Постановление суда № 138775099, 05.08.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1770/25

УХВАЛА

05 серпня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання Урсул Г.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву

ОСОБА_1

про

перегляд заочного рішення в цивільній справі № 502/1770/25 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс»

до

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 17.06.2026 року в цивільній справі № 502/1770/25, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» було задоволено і ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , частково суму заборгованості за Кредитним договором № 11340222000 від 05.05.2008 року в розмірі 20000,00 доларів США та в рівний частках судові витрати.

17.07.2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення суду по справі № 502/1770/25.

В поданій заяві про перегляд вказаного заочного рішення суду, ОСОБА_1 просить суд скасувати відповідне заочне рішення по справі через те, що вона не була повідомлена належним чином про судовий розгляд справи, яка стосувалася її інтересів, не отримувала повісток до суду, ніде не розписувалась за їх отримання.

Відповідачу невідомо хто замість неї міг отримувати відповідні повідомлення. Відповідно, неналежне повідомлення відповідача по даній справі, позбавило її можливості дати пояснення по суті позовних вимог та довести перед судом переконливість своїх доводів та відповідних заперечень.

Також вказує, що дійсно, 05 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 як Позичальником було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11340222000.

05 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , як Поручителем було укладено Договір поруки №201747.

За умовами вказаних Договорів поруки, Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 усіх його зобов`язань перед Кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту №11340222000 від 05 травня 2008 р., укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (п. 1.1 Договору поруки). Згідно п. 1.2 Договорів поруки, поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного Основного договору, зокрема: сума основного договору - 31500,00 доларів США. Вказана сума Основного договору дорівнює еквіваленту 159075,00 гривень за курсом НБУ на день укладення Основного договору, при цьому сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому Договорі лише раз, якщо сума Основного договору виражена у іноземній валюті. Згідно п.п. 1.3-1.5 Договорів поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору. Відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною. Причини невиконання Боржником своїх зобов`язань за Основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання Поручителем зобов`язань за Договором.

У відповідному кредитному договорі передбачений термін повернення кредиту, а також обов`язок з погашення кредиту шляхом виконання окремих зобов`язань з внесення щомісячних платежів за цим договором згідно з відповідним графіком.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальниця була зобов`язана згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Тому за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (див. пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №523/8249/14-ц).

Натомість при розгляді справи, суд вважав, що внаслідок неналежного виконання позичальниками умов кредитного договору, а саме через недодержання графіку повернення кредиту та процентів за кредитом, поручитель має нести відповідальність перед позивачем за виконання всіх прострочених частин основного зобов`язання, визначених періодичними платежами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду зі спливом строку договору поруки, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову до поручителя.

Окрім того, звертає увагу суду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами.

За вказаним договором ПАТ «Дельта Банк» набув статус нового кредитора, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №11340222000 від 05 травня 2008 року з усіма забезпечувальними договорами.

13 травня 2020 року між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» був укладений Договір №2244/К/1 про відступлення прав вимоги, посвідчений Шевченко І.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №684.

Однак, матеріали справи не містять підтвердження поручителя про згоду на переведення боргу на іншу особу. Поручителя взагалі не було проінформовано про перехід права вимоги, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимоги до поручителя.

З огляду на наведені в заяві доводи, ОСОБА_1 просила суд скасувати вказане заочне рішення і призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.07.2026 року призначено розгляд заяви у відкритому судовому засіданні, про що повідомлені сторони.

30.07.2026 року від представника ТОВ «Укрдебт Плюс» надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення згідно яких зазначено наступне.

Відповідач стверджує про не отримання повісток і про те, що ніде не розписувався за їх отримання та їй не відомо, хто міг замість неї отримувати відповідні повідомлення. Таким чином, з точки зору Позивача, Відповідачем викладено суперечливі твердження, адже Відповідачу відомо, що повістки все ж-таки отримувались, але нібито не відомий отримувач, посилаючись на те, що неналежне повідомлення про розгляд справи нібито позбавило її можливості надати пояснення та заперечення по суті позову і довести суду свою позицію.

Позивач звертає увагу, що провадження у справі було відкрито у 2025 році, з наданням ним суду доказів про надсилання позовної заяви відповідачам. Перше засідання призначено на 08.10.2025 11:00 та було відкладено з підстав не отримання усіма учасниками повісток.

При цьому ухвалою суду першої інстанції від 10 вересня 2025 року задоволено заяву Позивача про забезпечення позову, а 15.01.2026 було відкрито апеляційне провадження 22-ц/813/1049/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від 27.09.2025 року. Матеріали судової справи були передані судом першої інстанції до Одеського апеляційного суду, із супроводжувальним листом від 07.10.2025 № 1770/6433/2025, копія листа надійшла до Позивача, адресований він був також до всіх відповідачів. Таким чином, ОСОБА_1 була обізнана про розгляд справи та предмет спору, мала всі необхідні процесуальні документи та оперативно подала апеляційну скаргу на ухвалу. Крім того, наявність апеляційного провадження за скаргою Відповідача спростовує її посилання в заяві про перегляд заочного рішення (що вона нібито була позбавлена можливості надати заперечення на позовну заяву тощо). Друге засідання призначено на 13.11.2025 10:30 та перенесено за заявою ОСОБА_1 , з підстав пошуку адвоката для укладання договору і отримання правової допомоги. Третє засідання на 10.12.2025 о 11:30, відкладено по заяві ОСОБА_1 адвоката знайдено, але той ще готує відзив на позов. Четверте засідання на 20.01.2026 10:30. перенесено за заявою ОСОБА_1 П`яте засідання 19.02.2026 о 09:00, перенос по заяві ОСОБА_1 або її представника з підстав відрядження. Шосте засідання 19.03.2026 о 15:00, закрито підготовче провадження. Сьоме та восьме засідання відкладене та 17.06.26 прийнято рішення по справі.

Враховуючі все вищевикладене, а також приймаючі до уваги подання Відповідачем апеляційної скарги на ухвалу суду Відповідач знала про судове провадження, отримала позовну заяву, ухвалу, інші процесуальні документи, та знала про розгляд справи. Сторона повинна належним чином користуватись своїми процесуальними правами та обов`язками. Реалізація права на апеляційне оскарження ухвали лише підтверджує обізнаність Відповідача та можливість подання відзиву і доказів, якби було бажання скористуватись таким правом. Відповідач безпідставно затягувала розгляд справи, а можливістю письмово заперечити проти позову не скористалась.

Щодо викладених Відповідачем пояснень по суті спору, представник зазначає наступне.

В Заяві Відповідачем підтверджено факти та обставини, на які посилався Позивач, але заперечується проти задоволення позову з підстав нібито припинення поруки. Позивач звертає увагу суду на те, що до апеляційної скарги на ухвалу ОСОБА_1 додала докази: договори кредиту та поруки, паспорт, договір про відступлення прав 2 вимог, оскаржувану ухвалу, клопотання про поновлення строку на її оскарження, трек Укрпошти, опис документів на 76 аркушів. Вірність усіх копій оригіналам посвідчена підписами ОСОБА_1 . Наявність у ОСОБА_1 посвідченої копії договору про уступку прав вимог спростовує твердження про те, що поручителя нібито не проінформовано про перехід права вимоги. Також Позивачем до позовної заяви були додані копії доказів про належне інформування кредитором усіх учасників, з наданням листів, відправлених з описами і повідомленнями про вручення, та доказами отримань Термін виконання кредитного зобов`язання, забезпеченого у т.ч. фінансовими поруками 07.05.2029 року. Згоди боржника на уступку прав вимог нормами ЦК України не передбачено, а повідомлення усіх відповідачів носило інформаційний характер. Банк перебуває у стадії ліквідації НБУ та Фондом гарантування вкладів фіз.осіб, продаж усіх активів здійснюється у спеціальному порядку.

В якості підстави припинення Договору поруки поручитель зазначає ч. 1 ст. 559 ЦК України, а саме, зміна зобов`язання без згоди поручителя (внаслідок чого нібито збільшується обсяг відповідальності). Однак, це не відповідає дійсним обставинам та спростовуються умовами договорів кредиту та поруки. Відповідно до умов договору поруки, поручителю добре відомі усі умови основного договору. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми кредиту, сплату процентів, комісій, відшкодування збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору. Договором поруки встановлено, що уклавши цей договір, поручитель підтверджує, зокрема, що повністю розуміє умови основного договору та цього договору, права та обов`язки за договором і погоджується з ними. Отже, поручитель підтвердив свою обізнаність про всі умови кредитування.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України). Збільшення або суттєва зміна обсягу відповідальності поручителя не відбувались.

З огляду на зазначене представник ТОВ «Укрдебт Плюс» зауважує, що відповідач знав про наявність справи, неодноразово викликався до суду, подав апеляційну скаргу на ухвалу, відтак, відсутні підстави вважати, що відзив на позовну заяву не було подано з поважних причин.

При цьому Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів, що мають істотне значення для справи. Договори кредиту, поруки, уступки прав вимог у справі вже були. Інши додатки до заяви значення для перегляду не мають. Посилання на норми чинного законодавства та їх трактування Відповідачем такими доказами в порозумінні ЦПК України не є.

Враховуючі викладене, представник ТОВ «Укрдебт Плюс» просив суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду у повному обсязі, залишити в силі заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 17.06.2026 року по справі № 502/1770/25.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась. На адресу суду від неї надійшла заява про проведення судового засідання без її присутності, згідно якої вона просила скасувати заочне рішення, з підстав викладених в заяві.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від неї не надходило.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» в судове засідання не з`явився, надав заяву про проведення судового засідання без його участі та відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , з урахуванням наданих ним заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ознайомившись з заявою відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши релевантні положення законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За змістом зазначених положень чинного законодавства скасування заочного рішення суду можливе за умов, що відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення. Наявність наведених вище обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Отже, діючим законодавством передбачено можливість скасування заочного рішення суду лише за одночасної наявності всіх підстав, визначених у ст. 288 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Так з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження по справі 10.09.2025 року, відповідач ОСОБА_1 06.11.2025 року отримала відповідну ухвалу, про що свідчить поштове повідомлення № R067031304528 з датою отримання 06.11.2025 року /а.с.79/.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 12.11.2025 року, відповідач просила суд відкласти судове засідання на іншу дату, у зв`язку з необхідністю укладення договору про надання правничої допомоги /а.с.81/.

Згідно ордеру про надання правничої допомоги серії ВН №1618653 від 09.12.2025 року, ОСОБА_1 уклала договір про надання правничої допомоги з адвокатом Бурлаченко Д.В., щодо представлення її інтересів у Кілійському районному суду Одеської області /а.с.92/.

В подальшому судові засідання відкладались за заявами представника ОСОБА_1 /а.с.104, 114,125/.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бурлаченко Д.В. будучи повідомленими належним чином, відповідно до положень п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України про дату, час та місце судових засідань та порядок розгляду справи, у встановлений судом строк відзив із запереченнями проти позову не подали, на підставі чого було винесено вищезазначене заочне рішення по справі, а тому твердження відповідача про неналежне її сповіщення та повідомлення про розгляд справи, спростовуються матеріалами справи та не заслуговують на увагу.

Ще однією підставою скасування заочного рішення згідно з ч. 1 ст. 288 ЦПК України є наявність у відповідача істотних доказів на підтримку заперечень проти вимог позивача, тобто доказів, які можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному рішенню повністю або частково, або до його зміни.

Однак наведені ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення аргументи є фактично незгодою відповідача із ухваленим рішенням по суті та до заяви не надано жодних доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Таким чином, суд вважає, що відповідач, нехтуючи своїми правами та обов`язками, не надала відзив на позовну заяву, що дало суду можливість ухвалити заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідало положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд звертає увагу, що всі матеріали по справі були ретельно досліджені та стосовно них в рішенні суду чітко відображена правова позиція з урахуванням норм матеріального права та наявних у справі документів.

Беручи до уваги те, що відповідачем не надано суттєвих доказів, які б могли вплинути на зміст рішення по суті, як це передбаченост. 285 ЦПК України, зважаючи на відсутність зазначених обставин у сукупності та принцип правової визначеності, суд не має підстав для скасування заочного рішення, а що ж стосується наведених у заяві аргументів, то зважаючи на положення норм глави 1розділу V ЦПК України ці обставини можуть предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а відтак заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 287, 288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву відповідача ОСОБА_1 перегляд заочного рішення в цивільній справі № 502/1770/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Згідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников