Решение № 138754849, 30.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2672/25

Категорія 71

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Блащука А.М.

при секретарі судового засідання - Пащелопі Д.Р.,

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить суд позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 2025 року і до повноліття дитини, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь позивача, понесені судові витрати в сумі 1211,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач з ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей: дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шо підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2617 та свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1185.

Спільне життя позивача з відповідачем не склалося, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.06.2024 року у справі № 756/6630/24, шлюб - розірвано.

Вказує, що з березня 2024 ОСОБА_1 жодним чином не піклується про дітей, не проявляє зацікавленості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами в освіті, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти - створились умови, які шкодять інтересам дітей.

Крім того, в серпні 2024 року після розірвання шлюбу, ОСОБА_1 покинула дітей на позивача та виїхала за кордон для влаштування особистого життя.

ОСОБА_1 покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина та дочки. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з її боку. Також, відповідно до довідки б/н від 10.02.2025 року, виданої Спеціалізованою школою №16 Оболонського району м. Києва, мати ОСОБА_1 з сім`єю не проживає, батьківські збори не відвідує, успіхами сина та доньки не цікавилася. Діти проживають разом зі батьком, який постійно цікавиться успіхами сина та доньки, підтримує тісний зв`язок із класними керівниками, відвідує класні батьківські збори. Позивач зазначає, що діти знаходяться на його повному утриманні.

В результаті усного звернення позивача до служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав матері відносно неповнолітніх дітей: дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивачу було рекомендовано відразу звертатись задля вирішення порушеного питання до суду, з залученням служби третьою особою.

Вважає, що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Таким чином позивач звертається до суду із позовною заявою про позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.03.2025 залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Службу у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації.

01.04.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. Обґрунтовуючи відзив зазначає, що 16 квітня 2010 року відповідач уклали із ОСОБА_1 шлюб, що був зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 343. У шлюбі у подружжя народилось двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Місце проживання обох дітей зареєстровано у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Квартиру було придбано у шлюбі. Після початку повномасштабного вторгнення на територію України відповідачем разом із позивачем було прийняте спільне рішення - і відповідач разом із їх спільними дітьми виїхала до Федеративної Республіки Німеччини. Позивач залишився проживати в Україні. Вказує, що це був складний період їх життя, що був пов`язаний із складною адаптацією і відповідача, і дітей до німецького середовища. Останнім необхідно було докладати максимум зусиль для організації щоденного життя, адаптації дітей у шкільне середовище, вивчення мови. Діти сумували за Україною, їх квартирою, за їх звичним життям, друзями і школою. З огляду на зазначені обставини, зважаючи на відносно безпечну ситуацію в місті Києві, було прийнято спільне рішення про повернення до України. 02 березня 2024 року відповідач разом із дітьми повернулись до м. Київ, до місця їх постійного проживання у квартиру по АДРЕСА_1 . За період окремого проживання відповідач і позивач проживали окремим життям та своїми інтересами, їх стосунки розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки, фактично сім`я припинила своє існування. З огляду на що, відповідач прийняла рішення не проживати із позивачем в одній квартирі і поїхала жити до своїх батьків. 24 червня 2024 року Оболонським районним судом м. Києва у справі №756/7494/18 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Діти за їхнім бажанням залишилися проживати у належній позивачу та відповідачу квартирі, де постійно проживав позивач. Вказує, що незважаючи на складні відносини із позивачем, відповідач постійно підтримувала контакт із дітьми. Поступово відносини з дітьми у відповідача почали погіршуватись, на думку відповідача через те, що позивач почав їх налаштовувати проти неї. У період із березня по серпень 2024 відповідач активно займалась пошуком роботи для отримання постійного доходу. На жаль, це були короткострокові періоди роботи, з огляду на те, що роботодавці невчасно виплачували заробітну плату або не в повному обсязі. З огляду на це, відповідач прийняла рішення повернутись до Федеративної Республіки Німеччини з метою працевлаштування, що зробила у серпні 2024 року. Про те, що відповідач знову їде до Німеччини, повідомила дітей і позивача. У період із серпня до кінця 2024 року у відповідача із дітьми відбувалось періодичне спілкування засобами телефонного зв`язку та через месенджери. У березні 2025 року відповідач в додатку ДІЯ отримала повідомлення про зазначену судову справу. Відповідач прийняла рішення повернутися до України, взяти участь у судовому розгляді та повідомити суду, що заперечує щодо задоволення позову. При поверненні із 7 березня 2025 в Україну відповідач продовжує відновлення спілкування із дітьми і намагається приймати участь у їх житті. Вказує, що відповідач і надалі є учасником батьківських шкільних чатів і сина, і доньки, володіє інформацією щодо шкільних заходів у їхньому житті, продовжує постійно спілкуватись із вчителями, активно цікавлюсь шкільними успіхами доньки і сина, їх поведінкою, станом їх здоров`я. Відповідач вважає, що позивач перешкоджає останній спілкуватись із дітьми, налаштовує їх проти неї. З огляду на те, що відповідач з дітьми спільно не проживає, у неї з дітьми втрачається емоційний зв`язок, який остання хоче відновити.

02.04.2025 від відповідача у справі до суду надійшла заява про зустрічне забезпечення позову або доказів, в якому просила суд: визначити такі способи її, ОСОБА_1 , участі у спілкуванні та вихованні дітей, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 : спільне перебування з донькою та сином без присутності батька двічі на місяць в перші та треті вихідні дні місяця (субота - неділя) за місцем проживання з можливістю відвідування бабусі і дідуся, інших родичів, проведення культурної програми; щорічно зустрічатися та спілкуватися 18 жовтня (в день народження доньки ОСОБА_5 ) та ІНФОРМАЦІЯ_7 (в день народження сина) з дітьми не менше 3 (трьох) годин протягом дня з урахуванням графіку навчання дітей, без присутності батька, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій території; щорічно зустрічатися та спілкуватися з дітьми не менше 3 (трьох) годин протягом дня 19 липня у день народження, а також на Новий рік, Різдво, Великдень за місцем проживання, у місці дитячих розваг та відпочинку без присутності батька; спільний відпочинок з дітьми щорічно 15 (п`ятнадцять) днів поспіль в період шкільних літніх канікул, без присутності батька; вільне спілкування з дітьми за допомогою телефонного або іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.

10.04.2025 на адресу суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив на позовну заяву про позбавлення батьківських прав, в якому проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву - заперечував та просив суд позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

15.04.2025 на адресу суду від позивача у справі надійшла заява про зменшення позовних вимог.

15.04.2025 на адресу суду від позивача у справі надійшла уточнена позовна заява, в якій просив суд позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

13.05.2025 відповідачем у справі подано до суду додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04.06.2025 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві, про участь у спілкуванні та вихованні дітей та об`єднати його в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.09.2025 роз`єднано у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві, про участь у спілкуванні та вихованні дітей.

08.09.2025 позивачем у справі подано до суду додаткові пояснення.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.09.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд справи по суті.

15.10.2025 службою у справах дітей та сім`ї Подільської районної державної адміністрації подано до суду клопотання та акт обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які проживають з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підтвердження інших документів, які стосуються справи.

08.12.2025 позивачем у справі подано до суду додаткові пояснення.

09.02.2026 від відповідача у справі до суду надійшли додаткові пояснення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити.

Відповідач та її представник проти задоволення вимог позовної заяви про позбавлення батьківських прав заперечували та просили суд в задоволенні позову відмовити.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Матеріали справи містять заяву про розгляд справи за відсутності представника Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Матеріали справи містять заяву про розгляд справи за відсутності представника Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Верховний Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші) що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

В оцінці доводів позовних вимог, суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та враховує, що позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 12.02.2025 відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2617 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно 12.02.2025 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1185.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.06.2024 року у справі № 756/6630/24, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 - розірвано.

Позивач, звертаючись до суду вказує, зокрема, що відповідачка з березня 2024 жодним чином не піклується про дітей, не проявляє зацікавленості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами в освіті, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти - створились умови, які шкодять інтересам дітей. Крім того, в серпні 2024 року після розірвання шлюбу ОСОБА_1 покинула дітей на позивача та виїхала за кордон для влаштування особистого життя. ОСОБА_1 покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина та дочки. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з її боку. Також відповідно до довідки б/н від 10.02.2025 року, виданої Спеціалізованою школою №16 Оболонського району м. Києва, мати ОСОБА_1 з сім`єю не проживає, батьківські збори не відвідує, успіхами сина та доньки не цікавилася. Діти проживають разом зі батьком, який постійно цікавиться успіхами сина та доньки, підтримує тісний зв`язок із класними керівниками, відвідує класні батьківські збори. Позивач зазначає, що діти знаходяться на його повному утриманні.

В результаті усного звернення позивача до служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав матері відносно неповнолітніх дітей: дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивачу було рекомендовано відразу звертатись до суду задля вирішення порушеного питання з залученням служби третьою особою.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню своєї доньки та сина. Вказані правовідносини регулюються нормами Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

В матеріалах справи наявний акт служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної державної адміністрації щодо обстеження умов проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_2 з якого вбачається, що в результаті бесіди ОСОБА_6 повідомила, що після проживання з мамою у Німеччині змінила свою думку про спілкування з нею. Вказує, що мама не приділяла належної уваги її харчуванню та вихованню. Під час проживання з батьком вона зрозуміла, що батько до неї ставиться з турботою. Мати вдруге виїхала за кордон, не повідомивши про це, не повертає оригінали документів. Під час зустрічей мама поводиться дивно, інколи кричить. ОСОБА_7 повідомив, що з мамою спілкуватись не хоче.

В судовому засіданні ОСОБА_3 зазначила, що у березні 2022 року виїхала з мамою, тіткою та бабусею до Німеччини та були там протягом двох років. Ходили в Німеччині з братом до школи. Батько залишився в Україні. Після повернення в Україну вона з братом жили разом з батьком та бабусею, а мама поїхала. Вказує, що від тітки, батька та бабусі відчувала любов та підтримку, однак зі сторони мами цього не відчувала. Вказує, що в присутності тата мама проявляє любов, однак, коли залишалися самі, вона змінювала ставлення в гіршу сторону. По поверненню в Україну діти одразу знали, що будуть жити з татом, оскільки мама це неодноразово говорила. Зазначає, що в Німеччині мама одного разе взяла її та брата до її нового чоловіка, однак цей чоловік погано ставився до неї та брата. Зазначає, що для неї було дивно те, що одружена жінка, в якої двоє дітей, гуляє з іншими чоловіками та бере з собою молодшого брата. Вказує, що в неї немає заборон на спілкування з мамою, однак, вона не має бажання свідкуватись з мамою ні на одинці, ні в присутності тата.

В судовому засіданні ОСОБА_4 зазначив, що зараз проживає з татом, бабусею та сестрою. Відвідує школу, з сестрою має гарні відносини. В користуванні телефоном не обмежений. З бабусею по маминій лінії майже не спілкується. В Німеччині гуляли разом з бабусею, тьотею та сестрою. Був на морі з сестрою та маминим чоловіком. Враження погані, мамин чоловік ображав сестру словами, а його ображав фізично, на що мама казала, що тато його не виховав тому його виховує її чоловік. Був дуже вражений, коли мама забрала ключі від квартири, в якій вони з сестрою займалися з репетиторами.

З досліджених судом письмових доказів вбачається, що відповідач 02.04.2025 подала до суду зустрічний позов, в якому просила суд визначити такі способи її участі у спілкуванні та вихованні дітей, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 :

- спільне перебування з донькою та сином без присутності батька двічі на місяць в перші та треті вихідні дні місяця (субота - неділя) за місцем проживання з можливістю відвідування бабусі і дідуся, інших родичів, проведення культурної програми;

- щорічно зустрічатися та спілкуватися 18 жовтня (в день народження доньки ОСОБА_5 ) та ІНФОРМАЦІЯ_7 (в день народження сина) з дітьми не менше 3 (трьох) годин протягом дня з урахуванням графіку навчання дітей, без присутності батька, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій території;

- щорічно зустрічатися та спілкуватися з дітьми не менше 3 (трьох) годин протягом дня 19 липня у день народження, а також на Новий рік, Різдво, Великдень за місцем проживання, у місці дитячих розваг та відпочинку без присутності батька;

- спільний відпочинок з дітьми щорічно 15 (п`ятнадцять) днів поспіль в період шкільних літніх канікул, без присутності батька;

- вільне спілкування з дітьми за допомогою телефонного або іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.

Тобто з вимог зустрічного позову вбачається, що відповідач виявляє бажання брати участь у вихованні дітей, бачитися з ними, спілкуватись та зустрічатись, що в свою чергу спростовує твердження позивача, що відповідач жодним чином не проявляє зацікавленості в подальшій долі дітей та не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.

В той самий час вбачається, що батьками дітей не налагоджено відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дітей та не знайдено спільних мирних шляхів вирішення питання щодо можливості участі матері у вихованні доньки та сина та належної реалізації матір`ю своїх батьківських прав.

Так, згідно з ч. 6 ст. 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.

Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц виснував, що «висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо».

Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів), які як і інші докази, не мають для суду наперед встановленої сили.

Винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України.

Отже висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо батьківських прав.

При цьому правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав.

Суд зазначає, що сукупність наявних у справі доказів беззаперечно не доводить свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків відносно доньки та сина, та що позбавлення є доцільним та відповідатиме інтересам дітей в ситуації, яка склалась в родині дітей.

Суд також звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів про те, що соціальні служби та органи у справах дітей надавали належну підтримку матері у налагодженні стосунків з дітьми.

Згідно зі ст. 8 Конвенції держава в особі уповноважених органів має позитивний обов`язок вживати заходів для захисту сімейного життя, що включає в себе надання допомоги батькам у вихованні дітей та налагодженні між ними позитивних стосунків.

Суд звертає увагу на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини, згідно із ст. 166 СК України.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Також необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що сам по собі факт не проживання разом із дитиною, та наявність життєвих обставин та суперечок між батьками щодо можливості побачень із дитиною, не може слугувати достатніми підставами для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що позивач належним чином не вмотивував та не довів власних доводів про застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не надав належних та допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, а судом не встановлено винної поведінки відповідача, свідомого тривалого та сталого нехтування нею своїми обов`язками, а також не наведено відомостей, чому позбавлення батьківських прав матері у цій справі буде сприяти реалізації прав та інтересів дітей та в чому це проявляється.

Варто вказати, що в ході розгляду справи встановлено, що відповідач виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись з дітьми, а батькам дитини слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дітей та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості участі матері у вихованні доньки та сина та належної реалізації матір`ю своїх батьківських прав, що в повній мірі відповідало і сприяло б правам і інтресам дітей у теперешній час та у майбутньому.

Судом на час розгляду справи не було встановлено достатніх обставин, які б свідчили про те, що спілкування відповідача з донькою та сином буде перешкоджати нормальному їх розвитку або негативно впливати на психічний, моральний, фізичний тощо стани, а тому суд дійшов переконання, що участь матері у вихованні доньки та сина буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їх розвитку в подальшому, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їх виховання в атмосфері моральної забезпеченості.

Суд вважає, що безпосередня участь матері у вихованні дітей, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав відповідачем, а, насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини.

Слід наголосити, що для дитини вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях виховання дитини, що батьками, як встановлено судом, не здійснюється.

При цьому, саме батьки, як матір, так і батько, несуть відповідальність по відношенню до дитини, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дитини виникало прагнення бути як із мамою, так і з татом.

На обох батьках лежить відповідальність за збереження психічної рівноваги дитини, що досягається шляхом уникнення конфліктних, напружених стосунків між батьками, оскільки, саме це в подальшому може бути причиною початку емоційних розладів у дитини.

Важливо підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини з колишнім чоловіком (дружиною), зберігати незгоду між собою у таємниці від дитини, досягти співробітництва в інтересах дитини.

При цьому, всі інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що переконливих доказів на підтвердження умисного, тривалого та сталого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини матеріали справи не містять, наявність винних дій та/або бездіяльності, які б свідчили про неналежне виконання батьківських обов`язків відповідачем стороною позивача не доведено, а судом не встановлено, а відтак суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача на даний час є передчасним та не відповідатиме інтересам дітей, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 15, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, ст. ст. 150, 164, 165,166 СК України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 14.

Повний текст рішення складено 05.08.2026.

Суддя А.М.Блащук