Постановление суда № 138777675, 29.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37151/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42023102060000240,-

В С Т А Н О В И В:

07.07.2026 року в провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12026000000000345 від 05.02.2026, на майно, виявлене і вилучене під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.06.2026 у справі №757/30873/26-к від 11.06.2026 за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy F 5656», моделі SM-A566 B/DS s/n НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , у, який належить ОСОБА_5

Слідчим відділом Печерського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023102060000240 від 20.10.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4, ч. 5 ст. 191 КК України. У провадженні слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 42023102060000240 від 20.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4, ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом можливого привласнення бюджетних коштів службовими особами КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» за попередньою змовою з представниками ТОВ «КП «Шляхбуд Інвест» під час виконання договору підряду № 09/10-23 від 09.10.2023 щодо будівництва об`єкта: «Будівництво під`їзної автомобільної дороги від просп. Валерія Лобановського / Червонозоряного проспекту / поблизу примикання вул. Володимира Брожка / вул. Кіровоградської / до міжнародного аеропорту "Київ" / Жуляни / у Солом`янському районі м. Києва. 2 черга». Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до відомостей електронної системи публічних закупівель Prozorro замовником - КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» -проведено процедуру відкритих торгів UA-2023-08-29-005702-a, за результатами якої переможцем визначено ТОВ «КП «Шляхбуд Інвест» та укладено вищевказаний договір підряду на загальну суму 135 935 645,24 грн. У подальшому, в межах виконання зазначеного договору, на рахунки підрядної організації фактично перераховано бюджетні кошти у сумі 134 011 860,00 грн. Водночас встановлено, що службові особи замовника та підрядної організації, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, забезпечували документальне оформлення прийняття будівельних робіт із внесенням до актів форми КБ-2в та довідок форми КБ-3 завідомо неправдивих відомостей щодо фактичних обсягів виконаних робіт, вартості використаних матеріалів та ресурсів, у тому числі шляхом необґрунтованого завищення їх вартості та використання матеріалів неналежної якості. Крім того, встановлено, що з метою штучного завищення вартості будівельних матеріалів та формування фіктивної складової витрат учасниками протиправної схеми використовувалось ТОВ «Форвел ЛТД», через яке здійснювалось документальне оформлення постачання матеріалів за завищеними цінами. Використання вказаного суб`єкта господарювання надавало можливість безпідставного збільшення вартості виконаних робіт та подальшого привласнення частини бюджетних коштів. У ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відповідно до Протоколів від 26 червня 2024 року, зафіксовано діалог між ОСОБА_6 (начальником дільниці ТОВ «КП «ШЛЯХБУД ІНВЕСТ»)) та ОСОБА_7 (виконробом ТОВ «КП «ШЛЯХБУД ІНВЕСТ»), а також ОСОБА_8 (Директор ТОВ «КП «ШЛЯХБУД ІНВЕСТ»)з невстановленою особою на ім`я ОСОБА_9 . У вказаних діалогах абоненти обговорювали якість асфальтового покриття, зокрема, вказуючи на його низьку якість через надмірну кількість щебеню та домішок, що спричинило утворення здуття покриття в окремих місцях. Аналіз зазначеної розмови свідчить про неналежне використання матеріалів забудовниками, та прагнення до власного збагачення шляхом здешевлення якості використаних ресурсів. Водночас вартість закуплених матеріалів значно перевищує фактичну вартість виконаних робіт із використанням таких матеріалів. Крім того,

у розмові зазначено, що асфальтове покриття має не лише дефекти у вигляді здуття, але й присутність різнокольорової плитки, що є додатковим свідченням низької якості виконаних робіт. Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 05.05.2026 №5/05.05.2026, проведеної на підставі результатів судової товарознавчої експертизи та висновку експертів № 1496/1497/1498 від 26.03.2026 за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи, встановлено, що розмір збитків, завданих територіальній громаді м. Києва внаслідок завищення вартості сумішей, використаних під час виконання робіт по об`єкту: «Будівництво під`їзної автомобільної дороги від просп. Валерія Лобановського (Червонозоряного проспекту) (поблизу примикання вул. Володимира Брожка (вул. Кіровоградської)) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва». 2 черга» (код ДК 021:2015 - 45000000-7 «Будівельні роботи та поточний ремонт»), що виконувалися на підставі договору підряду № 09/10-23 від 09.10.2023, укладеного між КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» та ТОВ «КП «ШЛЯХБУД ІНВЕСТ», становить 5 656 001,84 грн, у тому числі ПДВ у сумі 942 666,97 грн. У ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення зазначеного кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , який обіймає посаду провідного інженера відділу технічного нагляду за будівництвом КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва». Відповідно до матеріалів кримінального провадження та рапорту оперативного підрозділу, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду інженера технічного нагляду та діючи за вказівками керівника технічного нагляду ОСОБА_10 , у межах реалізації протиправної схеми брав участь у документальному оформленні виконання будівельних робіт шляхом підписання актів на закриття прихованих робіт. Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_5 відповідно до покладених на нього функцій технічного нагляду мав можливість здійснювати перевірку відповідності виконаних робіт проєктно-кошторисній документації, контролювати обсяги та якість їх виконання, перевіряти використання будівельних матеріалів, а також брати участь в оформленні та підписанні виконавчої документації, зокрема актів на закриття прихованих робіт, яка в подальшому використовувалася під час приймання виконаних робіт та проведення розрахунків із підрядною організацією. За наявними матеріалами досудового розслідування, ОСОБА_5 , виконуючи обов`язки інженера технічного нагляду та підписуючи акти на закриття прихованих робіт, міг бути обізнаний щодо фактичного стану та обсягів окремих будівельних робіт, відомості про які надалі відображалися у виконавчій та звітній документації щодо об`єкта будівництва. Водночас його дії, пов`язані з підписанням актів на закриття прихованих робіт, могли сприяти документальному підтвердженню виконання відповідних робіт та подальшому використанню таких відомостей під час оформлення іншої виконавчої документації, а також приймання виконаних робіт замовником. Такі дії могли створити умови для подальшого використання відомостей, відображених в актах на закриття прихованих робіт, під час оформлення іншої виконавчої документації, приймання виконаних робіт та проведення розрахунків із підрядною організацією ТОВ «КП «Шляхбуд Інвест». Так, 30.06.2026 в період часу з 06 год. 55 хв. по 07 год. 28 хв. в рамках вказаного кримінального провадження слідчим СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 , проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_12 №757/30873/26-к від 11.06.2026 за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:

- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy F 5656», моделі SM-A566 B/DS s/n НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , у, який належить ОСОБА_5 30.06.2026 вищезазначені речі слідчим Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42023102060000240. Прокурор в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі. Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження являється арешт майна. Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому

пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Відповідно п. 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Метою накладення арешту відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення збереження речових доказів, арешт на які, відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Під час вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка визначає, що ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов`язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року. У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту, з метою збереження речових доказів, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42023102060000240 - задовольнити.

Накласти арешт на майно, виявлене і вилучене під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.06.2026 у справі №757/30873/26-к від 11.06.2026 за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy F 5656», моделі SM-A566 B/DS s/n НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , у, який належить ОСОБА_5 .

Ухвала про арешт майна негайно виконується слідчим та/або прокурором. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1