Решение № 138762287, 05.08.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 176/71/26

Провадження №2/190/515/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м.Пятихатки

П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Кудрявцевої Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив :

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» - Літовченко О.О. через систему "Електронний суд" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №06.06.2025-100000206 від 06.06.2025 року. Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 10 000,00 грн., строком на 153 дні з дати його надання. Дата повернення кредиту 05.11.2025 року. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 20 % від суми кредиту та дорівнює 2000,00 грн.Неустойка:100,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 23823 грн.31 коп.. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. Однак, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 32300 грн.00 коп., яка складається з: тіла кредиту- 10 000,00 грн.; процентів 15300,00 грн.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 2000,00 грн., неустойки 5000,00 грн. Відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не погашає, а тому ТОВ «Споживчий центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 32300,00 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у якій роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст.191 ЦПК України, - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що розгляд справи проводиться без виклику сторін, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши письмові матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази, які мають значення для вирішення спору, суд враховує наступне.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Письмовими матеріалами справи встановлено, що 06.06.2025 року ОСОБА_1 , електронним цифровим підписом підписав: Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти)(кредитної лінії), (Е714) та заявку кредитного договору №06.06.2025-100000206 (кредитної лінії), (Е714).(а.с.18-21)

06.06.2025 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) №06.06.2025-100000206. Умовами договору якого передбачено, що ТОВ "Споживчий центр" надав відповідачу кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн., строком на 153 днів з дати його навдання, дата повернення кредиту 05.11.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1% за 1(один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка 0,9% за кожний день користування кредитом протягом всього строку , на який надається кредит . Комісія, пов`язана з наданням кредиту 20 % від суми кредиту та дорівнює 2000,00 грн.. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 23823 грн. 00 коп.. Загальні витрати за споживчим кредитом 13823 грн. 00 коп.. Неустойка: 100 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, 4441-11XX-XXXX-1819.(а.с.21-22)

Укладення договору підтверджується наявною у матеріалах справи пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії), копією заявки на укладення кредитного договору від 06.06.2025 року, копією відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №06.06.2025-100000206 від 06.06.2025, копією підтвердження укладення кредитного договору, які містять електронний підпис відповідача (Е714).Також підписано паспорт споживчого кредиту (Е714).

Згідно квитанції до платіжної інструкції №20245-1391-224337063, ТОВ ФК "Контрактовий дім" який діє на підставі Ліцензії НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків №19 від 17.10.2014 року, кредитні кошти ТОВ "Споживчий центр" у розмірі 10000,00 грн. перераховано ОСОБА_1 , 06.06.2025 року о 06:51:10, номер картки НОМЕР_1 через надавач платіжних послуг платника: ТОВ ФК «Контрактовий дім».Призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ "Споживчий центр" Видача за договором кредиту №06.06.2025-100000206.(а.с.14)

Згідно довідки-розрахунку за кредитним договором №06.06.2025-100000206 від 06.06.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 , складає 32300 грн. 00 коп., з яких : 10000,00 грн.- основний борг; 15300,00 грн. проценти: Проценти по кредиту нараховані за період з 06.06.2025 по 05.11.2025 року; 2000,00 грн, комісія за надання кредиту; 5000 грн. неустойка.(зворот.бік а.с.14)

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Встановленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, що виникають із кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Отже, судом установлено факт не виконання відповідачем узятих зобов`язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору.

Щодо стягнення заборгованості за комісією в розмірі 2000,00 грн. суд зазначає наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2000,00 грн. комісії, задоволенню не підлягають.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент винесення рішення продовжує діяти.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5000,00 грн. неустойки, задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, судом встановлено факт не виконання відповідачем узятих зобов`язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору, повернення суми заборгованості та процентів, а тому порушене право підлягає судовому захисту.

Таким чином, позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 25300,00 грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000,00 грн. та заборгованості по процентам в розмірі 15300,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 78,33% (25300,00:32300,00х100) від розміру заявлених позовних вимог, а тому відшкодуванню підлягають витрати по сплаті судового збору на суму 1897,42 грн.

На підставі вищевикладеного і керуючись Законом України "Про електронну комерцію", ст.ст. 207,526,530,536,612,625,626,628,629,638,1049,1054 ЦК України, ст.ст. 4,12,13,80, 81, 95, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №06.06.2025-100000206 від 06.06.2025 року у розмірі 25300 (двадцять п`ять тисяч триста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1897 (одну тисячу вісімсот дев`яносто сім) грн. 42 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр», місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ:37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Головуюча суддя Ю.В.Кудрявцева