Постановление суда № 138773582, 05.08.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 4-с/754/74/26

Справа № 754/11688/24

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2026 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , боржник: Акціонерне товариство «Укрсиббанк», суб`єкт оскарження: Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на бездіяльність та неправомірні дії виконавця,

У С Т А Н О В И В:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність та неправомірні дії виконавця.

Скаржник обґрунтовує скаргу тим, що в Подільському ВДВС на примусовому виконання знаходиться виконавчий лист № 754/11688/24 виданий 17.02.2025 Деснянським районним судом міста Києва. Виконавче провадження було відкрито, боржником рішення суду не виконується в добровільному порядку, а державний виконавець понад півроку не забезпечує реальне виконання рішення суду. Отже скаржник констатує, що головний державний виконавець Юлія Савченко своєю бездіяльністю порушує його права та свободу, гарантовані Конституцією України, ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження» та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. У зв`язку з викладеним скаржник просить суд визнати неправомірною бездіяльність в.о. начальника Подільського ВДВС Гладищенка В. О та ГДВ Савченко Ю. Й, що виявилося в: 1) нескладанні акту про невиконання рішення суду АТ «УКРСИББАНК»; невинесенні постанови про накладення штрафу на Боржника за невиконання рішення немайнового характеру (ст. 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження»); не встановленні Боржнику нового строку для виконання рішення суду; не проведенні повторної перевірки виконання рішення у порядку ч. 3 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження»; не направленні повідомлення до органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення за ст. 382 КК України при повторному невиконанні рішення; допущенні істотної помилки у вимозі від 02 червня 2026 року. (вказанні помилкової електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 замість ІНФОРМАЦІЯ_2 ); довготривалому невчиненню ефективних виконавчих дій, що призвело до тривалого невиконання Боржником судового рішення. 2) Зобов`язати головного державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві невідкладно вчинити такі процесуальні дії у ВП НОМЕР_1: Провести повну перевірку фактичного виконання рішення суду АТ «УКРСИББАНК» з витребуванням у АТ «УКРСИББАНК» належних технічних доказів направлення документів саме на ІНФОРМАЦІЯ_2 (логи SMTP, заголовки листів, копії вкладень, підтвердження доставки). У разі відсутності належних доказів скласти акт про невиконання рішення суду та долучити до матеріалів ВП. Винести постанову про накладення штрафу на АТ «УКРСИББАНК» відповідно до ст. 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження». Встановити АТ «УКРСИББАНК» новий строк для належного виконання рішення суд (направлення повного комплекту документів на ІНФОРМАЦІЯ_2). Попередити керівника та відповідальних посадових осіб АТ «УКРСИББАНК» про кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України. Після спливу нового строку провести повторну перевірку виконання (ч. 3 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження»). У разі повторного невиконання накласти штраф у подвійному розмірі. У разі повторного невиконання без поважних причин направити до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ст. 382 КК України із зазначенням посадових осіб Банку, відповідальних за виконання. Виправити помилку у вимозі від 02 червня 2026 р. та надіслати АТ «УКРСИББАНК» уточнену вимогу з правильною адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. Зобов`язати Відповідача надати мені (Скаржнику) всі процесуальних документи до особистого кабінету ВП НОМЕР_1, що будуть винесені за результатами виконання цієї ухвали (постанови про штраф, акти, вимоги, повідомлення за ст. 382 КК України).

До суду від скаржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд скарги за його відсутності, просив розгляд справи здійснити на підставі матеріалах справи, про результат повідомити на електронну пошту.

Інші учасники справи (боржник та суб`єкт оскарження) повідомлені належним чином про розгляд скарги в суді, однак у судове засідання не з`явились, причини нез`явлення суду не повідомлено.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити ухвалу у відсутності учасників справи, що відповідає ст. 450, 451 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що підтверджено матеріалами справи наступні факти та їх правовідносини.

Рішення ухвалено Деснянським районним судом міста Києва від 24.12.2024, по справі № 754/11688/24 набрало законної сили 24.01.2025.

З рішення суду вбачається, що Акціонерне товариство «Укрсиббанк» зобов`язане направити ОСОБА_1 довідку-розрахунки, виписки по рахунку за договором про надання споживчого кредиту № 11322296000, засобами зв`язку з клієнтом, а саме на електрону пошту ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17.02.2025 по вищезазначеному рішенню Деснянським районним судом міста Києва видано виконавчий лист 754/11688/24.

12.03.2025 державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченко Ю. Й. постановлені Постанови: про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором); про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, що підтверджується витягом інформації про виконавче провадження.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03.04.2026 у справі № 754/11688/24 боржника Акціонерне Товариство "Укрсиббанк", було зобов`язано до 30.04.2026 подати суду звіт щодо виконання судового рішення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 06.05.2026 у справі № 754/11688/24 боржнику Акціонерне Товариство "Укрсиббанк", було надано додатковий строк для подання суду звіт щодо виконання судового рішення.

01.06.2026 до суду надійшов звіт про виконання ухвали суду від 06.05.2026, який був направлений до суду та ОСОБА_1 25.05.2026, що підтверджено штампом Укрпошти на конверті та накладною № 0311511462580.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2026 у справі № 754/11688/24, прийнятий звіт Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про виконання Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24.12.2024, по справі № 754/11688/24.

З мотивів зазначеної ухвали суду вбачається, що суд перевіряючи поданий боржником (АТ «Укрсиббанк») Звіт та додані до нього документи, встановив повне виконання Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24.12.2024, по справі № 754/11688/24, що стало підставою про постановлення ухвали про прийняття звіту боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), а також Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, передбачено, що діяльність приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Частиною 2 вказаної норми передбачено, що приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Стаття 28 Закону №1404-VІІІ визначає, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо постановлення постанов від 12.03.2025 відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та законодавчим актам.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини (частина третя статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Зокрема частинами першою та третьою вказаної статті передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 13 цього ж Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).

Отже суд дійшов висновку, що сукупність вчинених державним виконавцем дій не дозволяє стверджувати, що ним або начальником ВДВС допущена протиправна бездіяльність під час процедури виконання рішення Деснянського районного суду від 24.12.2024, по справі № 754/11688/24.

Крім того суд установив, що боржником АТ «Укрсиббанк» здійснено повне виконання Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24.12.2024, по справі № 754/11688/24.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, статтею 18 ЦПК України визначено, що Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( "Горнсбі проти Греції" (Hornsby V. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці ( "Чіжов проти України" п. 40).

Аналізуючи зазначене вище, суд дійшов до висновку що скарга не підлягає задоволенню повністю.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 247, 258-260, 447-453 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У скарзі ОСОБА_1 , боржник: Акціонерне товариство «Укрсиббанк», суб`єкт оскарження: Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на бездіяльність та неправомірні дії виконавця - відмовити.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала складена та підписана 05.08.2026 у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суддя В. В. Бабко