Постановление суда № 138750658, 05.08.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/7906/25

провадження № 1-кп/619/210/26

УХВАЛА

05 серпня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі кримінальне провадження за №12025221230000955 від 15.09.2025 стосовно обвинуваченого:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миронівка, Золочівського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження №12025221230000955 від 15.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків.

Обвинувачений при розгляді клопотання будь-якої думки не висловив, пояснень не надав.

Захисник ОСОБА_4 та у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вказав, що відсутні ризики на які посилається прокурор, оскільки обвинувачений раніше не судимий, має утриманні дитину та батька з інвалідністю ІІ групи.

Також вказав, що свідки, які ще не допитані, ніколи не вказували на вчинення злочину саме ОСОБА_5 .

Суд, заслухавши учасників процесу, приходить до переконання, про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді триманням під вартою з наступних підстав.

Прокурор посилається на продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вбачає наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.

Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

ОСОБА_5 обвинувачується в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до порушення належного дотримання сторонами

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків та потерпілого з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність продовження запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Доводи захисту не є підставою для обрання більш м`якого запобіжного заходу, з урахуванням наявних ризиків та суті пред`явленого обвинувачення.

Обгрунтованість підозри перевірялась слідчим суддею.

Обставини, зазначені у клопотанні, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. Відсутні передумови для застосування обвинуваченого менш суворого виду запобіжного заходу.

Що стосується заперечень захисту, суд виходить з наступного.

Обвинувачення є достатньо обгрунтованим для вирішення питання про тримання під вартою.

У подальшому оцінку доказам суд дасть при ухваленні вироку.

Суд не приймає доводи захисника про перебування у обвинуваченого на утриманні інших осіб, оскільки на момент затримання він не працював, та, як сам обвинувачений пояснював в попередньому судовому засіданні, він навіть не пам`ятає, коли останній раз працював офіційно.

Відповідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому суд звертає увагу на те, що розмір застави, згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому суд звертає увагу на те, що розмір застави, згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися.

Суд вважає можливим залишити розмір застави, який встановлений як альтернативний запобіжний захід ухвалою суду від 10.06.2026, з огляду на особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його майновий стан та тривалість провадження, без змін.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, даних про його особу, а також те, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки та раніше не судимий, суддя вважає, що застава може достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 176, 177, 182, 183, 194, 197, 199, 314, 331, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 02 жовтня 2026 року включно.

Залишити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід, обраний ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 25.12.2025, у вигляді застави, у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії ухвали, на реквізитами:

- № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: «застава згідно ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 25.12.2025 у справі №619/7906/25 (провадження №1-кп/619/210/26) відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати на виклики суду за першою вимогою;

2) не відлучатись з міста Дергачі Харківського району Харківської області, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) утриматись від спілкування із особами, які являються потерпілими, свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити про те усно і письмово прокурора та Дергачівський районний суд Харківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти унаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена у дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно вручити обвинуваченому та прокурору, направити уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення копії такої ухвали.

Суддя ОСОБА_6