Решение № 138750320, 04.08.2026, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1422/24

Номер провадження 2/556/502/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04.08.2026 дата розгляду справи

Володимирецький районний суд Рівненської області

під головуванням судді Іванків О.В.,

з участю секретаря судового засідання Кньовець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Володимирець Рівненської області у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (надалі позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення 64500,00 грн. заборгованості за договором кредиту №4099212 від 21.05.2021, судових витрат із сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до укладеного ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - ТОВ «Мілоан») в електронній формі договору про споживчий кредит, відповідач отримала кредит на умовах поворотності, строковості та платності. Однак позичальник порушив умови укладеного договору щодо своєчасності повернення позичених коштів та сплати відсотків, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 64500,00 грн., у тому числі по поверненню тіла кредиту у розмірі 15000,00 грн., 48000 грн. процентів та 1500,00 грн. комісії. 13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір № 07Т, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги стягнення заборгованості за договором кредиту №4099212 від 21.05.2021, укладеним ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан».

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належно повідомленим про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про перенесення часу судового засідання не клопотав, відзив на позов, заперечення чи пояснення з приводу позовних вимог не надав.

З урахуванням думки позивача, на підставі ст.280 ЦПК України судом ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та оцінивши у сукупності докази у справі, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем 21 травня 2021 року укладено договір про споживчий кредит №4099212, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у кредит грошові кошти у розмірі 15000,00 грн. строком на 20 днів з можливістю пролонгації, на умовах сплати процентів в розмірі 3000,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, строком на 20 днів, з 21.05.2021 по 10.06.2021, та зобов`язалась здійснити сплату заборгованості по кредиту, комісії за управління та обслуговування кредиту. Договором передбачено можливість його пролонгації на пільгових або стандартних (базових) умовах (п.п.1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 2.2.1, 2.3.1, 2.4.1, 2.5. договору).

Вказаний договір укладений шляхом подання відповідачем заявки на отримання кредиту №4099212 від 21.05.2021 через кабінет клієнта на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua та погодження такої заявки ТОВ «Мілоан» з наступним підписанням договору, що підтверджує узгодження сторонами істотних умов договору споживчого кредиту.

За положеннями ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Закон України"Проелектронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 вказаного Законувизначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Укладення між фінансовою установою та боржником договору про надання кредиту в електронній формі відповідає положенням Закону України "Про електронну комерцію", оскільки Банк, отримавши підписані документи, ідентифікував особу, отримавши відомості про її прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце проживання та іншу персональну інформацію, зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис).

Кошти в сумі 15000,00 грн. було зараховано на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 і в цій частині позикодавцем виконано договірні зобов`язання.

Статтями 512-514ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 13 вересня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу № 07Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» (клієнт) зобов`язується відступити ТОВ «Діджи Фінанс» (фактору) права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором. Передання вказаних грошових вимог оформлено Актом приймання-передачі реєстру прав вимоги від 13 вересня 2021 року.

Як вбачається з письмових доказів, в т.ч. витягу та додатку до Договору, позивачу передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором №4099212 від 21.05.2021, сума заборгованості позичальника за яким становить 64500,00 грн., у тому числі по поверненню тіла кредиту 15000,00 грн., за відсотками 48000,00 грн, за комісією 1500,00 грн.

Таким чином, суд встановив, що за зобов`язаннями ОСОБА_1 перед ТОВ «Мілоан» за договором №4099212 від 21.05.2021, право вимоги у передбаченому законом порядку перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позивачем надано належні та допустимі докази, що відповідач не здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за тілом кредиту 15000 грн, за процентами, які були нараховані позикодавцем 48000 грн та заборгованість за комісією у розмірі 1500,00 грн.

Так як строк повернення кредиту на момент розгляду справи наступив, з огляду на положення ст.ст.526, 1046, 1049 ЦК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення суми позичених коштів у розмірі 15000,00 грн.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення процентів за користування наданими в позику коштами, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Разом з тим, статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч.1 ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 ЦК України. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч.2 ст.625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

За умовами укладеного між сторонами договору про споживчий кредит, строк кредиту становить 20 днів (строк кредитування), який обчислюється з 21.05.2021 (дата отримання кредиту); термін (дата) повернення кредиту та сплати процентів та комісії -10.06.2021 (п.п.1.3,1.4договору). За цей період нарахуванню підлягають: комісія за надання кредиту в розмірі 1500,00 грн. (п.1.5.1. договору) та проценти за процентною ставкою 1,00 % на день від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитування, що складає 3000,00 грн. (п.1.5.2 договору).

Проте зі змісту Відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались позичальнику і після закінчення строку дії договору позики, при цьому до 10.06.2021 включно в сумі 150,00 грн. на день (виходячи з процентної ставки 2,00 % за кожен день користування кредитом), а з 11.06.2021 в сумі 750,00 грн. на день (виходячи з процентної ставки 5 % за кожен день користування кредитом).

При цьому доказів укладення ОСОБА_1 додаткових угод до Договору про споживчий кредит №4099212 від 21.05.2021 суду не надано.

У позові позивач посилається на п.2.3.1.2 договору як підставу для нарахування процентів у розмірі 5 % за кожен день користування кредитом після 10.06.2021 дати, зазначеної у договорі як термін повернення кредиту та кінцева дата строку кредитування.

Разом з тим, положення п.2.3.1.2 Договору про споживчий кредит №4099212 від 21.05.2021 про те, що позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але не більше 60 днів, а також відповідні відомості у Паспорті споживчого кредиту № 103771204, з огляду на вищезазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, застосовані бути не можуть.

При цьому положення у п.7.1 договору про те, що договір діє на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки, і закінчується не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань, не свідчить про те, що сторони погодили нарахування та сплату процентів від дати отримання позики і до дати повного виконання своїх зобов`язань позичальником. Умовами договору передбачено сплату позичальником неустойки у разі прострочення виконання грошових зобов`язань у виді пені та процентів (п.п.4.1 4.2 про споживчий кредит).

Разом з тим, суду не надано доказів на підтвердження здійснення у визначеному договором порядку пролонгації договору позики між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 та надання ним згоди на продовження строку кредитування на таких умовах. Відтак, за встановлених судом обставин, наявність у п.7.1 договору кредиту умови про продовження строку його дії після настання строку виконання позичальником грошового зобов`язання у разі його невиконання, не впливає на настання узгодженого сторонами у п.1.4 договору про споживчий кредит строку повернення ним грошових коштів, та не змінює його.

Відповідно дост.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Виходячи зі змісту вищезазначених норм, а також п.1.4 договору про споживчий кредит, починаючи з 11 червня 2021 року ОСОБА_1 допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. А тому, виходячи з вищенаведеної правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, за період після прострочення боржника проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит) стягненню не підлягають, натомість за період після такого прострочення можуть бути стягнуті проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для стягнення на користь ТОВ «Діджи Фінанс» нарахованих ТОВ «Мілоан» позичальнику ОСОБА_1 за умовами договору про споживчий кредит процентів за користування кредитом, починаючи з дати настання прострочення виконання ним грошових зобов`язань 11 червня 2021 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню в користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 15000 грн, проценти в межах строку кредитування (за 20 днів з 21.05.2021 по 10.06.2021 включно) в сумі 3000 грн, а також одноразова комісія в сумі 1500 грн. а всього підлягає стягненню 15000+3000+1500 = 19500,00 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за межами строку дії договору кредиту, в сумі 45000 грн. суд вважає безпідставними, недоведеними і відхиляє їх.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн суду подано відповідні письмові договори, в т.ч. акт, який підтверджує, що правова допомога надана позивачу в повному обсязі.

Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу на підставі ст.141 ЦПК України слід присудити пропорційно до розміру задоволених вимог (30,23%), а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 732 (сімсот тридцять дві) грн 30 коп. судового збору та 1813 (одна тисяча вісімсот тринадцять) грн. 80 коп витрат на надання професійної правничої допомоги, а всього 2546 (дві тисячі п`ятсот сорок шість) грн. 10 коп. понесених судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.526, 530, 625, 634, 639, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 223, 258-259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 19500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені позивачем судові витрати у розмірі 2546 (дві тисячі п`ятсот сорок шість) грн. 10 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С У Д Д Я :

Іванків О.В.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .