Решение № 138774913, 04.08.2026, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1531/26

Провадження № 2/715/690/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі головуючого судді Цуренка В.А.

секретар судового засідання Оршевська С.М.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, третя особа: Головне управління держгеокадастру у Чернівецькій області про скасування рішення сільської ради, державного акту,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, третя особа: Головне управління держгеокадастру у Чернівецькій області про скасування рішення сесії, державного акту.

Посилається на те, що 21 лютого 1998 року на його ім`я був оформлений заповіт, згідно якого все майно, яке належало ОСОБА_3 після його смерті заповідалось на його користь.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його дід - ОСОБА_3 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина за заповітом, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельна ділянка.

Після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа за його заявою.

ОСОБА_1 прийняв спадщину у встановленому законом порядку.

Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, або мали право на обов`язкову частку немає.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 4 квітня 2025 року за позивачем було визнано право власності на вказаний будинок.

На підставі цього рішення позивач здійснив його реєстрацію у Державному реєстрі речових прав.

В подальшому позивач мав намір здійснити дії з оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташований належний йому будинок.

Однак, в процесі збору необхідних документів ОСОБА_1 стало відомо, що на цю земельну ділянку вже оформлено право власності на його брата - відповідача ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 078780 від 27.06.2008 року, виданого на підставі рішення сесії Купської сільської ради № 52-08/2007 від 17.01.2007 року.

Вважає, що оформлення права власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 відбулось із порушенням встановленого порядку та вимог законодавства з наступних підстав.

Відповідно до довідки Сучевенської сільської ради Чернівецької області земельна ділянка під будинком АДРЕСА_1 перебувала у користуванні ОСОБА_3 , тобто спадкодавця, який одночасно був фактичним власником цього ж будинку.

Тобто, станом на січень 2007 року у Купської сільської ради не було жодних підстав для прийняття рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га. ОСОБА_2 .

Отже, у подальшому оформлення відповідного державного акту відбулось всупереч визначеного порядку та вимог законодавства.

Просить суд, ухвалити рішення, яким:

1. Скасувати рішення Купської сільської ради № 52-08/2007 від 17.01.2007 року в частині передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га. ОСОБА_2 ;

2. Скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 078780 від 27 червня 2008 року, оформлений на ім`я ОСОБА_2 з подальшим скасуванням реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте направив до суду заяву, в якій підтвердив обставини викладені в позові, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а справу розглянути у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи.

Представник відповідача Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву у якій просить суд задовольнити заяву та розглянути справу за відсутності їхнього представника.

Представник третьої особи: Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в судове засідання не з`явився, проте направив суду заяву про розгляд справи у відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається із змісту ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 21 лютого 1998 року на його ім`я був оформлений заповіт, згідно якого все майно, яке належало ОСОБА_3 після його смерті заповідалось на його користь.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його дід - ОСОБА_3 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина за заповітом, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельна ділянка.

Після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа за його заявою.

ОСОБА_1 прийняв спадщину у встановленому законом порядку.

Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, або мали право на обов`язкову частку немає.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 4 квітня 2025 року за позивачем було визнано право власності на вказаний будинок.

На підставі цього рішення позивач здійснив його реєстрацію у Державному реєстрі речових прав.

В подальшому позивач мав намір здійснити дії з оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташований належний йому будинок.

Однак, в процесі збору необхідних документів ОСОБА_1 стало відомо, що на цю земельну ділянку вже оформлено право власності на його брата - відповідача ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 078780 від 27.06.2008 року, виданого на підставі рішення сесії Купської сільської ради № 52-08/2007 від 17.01.2007 року.

Вважає, що оформлення права власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 відбулось із порушенням встановленого порядку та вимог законодавства з наступних підстав.

Відповідно до довідки Сучевенської сільської ради Чернівецької області земельна ділянка під будинком АДРЕСА_1 перебувала у користуванні ОСОБА_3 , тобто спадкодавця, який одночасно був фактичним власником цього ж будинку.

Тобто, станом на січень 2007 року у Купської сільської ради були відсутні підстави для прийняття рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га. ОСОБА_2 .

Отже, у подальшому оформлення відповідного державного акту відбулось всупереч визначеного порядку та вимог законодавства.

Згідно ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частина 1 статті 393 Цивільного кодексу України передбачає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дро передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в Постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2- 3007/11 вказано, що визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Відповідно пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади як окремий спосіб захисту порушених прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частини 2 статті 393 Цивільного кодексу У країни якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначено частина 1 статті 116 Земельного кодексу України. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, передбачених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до Висновків Верховного Суду України, викладених у Витягу від 01.07.2013 року видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (ч. 1 ст. 116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушеннями вимог ст.ст. 116, 118 ЗК України, - недійсним (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 квітня 2013 р. № 6-14цс 13).

Тому на підставі вище викладеного суд приходить висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3-13, 19, 23, 76-81, 141, 259, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Купської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №52-08/2007 від 17 січня 2007 року в частині передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га ОСОБА_2 .

Скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №078780 від 27 червня 2008 року, оформлений на ім`я ОСОБА_2 з подальшим скасуванням реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Повний текст судового рішення виготовлено 05 серпня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: