Решение № 138767547, 04.08.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/959/26

Провадження № 2/455/694/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04 серпня 2026 року м. Старий Самбір

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі судді Титова А.О.

за участю секретаря судового засідання Гавриляк О.Б.

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу

за позовом ТОВ «ВІН ФІНАНС»

до відповідача ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 21203,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

ВИКОРИСТАНІ У РІШЕННІ УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

Позивач - ТОВ «ВІН ФІНАНС»,

Відповідач - ОСОБА_1 ,

Кредитодавець - ТОВ «ФК «ДІНЕРО»»,

Кредитний договір - Короткостроковий кредит договору кредитної лінії AG2219533 від 06.02.2019, з урахуванням додаткової угоди від 19.02.2019,

ЦК України - Цивільний кодекс України,

ЦПК України - Цивільний процесуальний кодекс України.

ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Стислий зміст позовних вимог, правова позиція позивача

06.02.2019 між Кредитодавцем та Відповідачем укладено Кредитний договір, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткової угоди від 19.02.2019, Кредитодавець зобов`язався надати Відповідачу в кредит грошові кошти в сумі 5500,00 грн та 2200,00 грн, а Відповідач зобов`язався повернути кредит у визначений договором строк, сплатити відсотки за користування кредитом.

Кредитодавець свої зобов`язання за договорами виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у встановленому Кредитним договором порядку та розмірі, Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим, у Відповідача утворилась заборгованість за Кредитним договором у розмірі 21203,00 грн, про стягнення якої з Відповідача на свою користь - Позивач звернувся до суду із позовом у поточній справі як новий кредитор, що набув права вимоги до Відповідача в порядку факторингу.

Позивач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Правова позиція відповідача

Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, своїм правом на надання відзиву - не скористався.

ЗАОЧНИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ

Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина 1 статті 280 ЦПК України).

Оскільки наявні всі процесуальні умови для ухвалення заочного рішення - судом здійснюється заочний розгляд справи.

ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Цивільні права і обов`язки, договір

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України)).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).

Кредитний договір

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 статті 1055 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абзац 2 частини 1 статті 1046 ЦК України).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частини 1 та 2 статті 625 ЦК України).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24).

Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом (постанова Великої палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24, пункт 158).

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат (постанова Великої палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24, пункт 159).

Електронний договір

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», далі - Закон).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (частина 7 статті 11 Закону).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України).

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (Постанови Верховного суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19 та інші).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону).

Належність та достовірність доказів

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 77 та частина 1 статті 79 ЦПК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №334/3056/15, від 14.11.2025 у справі №754/7038/23 та інші).

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Кредитний договір від 06.02.2019 та додатковий договір до такого договору від 19.02.2019 укладені в електронній формі між Позивачем як кредитодавцем та Відповідачем як позичальником за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, підписані Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, та, відповідно до положень абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, вважаються такими, що за правовими наслідками їх укладення - прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а отже є обов`язковими для виконання сторонами з огляду на вимоги частини 1 статті 629 ЦК України.

За умовами Кредитного договору від 06.02.2019, Кредитодавець надає, а Відповідач отримує та зобов`язується повернути кредит на наступних умовах: (-) розмір кредиту - 5500,00 грн; (-) строк кредитування - до 13.02.2019 (8 днів); (-) процентна ставка - 1.13% за день користування кредитом.

За умовами додаткової угоди від 19.02.2019 до Кредитного договору, Кредитодавець надає, а Відповідач отримує та зобов`язується повернути додаткові грошові кошти в кредит на наступних умовах: (-) розмір кредиту (додаткових коштів) - 2200,00 грн; (-) строк кредитування - до 15.03.2019 (25 днів) (; (-) процентна ставка 0,69% за день користування кредитом.

Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором та додатковою угодою до такого договору виконав належним чином, здійснивши 06.02.2019 та 19.02.2019 безготівкове перерахування грошових коштів у розмірі 5500,00 грн та 2200,00 грн на реквізити електронного платіжного засобу Відповідача, що підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 09.06.2026.

Доказів належного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором та додатковою угодою до такого договору - матеріали справи не містять.

01.07.2019 між ТОВ «ФК «ДІНЕРО»» та ТОВ «ВІН ФІНАНС» укладено договір № 01072019, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «ДІНЕРО»» відступило, а ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло права вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

МОТИВИ СУДУ

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача 21203,00 грн, з яких: 16201,00 - заборгованість Відповідача за Кредитним договором, 3542,52 грн - інфляційні втрати, 1459,42 - 3% річних.

В свою чергу Відповідачем не представлено суду доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань за Кредитним договором, зокрема зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, як того вимагають умови Кредитного договору та положення частина 1 статті 1054 ЦК України.

У позовній заяві Позивач вказує, що станом на день набуття ним права вимоги до Відповідача (01.07.2019) заборгованість Відповідача перед Кредитодавцем становила 16201,00 грн, з яких: 7700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8501,00 - заборгованість за відсотками за користування кредитом. При цьому, саме такий розмір заборгованості взято за основу Позивачем при нарахуванні заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 3542,58 грн та 3% річних у розмірі 1459,42 грн, нарахованих за період з 23.02.2019 по 23.02.2022.

Розрахунку заборгованості за Кредитним договором Позивачем суду не представлено, а тому такий розрахунок здійснюється судом з урахуванням умов Кредитного договору та додаткової угоди до такого договору, а також з урахуванням того, що Відповідачем не представлено доказів здійснення оплат на виконнання умов Кредитного договору та додаткової угоди.

Крім того суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 - право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

За умовами Кредитного договору розміру кредиту становив у 5500,00 грн, строк користування кредитом з 06.02.2019 по 13.02.2019 - тобто 8 днів, відсоткова ставка - 1,13% за день користування кредитом.

Таким чином заборгованість Відповідача за Кредитним договором становить 5997,20 грн, з яких: 5500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 497,20 грн - заборгованість за відсотками за 8 днів користування кредитом (5500/100*1,13*8=497,20).

За умовами додаткової угоди від 19.02.2019 до Кредитного договору розміру кредиту становив 2200,00 грн, строку користування кредитом з 19.02.2019 по 15.03.2019 - тобто 25 днів, відсоткова ставка 0,69 % за день користування кредитом.

Таким чином, заборгованість Відповідача за додатковою угодою від 19.02.2019 становить 2579,50 грн, з яких: 2200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 379,50 грн - заборгованість за відсотками за 25 днів користування кредитом (2200/100*0,69*25=379,50).

Таким чином, разом, заборгованість Відповідача за Кредитним договором від 06.02.2019 та додатковою угодою від 19.02.22026 до такого договору становить 8576,70 грн (5997,20 + 2579,50), однак не 16201,00 грн, як про це вказує Позивач.

Щодо здійснених Позивачем розрахунків інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, суд зазначає наступне.

Так, розрахунок інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних Позивачем здійснено за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 загалом на суму заборгованості у розмірі 16201,00 - тобто загалом на суму заборгованості як за Кредитним договором, так і за додатковою угодою до такого договору від 19.02.2019.

При цьому, як судом було встановлено вище, заборгованість Відповідача за Кредитним договором, так і за додатковою угодою до такого договору від 19.02.2019 згідно умов таких договорів - не може перевищувати 8576,70 грн. При цьому, початком розрахунку інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму заборгованості Позивачем вказана дата 23.02.2019, в той час як додаткова угода до Кредитного договору передбачає строк кредитування до 15.03.2019 - отже строк виконання зобов`язань за такою додатковою угодою станом на 23.02.2019 ще не настав.

Таким чином - розрахунок інфляційних втрат здійснено без врахування умов договору, що призвело до встановлення неправильної бази та дати початку відповідного розрахунку.

З огляду на викладене, судом здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% з 16.03.2019 (з урахуванням строку кредитування до 15.03.2019) та з урахуванням дати закінчення нарахування, що зазначена Позивачем у позовній заяві - тобто до 23.02.2022, а також з урахуванням загальної суми заборгованості у розмірі 8576,70 грн.

За наслідком проведених розрахунків, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат Позивача у даному випадку становить 1782,19 грн, а розмір 3% річних - 757,81 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та про стягнення з Відповідача на користь Позивача 11116,70 грн, з яких: 8576,70 грн - заборгованість за кредитним договором, 1782,19 грн - інфляційні втрати, 757,81 грн - 3% річних.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Склад судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи - зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (частина 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, серед іншого, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункти 1 та 2 частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Судовий збір

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1 та 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог (52%), з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1384,45 грн.

Професійна правнича допомога, порядок розподілу витрат

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України та передбачено положеннями статті 15 ЦПК України.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

У розумінні умов частин 4 - 6 статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас у частині 3 статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Витрати Позивача на професійну правничу допомогу

З представлених суду документів вбачається, що між Позивачем (з урахуванням обставин зміни Позивачем назви) та АБ «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» укладено договір від 25.04.2024, на виконання умов якого, Позивачу надані адвокатські послуги з підготовки та складання позовної заяви з додатками, загальною вартістю 5000,00 грн.

Відповідач наведений розмір витрат на професійну правничу допомогу не оспорював, клопотання про зменшення таких розміру витрат не заявляв. Підстав вважати заявлений Позивачем розмір витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмета спору - не встановлено.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог (52%), витрати Позивача на професійну правничу допомогу розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з Відповідача на користь Позивача слід стягнути 2600,00 грн як відшкодування таких витрат.

РІШЕННЯ СУДУ

Керуючись статтями 258, 259, 264, 265, 282, 284, 288, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок №8) 11116,70 грн (з яких: 8576,70 грн - заборгованість за кредитним договором, 1782,19 грн - інфляційні втрати, 757,81 грн - 3% річних).

3. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок №8) судовий збір у розмірі 1384,45 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок №8) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2600,00 грн.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження

Повне заочне рішення суду складено та підписано без його проголошення у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи. Датою складення повного заочного рішення є дата його постановлення.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного заочного рішення суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому ЦПК України, апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Титов А.О.