Решение № 138763799, 05.08.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1630/25

Провадження № 2/385/742/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2026 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Гришака А.М.,

з участю секретаря судового засідання Зеленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Гайвороні Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гайворонської міської ради Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування рішення про передачу у власність земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

10.10.2025 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Волощук В.В. звернувся до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 , Гайворонської міської ради Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування рішення про передачу у власність земельної ділянки

Позов мотивовано тим, що згідно договору дарування, позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:50:001:0042, площею 0.1 га., що розташована за адресою АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно рішення Гайворонської міської ради від 06.04.2017 року №620 відповідач є власником земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:50:001:0012, площею 0.1 га., що розташована за адресою АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:50:001:0041, площею 1.0512 га., що розташована за адресою АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства.

Вищевказані земельні ділянки, що належать відповідачу накладаються на провулок Луговий в місті Гайворон, що є комунальною власністю та об`єктом загального користування. Враховуючи розташування проїзду та використання його для дорожнього сполучення, такий відноситься до земель загального користування, які не підлягають приватизації чи іншої передачі у приватну власність громадян, однак всупереч чинному законодавству відповідач приватизував такий.

Жителі даного провулку звернулися до Гайворонської міської ради із зверненням щодо забезпечення вільного проїзду по АДРЕСА_1 , але останні надали відповідь, дійсно ними при виході на місце встановлено, що на частині проїзду по провулку встановлено металевий ланцюг, який перешкоджає рух по провулку Луговому та проїзд до річки Південний Буг. Також зазначено, що міська рада буде вживати заходів для усунення перешкод у користуванні АДРЕСА_1 , що є правом жителів міста Гайворон. Станом на зараз перешкоди не усунуті.

Згідно відповіді на розгляд колективного звернення від 07.07.2025, вбачається, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки із здійсненням з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками із Гайворонською міською радою, як розпорядником комунальної власності а саме входження до земельною ділянки частини провулку Лугового в місті Гайворон не здійснювалося.

Просить суд: визнати незаконним та скасувати рішення 16 сесії 7 скликання Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 06.04.2017 року № 620 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянину ОСОБА_2 , кадастровий номер 3521110100:50:001:0041 кадастровий номер 3521110100:50:001:0012, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15.10.2025 року відкрито провадження справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15.10.2025 року витребувано з ОСОБА_2 наступні документи: правовстановлюючий документ на земельну ділянку кадастровий номер 3521110100:50:001:0012, площею 0.1 га., що розташована за адресою АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); технічну документацію щодо відведення меж земельної ділянки внатурі на земельну ділянку кадастровий номер 3521110100:50:001:0012, площею 0.1 га., що розташована за адресою АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); правовстановлюючий документ на земельну ділянку кадастровий номер 3521110100:50:001:0041, площею 1.0512 га., що розташована за адресою АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства; технічну документацію щодо відведення меж земельної ділянки внатурі на земельну ділянку кадастровий номер 3521110100:50:001:0041, площею 1.0512 га., що розташована за адресою АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства. Витребувано у Гайворонської міської ради Кіровоградської області наступні документи: завірену належним чином копію генерального плану міста Гайворон Голованівського району Кіровоградської області в частині провулку Луговий та Вишняківський.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26.02.2026 року призначено по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гайворонської міської ради Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування рішення про передачу у власність земельної ділянки, судову земельно-технічну експертизу.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 17.03.2026 року витребувано з Відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградські області наступні документи: поземельні книги на земельні ділянки з кадастровими номерами 3521110100:50:001:0012, площею 0,1 га. та 3521110100:50:001:0041, площею 1,0512 га., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі кадастрові плани та каталоги координат поворотних точок їх меж. Витребувано з Гайворонської міської ради Кіровоградської області наступні документи: викопіювання з актуального «Генерального плану міста Гайворона» та «Детального плану території» частини міста, де знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами 3521110100:50:001:0012, площею 0.1 га. та 3521110100:50:001:0041 площею 10512 га., що розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

06.07.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача, адвокат Волощук В.В. подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив: визнати незаконним та скасувати рішення шістнадцятої сесії сьомого скликання Гайворонської міської ради Кіровоградської області № 620 від 06.04.2017 року в частині передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:50:001:0013 площею 1,1512 га., що розташована за адресою АДРЕСА_2 . Визнати незаконною та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності (номер запису 24140515, дата державної реєстрації 21.12.2017 року, підстава внесення Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, індексний номер:38945702 від 26.12.2017 09:44:30) за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1.1512 га, за кадастровим номером 3521110100:50:001:0013, що розташована за адресою АДРЕСА_2 . Із закриттям розділу. Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:50:001:0013 площею 1,1512 га., що розташована за адресою АДРЕСА_2 . Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:50:001:0041 площею 1.0512 га., що розташована за адресою АДРЕСА_2 . Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:50:001:0040 площею 0.1 га., що розташована за адресою АДРЕСА_2 .

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися. До суду представник позивача подав заяву в якій просив розгляд справи провести без участі позивача та представника позивача. Просив стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник, адвокат Гончарук О.О. в судове засідання не з`явились. 01.06.2026 від представника відповідача, адвоката Гончарука О.О. через систему «Електронний суд» надійшла заява про застосування наслідків пропуску позовної давності, в якій просив суд на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України застосувати наслідки пропуску позовної давності.

Представник Гайворонської міської ради в судове засідання не з`явився. До суду подав заяву в якій просив розгляд справи провести без участі представника міської ради та винести рішення на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволеннюз наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав №426244984 від 09.05.2025 ОСОБА_1 з 09.05.2025 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:50:001:0042, площею 0,1 га (а.с.11).

Згідно листа Гайворонської міської ради від 07.07.2025 №КО-35, адресованого ОСОБА_3 відповідно до Генерального плану м. Гайворона, між земельними ділянками з кадастровими номерами 3521110100:50:001:0012 та 3521110100:50:001:0041 передбачений проїзд, який забезпечує доступ до берегової лінії річки Південний Буг. При вході комісії на місце встановлено, що на межі вищевказаних земельних ділянок розміщено металевий ланцюг, який перешкоджає вільному доступу жителів громади до річки Південний Буг (а.с.12).

Рішенням Гайворонської міської ради від 06.04.2017 року №620 «Про передачу у власність земельних ділянок по АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_2 » - передано у власність ОСОБА_2 земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1 га, кадастровий номер 3521110100:50:001:0012 та для ведення особистого селянського господарства площею 1,1512 га , кадастровий номер 3521110100:50:001:0013 (а.с.13).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 3521110100:50:001:0012 власником являється ОСОБА_2 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, площа 0,1 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (а.с.15).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 3521110100:50:001:0012 цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Місце розташування: АДРЕСА_2 (а.с.16).

Згідно Висновку експерта № 1-06/2026 за результатами проведення земельно-технічної експертизи по цивільній справі №385/1630/25, складеного 055.06.2026 року, судовим експертом Комашко Р.В. (далі Висновок експерта) дослідженням не виявлено накладення земельної ділянки з кадастровими номерами 3521110100:50:001:0012, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належать ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 Дослідженням наданих матеріалів та матеріалів топографо-геодезичних вишукувань зафіксовано наявність накладання земельної ділянки кадастровий помер 3521110100:50:001:0041, площею 1,0512 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, що належать ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 . Виходячи з того, що на викопіюванні з Генерального плану міста відсутні геометричні розміри провулку Лугового, розмір такого накладання потрібно встановлювати виходячи з розроблених проектних рішень, що розроблено на основі: генерального плану населеного пункту, комплексних схем транспорту та організації дорожнього руху, детальних планів території, планів червоних ліній з урахуванням природно-кліматичних умов і містобудівних особливостей населеного пункту, планів жовтих ліній, розроблених відповідно до ДБН В 1.2-4, категорії вулиці (дороги), експлуатаційних і екологічних вимог, розрахункової інтенсивності та умов безпеки руху транспорту та пішоходів, черговості будівництва.

Розрахунком встановлено, що мінімальна площа накладання земельної ділянки кадастровий номер: 3521110100:50:001:0041, з урахуванням вимог будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019 для улаштування проїздів, становить: 389,6 кв.м.

Ймовірними причинами такого накладання є неврахування провулку, при виготовленні технічної документації при формуванні ділянки кадастровий номер 3521110100:50:001:0013 та формуванні земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:50:001:0041.

Виходячи з того, що пров. Луговий повністю накладається та розділяє земельну ділянку з кадастровим номером 3521110100:50:001:0041 на дві частини, варіантами усунення таких помилок є формування двох окремих ділянок з цільовим призначенням 01.03 «Для ведення особистого селянського господарства» та формування земельної ділянки під АДРЕСА_1 з відповідним цільовим призначенням для улаштування вулиці (а.с.191-218).

Так, в Висновку експерта встановлено, що в Поземельній книзі містяться наступні відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:50:001:0041 площа 1,0512 га; Земельна ділянка утворена в результаті поділу: дата поділу 11.03.2025 року; скасований кадастровий номер 3521110100:50:001:0013 (а.с.200).

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 3521110100:50:001:0041 утворилась внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:50:001:0013, яка належала відповідачу по справі ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 19 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття рішення про передачу відповідачам у власність земельної ділянки) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частина перша, друга статті 20 ЗК України).

Відповідно до статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до частини першої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Пунктом «а» частини третьої статті 83 ЗК України встановлено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до пункту «в» статті 183 ЗК України одним з основних завдань землеустрою є встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Згідно з пунктами «а», «д», «е», «є» статті 184 ЗК України землеустрій передбачає: встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; складання проектів відведення земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог статті 83 ЗК України, до складу земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:50:001:0013 входять землі загального користування (вулиця, дорога, проїзд).

В подальшому відповідач по справі поділив земельну ділянку з кадастровим номером 3521110100:50:001:0013 та утворилась нова земельна ділянка з кадастровим номером 3521110100:50:001:0041.

Разом з тим, до нової земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:50:001:0041 входять землі загального користування (вулиця, дорога, проїзд).

Враховуючи, викладене вище, та те що Гайворонська міська рада в порушення вимог статті 83 ЗК України передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку до складу якої входить частина вулиці, проїзду то відповідне рішення ради підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 656/241/19, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що у розумінні положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній редакції, яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. З метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, чи не був залучений.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що права позивача підлягають захисту у обраний ним спосіб захисту та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування в Державному земельному кадастрі держаної реєстрації спірних земельних ділянок.

Щодо строків позовної давності

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків оскарження рішення органу місцевого самоврядування, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У цій справі ОСОБА_4 пред`явив позов 10.10.2025 року.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності:а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

У відзиві на позовну заяву заявлено про застосування позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Дія карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) тривала до 30 червня 2023 року.

Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Врахувавши, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 06.04.2020 року, а Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, та враховуючи запровадження воєнного стану з 24 лютого 2022 року, вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Гайворонської міської ради від 06.04.2017 року №620 підлягають задоволенню, так як строки позовної давності не настали.

Щодо стягнення судових витрат.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді позивачем підтверджується договором про надання правової допомоги від 23 серпня 2025 року, розрахунком судових витрат, Актом прийому надання послуг До Договору №б/н від 23.08.2025 року про надання правової допомоги від 17.07.2026, Додатком до договору №б/н від 23 серпня 2025 року про надання правової допомоги від 17.07.2026 року, відповідно до яких позивачем сплачено гонорар за надану правову допомогу у розмірі 49962 грн.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723 св 20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

З урахуванням вищевказаного, обґрунтувань позову, в якій порушено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до неї документів, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 адвоката Волощука В.В., та стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 20500 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Крім того, позивач при подачі позовної заяви до суду сплатив судовий збір у розмірі 6536 грн, за проведення судової земельно-технічної експертизи в розмірі 19076,40 грн, за проведення геодезичних зйомок для надання відомостей на вимогу експерта в розмірі 8000 грн, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України такі витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гайворонської міської ради Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування рішення про передачу у власність земельної ділянки задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Гайворонської міської ради Кіровоградської області № 620 від 06.04.2017 року в частині передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:50:001:0013 площею 1,1512 га., що розташована за адресою АДРЕСА_2 .

Визнати незаконною та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності (номер запису 24140515, дата державної реєстрації 21.12.2017 року, підстава внесення Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, індексний номер:38945702 від 26.12.2017 09:44:30) за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1.1512 га, за кадастровим номером 3521110100:50:001:0013, що розташована за адресою АДРЕСА_2 . Із закриттям розділу.

Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:50:001:0013 площею 1,1512 га., що розташована за адресою АДРЕСА_2 .

Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:50:001:0041 площею 1.0512 га., що розташована за адресою АДРЕСА_2 .

Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:50:001:0040 площею 0.1 га., що розташована за адресою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3268 грн, 10250 грн. витрат на правову допомогу, 9 538,2 грн втрат за проведення судової експертизи та 4000 грн витрат за проведення геодезичних зйомок для надання відомостей на вимогу експерта.

Стягнути з Гайворонської міської ради Кіровоградської області (ЄДРПОУ 04055297) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3268 грн, 10250 грн. витрат на правову допомогу, 9 538,2 грн втрат за проведення судової експертизи та 4000 грн витрат за проведення геодезичних зйомок для надання відомостей на вимогу експерта.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено та проголошено 05.08.2026 року.

Суддя: А. М. ГРИШАК

Дата документу 05.08.2026