Решение № 138757779, 05.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуСправа №160/13498/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним рішення, визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (далі відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 02.03.2026 №15/3-395 про відмову у видачі ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням адреси фактичного місця проживання до переміщення: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо видачі ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням адреси фактичного місця проживання до переміщення: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням адреси фактичного місця проживання до переміщення: АДРЕСА_1 , із врахуванням висновків суду по даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у березні 2022 року у зв`язку з активними бойовими на території м. Маріуполь Донецької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вимушено покинула своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 та перемістилася до м. Івано-Франківська та з метою реєстрації як внутрішньо переміщеної особи звернувся до Івано-Франківської територіальної громади з відповідною заявою. 13.03.2022 Івано-Франківською територіальною громадою ОСОБА_1 було видано тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово проживає на території, відповідно до якої місце проживання згідно реєстрації (звідки прибув) ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_2 (копію довідки додаю). У 2026 року ОСОБА_1 переїхала з Івано-Франківська до м. Дніпра Дніпропетровської області. 18.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до Центрального управління соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради у зв`язку із зміною фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи та проханням видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в місті Дніпрі. 02.03.2026 Центральне управління соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради надало відповідь №15/3-395 ОСОБА_1 , в якій повідомлено, що повідомляємо, що в ЄІБД ВПО відсутня технічна можливість внесення відомостей про фактичне місце проживання ВПО до переміщення. Позивачу відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням адреси фактичного місця проживання до переміщення. Позивач не погоджується з такою відмовою та вказує, що адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у ч. 1 ст. 1 Закону. Наведені обставини зумовили звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

11.06.2026 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що нормами Порядку №509 чітко встановлено, що подання, розгляд та оцінка доказів для підтвердження факту проживання особи на території, з якої здійснюється вимушене переміщення, а також внесення відповідної інформації до ЄІБД ВПО здійснюються уповноваженим органом виключно на стадії встановлення статусу під час подання заяви про взяття на облік. Фіксація цих відомостей (в тому числі адреси зареєстрованого місця проживання до моменту переміщення) є невід`ємною частиною процедури набуття статусу внутрішньо переміщеної особи, за якою задекларовані заявником дані стають постійною основою його облікової справи в ЄІБД ВПО, а правомірність їх включення та перевірка підтверджуючих документів покладаються на той уповноважений орган, до якого особа звернулася за отриманням зазначеного статусу. Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.10.2023 №2615-5003001281 зареєстрованим місцем проживання позивача зазначено: АДРЕСА_3 . Ця Довідка видана органом соціального захисту населення м. Івано-Франківськ та станом на 10.06.2026 є чинною. Отже, позивачу було встановлено статус та офіційно взято її на облік внутрішньо переміщених осіб в органі соціального захисту населення м. Івано-Франківська як особу, яка має зареєстроване місце проживання в м. Краматорськ Донецької області, про що було внесено відповідну інформацію до ЄІБД ВПО. Позивач достовірно знала, що в її облікових даних та чинній довідці внутрішньо переміщеної особи (яка видана органом соціального захисту населення м. Івано-Франківська) зазначено місто реєстрації м. Краматорськ, проте до моменту подання цієї позовної заяви не оскаржувала внесення такої інформації до ЄІБД ВПО та до вищезазначеної довідки. Зважаючи на те, що позивач вже має діючий, нескасований і підтверджений державою правовий статус внутрішньо переміщеної особи, яка зареєстрована в м. Краматорську, її вимоги до відповідача щодо зобов`язання внести до ЄІБД ВПО зміни щодо зареєстрованого місця проживання на підставі наданих доказів є повністю безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать встановленому законодавством порядку ведення обліку переміщених осіб.

08.07.2026 представником позивача подані додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що в даному випадку внесені в електрону базу неправильні дані про адресу містять помилку, яку відповідно можуть виправити будь-який спеціаліст органу УТСЗН, а не обов`язково в м. Івано-Франківськ, як зазначає відповідач. На думку позивача, цілком очевидне нормативно-правове врегулювання спірних правовідносин, за яких можливою є видача довідка ВПО особі, яка перемістилася з території, яка не є адресою державної реєстрації її місця проживання, що і мало місце в юридичній ситуації позивача. Така розбіжність зумовлює потреби в дослідженні доказів на підтвердження факту проживання на території, з якої відбулося переміщення. Тобто, для цілей Порядку №509 адресу реєстрації місця проживання є спростовною презумпцією місця проживання особи.

16.07.2026 представником відповідача подано до суду клопотання про повернення додаткових пояснень позивачу через недотримання строків подання пояснень.

Стосовно вказаного клопотання, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З метою дотримання принципу змагальності суд приймає до розгляду додаткові пояснення позивача та враховує викладені в них доводи під час вирішення спору по суті, оскільки такі пояснення спрямовані на уточнення правової позиції позивача, стосуються предмета спору та не містять нових самостійних позовних вимог.

При цьому суд враховує, що подання додаткових пояснень саме по собі не призвело до порушення процесуальних прав відповідача, оскільки останній був обізнаний із їх змістом, мав можливість висловити свої заперечення щодо наведених у них доводів, що узгоджується із принципами рівності сторін та змагальності адміністративного судочинства.

За таких обставин підстав для повернення додаткових пояснень позивачу суд не вбачає, у зв`язку з чим клопотання представника відповідача про їх повернення задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 .

У березні 2022 року у зв`язку з активними бойовими на території м. Маріуполь Донецької області ОСОБА_1 вимушено покинула своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 та перемістилася до м. Івано-Франківська.

З метою реєстрації як внутрішньо переміщеної особи позивач звернулася до Івано-Франківської територіальної громади з відповідною заявою.

13.03.2022 Івано-Франківською територіальною громадою ОСОБА_1 було видано тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово проживає на території, відповідно до якої місце проживання згідно реєстрації (звідки прибув) ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_2 .

У 2026 році ОСОБА_1 переїхала з Івано-Франківська до м. Дніпра.

18.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до Центрального управління соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради у зв`язку із зміною фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи та проханням видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в місті Дніпрі.

02.03.2026 Центральне управління соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради надало відповідь №15/3-395 ОСОБА_1 , в якій зазначено, що згідно з документами, наданими до заяви, позивач зареєстрована з 26.09.2017 за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно ЄІБД ВПО позивач перебувала на обліку, як внутрішньо переміщена особа в Департаменті соціальної політики виконкому Івано-Франківської ради з 02.04.2022. Повідомлено, що в ЄІБД ВПО відсутня технічна можливість внесення відомостей про фактичне місце проживання ВПО до переміщення. Ураховуючи вищевикладене, підстави для видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням адреси фактичного місця проживання до переміщення відсутні.

Не погоджуючись з бездіяльністю Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо видачі ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням адреси фактичного місця проживання до переміщення: АДРЕСА_1 , позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частиною 2 ст. 4 Закону №1706 передбачено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1706 для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

За приписами ч. 7 ст. 4 Закону №1706 у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності (за наявності), документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

У передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов`язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, строків і порядку оскарження, яке підписується керівником цього органу.

Рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки приймається з урахуванням вимог, передбачених Законом України "Про адміністративну процедуру".

Частиною 10 ст. 4 Закону №1706 передбачено, що заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з обґрунтуванням такого рішення, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-1 Закону №1706 єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб створюється з метою обліку таких осіб.

Згідно з ч. 2. ст. 4-1 Закону №1706 Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, є відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову про затвердження Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб від 22.09.2016 №646 (далі Порядок №646).

Пунктом 1 Порядку №646 передбачено, що цей Порядок визначає умови створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних).

Згідно з п. 2 Порядку №646 база даних - автоматизований банк відомостей, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які є внутрішньо переміщеними.

Власником бази даних та виключних майнових прав інтелектуальної власності на її програмне забезпечення є держава в особі Мінсоцполітики.

Пунктом 3 Порядку №646 передбачено, що інформація до бази даних вноситься структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - уповноважені органи) в електронній формі на підставі поданої внутрішньо переміщеною особою заяви, форму якої затверджує Мінсоцполітики.

База даних дає змогу обробляти персональні дані зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб відповідно до вимог Закону України Про захист персональних даних.

Якщо інформація про внутрішньо переміщену особу вноситься до бази даних уперше, автоматично формується унікальний номер запису, який відображається в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка), згідно з додатком до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., №81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., №46, ст. 1669).

Інформація про особу вноситься до бази даних і довідки українською мовою та латинськими літерами відповідно до правил транслітерації. Інформація про іноземця або особу без громадянства вноситься українською мовою та латинськими літерами відповідно до записів у документах, що посвідчують особу, виданих компетентними органами іноземної держави.

Персональні дані в базі даних зберігаються протягом десяти років після закінчення дії обставин, визначених статтею 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог Закону України Про захист персональних даних. Персональні дані в базі даних підлягають знищенню у разі закінчення строку їх зберігання.

Знищення персональних даних здійснюється у спосіб, що виключає подальшу можливість поновлення таких даних.

Згідно з п. 4 Порядку №646 до бази даних вноситься така інформація про внутрішньо переміщену особу, зокрема:

номер довідки, дата видачі та найменування органу, що її видав;

дані про останнє зареєстроване та фактичне місце проживання/ перебування внутрішньо переміщеної особи на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб;

дані про зареєстроване/задеклароване або фактичне місце проживання/перебування особи на дату звернення;

Пунктом 5 Порядку №646 передбачено, що уповноважені органи:

організовують збирання, систематизацію та зберігання інформації, зазначеної в пункті 4 цього Порядку;

ведуть облік внутрішньо переміщених осіб шляхом формування персональної облікової картки на кожну внутрішньо переміщену особу.

Відповідно до п. 6 Порядку №646 уповноважені органи з дотриманням вимог Законів України Про інформацію і Про захист персональних даних мають право:

отримувати від внутрішньо переміщених осіб документи, передбачені частинами сьомою і восьмою статті 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб;

отримувати відомості про внутрішньо переміщену особу від органів виконавчої влади, органів реєстрації, підприємств та організацій, що надають адміністративні послуги, житлово-експлуатаційних організацій і органів державної реєстрації актів цивільного стану;

використовувати під час наповнення бази даних інформацію з інших баз даних.

На підставі п. 12 Порядку №646 для одержання актуальної та повної інформації про внутрішньо переміщених осіб з бази даних формується звіт з використанням інформації, передбаченої пунктом 4 цього Порядку (далі - звіт).

Звіт призначений для посадових осіб Мінсоцполітики, Мінфіну, Мінрозвитку, Держстату, уповноважених органів, інших центральних органів виконавчої влади, Пенсійного фонду України та його територіальних органів, Державного центру зайнятості, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості та їх філій, міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості.

З аналізу наведених норм законодавства судом встановлено, що як до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та і до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб може бути внесена інформація як про зареєстроване місце проживання особи на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, так і про фактичне місце проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону.

Вказане підтверджується, зокрема, нормою ч. 7 ст. 4 Закону №1706, відповідно до якої у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності (за наявності), документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_3 .

Позивач зазначає, що 2020 року до 24.02.2022 у зв`язку із зміною дислокації військової служби вона проживала в місті Маріуполь, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно до довідок, виданих ОСОБА_1 Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 26.01.2021, 22.09.2023, 21.11.2024 роках позивач з 01.10.2018 по 24.02.2022 брала участь у здійсненні заходів із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів в м. Краматорськ та в м. Маріуполь Донецької області.

Згідно до довідки Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях від 27.02.2024 №239 позивач ОСОБА_1 проходить військову службу в Службі безпеки України з 25.07.2018 по теперішній час та має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 ).

Згідно до довідки Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях від 11.11.2025 №1035, та довідки від 04.02.2026 №1036 позивач ОСОБА_1 проходить військову службу в Службі безпеки України з 25.07.2018 по теперішній час та має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 ). З 24.07.2020 по 24.02.2022 проходила військову службу в АДРЕСА_4 .

Зазначені документи свідчать про те що позивачка постійно з 24.07.2020 по 24.02.2022 проживала в м. Маріуполь.

Також в період проживання в м. Маріуполь в 2021 році позивач придбала житло в м. Маріуполь, де проживала зі своїм неповнолітнім сином.

Згідно до договору купівлі-продажу №1208 від 11.06.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що у вказаній квартирі вона проживала до березня 2022 року.

Згідно до витягу з державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно та реєстрацію прав власності №261164110 від 11.06.2021 ОСОБА_1 належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1208 від 11.06.2021.

Згідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №432127920 від 19.06.2025 ОСОБА_1 належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1208 від 11.06.2021.

Згідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного демографічного реєстру від 14.05.2021 позивач отримувала паспортні послуги саме за місцем проживання в м. Маріуполі.

Факт проживання ОСОБА_1 в м. Маріуполь Донецької області підтверджується також документами про вирішення побутових питань, пов`язаних з проживанням в м. Маріуполь до 2022 року в своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме наступними документами:

- заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Маріупольгаз» від 09.08.2021 про відключення газової колонки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- актом ПАТ «Маріупольгаз» від 30.09.2021 про відключення від газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заявою-приєднанням ОСОБА_1 до ТОВ «Нафтогаз» від 19.10.2021 до умов договору постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 ;

- квитанціями про оплату комунальних послуг ОСОБА_1 з 2021 року по лютий 2022 року (утримання будинку, газапостачання, послуги з надання електроенергії) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заявою ОСОБА_1 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку у АТ «ОщадБанк» від 14.05.2021, яким підтверджується факт банківського обслуговування в м. Маріуполь.

Окрім того факт проживання в місті Маріуполь підтверджується медичними довідками, а саме: випискою із медичної карти стаціонарного хворого КНП «Перинатальний центр м. Маріуполь» №61/139 в якій вказано, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; довідкою лікаря-рентгенолога медичного центру «Адастра» в м. Маріуполь №118551 від 12.04.2021, виданою ОСОБА_1 ; медичною довідкою Центру комп`ютерної та магнітно-резонансної томографії м. Маріуполь від 19.10.2020, виданою ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, вперше позивач в 2022 році евакуювалась спочатку до міста Івано-Франківськ, про що свідчить тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 від 13.03.2022, в якому зазначено було адресу звідки вибула: АДРЕСА_1 .

В 2026 році позивач переїхала до міста Дніпро і звернулась із заявою про отримання нової довідки ВПО до відповідача.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач фактично проживала на території міста Маріуполь, про що, зокрема, свідчить тимчасове посвідчення, видане Івано-Франківською територіальною громадою, №8619 від 13.03.2022, в якому зазначено було адресу звідки вибула: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням адреси фактичного місця проживання до переміщення, відповідачем зазначає в листі від 02.03.2026 №15/3-395, що згідно з документами, наданими до заяви, позивач зареєстрована з 26.09.2017 за адресою: АДРЕСА_3 . Краматорська міська територіальна громада входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацію, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 (зі змінами). Згідно ЄІБД ВПО позивач перебувала на обліку, як внутрішньо переміщена особа в Департаменті соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради з 02.04.2022, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 . Одночасно повідомлено, що в ЄІБД ВПО відсутня технічна можливість внесення відомостей про фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи до переміщення.

Суд вважає визначену відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням адреси фактичного місця проживання до переміщення необґрунтованою та такою, що суперечить Закону №1706 та Порядку №646, оскільки законодавством передбачено внесення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб не лише відомостей про зареєстроване місце проживання особи, а й відомостей про її фактичне місце проживання (перебування) на території, з якої здійснено внутрішнє переміщення.

Як встановлено зі змісту пункту 4 Порядку №646, до бази даних вносяться, зокрема, дані про останнє зареєстроване та фактичне місце проживання (перебування) внутрішньо переміщеної особи на території, де виникли обставини, визначені статтею 1 Закону №1706. Отже, твердження відповідача про відсутність технічної можливості внесення до ЄІБД ВПО відомостей про фактичне місце проживання особи до переміщення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не підтверджене належними і допустимими доказами.

При цьому суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів існування нормативних чи технічних обмежень функціонування ЄІБД ВПО, які б унеможливлювали внесення до неї відомостей про фактичне місце проживання особи до переміщення у випадках, прямо передбачених Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Більше того, положення ч. 7 ст. 4 Закону №1706 прямо передбачають можливість підтвердження факту проживання особи на відповідній території не лише шляхом наявності відмітки про реєстрацію місця проживання, а й іншими доказами, що підтверджують фактичне проживання на території, з якої відбулося внутрішнє переміщення.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження проживання у місті Маріуполі до початку повномасштабної збройної агресії російської федерації надано належний та достатній комплекс доказів, а саме: документи про проходження військової служби у місті Маріуполі, документи, що підтверджують право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , документи щодо отримання медичних послуг, банківського обслуговування, укладення договорів щодо житлово-комунальних послуг, квитанції про оплату комунальних платежів, а також тимчасове посвідчення внутрішньо переміщеної особи від 13.03.2022 №8619, у якому місцем вибуття зазначено саме адресу у місті Маріуполі.

Наведені докази є взаємоузгодженими, послідовними та в сукупності підтверджують, що станом на момент виникнення обставин, визначених ст. 1 Закону №1706, позивач фактично проживала у м. Маріуполі, Донецької області.

Посилання відповідача на те, що у ЄІБД ВПО зазначено зареєстроване місце проживання позивача у місті Краматорську, не спростовує встановленого судом факту її фактичного проживання у місті Маріуполі, оскільки чинне законодавство не пов`язує статус внутрішньо переміщеної особи виключно із зареєстрованим місцем проживання.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що внесення відповідних відомостей до ЄІБД ВПО можливе виключно органом соціального захисту населення, який первинно здійснив взяття особи на облік.

Ні Законом №1706, ні Порядком №646 не встановлено заборони для уповноваженого органу за новим місцем перебування внутрішньо переміщеної особи розглядати подані документи та приймати рішення щодо внесення до ЄІБД ВПО відомостей, які відповідають фактичним обставинам та підтверджуються належними доказами. Навпаки, на уповноважений орган покладено обов`язок забезпечити достовірність відомостей, що містяться в ЄІБД ВПО, а також діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Водночас відповідач, розглядаючи заяву позивача, фактично не здійснив оцінку наданих нею доказів на підтвердження проживання у місті Маріуполі, а обмежився посиланням на відомості, що вже містилися у ЄІБД ВПО, та на нібито відсутність технічної можливості внесення відповідних змін.

Такий підхід не відповідає вимогам ст. ст. 4, 4-1 Закону №1706, Порядку №646 та принципу належного адміністративного провадження, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень повинно прийматися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих заявником доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд перевіряє, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Оскільки відповідачем не здійснено належної оцінки наданих позивачем доказів та безпідставно зроблено висновок про неможливість внесення до ЄІБД ВПО відомостей щодо фактичного місця проживання позивача до переміщення, суд доходить висновку, що рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 02.03.2026 №15/3-395 є протиправним та підлягає скасуванню.

Вимога про визнання протиправною бездіяльності Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо видачі ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням адреси фактичного місця проживання до переміщення: АДРЕСА_1 задоволенню не підлягає, оскільки у спірних правовідносинах відповідачем не було допущено бездіяльності.

Як установлено судом, за результатами розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення, оформлене листом від 02.03.2026 №15/3-395, яким фактично відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням адреси фактичного місця проживання до переміщення. Отже, відповідач вчинив активні дії щодо розгляду звернення позивача та прийняв індивідуальний акт, який породжує для позивача відповідні правові наслідки.

За таких обставин предметом судового контролю є правомірність прийнятого рішення про відмову, а не бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Визнання одночасно протиправними рішення про відмову та бездіяльності у зв`язку з неприйняттям такого рішення є взаємовиключним способом захисту порушеного права.

Таким чином, належним способом захисту у даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 02.03.2026 №15/3-395 із покладенням на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, а тому позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності задоволенню не підлягає.

Разом із тим, вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням адреси фактичного місця проживання до переміщення, суд виходить із того, що прийняття відповідного рішення належить до компетенції уповноваженого органу соціального захисту населення.

З огляду на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням адреси фактичного місця проживання до переміщення та прийняти рішення, з урахуванням правової позиції суду, викладеної у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню судом.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки позивач відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (вул. Левка Лук`яненка, буд. 39/41, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 42788347) про визнання протиправним рішення, визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 02.03.2026 №15/3-395 про відмову у видачі ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням адреси фактичного місця проживання до переміщення: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням адреси фактичного місця проживання до переміщення: АДРЕСА_1 , та прийняти рішення, з урахуванням правової позиції суду, викладеної у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський