Решение № 138760982, 05.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 р. справа № 520/15348/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 04.11.2022 по 05.06.2026 (включно);

2. зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь за час затримки розрахунку при звільненні з 04.11.2022 по день фактичного розрахунку по 05.06.2026.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті йому середнього заробітку при звільненні за період з 04.11.2022 року (наступний день після звільнення) до 05.06.2026 року (час фактичного розрахунку) є протиправною, а тому вважає свої права порушеними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в справі.

Відповідач, скориставшись своїм правом на надання відзиву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на те, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі №520/19262/25, позивачу здійснено перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням винагороди за участь в АТО/ООС. Вказав, що на день звільнення між сторонами не існувало спору щодо розміру належних при звільненні виплат, а позивач звернувся із відповідними вимогами лише у 2025 році, тому, на думку відповідача, відсутні підстави для застосування статей 116, 117 КЗпП України. Крім того, відповідач посилався на те, що позивач вже звертався до суду з аналогічними вимогами щодо стягнення середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні у зв`язку з виконанням інших судових рішень, а законодавство не передбачає багаторазового стягнення такого відшкодування за різними рішеннями суду. У разі задоволення позову відповідач просив врахувати обмеження, встановлене статтею 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку не більш як за шість місяців, визначити середньоденний розмір грошового забезпечення у сумі 493,59 грн, а також застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування, врахувавши розмір простроченої заборгованості, поведінку сторін, практику Верховного Суду, специфіку діяльності Державної прикордонної служби України та умови воєнного стану.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ): довідку про розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці перед її звільненням та довідку про загальний розмір виплаченого грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1 із зазначенням усіх складових та конкретних сум.

24.06.2026 року на виконання ухвали суду від 10.06.2026 року від відповідача до суду надійшли витребувані довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці перед її звільненням та про загальний розмір виплаченого грошового забезпечення при звільненні.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач проходила військову службу в Державній прикордонній службі України та перебувала на усіх видах забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 30.10.2022 №3586-ОС «Про особовий склад» виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв`язку із звільненням з 03.11.2022.

Оскільки в день звільнення (03.11.2022) не була розрахована у повному обсязі, позивач звернулась за захистом порушених прав до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним позовом (справа № 520/19262/25).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 року по справі №520/19262/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 року, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) які полягають у невключені до складу місячного грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2021 роки та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2018-2021 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС.

На виконання рішення суду відповідач 05.06.2026 здійснив виплату позивачу суми у розмірі 26 127,37 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №16413 від 05.06.2026 та скриншотом із банківського застосунку від 05.06.2026.

Вважаючи допущену відповідачем бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 та 3 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Суд зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX, чинний з 19.07.2022 внесені зміни, зокрема в статті 116, 117, 233 КЗпП України.

Так, положення статті 117 Кодексу законів про працю України, у попередній редакції Закону № 3248-IV, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 Кодексу законів про працю України.

Суд звертає увагу, що правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України, пов`язані із недотриманням роботодавцем свого обов`язку провести повний розрахунок з працівником при звільненні. Отже, момент виникнення таких правовідносин пов`язаний із днем звільнення, у який роботодавець не провів виплати всіх належних працівникові сум при звільненні.

У постанові від 01.05.2024 у справі № 140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що незважаючи на визначення приписами статті 117 Кодексу законів про працю України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов`язані з обов`язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами статті 116 Кодексу законів про працю України, яким переважно є день звільнення.

За таких обставин, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 04.11.2022 (наступний день після звільнення позивача) до 05.06.2026 (час фактичного розрахунку), а тому регулюється статтею 117 Кодексу законів про працю України, після внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ (19.07.2022), яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Щодо здійснення відповідного розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, то суд зазначає, що вирішення питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з визначенням розміру такого заробітку здійснюється за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100 (далі - Порядок № 100), чинність якої згідно з пунктом 2 поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі по тексту - Порядок №100, у відповідній редакції).

Пунктом 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 9 Розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.016 р. № 260 визначено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Судовим розглядом встановлено, що днем звільнення позивача зі служби є 03.11.2022 року, а відповідно двома попередніми місяцями перед звільненням є вересень-жовтень 2022 року.

Згідно довідки про доходи від 16.03.2026 №292, останнє грошове забезпечення позивача за вересень-жовтень 2022 року становило 15 054,60 грн. за кожен місяць.

Так, у вересні та жовтні 2022 року було всього 61 день, отже середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) позивача за два повних місяці служби склала 493,59 грн. (15 054,60 грн. + 15 054,60 грн.)/61), що є вихідними даними для обрахування середнього заробітку, який підлягає виплаті позивачу в якості відшкодування.

Період затримки розрахунку при звільненні з 04.11.2022 до 04.05.2023 становить 182 дні (6 місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022).

Тобто середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 04.11.2022 до 04.05.2023 становить 89 833,38 грн (493,59 грн х 182 дні).

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 вирішила виключну правову проблему щодо тлумачення та застосування положень статті 117 КЗпП України у редакції, яка набрала чинності 19 липня 2022 року та дійшла висновку, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема, пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Оскільки мета норми права - компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно. Законодавчі положення, внесені Законом № 2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №306/2708/23.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Так, Велика Палата у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні службовця незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.

В аспекті питання обчислення розміру належної до відшкодування суми, суд зазначає, що спираючись на критерії, наведені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

Зокрема, у пунктах 58-60 згаданої постанови Верховний Суд зазначив, що статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тлумачення конструкції цієї норми дає підстави для суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Суд зазначив, що аналіз такого правового врегулювання дає йому змогу зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується, відповідно, розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі, з урахуванням наведених позицій Верховного Суду, підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Здійснюючи розрахунок середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає таке.

Як встановлено з програми "Діловодство спеціалізованого суду", рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 року по справі №520/19262/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 року, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) які полягають у невключені до складу місячного грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2021 роки та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2018-2021 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС.

На виконання рішення суду відповідач 05.06.2026 здійснив виплату позивачу суми у розмірі 26 127,37 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №16413 від 05.06.2026 та скриншотом із банківського застосунку від 05.06.2026.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 у справі №520/7516/26, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2022 по 25.03.2026 (включно) та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2022 по 25.03.2026 (включно) у розмірі 54156,30 грн.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем виплачена позивачу сума грошового забезпечення у розмірі 41 700,71 грн., про що вказано відповідачем у відзиві на позовну заяву та підтверджується платіжною інструкцією №18140 від 23.06.2026 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року по справі №520/4263/26, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 по справі № 520/4263/26 скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплатити позивачці середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 04.11.2022 по 26.02.2026 та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2022 до 26.02.2026 в розмірі 56481,30 грн (п`ятьдесят шість тисяч чотириста вісімдесят одна гривня 30 копійок). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Остаточного розрахунку на виконання вищевказаної постанови відповідачем, на час розгляду даної справи, не проведено.

Як встановлено з програми "Діловодство спеціалізованого суду", в провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебувають матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 04.11.2022 по 19.95.2026 (включно) та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь за час затримки розрахунку при звільненні з 04.11.2022 по день фактичного розрахунку по 19.05.2026. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року по справі №520/13311/26 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Оскільки відповідачем не проведено остаточного розрахунку з позивачем на виконання вищевказаних рішень, визначити загальний розмір належних позивачу виплат при звільненні неможливо.

Як встановлено судом, у спірних правовідносинах недоотримане грошове забезпечення позивача на виконання рішення у справі №520/19262/25 від 24.12.2025 року склало - 26 121,37 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №16413 від 05.06.2026 та скриншотом із банківського застосунку від 05.06.2026.

Розмір середнього заробітку позивача за шість місяців за період з 04.11.2022 до 04.05.2023 становить 89 833,38 грн (493,59 грн х 182 дні).

Разом із цим, суд зауважує, що розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не має перевищувати платіж у якості оплати грошового забезпечення на виконання судового рішення у сумі 26 121,37 грн.

Суд зазначає, що такий підхід забезпечить справедливий баланс інтересів сторін: захистить право позивача на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустить понесення відповідачем несправедливих та непропорційних майнових втрат.

Аналізуючи поведінку позивача у спірних правовідносинах, суд зауважує, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас у спірних правовідносинах працівник (у широкому розумінні поняття) має діяти добросовісно, реалізуючи його права, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За наведених обставин, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд висновує, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, є визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 26 121,37 грн.

Так, суд зауважує, що відповідно до матеріалів справи позивач не довів, що звернувся на момент звільнення у 2022 році до відповідача з вимогою про відповідні виплати щодо недоотриманого грошового забезпечення. Таке право позивач реалізував лише у 2025 році, подавши позов у справі № №520/19262/25. Судом не встановлено, що позивач не знав про це його право на момент звільнення або що були інші обставини, які заважали реалізувати зазначене право.

Відповідач заперечував проти права позивача на відповідні виплати, а тому факт порушення цього права та сума відповідної компенсації були встановлені лише під час судового розгляду.

Одночасно з цим, суд не вирішує питання щодо утримання з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата податків у даному випадку є обов`язком роботодавця, а не суду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2022 року до 05.06.2026 (в межах шести місяців) у сумі 26 121 (двадцять шість тисяч сто двадцять одна) грн. 37 коп.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2022 року до 05.06.2026 (в межах шести місяців) у сумі 26121 (двадцять шість тисяч сто двадцять одна) грн. 37 коп.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Марина Лук`яненко