Решение № 138750839, 04.08.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5965/26

н/п 2-о/953/102/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Дяченка О.М.,

за участю секретаря судових засідань Засєєвої С.О.,

заявника ОСОБА_1 ,

представник заявника адвоката Уманського М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

Заявник, звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

На обґрунтування заяви зазначила, що їхні сімейні відносини виникли у 1999 році. Із цього часу вони фактично створили сім`ю, проживали разом, були пов`язані спільним побутом, взаємними правами та обов`язками, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та здійснювали взаємну матеріальну підтримку. Державна реєстрація шлюбу між ними не проводилася, однак за змістом і характером їхні відносини відповідали сімейним.

Заявниця зазначила, що тривалий час вони спільно проживали за однією адресою, разом організовували сімейний побут, здійснювали витрати на утримання житла, придбання майна для спільного користування, оплату комунальних послуг та забезпечення повсякденних потреб. За її твердженням, вони відкрито сприймалися родичами, знайомими та сусідами як сім`я, брали участь у сімейних заходах, взаємно піклувалися один про одного та спільно вирішували питання сімейного життя.

На підтвердження викладених обставин заявниця надала письмові докази, а також заявила клопотання про допит свідків, які тривалий час знали її та ОСОБА_2 , були обізнані з характером їхніх взаємовідносин та можуть підтвердити обставини їхнього спільного проживання і ведення спільного господарства.

Як зазначено у заяві, необхідність встановлення зазначеного юридичного факту зумовлена потребою реалізації прав, які закон пов`язує з існуванням фактичних сімейних відносин, тоді як інший передбачений законом порядок підтвердження такого факту відсутній.

Позиції учасників справи

Міністерство оборони України, зазначає ч. 6 ст.294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Таким чином, враховуючи те, що наявний спір про право, який вирішується у позовному провадженні, заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, а також роз`яснити його право звернутися з даними вимогами в порядку позовного провадження.

Військова частина НОМЕР_1 позицю у справі не надала.

Рух справи

22.05.2026 Київським районним судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено судовий розгляд за правилами окремого провадження.

08.06.2026 до суду надійшли пояснення заінтересованої особи -Міністерства оборони України.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.05.2026 витребувано у Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про шлюб, зміну імені, батьківства, народження дітей; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 про шлюб, зміну імені, батьківства, народження дітей, смерті, а також витребувано у приватного нотаріуса Поліщук Олени Валентинівни копію спадкової справи заведеної за фактом смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

01.07.2026 до суду надійшла від приватного нотаріуса Поліщук Олени Валентинівни надійшла копія спадкової справи заведеної за фактом смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

07.07.2026 до суду надійшло клопотання від представника заявника адвоката Уманського М.А. про долучення доказів до матеріалів справи, а саме фотокарток спільно проведеного часу заявниці та ОСОБА_2 , скрін-шоти особистого листування, спільні туристичні документи.

17.07.2026 до суду надійшла відповідь від Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

24.07.2026 до суду надійшла заява від представника заявника адвоката Уманського М.А. про зменшення позовних вимог, а саме просив розглядати справу в частині вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 2004 року по 06 березня 2026 року; не розглядати вимогу про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 у зв`язку з відмовою заявниці від цієї вимоги.

У судовому засіданні заявниця та її представник заяву підтримали у повному обсязі, просили її задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, просив справу провести без його участі.

Представник заінтересованої особи - Військової частини НОМЕР_1 , в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала у стосунках з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спільно проживали з 1999 року, а з 2004 року постійно проживали разом у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, яке видане 01.06.2026 Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №34633

Так, відповідно до декларацій про вибір який надає первинну медичну допомогу укладені на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2019 та 2025 році, вбачається, що останні фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, зазначення ОСОБА_2 довіреної особи пацієнта як « ОСОБА_1 » та зазначення ОСОБА_1 довіреної особи як « ОСОБА_2 » свідчить у сукупності з іншими доказами про спільне проживання їх однією сім`ю.

Окрім того, надані заявником копії фотографій спільного відпочинку, скріншоти переписки ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які узгоджували купівлю товарів в квартиру, висловлення почуттів один до одного, тощо) свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно відпочивали, вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

Крім цього, судом досліджено банківські виписки на ім`я ОСОБА_1 з яких вбачається, що ОСОБА_2 систематично здійснював перекази на ім`я заявниці, що також у сукупності з іншими доказами, підтверджує їх спільний буджет.

Відповідно до відповіді про надання інформації від 07.07.2026 № 2293/23.15-18/3382/26/ВС/23.15, Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформує, що перевіркою облікових даних архівного фонду записів укладення шлюбу та зміни прізвища відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено.

Свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердили факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1999 року по 06 березня 2026 року, ведення спільного господарства та піклування один про одного, спільного дозвілля, подорожей та святкувань, тобто безпосередньо спостерігали їхній спосіб життя, як подружжя.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про особисту заінтересованість свідків у результатах розгляду справи або давали підстави сумніватися у достовірності їхніх показань. Показання свідків є послідовними, узгоджуються між собою та з письмовими доказами. Особливу увагу суд звертає на те, що показання свідків стосуються не окремих епізодів, а характеризують спосіб життя заявника з ОСОБА_2 протягом тривалого часу.

Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації необхідне заявниці для реалізації прав, які закон пов`язує з існуванням фактичних сімейних відносин,

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно вимог ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

У постанові від 17 червня 2020 року, справа №755/18012/16, Верховний Суд зробив правовий висновок, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Жінка та чоловік мають право на фактичне спільне проживання без реєстрації шлюбу і, відповідно, право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства. У справі «Джонсон проти Ірландії» (справа № ЕСН-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років.

Слід зазначити, що інститут фактичних шлюбних відносин введений у національне законодавство Сімейним кодексом України і закріплений, зокрема, у статті 74 СК України.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участь у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки, як ознака наявності сім`ї, на законодавчому рівні не визначена. Водночас, строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну сімейне життя, вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини», Суд визначив, що поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші сімейні de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» наголошено, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки відносини між подружжям мають, насамперед, глибоко особистий характер, то й правовому регулюванню особистих немайнових відносин у сімейному праві надається особливе значення. Суспільні зв`язки, що складаються в сім`ї, є глибоко особистими, багато в чому інтимними і ґрунтуються на почуттях любові та взаємної прихильності. В Сімейному кодексі України, порівняно з КЗпШС, збільшена кількість норм, які регулюють особисті немайнові відносини подружжя. Проте велика кількість особистих відносин між подружжям знаходиться поза сферою правового регулювання. В силу своєї делікатності та інтимності вони не піддаються зовнішньому впливу, що вказує на їх особливий характер. До особистих немайнових прав подружжя СК України відносить ті, які є найбільш важливими та на які можна впливати нормами сімейного права. Це право на материнство та батьківство; право на повагу до своєї індивідуальності; право на духовний розвиток; право на зміну прізвища; право на розподіл обов`язків та спільне вирішення питань життя сім`ї; право на особисту свободу.

Загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин між подружжям згідно зі ст. 7 СК України є здійснення їх з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та неприпустимість свавільного втручання в сімейне життя; відсутність привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками; здійснення прав та обов`язків кожним із подружжя на рівних засадах. Цей принцип базується на загальних положеннях ст. 24 Конституції України й означає право кожного з подружжя на особисту свободу; спільне вирішення питань материнства, батьківства, виховання й освіти дітей, інших питань життя сім`ї; право кожного з подружжя на повагу до своєї індивідуальності; обов`язок подружжя щодо побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спільної турботи про матеріальне забезпечення сім`ї та розвиток дітей.

Відтак, суд зазначає, що первісним чинником з метою визначення, чи перебувають особи у відносинах, тотожних загальновизнаному поняттю сім`ї, є встановлення наявності у осіб спільних особистих немайнових прав та обов`язків - врегульованих нормами сімейного права відносин стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17 роз`яснив, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Таким чином, з наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-148цс12 від 12 грудня 2012 року, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що жоден із досліджених доказів окремо не підтверджує всіх юридично значущих обставин. Водночас цивільний процес ґрунтується на оцінці доказів у їх взаємному зв`язку. Саме сукупність доказів дозволяє дійти висновку про наявність або відсутність юридичного факту.

У цій справі досліджені письмові докази взаємно доповнюють один одного, не містять істотних суперечностей та підтверджують ті самі фактичні обставини, які викладені заявницею. Показання свідків є послідовними, логічними, узгодженими між собою та не спростовуються жодним із письмових доказів.

Матеріали справи також не містять доказів, які б свідчили про припинення фактичних сімейних відносин між заявницею та ОСОБА_2 до настання обставин, що стали підставою для звернення до суду.

Заінтересованими особами не подано заперечень проти заяви та не надано доказів, які б ставили під сумнів достовірність установлених судом обставин або свідчили про інший характер взаємовідносин між заявницею та ОСОБА_2 . Сам по собі факт відсутності заперечень не є підставою для задоволення заяви, однак враховується судом у сукупності з усіма дослідженими доказами.

З огляду на наведене, системний аналіз наявних у справі доказів, дозволяє суду дійти висновку, що заявниця, на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України, надала суду належні і допустимі докази на підтвердження факту проживання однією сім`єю разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років (з 2004 до дати смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якими довела наявність спільного побуту та проживання, забезпечення спільних умов проживання, тобто відносин, що за своєю суттю відповідають відносинам, притаманним подружжю.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду даної заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу спору про право виявлено не було.

Враховуючи вищенаведене, інтереси заявниці, відсутність спору та інших шляхів захисту прав ОСОБА_1 , суд вважає необхідним задовольнити вимоги (уточненні/зменшенні) заявниці у повному обсязі.

Згідно з ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 13, 80, 293, 294, 310-314 ЦПК України, ст. ст. 207, 208, 211, 224 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу (з 2004 року до дати смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6.

Заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 04.08.2026.

Суддя О.М. Дяченко