Решение № 138774477, 23.06.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/286/26

Провадження № 2/488/1424/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.,

за участю секретаря судового засідання Коваль А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" через свого представника Кобзар П.Г. звернувся в Корабельний районний суд міста Миколаєва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1476-3340 від 26.11.2024 р. в розмірі 48 190 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.11.2024 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та відповідачем ОСОБА_1 був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1476-3340.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 10 000 грн. зі строком кредитування 365 днів, зі встановленим базовим періодом 21 днів, комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту; стандартна процентна ставка: - 1.00% в день.

У позовній заяві позивач пояснив, що базовий строк проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Вказав, що відповідач, всупереч умов кредитного договору, порушив умови договору та не виконав взяті на себе зобов`язання.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем становить 48 190 грн., з яких: 10 000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 31 690 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 5000 грн. прострочена заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, 1 500 заборгованість по комісії.

Посилаючись на те, що відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, позивач був змушений звернутись в суд з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

18.05.2026 року відповідач надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що не погоджується з позовними вимогами ТОВ «Укр кредит фінанс» та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню. Відповідач вказала, що розрахунок заборгованості, здійснений позивачем, є необґрунтованим, оскільки проведений без урахування норм чинного законодавства України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У відзиві відповідач також зазначила, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який з початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України був мобілізований до Збройних Сил України, проходить військову службу, бере безпосередню участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та має статус учасника бойових дій. Також відповідач зазначила, що разом із чоловіком виховує двох неповнолітніх дітей, а у зв`язку з проходженням чоловіком військової служби фактично самостійно здійснює їх виховання.

Посилаючись на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідач зазначила, що як дружина військовослужбовця користується передбаченими законом гарантіями, відповідно до яких на неї не можуть нараховуватися проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня за невиконання зобов`язань перед банками, фінансовими установами та іншими кредиторами, крім кредитів, наданих для придбання майна. На думку відповідача, з огляду на наведені законодавчі гарантії позивач безпідставно нарахував проценти за користування кредитом, проценти річних та комісію, у зв`язку з чим ці вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач наголосила, що на даний час має скрутне матеріальне становище, зазначивши, що не має постійного місця роботи та доходів, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків, а також самостійно забезпечує утримання двох малолітніх дітей.

З урахуванням викладених обставин відповідач просила суд поновити строк на подання відзиву, позов задовольнити частково, стягнувши лише суму основного боргу за кредитом у розмірі 10 000 грн, а в решті позовних вимог, а саме щодо стягнення нарахованих процентів за користування кредитом, процентів річних, комісії та інших нарахувань, відмовити.

16.06.2026 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» подала додаткові письмові пояснення, в яких зазначила, що відповідачем не підтверджено наявність права на пільгу, передбачену пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Наголосила, що відповідно до зазначеної норми проценти за користування кредитом не нараховуються військовослужбовцям окремих категорій та їх дружинам (чоловікам), однак для застосування такої пільги необхідним є надання належних документів, які підтверджують вид військової служби, дату її проходження, а у випадку проходження військової служби за контрактом безпосередню участь військовослужбовця у заходах із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також документів, що підтверджують перебування особи на військовій службі у відповідний період. На думку позивача, надані відповідачкою документи не дають можливості встановити вид військової служби її чоловіка, підтвердити період проходження ним військової служби на момент укладення кредитного договору та на час нарахування процентів, а посвідчення учасника бойових дій лише підтверджує наявність відповідного статусу, але не підтверджує перебування особи на військовій службі у період, протягом якого застосовуються передбачені законом пільги.

Крім того, представник зазначила, що кредитний договір № 1476-3340 від 26.11.2024 був укладений між сторонами в електронній формі через веб-сайт товариства відповідно до вимог законодавства про електронну комерцію. Перед укладенням договору відповідач була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту, правилами надання кредиту, істотними умовами договору, у тому числі щодо строку кредитування, розміру процентної ставки, комісії та порядку нарахування процентів, після чого підтвердила свою згоду шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Окрім того, представник вказала, що відповідно до умов договору строк кредитування становив 365 календарних днів, базовий період 21 календарний день, а проценти за користування кредитом підлягали нарахуванню за стандартною процентною ставкою 1 % на день протягом перших 180 календарних днів та 0,75 % на день починаючи зі 181-го календарного дня до закінчення строку кредитування. Комісія за видачу кредиту була передбачена договором як одноразовий платіж у розмірі 15 % від суми кредиту та була нарахована лише в день видачі кредиту, а не як санкція за порушення відповідачем умов договору.

Також представник зазначила, що проценти за користування кредитом нараховувалися виключно протягом строку дії кредитного договору відповідно до його умов та були припинені після закінчення строку кредитування. За твердженням позивача, штрафні санкції та пеня за порушення відповідачем умов договору не нараховувалися, а розрахунок заборгованості містить деталізовану інформацію щодо суми основного боргу, нарахованих процентів, комісії, здійснених платежів, залишку заборгованості та періодів нарахування процентів, що, на думку позивача, підтверджує правильність визначення розміру заявлених до стягнення вимог.

Крім того, представник позивача наголосила, що умови кредитного договору відповідають вимогам цивільного законодавства та законодавства про споживче кредитування, були погоджені сторонами добровільно, а проценти за користування кредитом є платою за користування кредитними коштами, а не штрафною санкцією чи неустойкою. Позивач також вказав, що під час дії воєнного стану ним не нараховувалися відповідачу штраф, пеня та інші санкції за порушення умов договору.

У зв`язку з викладеним представник позивача просила суд прийняти додаткові письмові пояснення, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.11.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1476-3340 за продуктом «CreditKasa».

Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 відкрито кредитну лінію у розмірі 10 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності (п. 4.1 Договору).

Договір передбачав, що позичальник для мінімізації загальних витрат Позичальника за Кредитом Кредитодавець рекомендує Позичальнику здійснити повне погашення Кредиту не пізніше останнього дня першого Базового періоду строку кредитування (п. 2.3 Договору).

Також у договорі визначено строк користування кредитом, тип і розмір процентної ставки, а також порядок та строки їх сплати (п.п. 4.9, 4.13 Договору).

Пунктом 4.14 Договору визначено, що реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 3769.70 процентів.

Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення цього Договору (за весь Строк кредитування) складає: 43 375.00 грн. та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу Кредиту (якщо п.4.11. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та проценти за користування Кредитом. (п.4.9 Договору).

У кредитному договорі сторони визначили також інші умови, зокрема щодо порядку повернення кредиту, строків повернення, прав та обов`язків сторін, відповідальність сторін тощо.

Зазначений договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем): «А7029».

Виконання позивачем своїх обов`язків щодо перерахування коштів за кредитним договором № 1476-3340 від 26.11.2024 р. підтверджено наявним в матеріалах справи Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів через систему LiqPay, Довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1476-3340 від 26.11.2024 р. ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо повернення кредитних коштів, за відповідачем утворилася заборгованість у загальному розмірі 48 190 грн., з яких: 10 000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 31 690 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 5 000 грн. прострочена заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, 1 500 заборгованість по комісії.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Зокрема, в ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно з ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. З Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом «А7029», який зазначений у тексті договору про відкриття кредитної лінії № 1476-3340 від 26.11.2024 р. в розділі 13 «Реквізити Сторін» у графі: «Позичальник». А отже, відповідач прийняла пропозицію позивача на укладення кредитного договору та погодився з умовами, які викладені у ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст. ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із наданих представником позивача та досліджених судом документів встановлено, що відповідач користувався наданими кредитодавцем кредитними коштами та порушив умови вказаного договору і має заборгованість.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, суд зробив висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 , суми боргу за тілом кредиту в розмірі 10 000 грн.

Щодо стягнення відсотків та комісії нарахованих позивачем, суд враховує наступне.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

18 травня 2024 року набрала чинності нова редакція п.15 ст.14 Закону, у зв`язку із набранням із цієї дати чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», де пункт 15 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Дія цього Закону поширюється на : 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей).

У відповідності до пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця остання надала до суду копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 12 липня 2014 року Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, про укладення шлюбу між нею та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, на підтвердження того, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем до суду надано копію його військового квитка серії НОМЕР_2 , посвідчення серія НОМЕР_3 .

В пункті 9 військового квитка вказано, що з 10 березня 2022 року на підставі Указу Президента № 69/2022 від 24 лютого 2022 року ОСОБА_2 призваний у Збройні Сили України по мобілізації.

В пункті 17 військового квитка вказано про проходження військової служби, а саме:

найменування військової частини НОМЕР_4 , посада водій - електрик, дата зарахування до списків в/ч та номер наказу 10.03.2022 року №39;

найменування військової частини НОМЕР_4 , посада стрілець, дата зарахування до списків в/ч та номер наказу 30.11.2022 року №285;

найменування військової частини НОМЕР_4 , посада механік-водій, дата зарахування до списків в/ч та номер наказу 31.03.23 року №90;

найменування військової частини НОМЕР_4 , посада Ком БМ-командир відділення, дата зарахування до списків в/ч та номер наказу 31.03.2024 року №94;

найменування військової частини НОМЕР_4 , посада командир відділення, дата зарахування до списків в/ч та номер наказу 15.07.2024 року №202;

найменування військової частини НОМЕР_4 , посада Головний сержант - командир відділення, дата зарахування до списків в/ч та номер наказу 23.09.2024 року №126-РС;

найменування військової частини НОМЕР_5 , посада командир відділення, дата зарахування до списків в/ч та номер наказу 07.02.2025 року №40.

На даний час ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується відомостями, зазначеними у військовому квитку.

Отже, на момент укладення кредитного договору та станом на час розгляду справи чоловік відповідача перебуває на військовій службі.

Враховуючи, що пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям та членам їх сімей на певний конкретно визначений період виключається нарахування процентів за користування кредитом, цю норму можна вважати такою, що скасовує цивільну відповідальність особи на певний час.

Крім того, в прикінцевих положеннях Закону №1275-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" прописано про надання зазначеній нормі дії в часі у межах конкретно визначеного періоду, а саме: військовослужбовцям - з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Отже, відповідач ОСОБА_1 , як дружина військовослужбовця, звільняється під час дії особливого періоду від сплати нарахованих за договором кредитної лінії № 1476-3340 від 26.11.2024 року процентів за користування кредитом.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21 суд касаційної інстанції роз`яснив, що під поняттям «проценти за користування кредитом» у розумінні пункту 15 статті 14 Закону №2011-XII слід розуміти усі платежі, що мають компенсаційний або платний характер за користування кредитними коштами, незалежно від їх найменування у договорі (проценти, комісії, винагороди тощо).

Отже, комісії, що нараховуються банком у зв`язку з наданням, користуванням чи обслуговуванням кредиту, за своєю правовою природою є складовою плати за користування кредитними коштами. У зв`язку з цим протягом дії особливого періоду їх нарахування та стягнення з військовослужбовців і членів їхніх сімей суперечить вимогам законодавства та є неправомірним.

Щодо вимоги про стягнення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі 5000 грн, суд зазначає таке.

За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, відповідно до статей 549-552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

З 17 березня 2022 року набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє і до нині.

Відповідно до наданого розрахунку позивача, у зв`язку з неповерненням відповідачем кредитної заборгованості за кредитним договором №1476-3340 від 26.11.2024 року виникла заборгованість, у тому числі за штрафними санкціями, яка становить 5 000 грн. і була нарахована відповідно до статті 625 ЦК України в період дії воєнного стану.

Проте ці штрафні санкції були нараховані кредитодавцем з порушенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних за кредитним договором задоволенню не підлягають.

Враховуючи зазначене, позов про стягнення заборгованості за кредитним Договором № 1476-3340 від 26.11.2024 року з відповідача підлягає частковому задоволенню лише в частині стягнення тілі кредиту у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач просив стягнути з відповідача 48 190 грн, але суд дійшов висновку про часткове задоволення, відповідно з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача (2662,40*10 000/48190) 552,47 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено: «… у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення».

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (код ЄДРПОУ:38548598, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407) заборгованість за договором № 1476-3340 від 26.11.2024 р. у розмірі 10 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (код ЄДРПОУ:38548598, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 552,47 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс", код ЄДРПОУ: 38548598, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 05 серпня 2026 року.

Суддя Я.А. Чернявська