Решение № 138762291, 04.08.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/676/26

Провадження №2/190/628/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м.Пятихатки

П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Кудрявцевої Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив :

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - адвокат Столітній М.М. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 було укладено договір №4910737 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до умов договору сума кредиту складає 3000,00 грн, строк кредиту 360 днів ( 23.08.2024 по 18.08.2025 ), стандартна процентна ставка 1%.

23.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору №4910737 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. Враховуючи внесені зміни до договору, які оформлені додатковим договором, сума кредиту на дату укладення додаткового договору складає 8000,00 грн. 30 жовтня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 30/10/2025 відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до укладеного договору факторингу від 30 жовтня 2025 року до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 25075,05 грн, з яких: 7998,47 грн заборгованість за тілом кредиту, 13676,58 грн заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 3400,00 грн штрафні санкції. Відповідачка отримала кошти, але умови договору в повному обсязі не виконала, частково у період з 23.08.2024 по 30.10.2025 здійснила оплату на рахунок первісного кредитора у розмірі 15149,94 грн., які були спрямовані на оплату тіла кредиту в сумі 1,53 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 15148,41 грн. Тому з врахуванням внесенипх коштів, її заборгованість становить 25075,05 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у якій роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Крім того, данною ухвалою задоволено клопотання про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк».

Заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.

Згідно інформації АТ КБ «Приватбанк» від 12.04.2026 року, - в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на рахунок якої було зарахування коштів на суму 3000 грн. за період з 23.08.2024 по 23.08.2024 р. Також 23.08.2024 року по данному рахунку було зарахування коштів на суму 5000 грн, за період з 23.08.2024 по 23.08.2024 року.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними письмовими матеріалами справи.

Враховуючи, що розгляд справи проводиться без виклику сторін, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, дослідивши подані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Письмовими матеріалами справи встановлено, що 23 серпня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_2 , було укладено договір №4910737 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який було підписано електронним підписом позичальника із застосуванням одноразового ідентифікатора 88883, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 3000,00 грн, строком на 360 днів (23.08.2024 по 18.08.2025), зі сплатою стандартної процентної ставки в розмірі 1% за кожен день користування кредитом. На підставі п.2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Також підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту (33946), умови якого аналогічні кредитному договору.

Оскільки ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою, то відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему Pay T ech, на підставі укладеного Договору №03012024-1 про організацію переказу коштів від 03.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ПЕЙТЕК».

Згідно наданої інформації в листі ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до зазначеного договору №4910737від 23.08.2024 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 3000 грн. на платіжну карту НОМЕР_2 .

Пунктом 1.2.1. Договору сторони передбачили, що за взаємною згодою Сторін сума кредиту може бути збільшена, про що Сторонами укладається Додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за Договором, відповідно до Графіку платежів (п.1.3 цього Договору)

23.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено додатковий договір який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 29141. Згідно якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. Згідно п.п. 1.2-1.3. Додаткового договору загальна сума кредиту на дату укладення Додаткового договору складає 8 000,00 грн.. Паспорт споживчого кредиту до Додаткового договору №4910737-Т1 (29141), умови якого аналогічні Додатковому договору .

Відповідно до зазначених вище умов Додаткового договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК»

30 жовтня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 30/10/2025, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Згідно Акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 Клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників у кількості 4148. Реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року за ОСОБА_1 , рахується заборгованість за кредитним договором №4910737 у розмірі 25075,05 грн, з яких: 7998,47 грн заборгованість за тілом кредиту, 13676,58 грн заборгованість за відсотками, 3400,00 грн штрафні санкції.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №4910737 від 23.08.2024 року станом на 30.10.2024 року становить 25075,05 грн, яка складається із: 7998,47 грн заборгованість за основним боргом, 13676,58 грн сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором за період з 23.08.2024 року по 20.08.2025 року, 3400,00 грн штрафні санкції. Відповідачка ОСОБА_1 , сплатила в рахунок погашення заборгованості грошові кошти в загальному розмірі 15 149,94 грн, які були враховані у розрахунку заборгованості.

Підстав вважати, що даний розрахунок суми заборгованості невірний немає, він не спростований відповідачем.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з вимогами ч. 1 та 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконувала, жодних заперечень щодо цього суду не надала, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4910737 від 23 серпня 2024 року у розмірі 21675,05 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 3400,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дію воєнного стану продовжено і він діє в Україні по теперішній час.

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено розмір штрафних санкцій у зв`язку із порушенням відповідачем грошового зобов`язання у розмірі 3400,00 гривень.

Однак, враховуючи період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, який включає період дії воєнного стану, то суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, копію заявки № 17019 на виконання доручення до вказаного договору від 23.02.2026 року, копію акту №17019 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23 березня 2026 року та копію рахунку на оплату №17019-23/03-2026 від 23 березня 2026 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 10 000,00 гривень.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність визначення таких витрат у розмірі 3 000,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 301,40 грн., виходячи з розрахунку: 21675,05 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 662,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 25075,05 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 207, 512 - 514, 517, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, ст. 10-13, 76, 79, 80, 81, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором №4910737 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.08.2024 року в розмірі 21675 (двадцять одна тисяча шістсот сімдесят п`ять) гривень 05 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2301 (дві тисячі триста одну) гривню 40 копійок та витрат на правничу допомогу - 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ: 44559822, місце знаходження: 03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська,буд.27, приміщення 2;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Головуюча суддя Ю.В.Кудрявцева