Решение № 138777680, 14.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32314/25-ц

пр. 2-4493/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: Рури Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, закриття кредитного ліміту та повернення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк»), в якому просить: зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» закрити незаконний кредитний ліміт у розмірі 75 000,00 гривень та погасити будь-які проценти, у тому числі, але не виключно, згідно ст. 625 ЦК України пені, комісії за користування використаним кредитним лімітом, що утворились внаслідок відкриття даного кредитного ліміту від 03.04.2025 року за банківським рахунком НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 незаконно списані банком грошові кошти у розмірі 47 767, 49 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що в період з 03.04.2025 року по 06.04.2025 року з банківського рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» невідомою особою перераховані на інший рахунок грошові кошти в сумі 47 767,49 грн., а також відкрито внаслідок шахрайських дій третіх осіб кредитний ліміт із підвищенням на 75 000,00 грн., які теж переведені на рахунок невідомої особи.

При цьому, зміна фінансового номеру, прив`язаного до банківського рахунку, була проведена без згоди позивача та без ідентифікації особи власника банківського рахунку.

Позивач стверджує, що жодної згоди на відкриття кредитного ліміту та здійснення спірних операцій не надавав, платіжні картки не втрачав, персональні дані третім особам не передавав, а тому вважає списання коштів безпідставним та таким, що відбулося з вини відповідача.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив на підставі ст. 1061, 1066, 1071, 1073 Цивільного кодексу України стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» 47 767, 49 грн. та зобов`язати закрити незаконний кредитний ліміт у розмірі 75 000,00 грн. із погашенням будь-яких інших процентів та нарахувань.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.07.2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.11.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.11.2025 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, закриття кредитного ліміту та повернення грошових коштів - відмовлено.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.11.2025 року відкладено судове засідання на 27.02.2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2026 року відкладено судове засідання на 14.05.2026 року.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином; представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, в якій просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Відзив обґрунтований тим, що позивачем не доведено вини банку, його неправомірні дії або бездіяльність. Натомість, спірні операції з переказу коштів здійснені за сприяння позивачем стороннім особам в отриманні доступу до власного акаунта «Приват24» унаслідок розголошення індивідуальної облікової інформації.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що в період із 03.04.2025 року по 06.04.2025 року з банківського рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» перераховані на рахунок іншої особи грошові кошти в сумі 47 767,49 грн. Крім того, установлено кредитний ліміт із підвищенням на 75 000,00 грн., тобто загалом здійснено спірні фінансові операції на загальну суму 122 767,49 грн.

06.04.2025 року об 11:17 год. позивач звернувся на лінію підтримки клієнтів АТ КБ «ПриватБанк» 3700 із приводу проведення спірних операцій по кредитній картці в період із 03.04.2025 року по 06.04.2025 року.

За наслідками проведеної перевірки АТ КБ «ПриватБанк» установлено, що в період із 03.04.2025 року по 06.04.2025 року в акаунт ОСОБА_1 у «Приват24» здійснені входи із нетипових пристроїв, змінено пароль в «Приват24» та встановлено новий логін. При цьому, про здійснення нетипового входу в акаунт повідомлено позивача на електронну пошту, однак останній заходів по захисту акаунту не вжив. Також, зміна паролю до «Приват24» підтверджена дзвінком на фінансовий номер телефону позивача НОМЕР_3 .

Як слідує з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025100020001395, 03.04.2025 року приблизно об 11:50 год. невстановлена особа зателефонувала ОСОБА_1 на його номер телефону НОМЕР_3 із номер телефона НОМЕР_4 , представившись працівником АТ КБ «ПриватБанк», шляхом обману повідомили заявнику, що була здійснена хакерська атака, у зв`язку з чим необхідно пройти ідентифікацію, скинувши код чотири цифри. Таким чином, із банківського рахунку заявника НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк» невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 на загальну суму 122 767,49 грн.

Мотиви, з яких виходить cуд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст.1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Статтею 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.

Також, у ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що неналежною платіжною операцією є платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі. Неналежним платником є особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно). Помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права.

За положеннями ч. 2 ст. 67 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації.

У п. 3 ч. 8 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» вказано, що надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.

Відповідно до п. 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164 (далі - Положення) користувач зобов`язаний, зокрема, зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Згідно з п. 140 розділу VII Положення користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (п. 146 Положення).

У пункті 147 Положення вказано, що власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

У постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18), від 10 лютого 2021 року у справі № 442/2468/17 (провадження № 61-12092св19) вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Як установлено судом під час розгляду справи, відповідно до даних програмного забезпечення АТ КБ «ПриватБанк», у період із 03.04.2025 року по 06.04.2025 року в акаунт ОСОБА_1 у «Приват24» здійснені входи із нетипових пристроїв, змінено пароль в «Приват24» та встановлено новий логін. При цьому, про здійснення нетипового входу в акаунт повідомлено позивача на електронну пошту, однак останній заходів по захисту акаунту не вжив. Також, зміна паролю до «Приват24» підтверджена дзвінком на фінансовий номер телефону позивача НОМЕР_3 .

Згідно з частиною 4 статті 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією. Платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку.

У частині 5 статті 87 Закону України «Про платіжні послуги» вказано, що до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Із матеріалів справи слідує, що спірні фінансові операції із перерахування грошових коштів з банківського рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунок іншої особи здійснені в період із 03.04.2025 року по 06.04.2025 року.

У той же час, про проведення в період із 03.04.2025 року по 06.04.2025 року спірних операцій по кредитній картці щодо перерахування грошових коштів на загальну суму 122 767,49 грн. позивач повідомив АТ КБ «ПриватБанк» лише 06.04.2025 року об 11:17 год., звернувшись на лінію підтримки клієнтів АТ КБ «ПриватБанк» 3700.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 686/17744/21 вказано, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження неправомірних дій АТ КБ «ПриватБанк», внаслідок яких списано грошові кошти з карткового рахунку позивача із підвищеним кредитним лімітом.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованими заявлені позовні вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 47 767, 49 грн. та закриття кредитного ліміту в розмірі 75 000,00 грн. із погашенням всіх нарахувань, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме, судовий збір.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, закриття кредитного ліміту та повернення грошових коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 15.06.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ