Решение № 138776891, 17.07.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 607/24614/25

Провадження № 2/604/166/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сташківа Н.Б.

за участі секретаря судового засідання Крупи А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Підволочиську Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2025 року представник позивача звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1523286 від 28 березня 2024 року у розмірі 250374,87 грн., а також судових витрат.

Позов мотивує тим, що 28 березня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується через Вебсайт та мобільний застосунок «SlonCredit» в електронній формі договір №1523286 про надання споживчого кредиту. Сума кредиту складає 25000,00 грн, строк кредиту 359 днів. Пунктом 1.5.1 Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 Договору. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит у розмірі 25000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № 06062022-1 про переказ коштів від 06 червня 2022 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ПЕЙТЕК».

27 червня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу №27062025, відповідно до якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги, зокрема за кредитним договором №1523286 від 28 березня 2024 року.

За даними поденного розрахунку заборгованості сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладення Договору, а саме з 28 березня 2024 року по 27 червня 2025 року (Дата укладення Договору факторингу), у Відповідача перед первісним кредитором утворилася заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 250374,87 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 24999,99 грн., заборгованості за процентами 212874,88 грн., штрафні санкції 12500,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Оскільки погасити заборгованість в добровільному порядку відповідач відмовляється, позивач просить стягнути дану суму з відповідача, а також судові витрати.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2025 року вказану цивільну справу було передано за територіальною підсудністю до Підволочиського районного суду Тернопільської області.

Матеріали вказаної справи надійшли до Підволочиського районного суду Тернопільської області 26 грудня 2025 року.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13 січня 2026 року провадження в справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» письмових доказів, які становлять банківську таємницю.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року було закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в призначене судове засідання не з`явився, в поданій до суду відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, 02 березня 2026 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню через безпідставність позовних вимог, нарахування суми заборгованості (в тому числі, неустойки) проведені із порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того вказав, що позивачем, як новим кредитором, письмові документи не є абсолютними доказами укладення кожного із правочинів, адже, він не проходив верифікацію. Матеріали справи також не містять даних про те, що відповідач був належним чином ідентифікований при її реєстрації в ІТС відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису. Не укладенні договори позики (кредитні договори) не породжують взаємних прав і обов`язків, а тому, він не є зобов`язаною особою перед позивачем, відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.

Також відповідач вказав, що матеріали справи не містять доказів перерахування йому кредитних коштів на його банківський рахунок/картку. 3 огляду на вищевказане, в матеріалах справи відсутні належні та однозначні докази надання первинними кредиторами відповідачу кредитних коштів, як передумова для заявлення позовних вимог новим кредитором. Надані докази не свідчать про отримання ним кредитних коштів, про користування такими коштами тощо, а отже, відсутні правові підстави для пред`являння до нього вимог про стягнення заборгованості.

Відповідач також вважає, що нараховані йому відсотки є несправедливими, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», а тому розмір відсотків за кредитним договором підлягає зменшенню (не більше 50% від тіла кредиту).

Окрім вказаного відповідач також зазначив, що нараховані йому штрафні санкції суперечать чинному законодавству, зокрема порушують п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки нараховані в період дії воєнного стану.

У зв`язку із наведеним вказує, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість.

05 березня 2026 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що ні кредитний договір, ні будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісним. Отже, відповідачу у даному випадку нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. Таким чином, факт укладення кредитного договору та наявності права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами, тому просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

17 липня 2026 року до суду надійшло клопотання представника відповідача адвоката Матвійчука В.В. про перенесення розгляду справи у зв`язку із хворобою. Однак суд залишає вказане клопотання без задоволення, оскільки представником відповідача не надано жодних доказів його хвороби. Крім того, суд враховує що відповідачем надано відзив на позов, в якому викладені заперечення стосовно позовних вимог та строки розгляду справи.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 28 березня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується через Вебсайт та мобільний застосунок «SlonCredit» укладено електронний договір №1523286 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний». Сума кредиту складає 25000,00 грн (п.1.3. Договору), строк кредиту 360 днів (п.1.4. Договору). Пунктом 1.5.1 Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 Договору.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит у розмірі 25000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується відповідною випискою наданою АТ КБ «Приватбанк»

27 червня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу №27062025, відповідно до якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги, зокрема, згідно витягу з реєстру боржників, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1523286 в сумі 250374,87 грн.

За даними розрахунку заборгованості сформованого первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», вбачається, що у період з дати укладення Договору, а саме з 28 березня 2024 року по 27 червня 2025 року (дата укладення Договору факторингу), у Відповідача перед первісним кредитором утворилася заборгованість у розмірі 257374,87 грн., з яких: тіло кредиту - 24999,99 грн., відсотки за користування кредитом 225624,89 грн., штрафна санкції 12500,00 грн.

Суд відкидає вказані у відзиві на позов доводи відповідача з приводу неукладення договору та відсутності доказів перерахування відповідачу кредитних коштів, оскільки вони (доводи) спростовуються наданою АТ КБ «Приватбанк» випискою про рух кошті, з якої вбачається, що відповідач отримав на свій банківський рахунок грошові кошти в сумі 25000,00 грн. в обумовленому кредитним договором розмірі, у вказані час та спосіб. Суд розцінює позицію відповідача як намагання ввести суд в оману, уникнути відповідальності та небажання сплачувати заборгованість за зобов`язанням.

Отже, факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження.

Позивач вказує що розмір заборгованості становить 250374,87 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 24999,99 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 212874,88 грн., та штрафні санкції в розмірі 12500 грн.

За правилами статей 525,526,527ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд, враховуючи письмові пояснення представника відповідача, не погоджується із розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Позивач серед іншого просить стягнути нараховані первісним кредитором штрафні санкції, але, відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п.18 Перехідних положень ЦК України.

Отже, суд вважає, що нарахування штрафних санкцій в сумі 12500,00 грн. за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача процентів в розмірі 212874,88 грн., суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено до стягнення 212874,88 грн. процентів за 360 днів користування кредитом по ставці 2,5 % в день на суму боргу 25000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (ч.5 ст.8 Закону).

Отже, розмір процентної ставки за кредитним договорами, що укладаються із фізичними особами-споживачами є врегульованим нормативно.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої статті 11 Закону, є нікчемним.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX.

Абзацом 3 п.п. 13 п. 5 розділу І вказаного Закону розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 17, яка встановлює обмеження щодо розміру процентної ставки по споживчим кредитам. Установлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %".

На підставі частини п`ятої статті 8 Закону про споживче кредитування починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто з 20 серпня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону про споживче кредитування не може перевищувати 1%.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону про споживче кредитування встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

У даній справі кредитний договір було укладено 28 березня 2024 року, тобто під час дії першої частини тимчасового періоду, визначеного п.17 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», яким визначено максимальний розмір денної процентної ставки 2,5%.

22 квітня 2024 року почала свою дію друга частина тимчасового періоду, визначеного п.17 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», яким визначено максимальний розмір денної процентної ставки 1,5%.

20 серпня 2024 року вказаний тимчасовий період закінчився, внаслідок чого почав діяти максимальний розмір денної процентної ставки Закону України «Про споживче кредитування» визначений ч.5 ст.8 Закону, а саме 1 %.

З метою приведення у відповідність умов кредитного договору № 1523286 від 28 березня 2024 року до чинного законодавства України про захист прав споживачів позивачем чи первісним кредитором не було ініційовано внесення до нього змін.

Незважаючи на це, кредитний договір, в частині максимального розміру процентної ставки, не може суперечити актам цивільного законодавства в силу ст.203 ЦК України. Правовим наслідком такої невідповідності в силу до ч.5 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемність відповідних умов договору.

З цих підстав п.1.5.1 кредитного договору №1523286 від 28 березня 2024 року, в частині розміру денної процентної ставки, яка перевищує 1,5 % починаючи з 22 квітня 2024 року та 1% починаючи з 20 серпня 2024 року - є нікчемними.

Сума кредиту погоджена сторонами становить 25000,00 грн.

Отже, за період з 28 березня 2024 року по 21 квітня 2024 року включно (25 календарних днів) проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню по денній ставці 2,5% і їх розмір становить 15625,00 грн. (25000 грн. х 2,5% х 25 днів);

За період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року включно (120 календарних днів) проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню по денній ставці 1,5 % і їх розмір становить 45000,00 грн. (25000 грн. х 1,5% х 120 днів).

За період з 20 серпня 2024 року о 22 березня 2025 року включно (останній 360-й день користування кредитом згідно погоджених сторонами умов кредитування) (215 календарних днів) проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню по денній ставці 1% і їх розмір становить 53750,00 грн. (25000 грн. х 1% х 215 днів).

Таким чином, загальна заборгованість за процентами становить 114375,00 грн. (15625,00 грн. + 45000,00 грн. + 53750,00 грн.).

Загальна сума заборгованості включає в себе суму кредиту та відсотки за користування кредитом.

Однак позивач визнає, що відповідач в період з 28 березня 2024 року по 27 червня 2025 року здійснив часткове погашення заборгованості на загальну суму 5750,02 грн. Вказана сума заборгованості підлягає вирахуванню із суми загальної заборгованості, відповідно до узгоджених сторонами у спірному кредитному договорі умов, а саме п.5.6.1. договору у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом. Таким чином 5750,02 гривні підлягають вирахуванню із суми нарахованих відсотків за користування кредитом.

Отже загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 133624,98 грн., яка складається із: 25000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту та 108624,98 грн сума заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Однак позивач просить суд стягнути з відповідача тіло кредиту в сумі 24999,99 грн, тому суд, враховуючи принцип диспозитивності вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму тіла кредиту.

За вищевикладених обставин, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного з позивачем кредитного договору, своєчасно кредит не погашав та не повернула позичені кошти, суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення і з нього на користь позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №1523286 від 28 березня 2024 року, а саме: заборгованість за тілом кредиту 24999,99 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками 108624,98 грн., а всього 133624,97 грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

Так, в позові представником було зазначено, що судові витрати позивача складаються з суми судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 2422,40 гривні.

Враховуючи суму задоволення позову, що становить 53,37% від заявлених позивачем вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1292,83 грн. (2422,40 грн.* 53,37%) в рахунок відшкодування судового збору.

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за надання правової допомоги з даного приводу суд зазначає наступне.

Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правову допомогу, а саме: буде надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір про надання правової допомоги, рахунок-фактуру, акт прийому-передачі наданих послу. Однак суду не надано платіжні документи про фактичну оплату таких послуг. тТаким чином суд вважає, що витрати на правову допомогу документально не доведені.

Тому, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу - слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.626,628,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст.81,137,141,263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822) заборгованість за Кредитним договором № 1523286 від 28 березня 2024 року у розмірі 133624 (сто тридцять три тисячі шістсот двадцять чотири) гривні 97 (дев`яносто сім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822) понесені судові витрат по оплаті судового збору в розмірі 1292 (одна тисяча двісті дев`яносто дві) гривні 83 (вісімдесят три) копійки.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Б. Сташків