Постановление суда № 138753181, 05.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2279/26

Суддя Конюх О.В., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Рівнеавтошляхбуд» від 03.08.2026 про забезпечення позову, у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеавтошляхбуд», м. Рівне,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстандарт 2016», с.Софіївська Борщагівка Київської області,

про стягнення 673 444,45 грн.

без виклику представників;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Рівнеавтошляхбуд» 29.07.2026 через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстандарт 2016», в якій просить суд стягнути з відповідача 673 444,45 грн., з яких 671 182,66 грн. неповернутої суми попередньої оплати за непоставлений товар; 2261,79 грн. 3% річних, нарахованих за період з 17.06.2026 по 27.07.2026. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати на оплату судового збору в сумі 10 101,67 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур здійснив попередню оплату за товар у сумі 1 752 266,85 грн. Відповідач частково поставив узгоджений сторонами товар на суму 1 081 084,19 грн. Різниця між сумою здійсненої позивачем попередньої оплати та вартістю фактично поставленого товару становить 671 182,66 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2026 позовну заяву ПрАТ «Рівнеавтошляхбуд» залишено без руху. 03.08.2026 через систему «Електронний суд» позивач подав заяву про усунення недоліків, до якої додано нову редакцію позовної заяви.

Ухвалою від 05.08.2026 відкрито провадження у справі №911/2279/26 в порядку загального позовного провадження.

Одночасно із заявою про усунення недоліків позивач подав заяву про забезпечення позову від 03.08.2026, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Будстандарт 2016» в межах ціни позову на суму 673 444,45 грн., що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Креді Агріколь Банк», а також на будь-яких інших банківських рахунках ТОВ «Будстандарт 2016», відкритих в інших банківських установах України.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач зазначає, що відповідач з 09.06.2026 не виконав зобов`язання з поставки попередньо оплаченого товару на суму 671 182,66 грн. та ухилився від задоволення вимоги (претензії) позивача №420 від 13.07.2026 про повернення цієї суми, залишивши її без відповіді.

Позивач твердить, що ухилення від виконання зобов`язання, ігнорування претензії та припинення комунікації свідчить про реальний ризик того, що відповідач може вживати заходів для виведення грошових коштів з підконтрольних йому рахунків або відчуження майна з метою уникнення майбутнього примусового виконання судового рішення, що істотно ускладнить чи унеможливить його виконання.

Крім того, позивач звертає увагу, що за даними з ЄДРСР проти відповідача відкрито два судові провадження за позовами інших кредиторів. Наявність кількох одночасних судових вимог різних кредиторів до відповідача підтверджує реальність ризику, що кошти на рахунках відповідача можуть бути виведені чи спрямовані на задоволення вимог інших кредиторів раніше, ніж буде виконано рішення суду на користь позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Аналіз наведених норм свідчить, що застосування заходів забезпечення позову не є автоматичним наслідком подання позову майнового характеру, а потребує встановлення судом наявності реальних ризиків невиконання рішення суду, підтверджених належними доказами.

Заява позивача про забезпечення позову не містить належного достатнього обґрунтування та не підтверджена жодними доказами.

Сам по собі значний розмір позовних вимог та майновий характер спору не свідчать про існування загрози невиконання рішення суду без наведення конкретних обставин, які б указували на відповідні ризики.

Суд критично оцінює посилання позивача в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову на те, що відповідач не поставив товар та не повернув суму попередньої оплати. Факт здійснення попередньої оплати, факт поставки або непоставки товару, а також факт повернення або неповернення попередньої оплати підлягають встановленню судом під час розгляду справи та вирішення спору по суті, і не можуть бути прийняті як завідомо встановлені та безспірні обставини в обґрунтування необхідності заходів забезпечення.

Неспроможними є також доводи позивача про те, що наявність відкритих судових проваджень де ТОВ «Будстандарт 2016» має процесуальний статус відповідача свідчить про ризик, що кошти на рахунках відповідача можуть бути спрямовані на задоволення інших кредиторів раніше, ніж буде виконано рішення суду.

Відповідно до положень цивільного законодавства, грошові кошти є універсальним платіжним засобом, а їх власник наділений правом вільно володіти, користуватися та розпоряджатися ними. Разом з тим, сама по собі наявність у особи можливості вільного розпорядження грошовими коштами, з урахуванням їх правової природи, не свідчить про існування реальних ризиків утруднення чи неможливості виконання судового рішення.

Суд зазначає, що обґрунтоване припущення у розумінні статті 136 ГПК України має ґрунтуватися на конкретних фактичних обставинах та підтверджуватися належними доказами, які свідчать про реальність відповідного ризику. Такими обставинами можуть бути, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, зменшення активів, припинення діяльності, наявність ознак неплатоспроможності або інші дії, які об`єктивно ускладнюють виконання рішення суду.

Натомість у даному випадку позивач не навів та не підтвердив жодних конкретних обставин, які б свідчили про наявність у відповідача наміру чи фактичних дій щодо виведення грошових коштів, продаж майна або ухилення від виконання можливого рішення суду.

Також, суд враховує введений на території України воєнний стан, який негативно впливає на можливості ведення господарської діяльності. Арешт грошових коштів у значному розмірі на всіх банківських рахунках створить суттєві перешкоди у здійсненні господарської діяльності відповідача, та матиме зворотній ефект, позаяк унеможливить виконання зобов`язань як перед позивачем, так і перед іншими контрагентами, а також, всупереч твердженням заявника, призведе до спричинення збитків. Застосування такого заходу забезпечення без доведення обґрунтованої необхідності та без застосування зустрічного забезпечення суттєво порушить баланс інтересів сторін.

Вжиття судом заходів забезпечення позову спрямоване на реальне виконання судового рішення та не є засобом додаткового тиску чи додаткової відповідальності відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги, викладені у заяві ПрАТ «Рівнеавтошляхбуд» від 03.08.2026 про забезпечення позову не є обґрунтованими та доведеними, у зв`язку з чим суд залишає таку заяву без задоволення.

Керуючись ст. ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства «Рівнеавтошляхбуд» від 03.08.2026 про забезпечення позову у справі №911/2279/26 залишити без задоволення.

Ухвала підписана 05.08.2026, набирає законної сили в порядку ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її підписання суддею та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строків, передбачених ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх