Решение № 138757708, 05.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуСправа №160/11246/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить, з урахуванням уточненої позовної заяви:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Форми "С" від 01.04.2026 №0165650902, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Форми "ПС" від 01.04.2026 №0165750902, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом від 04.03.2026 №1244-п «Про проведення фактичної перевірки торговельного закладу «Vape Brothers shop-bar & club» за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 49 за підписом заступника начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Миколи Бородюка. Наказано провести фактичну перевірку торгівельного закладу «Vape Brothers shop-bar & club» за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 49, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Період діяльності, який буде перевірятися: з 01.01.2025 по дату закінчення перевірки. Перевірку розпочати з 04.03.2026, тривалістю не більше 10 діб. За результатами проведеної фактичної перевірки ГДІ Лебедєвим В.В. та ГДІ Козуб В.М. складено акт про результати фактичної перевірки від 16.03.2026 №932/04-36-09-04/3561113698. На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 01.04.2026 №0165650902, №0165750902. Позивач зазначає, що наказ від 04.03.2026 №1244-п не містить найменування суб`єкта господарювання щодо якого призначається перевірка, не зазначено відомостей про код позивача (РНОКПП), що є обов`язковими реквізитами для їх зазначення у наказі та дають можливість ідентифікувати такого суб`єкта господарювання. Наказ містить найменування та код ЄДРПОУ зовсім іншого суб`єкта підприємницької діяльності, а саме: ТОВ «РУЗОЛ» (ЄДРПОУ 45901791) щодо якого наказано оформити направлення на проведення фактичної перевірки. Позивач вважає, що перевірка, що проведена на підставі наказу, оформленого із порушеннями вимог п.81.1 ст.81 ПК України є протиправною. Оскільки наказ вже реалізовано, а його скасування є неналежним способом захисту, тому звертається до суду з цим позовом про скасування податкових повідомлень-рішень. Позивач також зазначає, що акт перевірки не містить інформації про те, що перед початком перевірки була проведена контрольна розрахункова операція, при якій було встановлено реалізацію сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, яка саме ця сировина, її кількість, ємність, назва, ціна тощо. Також акт не містить жодного опису обставин встановлення факту зберігання сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, не зазначено яка саме сировина зберігається, її кількість, ємність, назва, тощо. Також акт не містить посилань на докази на підтвердження факту зберігання, реалізації сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Позивач вважає, що висновок контролюючого органу про встановлення факту зберігання, реалізації сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах необґрунтованим та безпідставним. За таких обставин вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 01.04.2026 №0165650902, №0165750902 прийняті відповідачем без урахування всіх обставин справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без руху.

Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів, з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом надання уточненої позовної заяви з визначенням належного суб`єктного складу учасників справи та визначенням належного позивача, разом із доказами направлення відповідачу та надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 5650,19 грн, сплаченого на реквізити: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37988155, рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632, МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

08.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшла уточнена позовна заява з визначенням належного суб`єктного складу учасників справи та визначенням належного позивача, разом із доказами направлення відповідачу та клопотання про усунення недоліків, до якого додано платіжну інструкцію від 06.05.2026 №80 на суму 5650,19 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі №160/11246/26 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

29.05.2026 представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на те, що посадовими особами контролюючого органу було вручено направлення на проведення фактичної перевірки №1803 та №1804 від 04.03.2026 та ознайомлено з наказом «Про проведення фактичної перевірки господарської одиниці «Vape Brothers shop-bar & club» за адресою: АДРЕСА_1 » від 04.03.2025 №1244-п особу, що проводила розрахункові операції ОСОБА_2 , про що свідчить його підпис у вказаних направленнях. Виходячи з наведеного, наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №1244-п від 04.03.2026 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 складений з дотриманням норм чинного законодавства. Таким чином, посадовими особами контролюючого органу виконано вимоги п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Також представником відповідача зазначено, що в ході фактичної перевірки торгівельного закладу, в якому здійснює господарську діяльність позивач, виявлено реалізацію товарів: набір для створення рідини, що використовується в електронних сигаретах ТМ «LUCKY» (гліцерин, ароматизатор, нікобустер) за ціною 350 гривень, що зафіксовано контролюючим органом у акті фактичної перевірки від 25.11.2024 №3671/04-36-09-01/ НОМЕР_1 . Тобто контролюючим органом виявлений факт продажу позивачем набору «LUCKY», який складається з ароматизатору, гліцерину та нікобустера. Крім того, представник відповідача звертає увагу на те, що під час здійснення фактичної перевірки позивача виявлено товари, за кодом УКТЗЕД: 2905 45 00 00 (гліцерин фасований), 3302 10 90 00 (ароматизатори фасовані), 2939 79 10 00 (нікотин фасований), що підтверджується видатковою накладною №9300 від 22.08.2024 та платіжною інструкцією №635 від 23.08.2024.

Також представником відповідача вказано, що під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не було надано жодних документів, що пов`язані з предметом перевірки, в той час, як письмова вимога контролюючого органу була вручена продавцю-консультанту ОСОБА_2 , який проводив розрахункові операції, що засвідчує його підпис у відповідній вимозі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №160/11246/26 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без задоволення.

03.06.2026 представником позивача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

09.06.2026 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечує та підтримує позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, також зазначено, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях щодо встановлених обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на підставі Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Законів України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", від 13.05.1996 №493 "Про Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту 500 етилового, "Про впорядкування коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", від 31.03.1999 № видачі суб`єктам підприємницької діяльності ліцензій на право оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним, плодовим і виноградним, алкогольними напоями та тютюновими виробами", від 27.12.2010 №1251 "Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів", від 07.08.2001 №940 "Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та справляння акцизного збору", від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва"; наказу Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 24.07.2002 №218 „Про затвердження правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами" та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Україні, Закону України від 18.06.2024 №3817-IХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», відповідно до наказу на проведення фактичної перевірки №1244-п від 04.03.2026 та направлень на проведення перевірки від 04.03.2026 №1803 та №1804 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 торгівельного закладу «Vape Brothers shop-bar & club» за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №932/04-36-09-04/ НОМЕР_2 від 16.03.2025, в якому встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ):

- ч. 2 ст. 23 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;

- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення Форми «С» від 01.04.2026 №0165650902, відповідно до якого до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення ч.2 ст.23 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме: зберігання, реалізація сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах протягом жовтня 2025 р. березня 2026 р., у розмірі 1462254,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення Форми «ПС» від 01.04.2026 №0165750902, відповідно до якого до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки у березні 2026 року, у розмірі 1020,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, підстав заявленого позову, першочерговим питанням, яке підлягає з`ясуванню в межах провадження у цій справі, є дотримання відповідачем установленої законом процедури призначення та проведення фактичної перевірки позивача.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформульований такий правий висновок: "оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства".

У ще одній справі (постанова від 22.09.2020 у справі №520/8836/18), окрім наведених, палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтувала відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом" та "встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання".

Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №440/1993/23.

В аспекті відповідної судової практики Верховного Суду вирішуючи першочергове питання у цій справі, суд звертає увагу на наступне правове регулювання в редакції, чинній на час виникнення правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований ст. 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 ст. 80 ПК України).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, щодо регулювання виробництва та обігу підакцизних товарів (продукції), у тому числі товарів (продукції), що підлягають маркуванню, застосування Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, застосування Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанови від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 у яких сформулював висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у взаємозв`язку із ст. 81 ПК України під час розгляду подібних спорів.

У постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 Верховний Суд підтримав усталену у судовій практиці позицію про те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері. Така особливість зазначеного підпункту зумовлює обов`язок контролюючого органу у наказі про призначення перевірки поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у зазначений спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №340/283/25.

Як видно із змісту наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №1244-п від 04.03.2026, підстава проведення фактичної перевірки здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального - пп. 80.2.5, п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Отже, судом встановлено, що у наказі ГУ ДПС у Дніпропетровській області №1244-п від 04.03.2026 відображено одну з двох фактичних підстав, що і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки.

Відтак, суд робить висновок, що в частині зазначення підстави, визначеної пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, контролюючим органом дотримано вимоги податкового законодавства.

Суд також відхиляє доводи позивача щодо відсутності у наказі найменування суб`єкта господарювання, що підлягав перевірці, з огляду на наступне.

Так, у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №803/1171/17 зазначено, що формулювання наказу, яке містить лише загальне визначення господарської одиниці, унеможливлює ідентифікацію суб`єкта господарювання, щодо якого призначається перевірка.

Отже, лише загальне визначення господарської одиниці за певною адресою без можливості індивідуалізувати конкретного суб`єкта господарювання, створює ризик проведення перевірки невизначеного кола осіб. Наприклад, зазначення у наказі господарської одиниці з продажу тютюну у торговельному центрі за певною адресою не дає змоги чітко встановити, щодо якого саме суб`єкта призначено перевірку, адже таких суб`єктів господарювання може бути декілька.

Водночас у цій справі в наказі прямо зазначено конкретний об`єкт перевірки - магазин із визначеною назвою та точною адресою його розташування, що дозволяє однозначно ідентифікувати місце здійснення господарської діяльності та виключає можливість довільного розширення меж перевірки з боку контролюючого органу.

Отже, зміст спірного наказу забезпечує належну індивідуалізацію об`єкта перевірки та не створює правової невизначеності щодо того, стосовно кого і де саме вона проводиться, а тому відповідні доводи позивача є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2026 у справі №520/7463/25.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 01.04.2026 форми «С» №0165650902, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва» експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захист) здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Водночас з 27.07.2024 набрав чинності Закон України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №3817).

Відповідно до ч. 1 Розділу XII Прикінцевих положень Закону №3817, встановлено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім встановлених нормою виключень.

Частиною 2 Розділу XII Прикінцеві положення встановлено, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» і Постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону.

Положення Закону до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.

Отже, оскільки перевірка проведена та податкове повідомлення-рішення винесене після набрання чинності Закону №3817, то в даному випадку застосуванню підлягають норми цього закону.

Відповідно до визначень, наведених у ч. 1 ст. 1 Закону №3817 роздрібна торгівля - діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування; сировина для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - суміш нікотину, солі нікотину чистотою не менше 98 відсотків, спеціально підготовленої води, гліцерину дистильованого, пропіленгліколю та іншої сировини і матеріалів, які забезпечують встановлені виробником характеристики рідини, не призначена для кінцевого використання в електронних сигаретах для створення аерозолів (парів).

Статтею 23 Закону №3817 визначено основні вимоги до роздрібної торгівлі тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та тютюновою сировиною.

Так, роздрібну торгівлю тютюновими виробами та/або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюють суб`єкти господарювання за наявності у них однієї з таких ліцензій: на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.

Роздрібна торгівля на території України тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах забороняється.

Як свідчать матеріали справи, за результатами проведеної в березні 2026 року перевірки магазину «Vape Brothers shop-bar & club» за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 49, де здійснює господарську діяльність позивач, податковим органом встановлено факт здійснення роздрібної торгівлі сировиною для рідин, що використовується в електронних сигаретах та нікотином, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 23 Закону №3817-ІХ в частині порушення заборони на роздрібну торгівлю сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах та нікотином.

Згідно з фіскальним чеком №4001249904 посадовій особі контролюючого органу у магазині за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 49 продано добавку харчову ароматичну у флаконі.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що в місці здійснення позивачем господарської діяльності, здійснюється реалізація сировини (ароматизатор, нікотин, гліцерин) для виробництва рідин, що використовується в електронних сигаретах та яка відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД (алкалоїди рослинного походження, природнi або синтезованi, та їх солi, простi i складнi ефiри та iншi похiдні).

Крім того, суд зауважує, що предметом доказування в цій справі є саме факт продажу заборонених Законом №3817-ІХ речовин, що використовуються в електронних сигаретах, а не факт їх використання.

Так, ароматизатор, який було реалізовано у магазині за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 49, у своєму складі містить пропіленгліколь, який у відповідності п.78 ст.1 Закону №3817-ІХ належить до сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Доводи позивача у позовній заяві, що торгівля компонентами, продаж яких він здійснює, не потребує наявності ліцензії або оподаткуванням акцизним податком, суд оцінює критично та відхиляє як безпідставні, оскільки в акті перевірки зафіксовано порушення позивачем ч. 2 ст. 23 Закону №3817-ІХ, а не ч. 1 ст. 23 Закону №3817-ІХ. У зв`язку з цим, питання наявності у позивача ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах не є спірним у правовідносинах, що розглядаються в цій справі.

У силу вимог ч. 1 ст. 73 Закону №3817-ІХ за порушення цього Закону щодо виробництва, обігу та зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального суб`єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно із законом.

Для обрахунку штрафних санкцій, передбачених цією статтею, використовується розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому виявлено порушення.

Відповідно до п. 21 ч. 2 ст. 73 Закону №3817-ІХ до суб`єктів господарювання за роздрібну торгівлю тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу), який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД, окремо чи в наборах, застосовуються штрафні санкції у розмірі - 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Встановлені обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 01.04.2026 №0165650902 за порушення ч. 2 ст. ст. 23 Закону №3817-ІХ, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством. Вказане податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже не підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 01.04.2026 форми «ПС» №0165750902, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наведеними нормою передбачено обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, крім того, надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 85.4. ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно із п. 85.1 ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Положеннями п. 85.6., п. 85.6 ст. 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Враховуючи зазначені вимоги п. 85.6 ст. 85 ПК України, суд робить висновок про те, що акт фактичної перевірки є неналежними та недопустимими доказом тієї обставини, що позивач відмовився від надання певних первинних документів до перевірки.

На переконання суду, порушення контролюючим органом визначеного законодавством порядку, визначеного п. 85.6 ст. 85 ПК України, має наслідком недоведеності та необґрунтованості твердження про ненадання первинних документів до перевірки платником податків, з огляду на відсутність доказів відмови платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів первинні документи, пов`язані з предметом перевірки.

Окрім того, суд не бере до уваги твердження відповідача про факт вручення вимоги про надання платником податків документів ОСОБА_2 , як працівнику позивача, з огляду на наступне.

Згідно з п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1);

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків (пункт 3).

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 42.2 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Статтею 19 ПК України визначено, що платник податків веде справи, пов`язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Представник платника податків користується правами, встановленими цим Кодексом для платників податків.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять жодних відомостей та доказів того, що ФОП ОСОБА_1 оформив довіреність на представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків на ім`я Приходько І.М., що була б засвідчена належним чином або наявні інші розпорядчі документи позивача, що уповноважують Приходько І.М. бути його уповноваженим представником.

Податковий кодекс України розрізняє осіб, які уповноважені отримувати накази, направлення на проведення перевірки та осіб, які уповноважені отримувати запити про подання інформації.

Також матеріали справи не містять доказів направлення вимоги контролюючого органу про надання платником податків документів на адресу позивача.

Враховуючи викладене, суд робить висновок про те, що Приходько І.М. не є тією особою, яка у розумінні закону має відповідні повноваження на отримання вимоги контролюючого органу про надання платником податків документів.

Таким чином, відповідна вимога контролюючого органу в даному випадку не може вважатися належним чином врученою, з огляду на недотримання контролюючим органом порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, суд робить висновок про те, що контролюючий орган безпідставно та необґрунтовано відносить ОСОБА_2 до уповноваженого представника ФОП ОСОБА_1 , з огляду на відсутність доказів наявності відповідної довіреності на представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, що була б засвідчена належним чином.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до положень ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України).

Достатніми, відповідно до приписів ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вказані норми, суд вказує на наступне.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Потенційний обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень відповідача також означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №810/3212/16.

Таким чином, враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 01.04.2026 №0165750902 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду не те, що позов задоволено частково, судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1064, 96 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 01.04.2026 №0165750902, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський