пункт 3.4 Договору №227/УПБ-70Д викладено в новій редакції: «розподіл об`єкту між сторонами здійснюється наступним чином: замовнику 7735 кв.м. Об`єкту; пайовику решта площі Об`єкту, а також кінцеву будівельну продукцію визначену проектно-кошторисною документацією, а саме будинок (секції) 100% вбудовано-прибудованих приміщень, підземні паркінги, інженерні мережі та споруди, незалежно від ТЕП Об`єкту». Разом з тим площа об`єкта збільшено до 85 000 кв.м..

Однак, додаткова угода № 3/70 СП від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70 Д від 25.11.2004 про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, укладена між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» визнана недійсною з моменту вчинення постановою Південного-Західного апеляційного господарського суду від 31 серпня 2022 року у справі № 916/1674/18, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 14 грудня 2022 року.

10 квітня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (пайовик) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник), колективним підприємством «Будова» (генпідрядник) укладено додаткову угоду №303/36/4 до Договору про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей №227/УПБ-70Д від 25.11.2024.

Під час дії додаткової угоди №3/СП від 16.10.2015, яка в подальшому була визнана недійсною, а саме 29 серпня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», споживчим товариством «Сузір`я Будова» та товариством з обмеженою відповідальністю «Баубуд» укладено договір про спільну діяльність №1/Г-19, відповідно до п.1.1 якого сторони уклали цей Договір про спільну господарську діяльність з метою будівництва групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнаннями, інженерними мережами та спорудами, орієнтовною загальною площею квартир 85 000 кв.м. за адресою: м.Одеса, проспект Гагаріна, 19-21. Для досягнення мети за Договором Сторони зобов`язуються спільно та узгоджено здійснювати необхідні фактичні і юридичні дії. Договором передбачено, що зі сторони ТОВ «УВГП-Система» внеском в спільну діяльність є право на забудову земельної ділянки, всі необхідні документи. Зі сторони СТ «Сузір`я Будова» внеском у спільну діяльність є грошові кошти у сумі 679 796 000 грн, а також професійні знання, навички і вміння, ділова репутація і ділові зв`язки. Зі сторони ТОВ «Баубуд» внеском в спільну діяльність є професійні навички і вміння, ділова репутація і ділові зв`язки, проведення вивчення ринку з питань обрання генерального підрядника.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», споживчим товариством «Сузір`я Будова» та товариством з обмеженою відповідальністю «Баубуд» 26 листопада 2019 року укладено додаткову угоду №2 до Договору про спільну діяльність №1/Г-19, якою зокрема внесено зміно у внесок СТ «Сузір`я Будова» який складає 680 000 000 грн і отримання СТ «Сузір`я Будова» 100 % квартир, а також залишок площі прибудованих та допоміжних приміщень за вирахуванням частки ТОВ «УВГП-Система», згідно п.5.2.1 та 100% місць у паркінгу в повному обсязі.

11 грудня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» та споживчим товариством «Сузір`я Будова» укладено додаткову угоду №3 до Договору про спільну діяльність №1/Г-19, згідно якої внесено зміни до договору №1/Г-19 від 29.08.2016, зокрема, в частині можливості одностороннього розірвання договору у випадку суттєвого порушення умов договору.

ТОВ «УВГП-Система» листом від 25.08.2023 повідомила СТ «Сузір`я Будова», що за результатом розгляду судової справи №916/1674/18 Міністерство оборони України отримало право за умовами Договору 227/УПБ-70Д від 25.11.2004 на 17 000 кв.м. житла в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_6 . На теперішній час Міністерство оборони має права на те ж саме нерухоме майно, на яке передбачені права СТ «Сузір`я Будова». З урахуванням частково проведених розрахунків, площа житла, що має бути передана Міністерству оборони України в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_6 становить 11 019,34 кв.м. квартир, тому є неможливим розподіл результатів спільної діяльності між ТОВ «УВГП-Система» та СТ «Сузір`я Будова» згідно Договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016, зокрема, передача СТ «Сузір`я Будова» 100% квартир.

25 січня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» та споживчим товариством «Сузір`я Будова» укладено додаткову угоду №4 до Договору про спільну діяльність №1/Г-19, згідно якої сторони дійшли до згоди розірвати договір з 25 січня 2024 року. СТ «Сузір`я Будова» зобов`язане передати виконані роботи Генеральним підрядником ТОВ «УГВП-Система» в строк до 29.02.2024 .

01 березня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» та споживчим товариством «Сузір`я Будова» укладено додаткову угоду №5 до Договору про спільну діяльність №1/Г-19, згідно якої передача виконаних робіт перенесена до 01 березня 2024 року.

Як наслідок, 01 березня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» та споживчим товариством «Сузір`я Будова» підписано акт №1 прийому-передачі будівельно-монтажних робіт до Договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016 «Будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_6 , І черга будівництва (IV та V пускові комплекси)».

Суд звертає увагу, що рішенням Господарського суду Одеської області від 01 квітня 2025 року у справі №916/4928/24, яке набрало законної сили 18 червня 2025 року, позов Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України задоволено. Договір про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016, укладений між ТОВ «УВГП-Системи», СТ «Сузір`я Будова» та ТОВ «Баубуд» визнано недійсним з моменту укладення. Застосовано наслідки недійсності правочину та визнано відсутнім передбачені Договором про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016 права у ТОВ УВГП-Системи», СТ «Сузір`я Будова» та ТОВ «Баубуд» щодо об`єктів будівництва та збудованих об`єктів на земельній ділянці по АДРЕСА_6 (додатки до заяви від 30.07.2025 містяться в системі «Електронний суд»).

Доводи позивача про те, що позивачі не були учасниками справи №916/4928/24, а тому в силу положень ст.82 ЦПК України, не слід брати до уваги таке рішення суд відхиляє, адже судом визнано недійсним договір про спільну діяльність від 29.08.2016 і це не є встановленою судом обставиною. Недійсність договору з моменту укладення встановлена рішенням, яке набрало законної сили і яке є обов`язковим для виконання, зокрема у правових наслідках недійсності правочину, на які посилається ВС у усталеній практиці.

ТОВ «УГВП-Система» 26 січня 2024 року уклала договір про спільну діяльність №1/Г-19 з споживчим товариством «Сузір`я Плюс» .

18 жовтня 2024 року Державна інспекція архітектури та містобудування України видала сертифікат №ІУ123241004661, яким засвідчила відповідність закінченого будівництва об`єкта проектній документації та підтвердила готовність до експлуатації будівництва житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_6 черга будівництва (ІV пусковий комплекс) .

На підставі розпорядження Приморської районної адміністрації №107 від 03.03.2025 житловому будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом (ІV пусковий комплекс) присвоєно адресу: будинок АДРЕСА_4 (проспект Гагаріна до перейменування).

На підставі розпорядження Приморської районної адміністрації №629 від 12.11.2025 житловому будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом (V пусковий комплекс), ідентифікатор об`єкту будівництва 01.3074924.4645434.20250626.47.0000.79 присвоєно адресу: будинок АДРЕСА_4 , а з ідентифікатором об`єкту будівництва 01.3074879.4645246.20250626.13.0000.60 присвоєно адресу: будинок АДРЕСА_4 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовідносини сторін договору асоційованого членства в споживчому товаристві, який окрім, членських правовідносин містить положення про інвестиційні зобов`язання регулюються законами України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та «Про інвестиційну діяльність».

Інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою (частина перша статті 4, частини п`ята та шоста статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав належать речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

За правилами статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

У статті 190 ЦК України визначено, що майно є особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Отже, у ЦК України визначення майнового права немає, оскільки у статті 190 ЦК України лише зазначено, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Концепція поняття «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а отже і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява № 31443/96; пункт 22 рішення від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Таким чином, майнове право - це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

СТ «Сузір`я Будова» в п.1.2 укладених з позивачем договорів, які визначають предмет договорів асоційованого членства у споживчому товаристві зобов`язалося забезпечити будівництво будинку і після його здачі в експлуатацію передати пайовику закріплене за ним приміщення, за умови виконання пайовиком зобов`язання за договором.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 здійснювала оплату за договором.

Проте, навіть за умови повної сплати за договорами, на переконання суду позивач не може набути право власності на вказаний об`єкт нерухомості, адже внаслідок визнання недійсним договору про спільну діяльність №1/Г-19 укладеного між ТОВ «УВГП-Система» та СТ «Сузір`я Будова» 29.08.2018, СТ «Сузір`я Будова» не набуло жодних прав щодо результатів будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_6 , а, тому, на час розгляду справи у СТ «Сузір`я Будова» відсутні повноваження щодо розпорядження результатами будівництва.

У разі оспорювання або невизнання речових прав замовника на майно, що перебуває в процесі створення, останній має право на захист шляхом предявлення позову про визнання за ним його майнових прав на усе таке майно в цілому (обєкт архітектури) або його частину та витребування своєї власності (майнових прав) з незаконного володіння іншої особи (статті 388, 392 ЦК України). Такий підхід дозволяє суду не лише відновити правове становище первісного власника, а й надати належну оцінку поведінці набувача, забезпечуючи справедливий баланс між інтересами сторін та пропорційність втручання у право власності з урахуванням приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Натомість спосіб захисту прав шляхом визнання договору про відчуження спірного нерухомого майна (ланцюга правочинів) недійсним не лише є неефективним, а й може призвести до непропорційного і безпідставного втручання у права третьої особи (останнього володільця). Під час розгляду такої позовної вимоги питання добросовісності набуття спірного майна останнім володільцем не досліджується належним чином, що позбавляє особу юридичних гарантій захисту права власності. Задоволення подібних вимог без застосування механізму віндикації фактично нівелює принцип правової визначеності та захисту легітимних очікувань добросовісного набувача.

Такі висновки викладені у Постанові ВП ВС від 23.07.2026 у справі № 727/6125/23.

У разі оспорювання або невизнання речових прав замовника на майно, що перебуває в процесі створення, останній має право на захист шляхом предявлення позову про визнання за ним його майнових прав на усе таке майно в цілому (обєкт архітектури) або його частину та витребування своєї власності (майнових прав) з незаконного володіння іншої особи (статті 388, 392 ЦК України). Такий підхід дозволяє суду не лише відновити правове становище первісного власника, а й надати належну оцінку поведінці набувача, забезпечуючи справедливий баланс між інтересами сторін та пропорційність втручання у право власності з урахуванням приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Натомість спосіб захисту прав шляхом визнання договору про відчуження спірного нерухомого майна (ланцюга правочинів) недійсним не лише є неефективним, а й може призвести до непропорційного і безпідставного втручання у права третьої особи (останнього володільця). Під час розгляду такої позовної вимоги питання добросовісності набуття спірного майна останнім володільцем не досліджується належним чином, що позбавляє особу юридичних гарантій захисту права власності. Задоволення подібних вимог без застосування механізму віндикації фактично нівелює принцип правової визначеності та захисту легітимних очікувань добросовісного набувача.

Такі висновки викладені у Постанові ВП ВС від 23.07.2026 у справі № 727/6125/23.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено у статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частині першій статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до закону (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 521/19092/17).

У статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зроблено висновок, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлено право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, у разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Виходячи з встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що позивач не набув право власності на приміщення у об`єкті будівництва, адже СТ "Сузір`я Будова" позбавлене права розпоряджатися майновими правами вищевказаного об`єкту будівництва, внаслідок визнання недійсним договору про спільну дяльність № 1/Г - 19 від 29.08.2016.

При тому, суд звертає увагу на те, що договори асоційованого членства укладенні між позивачем та СТ «Сузір`я Будова» не містять визначення конкретних об`єктів нерухомого майна, характеристика квартири, нежитлового приміщення та машиномісця визначені тільки у додатках №1 до Договорів «Специфікація».

Згідно ст.876 ЦК України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбаченого законом або договором.

Забудовником (замовником) будівництва за адресою: АДРЕСА_6 є Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

Генеральним підрядником будівництва є КП «Будова».

СТ «Сузір`я Будова» не було забудовником та не набуло права на спільну діяльність на об`єкті будівництва.

ОСОБА_4 сплатила кошти на виконання договору асоційованого членства у споживчому товаристві на рахунок СТ "Сузір`я Будова", що підтверджується наданими квитанціями, однак доказів того, що ці кошти передані далі саме на інвестування будівництва за будівельною адресою: м.Одеса, проспект Гагаріна, 19-21 суду представлено не було.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання права власності на квартиру за позивачем, адже СТ «Сузір`я Будова» не могло розпоряджатися майновими права щодо цих об`єктів нерухомого майна.

Інші доводи представника позивача не спростовують висновків суду вказаних вище, а, тому, не приймаються до уваги.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі при розгляді справи №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Незалучення до участі у справі іншої особи, як належного співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі№ 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).

Визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів і обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується останнім під час розгляду справи. Визначення складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 910/15792/20).

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 910/7122/17).

Заявлені позовні вимоги до відповідачів ТОВ «Баубуд», КП «Будова», СТ «Сузір`я Будова» та СТ «Сузір`я Плюс», ТОВ «УВГП-Система» задоволенню не підлягають, адже такі відповідачі є неналежним відповідачами та порушення прав та інтересів позивача з боку вказаних відповідачів судом не встановлено, оскільки лише Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України як замовник будівництва є особою за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави наводити доводи іншим аргументам учасників справи.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Колективного підприємства «БУДОВА», Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУБУД», Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС» про захист прав споживачів, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна (об`єкт інвестування) відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 03.08.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

24.07.26