Решение № 138758174, 03.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Справа № 280/4815/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012) №930020890128 від 01.04.2026 року про відмову у переведенні ОСОБА_1 (Місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1 ) на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII Про державну службу та статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012) перевести ОСОБА_1 (Місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1 ) з пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII Про державну службу, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах з 09.11.1995 року по 01.05.2016 року, на підставі довідок Київської митниці №46 від 13.03.2026 року та №47 від 13.03.2026 року, з часу звернення за призначенням такої пенсії, а саме з 24.03.2026.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що як Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, так і нормами діючих до нього профільних Законів України "Про державну службу" №3723-ХІІ та №509-ХІІ та Порядку №283, було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в митних органах. Враховуючи те, що позивач з 09.11.1995 проходить службу в органах митної служби, прийняла Присягу державного службовця, обіймала посади в митних органах та мала спеціальні звання і ранги державного службовця. На думку позивача, відповідно до законодавства, чинного як до 01.05.2016 (Порядок № 283), так і після набрання чинності Законом № 889-VIII (Порядок № 229), час служби на посадах, на яких присвоюються спеціальні звання, підлягає зарахуванню до стажу державної служби. У зв`язку з цим позивач вважає, що має понад 20 років стажу державної служби та зберіг право на призначення пенсії державного службовця. Зазначає також, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". На підставі чого, вважає оскаржуване рішення протиправним та просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву вх. №31273 від 04.06.2026, де вказано, що право на призначення пенсії державного службовця мають особи, які відповідають вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, зокрема мають необхідний стаж державної служби. На думку відповідача, після присвоєння позивачу 01.04.1997 персонального (спеціального) звання інспектора митної служби І рангу вона проходила службу на посаді, на яку поширювався спеціальний правовий статус посадових осіб митних органів, а не статус державного службовця. При цьому відповідач посилається на статтю 573 Митного кодексу України, відповідно до якої посадовим особам митних органів присвоюються спеціальні звання, а надбавка за ранг державного службовця їм не виплачується, а також на статтю 3 Закону України № 889-VIII, дія якого не поширюється на працівників органів, яким присвоюються спеціальні звання. З огляду на це відповідач вважає, що періоди роботи позивача в митних органах після присвоєння спеціального звання не можуть бути зараховані до стажу державної служби, у зв`язку з чим до такого стажу зараховано лише період роботи з 09.11.1995 по 31.03.1997 тривалістю 1 рік 4 місяці 23 дні, що виключає наявність у позивача права на пенсію державного службовця. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4815/26, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою від 24.03.2026 про переведення з пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до статті 37 згідно Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення №930020890128 від 01.04.2026, яким відмовлено у заявленому перерахунку у зв`язку з відсутністю стажу державної служби, який дає право на пенсію відповідно до Закону України № 889-VIII Про державну службу.

Підставою для відмови стало встановлення відсутності у позивача необхідного стажу державної служби, передбаченого пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII. Вказано, що оскільки посадовим особам митних органів згідно зі статтею 573 Митного кодексу України із наступними змінами, присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XIІ Про державну службу. За таких обставин, після присвоєння позивачу з 01.04.1997 спеціального звання інспектора митної служби І рангу інші періоди роботи не підлягають до зарахуванню до стажу державної служби. До такого стажу позивача зараховано періоди роботи з 09.11.1995 по 31.03.1997, що складає 1 рік 4 місяці 23 дні.

Позивач не погодившись з рішенням відповідача, з вимогою вчинити певні дії, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Реалізацію права на пенсійне забезпечення державних службовців визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі - Закон №889-VIII), відповідно до ст. 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.

Закон №889-VIII набрав чинності з 01.05.2016, а Прикінцевими та Перехідними положеннями цього закону закріплено, що Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII втратив чинність.

Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, які на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст, 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №899-VIII, а саме щодо: віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Частиною 1 статті 25 Закону №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Так, згідно трудової книжки позивача, вона з 09.11.1995 по теперішній час (станом на виникнення спірних правовідносин) працювала на різних посадах в митних органах.

Також, як слідує з трудової книжки, станом на дату введення в дію Закону України "Про державну службу" №889 (01.05.2016) позивач працювала на посаді заступника начальника управління начальника відділу складського обліку вилученого майна та розпорядження ним управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури в Київській митниці ДФС, та мала більше 10 років стажу на державній службі. Присягу державного службовця прийняв 09.11.1995.

ОСОБА_1 з 21.08.1999 року позивачу присвоєно спеціальне звання Інспектор митної служби І рангу, з 16.10.2001 року присвоєно спеціальне звання Радник митної служби 3 рангу, з 01.04.2004 року присвоєно спеціальне звання Радник митної служби ІІІ рангу, з 16.11.2004 року присвоєно спеціальне звання Радник митної служби 2 рангу, з 01.07.2013 року присвоєно 11 ранг державного службовця, з 01.01.2014 року присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи ІІ рангу, з 20.12.2019 року присвоєно 5 ранг державного службовця, з 01.07.2020 року присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи ІІ рангу.

Досліджуючи обставини, які виникли між сторонами, аналізуючи підстави прийняття оскаржуваного рішення, суд не погоджується з відмовою у призначенні пенсії державного службовця, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №3723-ХІІ, який був діючим протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в митних органах, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Пунктом 2 статі 546 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ встановлено, що митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Правовий статус посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України.

Положеннями частини 1 статті 569 Митного кодексу України визначено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально- технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Частиною 3 статті передбачено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

З аналізу викладеного вбачається, що митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій. Митна служба України є органом виконавчої влади і здійснює функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів.

Аналогічні норми, що визначали статус митних органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності у період роботи на відповідних посадах були визначені Митним кодексом України від 11 липня 2002 року №92-ІV та спеціальним Законом України "Про митну справу в Україні" від 25 червня 1991 року №1262-ХІІ.

Приписами статті 4 Закону України "Про митну справу в Україні" №1262-ХІІ (в редакції від 21.03.2000) визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України. Відповідно до. статті 7 зазначеного Закону, посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України.

Статтею 5 Закону визначено, що створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в митних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), фінансуються за рахунок державного бюджету, а відповідно одержують заробітну плату - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Відповідно до ч.18 ст. 37 Закону №3723-ХІІ, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або-персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

В свою чергу, Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1994 року №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Таким чином, зважаючи на те, що як Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, так і нормами діючих до нього профільних Законів України "Про державну службу" №3723-XII та №509-ХІІ та Порядку №283, було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в митних органах, враховуючи те, що позивач з 1994 року працював в митних органах, у 1995 році прийняв присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), те, що йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання у визначеному Законом "Про митну справу в Україні" порядку, а також те, що позивач одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, - то всі періоди роботи (служби) позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо тієї обставини, що позивачу присвоювались спеціальні звання та ранг інспектора митної служби, а не ранги державного службовця, суд зазначає, що Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної митної служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306.

Додатком 6 постанови №306 передбачено, що спеціальне звання "Радник податкової та митної справи ІІІ рангу" прирівнюється до 3 рангу державного службовця, спеціальне звання "інспектор податкової та митної справи II (другого рангу)" прирівнюється до 8 рангу державного службовця; спеціальне звання "інспектор податкової та митної справи І (першого рангу)" прирівнюється до 7 рангу державного службовця; спеціальне звання "інспектор податкової та митної справи III (третього рангу)" прирівнюється до 9 рангу державного службовця; спеціальне звання "радник податкової та митної справи III рангу" прирівнюється до 6 рангу державного службовця.

Відповідно до норм статті 26 Закону №3723-XII встановлюються такі ранги державних службовців: службовцям, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13,12 і 11 ранг.

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Враховуючи викладене, періоди роботи позивача в митних органах зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Отже, на момент набрання чинності Законом "Про державну службу" №889-VІІІ стаж роботи позивача на вищезазначених посадах складав більше 20 років.

Тому, суд вважає протиправним та скасовує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №930020890128 від 01.04.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та Закону України № 889-VIII від 10.12.2015.

А також зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 час роботи на посадах в митних органах з 09.11.1995 по 01.05.2016.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає таке.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Саме орган, що призначає пенсію повинен всебічно, повно і об`єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача позовні вимоги слід задовольнити шляхом прийняття судом рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії як державному службовцю з урахуванням висновків суду.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із викладеним, судові витрати у розмірі 1064,96 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №930020890128 від 01.04.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та Закону України № 889-VIII від 10.12.2015.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 час роботи на посадах в митних органах з 09.11.1995 по 01.05.2016 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2026 про перехід на пенсію згідно Закону України Про державну службу, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.08.2026.

Суддя Л.Я. Максименко