Решение № 138752144, 28.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 липня 2026 року Справа № 903/510/26

за позовом: Заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_2

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3

про стягнення 79 976,73 грн

Суддя ОСОБА_1 .

Секретар судового засідання ОСОБА_2 .

Представники учасників справи:

від прокуратури: ОСОБА_3

від позивача: н/з

від відповідача: ОСОБА_4

встановив: заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому просить:

- стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 79 976,73 грн;

- стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 2 662,40 грн судового збору за подання до суду даної позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю відповідача щодо забезпечення охорони і збереження лісу від незаконної порубки деревини, внаслідок чого у відповідача, як постійного лісокористувача, виникло зобов`язання відшкодувати державі заподіяні збитки.

Ухвалою суду від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.06.2026 на 10:00 год.

15.06.2026 на адресу суду від Державного спеціалізованого господарського підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

19.06.2026 на адресу суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Позовні вимоги підтримує повністю.

Суд протокольною ухвалою від 30.06.2026 прийняв відзив, відповідь на відзив та долучив їх до матеріалів справи, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 28.07.2026 о 12:15 год.

У судовому засіданні 28.07.2026 прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволені позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Позиція прокурора та обґрунтування позовних вимог:

Як слідує з позовної заяви, Луцькою окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12023030590000063 від 09.02.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

08.02.2023 при об`їзді Холоневицького лісництва майстром лісу ОСОБА_5 виявлено у кварталі 17 виділі 36 вищевказаного лісництва самовільну порубку 3 дерев породи «вільха» звичайна сироростуча діаметрами пнів 37 см, 40 см, 41 см, породи «береза» сироростуча діаметром пня 38 см, породи «осика» сироростуча діаметром пня 36 см та в кварталі 5 виділі 4 - 2 дерева породи «вільха» звичайна діаметрами пнів 30 см та 32 см та 1 дерево породи «береза» діаметром пня 26 см.

Згідно з протоколом огляду місця події від 08.02.2023, проведеного слідчим СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 за участю майстра лісу ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , на території 5 кварталу 4 виділу ІНФОРМАЦІЯ_5 філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » виявлено порубку двох дерев породи «вільха» сироростуча діаметрами пня 32 см та 30 см, одне дерево породи «береза» сироростуча діаметром пня 26 см.

Також, відповідно до протоколу огляду місця події від 08.02.2023, проведеного слідчим СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 за участю майстра лісу ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , на території ІНФОРМАЦІЯ_5 у кварталі 17 виділі 36, виявлено незаконну порубку 3 дерев породи «вільха» звичайна сироростуча діаметрами пнів 37 см, 40 см, 41 см, 1 - дерево породи «береза» сироростуча діаметром пня 38 см, 1 дерево породи «осика» сироростуча діаметром пня 36 см.

Філією «Ківерцівське лісове господарство» ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » до ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП Волинській області 10.02.2023 також скеровано заяву про злочин та акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 08.02.2023, складений начальником відділу охорони та захисту лісу Філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_7 за участю інженера ОЗЛ ОСОБА_8 та майстрів лісу ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

З акту огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 08.02.2023 вбачається, що 08.02.2023 о 12 год 30 хв у кварталах 17 та 5, виділах 36 та 4 відповідно, виявлено самовільну порубку 8 дерев діаметрами пнів 26-41 см загальною кубомасою 4,76 кв. м, а саме: 5 дерев породи «вільха» діаметрами 30 см, 32 см, 37 см, 40 см, 41 см; 2 дерева породи «береза» діаметрами пнів 38 см та 26 см, 1 дерево породи «осика» діаметром пня 36 см.

В подальшому, у межах вищевказаного кримінального провадження ІНФОРМАЦІЯ_7 , на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» проведено розрахунок розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки сироростучих дерев породи «вільха», «береза», «осика» на території лісових ділянок у кварталі 5 (4 виділ) та кварталі 17 (36 виділ) ІНФОРМАЦІЯ_5 філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », відповідно до якого розмір заподіяної шкоди становить 79 976,73 грн.

Згідно висновку інженерно-екологічної експертизи №1670-Е від 01.05.2025, призначеної постановою слідчого від 15.04.2024, за результатами дослідження в обсязі поданих документів в межах спеціальних знань експерта з інженерноекологічного виду досліджень, встановлено, що розрахунок розміру збитків, завданих внаслідок незаконної порубки деревини у 5 кварталі 4 виділі та 17 кварталі 36 виділі ІНФОРМАЦІЯ_5 Філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », згідно наданих документів (акт від 08.02.2023, розрахунок ІНФОРМАЦІЯ_8 ) проведено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» від 23.07.2008 №665, підтверджується документально та розрахунково в сумі 79 976,73 грн, що наведена у розрахунку розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки сироростучих дерев породи «вільха», «береза» та «осика» на території лісових ділянок у кварталі 5 (4 виділ) та кварталі 17 (36 виділ) ІНФОРМАЦІЯ_5 філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, тому збитки, завдані інтересам держави, мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем.

У межах кримінального провадження №12023030590000063 від 09.02.2023 на підставі ухвали слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.03.2026 про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні Філії « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », отримано копії документів, а саме: витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що 5 квартал (4 виділ) та 17 квартал (36 виділ) ІНФОРМАЦІЯ_5 філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » знаходяться, відповідно в межах земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 0723681900:03:003:0775 та 0723683500:06:004:0941.

Також, на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді отримано копії матеріалів лісовпорядкування (плану лісонасаджень ІНФОРМАЦІЯ_5 та проекту організації і розвитку лісового господарства ДП « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ІНФОРМАЦІЯ_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 )), з яких вбачається, що 5 квартал (4 виділ) та 17 квартал (36 виділ) ІНФОРМАЦІЯ_5 перебували у користуванні правопопередників Відповідача на час здійснення незаконної порубки.

Знаходження 5 кварталу (4 виділу) та 17 кварталу (36 виділу) ІНФОРМАЦІЯ_5 філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в межах земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 0723681900:03:003:0775 та 0723683500:06:004:0941 підтверджується, також, інформацією ВО « ІНФОРМАЦІЯ_13 » з витягами з картографічної бази даних, наданими на запит Луцької окружної прокуратури від 16.04.2026 №53/1- 352вих- 26.

Згідно витягів з Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 0723681900:03:003:0775 та 0723683500:06:004:0941 з цільовим призначенням « 09.01 для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг» знаходяться в адміністративних межах Колківської селищної територіальної громади Луцького району.

Отже, враховуючи наведене, в даному випадку збитки, завдані інтересам держави, мають бути відшкодовані саме постійним лісокористувачем Державним спеціалізованим лісогосподарським підприємством « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (далі ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 »).

Розпорядженням голови ІНФОРМАЦІЯ_14 від 13.02.2026 №90 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та надання їх у постійне користування» земельні ділянки з кадастровими номерами 0723681900:03:003:0775 площею 2279,2432 га та 0723683500:06:004:0941 площею 844,5708 га, які знаходяться на території Колківської селищної ради Луцького району, передані у постійне користування ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Таким чином, на даний час постійним користувачем земельних ділянок є ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Відповідач на лісових масивах, де було здійснено незаконну порубку 8 дерев порід «вільха», «береза», «осика» здійснює лісогосподарську діяльність.

Так, згідно матеріалів базового лісовпорядкування 2012 року лісові ділянки, на яких відбулася незаконна порубка дерев, знаходяться на території Холоневицького лісництва Філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_15 від 04.11.2022 №962 «Про припинення державного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та затвердження складу Комісії з припинення» припинено ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_15 від 09.01.2023 №69 затверджено передавальний акт ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » після його припинення переходить до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (філія « ІНФОРМАЦІЯ_6 »).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) припинило свою діяльність 08.12.2023 на підставі реорганізації.

Крім цього, 14.12.2022 утворено філію « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу - НОМЕР_3 ).

Наказом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 18.10.2024 №1869 «Про припинення філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » припинено діяльність філії шляхом її закриття. Також, наказом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 31.12.2024 №2338 затверджено передавальний акт філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яка координується ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Згідно п. 1.4.77 Статуту ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (нова редакція), затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_15 від 24.06.2025 №206, підприємство є правонаступником прав та обов`язків ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_15 від 04.11.2022 №962.

Згідно п. 7.2 Статуту ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » до обов`язків підприємства входить забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

З урахуванням вищезазначених положень лісового законодавства ДП " ІНФОРМАЦІЯ_3 " є постійним лісокористувачем та наділене обов`язками, визначеними статтями 19, 63, 64, 86, 90 ЛК України.

З огляду на вимоги законодавства, судову практику, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Системний аналіз змісту положень п.1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч.ч.1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 ЛК України, а також актуальної судової практики з приводу відшкодування шкоди за незаконну вирубку лісу свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території. Таким чином, відповідач зобов`язаний відшкодувати державі заподіяні внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу збитки в сумі 79 976,73 грн.

Прокурор зазначає, що збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності до ст. 47 Закону п. 7. ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 та ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Квартал 17 виділ 36 та квартал 5 виділ 4 Холоневицького лісництва Філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 », на території яких виявлено факт незаконної порубки деревини, знаходяться в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 0723681900:03:003:0775 площею 2279,2432 га та 0723683500:06:004:0941 площею 844,5708 га.

Згідно відомостей ДЗК земельні ділянки з кадастровими номерами 0723681900:03:003:0775 площею 2279,2432 га та 0723683500:06:004:0941 площею 844,5708 га знаходяться в адміністративних межах Колківської селищної ради Луцького району Волинської області.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами перебувають у постійному користуванні ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Таким чином, територія кварталу 17 виділу 36 та кварталу 5 виділу 4 ІНФОРМАЦІЯ_5 Філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (на даний час Філія « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), у межах яких виявлено факт незаконної порубки деревини, перебуває в адміністративно-територіальних межах Колківської селищної ради Луцького району Волинської області.

Враховуючи викладене, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету ІНФОРМАЦІЯ_2 , а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади.

Підприємство є юридичною особою публічного права, заснованою на державній власності, функції з управління якою виконує ІНФОРМАЦІЯ_17 . При цьому ДП " ІНФОРМАЦІЯ_3 " може виступати позивачем, відповідачем, третьою особою в усіх судах (п.п. 4.1, 4.10 Статуту ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 »).

Отже, на сьогодні всі права Філії " ІНФОРМАЦІЯ_6 " ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » перейшли до відповідача - ДП " ІНФОРМАЦІЯ_3 " в особі Філії « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».

У відповідності до наказу ІНФОРМАЦІЯ_15 від 26.09.2025 №267 «Про перетворення ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, та утворення комісії з перетворення підприємства» ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на даний час перебуває у процесі реорганізації.

Відповідно до п. 3.1. Статуту ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ДП " ІНФОРМАЦІЯ_3 " створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Згідно п. 3.2.2 Статуту ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » одним із основних напрямів діяльності ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Згідно положення про Філію « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », затвердженого наказом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 27.02.2026 №190, Філія « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » є відокремленим підрозділом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та створена з метою ведення на землях, закріплених за філією, лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання лісів (п.п. 1.1, 2.1 Положення).

Предметом діяльності Філії « ІНФОРМАЦІЯ_9 » є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам та адмінстративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.

Враховуючи вищенаведене, а також обов`язок лісогосподарського підприємства вживати заходів до забезпечення належної охорони лісів від незаконних рубок, прокурор просить стягнути із відповідача шкоду, заподіяну невиконанням покладених обов`язків в сумі 79 976,73 грн.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 окружною прокуратурою листом від 19.02.2026 №53/1-178 вих-26 повідомлено орган місцевого самоврядування про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.

Однак, у відповідь на вказаний лист ІНФОРМАЦІЯ_18 листом від 23.02.2026 №443/01-16/2-26 повідомила окружну прокуратуру, що збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища, не відшкодовані.

При цьому, заходи щодо стягнення шкоди у судовому порядку селищною радою не вживалися, що свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування своїх повноважень щодо захисту інтересів територіальної громади.

З огляду на викладене, у прокурора виникає законне право на звернення з позовом до суду першої інстанції з вимогою стягнення збитків, завданих ДП " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", здійснюючи надані законом функції, реалізуючи покладені на нього від імені держави повноваження по захисту державних інтересів.

Позиція відповідача:

Відповідач у відзиві зазначає, що для покладання на відповідача як на постійного лісокористувача відповідальності за збитки, завдані незаконною рубкою лісів, прокурор повинен на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, у розумінні статей 76-78 ГПК України, довести наявність у діях відповідача такого елементу цивільного правопорушення як протиправної поведінки (його протиправної бездіяльності), тобто поведінка відповідача повинна порушувати вимоги ведення лісового господарства.

Проте, в даному конкретному випадку, прокурором в обґрунтування позову не вказано, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку відповідача, як і не було конкретизовано, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства, з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив, доказів невчинення таких дій відповідачем до суду не надав.

Також відповідач вважає, що у позові не наводиться жодних конкретних дій, які лісокористувач або його окремі посадові особи за конкретних умов, повинні були вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам, однак таких не вчинили.

Саме ж по собі заподіяння шкоди лісу внаслідок настання обставин, що перелічені в ч. 1 ст. 86 ЛК України (однієї із яких є незаконна порубка) не є достатнім свідченням про протиправну бездіяльність лісокористувача, яка зумовлює підстави для стягнення з нього шкоди.

ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та його посадові особи своєчасно і в повному обсязі виконували всі завдання, які покладені на державне підприємство чинним законодавством. Протилежного прокурором, на думку відповідача, не доведено.

Також відповідач зауважує, що саме посадові особи ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » виявили та у встановленому законом порядку повідомили правоохоронні органи стосовно факту вчинення порушення природоохоронного законодавства у вигляді здійснення даної незаконної рубки дерев.

За таких обставин вважає, що прокурором, не доведено наявність всіх елементів складу правопорушення, обов`язок доказування яких покладається саме на позивача, заявлений позов є необґрунтований.

До того ж відповідач зазначає, що прокурором залишено поза доказуванням наявність у лісокористувача «реальної можливості діяти певним чином», тобто запобігти даному лісопорушенню (наявність відповідних ресурсів, можливість цілодобової охорони лісу, тощо).

Відтак, саме по собі словосполучення «зобов`язаний охороняти» відносно території лісу не є конкретним обов`язком. В кожному такому випадку, позивач має доводити, які саме дії повинні були вжиті лісокористувачем і в чому полягає їх невжиття.

Відповідач не мав можливості виконувати в повному обсязі покладені на нього нормативними актами обов`язки щодо забезпечення збереження лісів у нічний час, внаслідок російської агресії, оскільки не наділений правом на порушення режиму комендантської години і був обмежений діяти у нічний час доби.

Крім того у відзиві відповідач зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», на підставі яких зроблено розрахунок заподіяної шкоди, передбачає розрахунок шкоди завданої незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев, а не шкоди завданої внаслідок незабезпечення лісокористувачем збереження лісів і лісових насаджень.

Відповідно до роз`яснення ІНФОРМАЦІЯ_19 від 06.09.1999 №20-25-971 шкода, заподіяна лісовим насадженням внаслідок незаконних рубок, відшкодовується фізичними та юридичними особами, винними у цих порушеннях. Таким чином, лісові господарства несуть відповідальність за вищезазначеними таксами лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки або у разі допущення ними порушення вимог щодо ведення лісового господарства.

Досудове розслідування ще триває, кримінальне провадження не закінчене, а особа (особи) яка вчинила кримінальне правопорушення - не встановлена. У зв`язку з цим, стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконною рубкою лісу є неправомірною та такою, що суперечить принципу справедливості.

Відповідач звертає увагу, що орган місцевого самоврядування (у даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_18 ) не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_20 про проведення позапланової перевірки, внаслідок чого, належним чином не складено акт органу державного нагляду (контролю).

ІНФОРМАЦІЯ_21 , відповідно до покладених на неї завдань, не проводила перевірку (у тому числі документальну) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю зі складенням, відповідно до законодавства акту за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції та не надавала обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Отже ІНФОРМАЦІЯ_22 не проводила ні огляд, ні розрахунки завданої шкоди, не є позивачем та не 3-тьою особою у даній справі, хоча ІНФОРМАЦІЯ_22 має право зі зверненням до суду з позовною заявою.

Стосовно висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №1670-Е від 01.05.2025 року, що складений ІНФОРМАЦІЯ_23 , відповідач зазначає наступне.

З долученого прокурором висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 16.04.2025 вбачається, що цей висновок підготовлено на підставі постанови слідчого СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023030590000063 від 09.02.2023 року.

Отже, на думку відповідача, висновок судової інженерно-екологічної експертизи на даних якого базується розмір позовних вимог, підготовлений не на замовлення учасника справи, а тому, його використання як доказу у цій справі прямо протирічить ч.3 ст.98 та ч.2 ст.77 ГПК України.

Проведення судової інженерно-екологічної експертизи відбувалося виключно на підставі матеріалів вказаного кримінального провадження, наданих правоохоронним органом, без здійснення натурного обстеження експертом місця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей на підставі яких було здійснено розрахунок.

Жоден із наявних у справі документів не містить в собі відомостей того, що зафіксовані у них розміри діаметрів пнів є середнім арифметичним значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра виявлених пнів, як того вимагають положення постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Саме відсутність у матеріалах справи цих даних (відомостей про середнє значення розміру діаметру пнів), наявні невідповідності розмірів пнів у різних документах і зумовлює необхідність у даному конкретному випадку провести натурне обстеження виявлених пнів, що експертом зроблено не було.

Експертом при підготовці даного висновку не з`ясовано для цілей обчислення розміру збитків середнє значення між найбільшим та найменшим замірами діаметру виявлених пнів, як того вимагає постанова КМУ № 665 від 23.078.2008 року.

Таким чином, наявний у справі висновок експерта та його розрахунки не можуть вважатись належним та допустимим доказом у справі.

Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст.73 ГПК України.

Крім того відповідач зауважує, що в розумінні ст. 223 КПК України, протоколи огляду місцевості (довідки) є лише наслідком слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Огляд місцевості процесуальна дія, яка проводиться в досудовому розслідуванні, що виявляє та письмово фіксує відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а не встановлює факт правопорушення.

Отже, огляд місцевості та оформлення за результатами огляду місцевості протоколу (довідки) не може вважатися доконаним фактом вчинення кримінального правопорушення, підтвердження наявності незаконно зрубаних дерев.

Відповідач стверджує, що локальні акти, які складені працівниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » також не можуть вважатись належним доказом по даній справі, адже вони були складені без зазначення відомостей освіти, сертифікату та застосованих вимірювальних приладів.

Таким чином вважає, що наявні в матеріалах докази не є достатніми та належними для підтвердження заявленого до стягнення у судовому порядку розміру збитків.

Також відповідач вважає, що правові підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором у даній справі відсутні.

Зазначає, що, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

При подачі позову прокурором не доведено належним чином бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, матеріали справи не містять доказів вчинення прокурором будь-яких заходів реагування з метою виявлення/усунення можливого неналежного виконання обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_24 .

У зв`язку з вищевикладеним просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

Висновки господарського суду по суті спору:

Щодо позовних вимог про стягнення 79 976,73 грн та наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення передбаченого ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст.ст. 1-3 ЛК України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України. Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. Норми Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.

Згідно ст.ст. 16, 17, 19 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

У силу ст.ст. 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок.

Як вбачається із матеріалів справи, розпорядженням голови ІНФОРМАЦІЯ_14 від 13.02.2026 №90 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та надання їх у постійне користування» земельні ділянки з кадастровими номерами 0723681900:03:003:0775 площею 2279,2432 га та 0723683500:06:004:0941 площею 844,5708 га, які знаходяться на території Колківської селищної ради Луцького району, передані у постійне користування ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Таким чином, на даний час постійним користувачем земельних ділянок є ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_15 від 04.11.2022 №962 «Про припинення державного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та затвердження складу Комісії з припинення» припинено ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_15 від 09.01.2023 №69 затверджено передавальний акт ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » після його припинення переходить до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (філія « ІНФОРМАЦІЯ_6 »).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) припинило свою діяльність 08.12.2023 на підставі реорганізації.

Крім цього, 14.12.2022 утворено філію « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу - НОМЕР_3 ).

Наказом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 18.10.2024 №1869 «Про припинення філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » припинено діяльність філії шляхом її закриття. Також, наказом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 31.12.2024 №2338 затверджено передавальний акт філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яка координується ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Згідно п. 1.4.77 Статуту ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (нова редакція), затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_15 від 24.06.2025 №206, підприємство є правонаступником прав та обов`язків ДП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_15 від 04.11.2022 №962.

Згідно п. 7.2 Статуту ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » до обов`язків підприємства входить забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

З урахуванням вищезазначених положень лісового законодавства ДП " ІНФОРМАЦІЯ_3 " є постійним лісокористувачем та наділене обов`язками, визначеними статтями 19, 63, 64, 86, 90 ЛК України.

Згідно ст. ст. 105, 107 ЛК України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Із вказаних приписів закону вбачається, що забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, у даному випадку і на відповідача, як постійного лісокористувача.

Згідно ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини. Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам. Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам.

При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу.

Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій. У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою.

У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. При цьому за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (ст. ст. 614, 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт того, що відповідач на лісових масивах, де було здійснено незаконну порубку 8 дерев порід «вільха», «береза», «осика» здійснює лісогосподарську діяльність. Так, згідно матеріалів базового лісовпорядкування 2012 року лісові ділянки, на яких відбулася незаконна порубка дерев, знаходяться на території Холоневицького лісництва Філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

На даний час досудове розслідування триває, жодній особі у межах даного кримінального провадження про підозру не повідомлено, винних осіб у вчиненні даного правопорушення - не встановлено.

Водночас, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень і покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства встановлених у сфері охорони , захисту та використання лісів, є підставою для покладання на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Факт незаконної порубки 8 дерев порід «вільха», «береза», «осика» свідчить про те, що відповідний комплекс заходів щодо збереження таких дерев відповідачем не здійснено.

Судом встановлено, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, проте, обставина вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що відповідні заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу підприємством.

Встановлення працівниками відповідача факту самовільної порубки дерев під час здійснення заходів з охорони і захисту лісів від незаконних порубок та повідомлення правоохоронних органів, не може свідчити про належне виконання відповідачем своїх посадових обов`язків, оскільки такі аргументи не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.

У постановах ІНФОРМАЦІЯ_25 від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.08.2018 у справі №924/382/17 зазначено, що лісокористувач не є потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.

У постанові ІНФОРМАЦІЯ_25 від 19.02.2026 у справі №918/612/25 за позовом заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_26 в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_27 до державного спеціалізованого господарського підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_3 " про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев суд прийшов до наступних висновків:

55. Верховний Суд враховує, що охорона і захист лісів є складовою частиною діяльності відповідача, проте факт незаконної рубки дерев свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

56. З наведеного вище вбачається, що господарськими судами була надана оцінка наявним у справі доказам у їх сукупності та встановлено наявність складу правопорушення: незаконної порубки дерев на відомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача; шкоди, розмір якої доказово підтверджено; причинно-наслідкового зв`язку шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

57. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про доведеність належними та допустимими доказами наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

Відтак, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки на рівні з лісокористувачами.

Наведеним спростовуються доводи відповідача стосовно відсутності у нього обов`язку нести відповідальність за шкоду, завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Судом встановлено, що територія кварталу 17 виділу 36 та кварталу 5 виділу 4 ІНФОРМАЦІЯ_5 Філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (на даний час Філія « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), у межах яких виявлено факт незаконної порубки деревини, перебуває в адміністративно-територіальних межах Колківської селищної ради Луцького району Волинської області.

Отже шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету ІНФОРМАЦІЯ_2 , а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади.

Підприємство є юридичною особою публічного права, заснованою на державній власності, функції з управління якою виконує ІНФОРМАЦІЯ_17 . При цьому ДП " ІНФОРМАЦІЯ_3 " може виступати позивачем, відповідачем, третьою особою в усіх судах (п.п. 4.1, 4.10 Статуту ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 »).

Отже, на сьогодні всі права Філії " ІНФОРМАЦІЯ_6 " ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » перейшли до відповідача - ДП " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.03.2024 у справі № 908/65/23 підкреслив важливість відповідального використання та охорони лісових ресурсів, що є критичним для сталого розвитку та екологічної безпеки України.

У справі про незаконну вирубку лісу суд підтвердив відповідальність постійних лісокористувачів за стан лісових насаджень та визнав правомірним стягнення збитків з ДП " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", яке виступило правонаступником попереднього лісогосподарського підприємства.

Враховуючи наведене, незважаючи на факт виявлення незаконної порубки лісу працівниками відповідача, така порубка все ж була ними допущена, що призвело до знищення лісу та, в свою чергу, свідчить про неналежне виконання обов`язків з охорони лісу відповідачем.

Таким чином, саме постійний лісокористувач - ДП " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев.

При цьому, ДП " ІНФОРМАЦІЯ_3 " не надано до відзиву доказів, які б підтверджували, що шкода завдана не з вини відповідача.

Саме неналежне виконання ДП " ІНФОРМАЦІЯ_3 " встановлених законодавством обов`язків безумовно свідчить про причинно-наслідковий зв`язок між протиправною бездіяльністю та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді порубки дерев.

Разом із цим, неналежне виконання ДП " ІНФОРМАЦІЯ_3 " своїх обов`язків з охорони лісу свідчить також про вину заподіювача шкоди.

Таким чином, в даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, вчиненого ДП " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", передбаченого ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Наявність вини відповідача підтверджується долученими до позову доказами.

Розмір завданої шкоди підтверджується висновком інженерно-екологічної експертизи №1670-Е від 01.05.2025, проведеним в межах кримінального провадження.

Щодо реальної можливості запобігти незаконній порубці дерев, зокрема у нічний час доби.

Твердження відповідача про відсутність реальної можливості забезпечувати охорону лісу у зв`язку із введенням воєнного стану, комендантської години, обмеженою тривалістю робочого часу працівників та значною площею лісових масивів не спростовують покладеного на ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » обов`язку щодо охорони і збереження лісу.

Відповідно до ст. ст. 19, 63,86,89 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону лісів від незаконних рубок, а також здійснювати комплекс заходів, спрямованих на їх збереження та захист. Як вже зазначалось Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово зазначав, що саме на постійного лісокористувача покладається обов`язок організації належної охорони лісу, а факт вчинення незаконної порубки свідчить про неналежне виконання такого обов`язку.

Саме по собі посилання відповідача на значну площу лісових масивів, недостатньою кількістю працівників чи складність контролю за територією не є підставою для звільнення від відповідальності, оскільки такі обставини пов`язані із господарською діяльністю постійного лісокористувача та повинні враховуватись ним при організації системи охорони лісу.

Аналіз ст.ст. 19, 63, 86, 89 ЛК України дає підстави для висновку, що обов`язок охорони лісу має активний характер та не обмежується формальним закріпленням лісових ділянок за лісокористувачем.

Статтею 89 ЛК України прямо передбачає обов`язок державної лісової охорони забезпечувати охорону лісів від незаконних рубок та інших порушень діючого законодавства.

При цьому доводи відповідача про неможливість здійснення охорони лісу під час комендантської години є безпідставними, оскільки, у разі необхідності, останній був зобов`язаний організувати отримання відповідних перепусток, зміну графіків чергувань, патрулювання або інші організаційні заходи для належного виконання покладених законом функцій.

Посилання відповідача на те, що словосполучення «зобов`язаний охороняти» відносно території лісу не встановлює конкретного обов`язку, також є необґрунтованим, оскільки обов`язок із забезпечення охорони поширюється саме на лісові ділянки, передані постійному лісокористувачу (ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») у користування та закріплені за ним у встановленому законом порядку.

Як вже зазначалось, із системного аналізу положень ЛК України вбачається, що постійний лісокористувач несе відповідальність за належну організацію охорони усієї переданої йому території лісового фонду незалежно від її площі, складності доступу чи інших організаційних факторів.

Таким чином, наведені відповідачем обставини фактично зводяться до спроби виправдати власну неналежну організацію охорони лісу та бездіяльність щодо виконання покладених законом обов`язків.

Посилання на воєнний стан, комендантську годину, значну площу лісових масивів, обмежений робочий час працівників чи інші організаційні труднощі не свідчать про відсутність обов`язку із забезпечення охорони лісу, а навпаки, підтверджують, що відповідачем не було вжито достатніх заходів для забезпечення незаконним рубкам на підвідомчій території.

Стосовно відсутності акту перевірки за результатами проведеної планової чи позапланової перевірки ІНФОРМАЦІЯ_28 .

Відповідно до п. 1 розділу І Положення про ІНФОРМАЦІЯ_29 , затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_30 від 20.01.2023 №28, ІНФОРМАЦІЯ_29 є територіальним органом ІНФОРМАЦІЯ_30 та їй підпорядковується. Повноваження ІНФОРМАЦІЯ_7 поширюються на територію Волинської області

Державна екологічна інспекція Волинської області проводить заходи державного нагляду (контролю), керуючись Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому.

Позапланові заходи проводяться лише за заявою суб`єкта господарювання про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; при виявленні та підтвердженні недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності; для перевірки виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень; за зверненням фізичних осіб, посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, у разі неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних; за дорученням Прем`єр-міністра України та при настанні аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Окрім цього, позитивною є судова практика у подібних правовідносинах, у яких суди визнавали належним та допустимим доказом висновок експертизи та/або нараховану шкоду контролюючим органом у межах кримінального провадження (постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16 та від 24.02.2021 у справі № 906/366/20).

Верховним Судом у постанові від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16 зазначено, що акт органу державного нагляду (контролю) не є єдиною підставою для стягнення збитків, завданих навколишньому природному середовищу, і у випадку, коли перевірка контролюючим органом не проводилась, положення закону про організацію проведення перевірок не застосовується.

Відповідно до п. 79 постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22 такий доказ як акт перевірки ІНФОРМАЦІЯ_28 сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності.

Постановами Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 918/1130/22, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22 та від 30.01.2025 у справі № 907/48/24 залишено в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено позовні заяви прокурорів, докази до яких долучено з матеріалів кримінальних проваджень.

Отже, наявність проведеної перевірки ІНФОРМАЦІЯ_7 та складеного за її результатами акту перевірки не є єдиною підставою для нарахування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу та заявлення позовних вимог про стягнення такої.

Щодо належності та допустимості як доказів висновку інженерно-екологічної експертизи, протоколів огляду місця події, локальних актів, складених посадовими особами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно із ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 ГПК України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до висновків, викладених у постановах ІНФОРМАЦІЯ_25 від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 та від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі «Бандерський проти України», в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку є більш вірогідними за інші докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Статтею 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, разом з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст. 86 ГПК України.

При вирішенні господарських спорів може бути досліджено і висновок судової експертизи, який було проведено в межах провадження іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Такий висновок судової експертизи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Чинне процесуальне законодавство, не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих в межах інших проваджень (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів ІНФОРМАЦІЯ_31 від 27.01.2021 у справі № 461/3675/17). Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як доказ у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи. Така позиція викладена у постанові ІНФОРМАЦІЯ_32 від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18.

Згідно з матеріалами справи 08.02.2023 начальником відділу охорони та захисту лісу Філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_7 за участю інженера ОЗЛ ОСОБА_8 та майстрів лісу ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 та ОСОБА_9 складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства.

З акту огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 08.02.2023 вбачається, що 08.02.2023 о 12:30 у кварталах 17 та 5, виділах 36 та 4 відповідно, виявлено самовільну порубку 8 дерев діаметрами пнів 26-41 см загальною кубомасою 4,76 кв. м, а саме: 5 дерев породи «вільха» діаметрами 30 см, 32 см, 37 см, 40 см, 41 см; 2 дерева породи «береза» діаметрами пнів 38 см та 26 см, 1 дерево породи «осика» діаметром пня 36 см.

У межах кримінального провадження ІНФОРМАЦІЯ_7 , на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» проведено розрахунок розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки сироростучих дерев породи «вільха», «береза», «осика» на території лісових ділянок у кварталі 5 (4 виділ) та кварталі 17 (36 виділ) ІНФОРМАЦІЯ_5 філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », відповідно до якого розмір заподіяної шкоди становить 79 976,73 грн.

Згідно висновку інженерно-екологічної експертизи №1670-Е від 01.05.2025, призначеної постановою слідчого від 15.04.2024, за результатами дослідження в обсязі поданих документів в межах спеціальних знань експерта з інженерноекологічного виду досліджень, встановлено, що розрахунок розміру збитків, завданих внаслідок незаконної порубки деревини у 5 кварталі 4 виділі та 17 кварталі 36 виділі ІНФОРМАЦІЯ_5 Філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », згідно наданих документів (акт від 08.02.2023, розрахунок ІНФОРМАЦІЯ_8 ) проведено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» від 23.07.2008 №665, підтверджується документально та розрахунково в сумі 79 976,73 грн, що наведена у розрахунку розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки сироростучих дерев породи «вільха», «береза» та «осика» на території лісових ділянок у кварталі 5 (4 виділ) та кварталі 17 (36 виділ) ІНФОРМАЦІЯ_5 філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Судовий експерт, який проводив вказану експертизу, попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», судово експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Тож, вказаний закон дозволяє залучати інших фахівців, в тому числі науковців із відповідної галузі, в даному випадку лісовпорядкування та лісової таксації.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відтак, експертиза проведена у кримінальному провадженні за постановою слідчого, є судовою і її висновки оцінюються у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.

Згідно з п. 1.2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (далі - Інструкція) до основних видів (підвидів) експертиз належить інженерно-екологічна.

Відповідно до п. 11.1. вказаної Інструкції, об`єктом інженерно-екологічної експертизи є матеріальні і матеріалізовані джерела інформації, що містять фактичні дані про обставини надзвичайної екологічної ситуації, у тому числі речові докази, фрагменти місця події, устаткування, комунікації, засоби виробництва, що забезпечують екологічно-безпечне функціонування підприємства, а також будь-які інші обставини події, зафіксовані (описані, відображені у схемах, фотографіях, планах тощо) в матеріалах справи.

Згідно п. 1.4. Інструкції, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи ІНФОРМАЦІЯ_33 ), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик (методів дослідження) належить до компетенції експерта.

Враховуючи вищенаведене, судовий експерт при проведенні судової експертизи самостійно визначає методику та методи дослідження при проведенні експертизи, в тому числі наявна чи відсутня необхідність проведення такої на місці події або за місцезнаходженням об`єкта дослідження.

Висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 24.01.2024 у справі №907/449/22, на яку посилається відповідач, не підлягають застосуванню, оскільки обставини справ різні.

Усі докази, подані позивачем у даній справі на підтвердження суми збитків, завданих незаконною порубкою, узгоджуються між собою, не містять будь-яких розбіжностей.

Таким чином, висновок експерта ІНФОРМАЦІЯ_23 №1670-Е від 01.05.2025 відповідає положенням ст. 98 ГПК України та є належним, допустимим та достовірним доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди.

Також варто звернути увагу, що висновок судової інженерно-екологічної експертизи не є єдиним доказом, що підтверджує розмір шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки дерев.

До матеріалів справи долучено також протокол огляду місця події, акт огляду місця вчинення правопорушення, в якому уповноваженими працівниками відповідача, проведено розрахунок розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки дерева, які між собою не містять неузгодженостей.

При цьому, розмір шкоди, встановлений висновком експерта, повністю відповідає розміру шкоди, який нараховано представниками відповідача.

Щодо тверджень відповідача про те, що огляд місцевості та оформлення за результатами огляду місцевості протоколу (довідки) не може вважатися доконаним фактом вчинення кримінального правопорушення, підтвердження наявності незаконно зрубаних дерев, варто зазначити наступне.

Як вже зазначалось слідчим проведено два огляди місця події (протоколи від 08.02.2023) за участю майстра лісу ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , на території 5 кварталу 4 виділу та 17 кварталу 36 виділу ІНФОРМАЦІЯ_5 філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у ході яких зафіксовано факт порубки двох дерев породи «вільха» сироростуча діаметрами пня 32 см та 30 см, одне дерево породи «береза» сироростуча діаметром пня 26 см (у 5 кварталі 4 виділі) та 3 дерев породи «вільха» звичайна сироростуча діаметрами пнів 37 см, 40 см, 41 см, 1 - дерево породи «береза» сироростуча діаметром пня 38 см, 1 - дерево породи «осика» сироростуча діаметром пня 36 см (у 17 кварталі 36 виділі).

Згідно ч. ч. 1, 7 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних.

При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Таким чином, даними протоколами огляду місця події зафіксовано факт порубки дерев, обстановку на місці вчинення кримінального правопорушення, у тому числі і обміри зрубаних дерев. Прокурором не стверджується іншого.

Також, відповідач зазначає, що не є належними доказами і локальні акти, складені ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », оскільки у них не зазначено відомості про освіту, сертифікат та застосовані вимірювальні прилади.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що Філією « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ВП №1 (м.Ківерці) Луцького РУП ГУНП Волинській області надано акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 08.02.2023, складений начальником відділу охорони та захисту лісу Філії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_7 за участю інженера ОЗЛ ОСОБА_8 та майстрів лісу ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

Відповідно до Додатку до Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, лісничий та майстер лісу належать до посадових осіб лісової охорони постійного лісокористувача. При цьому, нормами вищевказаного Положення (п.7) вони уповноважені, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку ліси, що перебувають у власності чи користуванні громадян і юридичних осіб;надсилати у відповідні державні органи матеріали про притягнення осіб, які порушили лісове законодавство або законодавство у галузі мисливського господарства та полювання, до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності; визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому або мисливському господарству, та шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.

Отже, посилання відповідача на те, що акти, складені посадовими особами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у яких зафіксовано факт порушення лісового законодавства та діаметри незаконно зрізаних пнів, є недопустимими доказами, є безпідставним та спрямовані на уникнення цивільно-правової відповідальності у виді сплати збитків, завданих незаконною порубкою.

Так, вказуючи на недопустимість документів, у яких зафіксовані заміри пнів, складених представниками самого ж відповідача, він веде себе недобросовісно та діє всупереч своїй попередній поведінці.

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що однією з основних засад законодавства є добросовісність, а дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Зокрема доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). По суті згаданий принцип римського права є вираженням equitable estoppel однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України). Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43 ГПК України, аналогічно ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Наведені висновки сформульовані, зокрема, у постанові ІНФОРМАЦІЯ_32 від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 (провадження № 12-33гс24).

Ставлячи під сумнів подані прокуратурою докази (протоколи огляду місця події від 08.02.2023 та локальні акти, складені Філією « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») відповідач не заперечує факту наявності незаконної порубки дерев на лісовій ділянці, яка перебуває у його постійному користуванні, а має на меті ухилитися від цивільно-правової відповідальності у виді сплати збитків, завданих незаконною порубкою дерев.

Також, варто звернути увагу, що між діаметрами пнів, зафіксованими у протоколах огляду місця події від 08.02.2023, в акті огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 08.02.2023, заяві про злочин від 10.02.2023 будь-які розбіжності у діаметрах пнів незаконно зрубаних дерев відсутні, а, отже, відсутні підстави вважати недостовірним будь-який із цих доказів, адже усі вони в сукупності підтверджують конкретні діаметрів пнів, на основі яких здійснено обрахунок розміру збитків.

За висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 12.09.2024 у справі №907/181/22, господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Закон не покладає на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. При цьому, відповідач не надав свого контрозрахунку розміру заподіяної шкоди.

Відповідно до позиції касаційного суду, викладеної у постанові від 12.03.2025 у справі № 909/131/24, законом не передбачено, що виявлення зрубаних дерев може підтверджуватись тільки певними засобами доказування.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокуратури з позовом у даній справі.

В силу ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про рослинний світ" органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Оскільки самовільні порубки дерев були здійснені на території Колківської селищної ради, тому збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності зі ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища міських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Суд доходить висновку, що звертаючись до суду з даним позовом прокурор відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Як встановлено судом, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 окружною прокуратурою листом від 19.02.2026 №53/1-178 вих-26 повідомлено орган місцевого самоврядування про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.

У відповідь на вказаний лист ІНФОРМАЦІЯ_18 листом від 23.02.2026 №443/01-16/2-26 повідомила окружну прокуратуру, що збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища, не відшкодовані. Заходи щодо стягнення шкоди у судовому порядку селищною радою не вживалися, що свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування своїх повноважень щодо захисту інтересів територіальної громади.

Суд зауважує, що така усвідомлена пасивна поведінка органу місцевого самоврядування безумовно свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів об`єднаної територіальної громади.

Велика ІНФОРМАЦІЯ_34 у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак згідно ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", усі зазначені обставини стали законною та обґрунтованою підставою для захисту інтересів держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом звернення до господарського суду із вказаним позовом.

Отже суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують протиправну бездіяльність відповідача у вигляді невчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних порубок дерев на підвідомчій відповідачу території земель лісового фонду, що як наслідок є правовою підставою для задоволення заявлених прокурором вимог у розмірі 79 976,73 грн.

Як визначає ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Щодо судових витрат.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з оплатою судового збору, слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в сумі 79 976,73 грн (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят шість гривень сімдесят три копійки), перерахувавши її на рахунок UA628999980333159331000003486 код класифікації доходів бюджету 24062100, одержувач платежу: ІНФОРМАЦІЯ_35 , код одержувача 38009371, код платежу 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу).

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) понесені судові витрати на сплату судового збору у сумі 2662,40 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до ІНФОРМАЦІЯ_36 відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.08.2026.

Суддя ОСОБА_10