Решение № 138749075, 04.08.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3458/26

Провадження № 2/345/2562/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.08.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2026 ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.12.2025 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано після попереднього заповнення необхідних відомостей та проходження ідентифікації за допомогою мобільного застосунку кредитний договір із ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 7 000,00 грн. Під час ідентифікації позичальника ним пройдено однозначне встановлення особи. Кредитні кошти за договором № 28789969 від 12.12.2025 надано строком на 30 календарних днів. Кінцева дата повернення кредиту 11.01.2026 з можливістю продовження (пролонгації) строку кредитування відповідно до умов договору. Строк дії договору 365 днів. На підставі укладених між сторонами додаткових угод до кредитного договору строк кредитування неодноразово продовжувався, останній раз до 20.02.2026. Проте відповідачем не виконані кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 12 100,00 грн, яка є документально підтвердженою та складається з різних платежів, що включають борг за основною сумою (тілом) кредиту, нарахованими процентами та штрафом. В добровільному порядку відповідач не погашає вказану суму заборгованості, тому позивач як новий кредитор у зобов`язанні після набуття права вимоги просить позов задовольнити.

Крім того, 10.10.2025 між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 102082891, який підписано позичальником у аналогічний до зазначеного вище спосіб цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором). Відповідачем отримано на свій банківський рахунок строком на 360 днів кредитні грошові кошти в сумі 15 000,00 грн зі сплатою процентів за фіксованою ставкою. Умови зазначеного договору відповідачем також не виконані, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 37 605,86 грн, яка включає борг за основною сумою (тілом) кредиту, нарахованими процентами, комісіями за обслуговування кредиту та неустойкою (штрафами). Придбавши за плату в первісного кредитора право вимоги за цим кредитним договором у встановленому порядку на підставі укладеного договору факторингу, Товариство просить суд ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в повному обсязі.

Насамкінець, 31.10.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 31.10.2025 укладено електронний кредитний договір, підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором. За цим договором відповідачу надано кредитні кошти в сумі 9 000,00 грн строк на 120 днів. Кінцева дата повернення кредиту 27.02.2026. Відповідачем умови цього договору також не виконані, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 18 132,17 грн, що включає неповернуту частину суми кредиту, нарахованих процентів та штрафу. Товариство виступає новим кредитором у зобов`язанні після придбання за плату в первісного кредитора прав вимоги до боржника за договором факторингу від 28.04.2026, тому просить суд стягнути з ОСОБА_1 борг в повному обсязі.

Товариством зазначено у позовній заяві про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача у разі постановлення судом ухвали про розгляд відповідної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У надісланому до суду відзиві на позовну заяву представником відповідача, адвокатом Зачепіло З.Я., щодо підставності заявлених Товариством вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.12.2025 висловлено заперечення лише в частині стягнення ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3 000,00 грн. Аналогічні за змістом заперечення в частині неправомірності вимог Товариства про стягнення з відповідача штрафу стосуються й кредитних договорів від 10.10.2025 та 31.10.2025. Автор відзиву додатково зазначає, що умова кредитного договору від 10.10.2025 про сплату позичальником ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредиту в сумі 8 800,00 грн є нікчемною, адже встановлення відповідних платежів не пов`язується із реальними послугами кредитодавця. Крім того, первісним кредитором ТзОВ «Мілоан» протиправно зараховано внесені позичальником грошові кошти в сумі 4 400,00 грн в рахунок виконання взятих на себе кредитних зобов`язань для погашення протиправно нарахованої комісії за обслуговування кредиту, тому борг відповідача за основною сумою (тілом) кредиту зменшився до 10 500,00 грн.

У відповіді на відзив Товариство зазначає, що чинним з 21.01.2024 Законом № 3498-ІХ, на його думку, кредитодавцям за договорами про надання споживчого кредиту дозволено нарахування неустойки (штрафів, пені) у разі прострочення позичальниками виконання своїх грошових зобов`язань за відповідними договорами. Щодо тверджень сторони відповідача про нікчемність умови кредитного договору від 10.10.2025 щодо нарахування позичальнику комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості, то сторони відповідного договору були вільними у виборі всіх істотних умов цього договору. Відповідач не висловлював будь-яких застережень щодо несправедливості і (або) протиправності умов договору про обов`язкову сплату цього виду комісії, попередньо отримавши повну і достовірну інформацію з даного приводу.

В клопотанні від 22.07.2026 представник відповідача не заперечила щодо можливості розгляду справи за її та довірителя відсутності.

Товариством участі свого представника у розгляді справи не забезпечено, однак у відповіді на відзив висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 ст. 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» № 674-VIII від 03.09.2015, ч.12 ст.11 якого встановлює, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач уклала кредитний договір № 28789969 від 12.12.2025 із ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора, відображеного в цифровій послідовності (7230). Грошові кошти в сумі 7 000,00 грн перераховані на банківську платіжну картку відповідача (маска картки № НОМЕР_1 ), що підтверджується п.2.2. підписаного позичальником кредитного договору та копією квитанції № 2763387221 про перерахування кредитних коштів за ініціативою кредитодавця в платіжній системі LiqPay із зазначенням номера трансакції та ідентифікатора банку-еквайра.

Істотні умови кредитного договору: строк кредитування 30 календарних днів, останній день якого припадає на 11.01.2026; повернення кредиту (основної суми та нарахованих процентів) відбувається шляхом внесення двох платежів згідно з Графіком, що ви ступає Додатком № 1 до відповідного кредитного договору; при цьому умовами договору не передбачено сплату позичальником одноразової чи інших видів комісій за надання кредиту (п.1.17. договору); нарахування процентів позичальнику здійснюється протягом строку кредитування з 1-го по 20-й день користування кредитом - 1,0000 %, в сумі 1 400,00 грн., термін оплати 01.01.2026 року; з 21-го по 30-й день користування кредитом - 1,0000 %, в сумі 700,00 грн., термін оплати 11.01.2026 року (пп.1.7.1-.1.7.2. п.1.7 договору).

Відповідно до п.1.9.-1.10. договору позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Водночас, на протязі продовженого строку дії договору/строку кредитування позичальник сплачує проценти за користування кредитом згідно п. 1.7.2. Договору у розмірі 1,0000 %.

У п.4.1. договору зазначено, що наслідком прострочення позичальником виконання зобов`язань зі сплати платежів, передбачених цим договором, є застосування до позичальника штрафу, якщо передбачено умовами договору, та здійснення кредитодавцем дій з врегулювання простроченої заборгованості, передбачених діючим законодавством.

Згідно з п.4.7. кредитного договору, у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 50 % від суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором. У разі виконання позичальником грошових зобов`язань в повному обсязі протягом 15 календарних днів з моменту настання строку оплати, визначеного договором, кредитодавець має право зменшити суму штрафу, що застосовується до позичальника, до 1500,00 грн. Сукупна сума неустойки (штрафу), нарахована за порушення зобов`язань позичальником, не може перевищувати 50 % від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Укладеними між сторонами Додатковими договорами № 28789969 1 від 01.01.2026 та №28789969 2 від 21.01.2026, що підписані позичальником одноразовими електронними ідентифікаторами, вираженими у цифровій послідовності 6920 та 8971 відповідно, строк користування кредитом за ініціативою позичальника продовжено, кінцева дата повернення кредиту 20.02.2026. Вищенаведеними договорами викладено у новій редакції Графіки платежів за кредитним договором, останній з яких передбачав внесення 4-ох платежів, перші 3-и з яких стосувалися сплати щоразу процентів в розмірі 1 400,00 грн в період з 01.01.2026 до 10.02.2026, залишок 7 700,00 грн у строк до 20.02.2026 включав повернення основної суми (тіла) кредиту та 700,00 грн нарахованих процентів.

Відповідно до розрахунку первісного кредитора у період з 12.12.2025 до 19.02.2026 включно позичальнику нараховано щоденно проценти в розмірі 70,00 грн, що вказує на застосування денної процентної ставки за користування кредитними коштами в розмірі 1,0000%.

11.02.2026 та 21.02.2026 первісним кредитором нараховано позичальнику штрафи в розмірі 1 500,00 грн у зв`язку з несплатою 3-го та 4-го чергових платежів (за даними розрахунку позичальник фактично сплатив у повному обсязі винятково 2-а перші платежів у вигляді нарахованих процентів).

24.03.2026 між первісним кредитором і Товариством укладено договір факторингу №24032026 з реєстром боржників та актом приймання-передачі цього реєстру. Як випливає із витягу з реєстру боржників без номера від 24.03.2026, вимоги первісного кредитора до відповідача у цій справі відступлені на користь Товариства за плату (порядковий номер ОСОБА_1 525, загальна сума відступленого боргу 12 100,00 грн включає основу суму кредиту в розмірі 7 000,00 грн, 2 100,00 грн несплачених процентів та 3 000,00 грн нарахованих штрафів).

Вирішуючи питання щодо можливості задоволення позовних вимог Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.12.2025 №28789969, суд виходить із таких мотивів.

Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), про що зазначає ст. 610 ЦК України.

Відповідно до приписів ч.5 ст.8 у чинній з 24.12.2023 редакції Закону України Про споживче кредитування від 15.11.2016 № 1734-VIII (далі - Закон № 1734) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Згідно з положеннями ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 1911.2024 № 4059-ІХ з 1 січня відповідного бюджетного року законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати за один місяць становив 8 000,00 грн та залишався незмінним упродовж відповідного року.

Відповідно до п.18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В періоді нарахування відповідачу у справі неустойки (штрафу) діяв воєнний стан, уперше введений з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану № 2102-ІХ від 24.02.2022», який неодноразово продовжувався й триває до сьогодні.

Тлумачення зазначеної вище норми матеріального закону свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Ця особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, який є обов`язковим для застосування.

У частині третій ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак вони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

Зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16, який є обов`язковим до застосування.

Конституційний Суд України своєму рішенні (справа № 1-12/2013) від 11.07.2013 за зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З огляду викладене, суд не може погодитися із необхідністю стягнення з ОСОБА_1 штрафів за умовами кредитного договору від 12.12.2025, який позичальником дійсно не виконувався належним чином.

Аргументи Товариства про виключення Законом №3498-ІХ п.6-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1734, які передбачали заборону нарахування неустойки (штрафу, пені) під час дії правового режиму воєнного стану судом відхиляються, оскільки спірні правовідносини у відповідній частині безпосередньо врегульовані п.18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України.

Суд установив, що між ОСОБА_1 і ТзОВ «МІЛОАН» також укладено 10.10.2025 договір про споживчий кредит № 102082891, за умовами якого відповідач отримала у користування 15 000,00 грн на споживчі потреби, які мала повернути разом з нарахованими процентами в межах 360 календарних днів. Дата остаточного погашення заборгованості 10.10.2026. Денна процентна ставка за кредитом - 0.90%.

Відповідно до пп. 1.5.2. п. 1.5. кредитного договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування становить 24 420.00 грн., що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Згідно з викладеними у преамбулі договору термінами та визначеннями комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена п.1.5.2 цього договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього договору службами підтримки кредитодавця тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Додатково до цього пп. 3.1.3. п.3.1. кредитного договору передбачений обов`язок кредитодавця протягом всього строку кредитування надавати позичальнику сервіси, за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Додатково до цього, на звернення Позичальника, але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору, кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту повернутої кредитодавцю, шляхом направлення інформації/документів через обрані/вказані позичальником у зверненні канали комунікації.

У пп.2.4.1. п. 2.4. договору передбачено, що позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі та у терміни, що встановлені у Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною Договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно Графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє Позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу призводить до прострочення і є підставою виникнення у Позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 Договору.

Відповідно до пп.2.4.2.-2.4.3. п.2.4. кредитного договору позичальник має право в будь-який час достроково повернути кредит у повному обсязі або частково. Дострокові платежі, що перевищують розмір поточної та простроченої заборгованості (платежу) позичальника згідно умов цього договору та Графіку платежів, спрямовуються у погашення заборгованості по тілу кредиту, починаючи з першого не сплаченого розрахункового періоду, який передбачає сплату тіла кредиту, згідно Графіку платежів в хронологічному порядку. Заборгованість вважається поточною з настанням строку сплати та/або дати платежу, згідно п.2.2.2 цього Договору та Графіку платежів. У разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов Договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються позичальником протягом 30 календарних днів. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов договору, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Згідно з п. 4.1. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Листування та обмін повідомленнями між сторонами кредитного договору з питань, що пов`язані з цим договором, здійснюється через особистий кабінет позичальника, електронну пошту або пошту за адресами, зазначеними в розділі 10 цього Договору, а також месенджери, мобільні застосунки та SMS-повідомлення (п.9.3.).

Позичальник підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором 106264 із отриманням на платіжну картку суми кредиту в повному обсязі (маска картки НОМЕР_2 ), що підтверджується п.2.1. підписаного між сторонами кредитного договору, а також копією платіжного доручення ТзОВ «Мілоан» № 110408229 від 10.10.2025.

Позивач зазначає, що до відступлення на його користь прав вимоги від первісного кредитора на підставі договору факторингу від 24.04.2026 № 24042026 та реєстру боржників № 2 (порядковий номер ОСОБА_1 - 1653), позичальник допустив виникнення заборгованості на загальну суму 37 605,86 грн, з якої 14 940,00 грн борг за основною сумою (тілом) кредиту, 7 785,86 грн нараховані, але не сплачені проценти, 8 880,00 грн сума заборгованості зі сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 6 000,00 грн борг за нарахованими штрафами первісним кредитором.

Графік платежів за кредитним договором (Додаток № 1) передбачає здійснення позичальником 23-ох чергових платежів у такому порядку: основна сума (тіло) кредиту з 2-го до 22-го платежів щоразу 15,00 грн кожних 15-ть днів, останній 23-й платіж залишок в сумі 14 685,00 грн одноразово; проценти з 1-го до 23-го чергових платежів різними сумами до повної спати, комісія за обслуговування кредитної заборгованості однаковими платежами в сумі 1 110,00 грн в кожному з чергових платежів, крім 1-го.

Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 10.10.2025 суд зазначає, що одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону № 1734 загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст. 8 Закону № 1734 до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону № 1734 безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі в тому числі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі вищенаведених положень Закону № 1734 Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону №1734 та підтверджують правомірність дій кредитодавця щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, зокрема, що відповідно до ч.2 ст.8 Закону № 1734 до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734 безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості).

Суд, з огляду на вказані положення законодавства України, чинного на час укладення договору кредиту між сторонами від 10.10.2025 та його зміст, що безпосередньо досліджений, вважає законним право кредитора встановлювати, зокрема, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), як передбачено умовами кредитного договору № 102082891.

Із розрахунку первісного кредитора щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором випливає, що в період з 26.01.2026 до 11.04.2026 позичальнику нараховано штрафи в загальній сумі 6 000,00 грн. Розрахунок показує, що позичальник сплачував належним чином відповідно до умов кредитного договору власне комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) 24.11.2025, 08.12.2025,24.12.2025 та 08.01.2026, а не здійснювала оплату кредитної заборгованості відповідними платежами в загальній сумі 4 440,00 грн, як помилково зазначає представник відповідача у відзиві на позовну заяву.

Суд вкотре нагадує у цьому рішенні про особливості застосування приписів п.18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України під час дії правового режиму воєнного стану, який безперервно триває на всій території України з 05 год 30 хв. 24.02.2022 до теперішнього дня. Проте замість того, щоб списати нараховані позичальнику штрафи в сумі 6 000,00 грн, первісний кредитор, а згодом і Товариство як новий кредитор протиправно вимагають їх стягнення з відповідача.

У цій частині рішення суд додатково зазначає, що відповідно до приписів ч.1,2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Встановлення у кредитному договорі штрафу в твердій грошовій сумі безвідносно до суми невиконання або несвоєчасно виконаного позичальником зобов`язання за кредитним договором не відповідає вимогам матеріального закону.

Таким чином, вимога Товариства про стягнення з відповідача 6 000,00 грн штрафів, які передбачені Розділом 4 кредитного договору від 10.10.2026 № 102082891, у межах дії встановленого на всій території України правового режиму воєнного стану не може бути задоволена з мотивів, що викладені у цьому рішенні суду вище.

Водночас, суд категорично не може погодитися із доводами Товариства про необхідність стягнення з відповідача всієї суми заборгованості за основною сумою (тілом) кредиту в розмірі 14 940,00 грн виходячи з таких мотивів.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

10.06.2017 набрав чинності Закон № 1734, який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Положеннями ч.4 ст.16 Закону № 1734 визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Якщо кредитодавець не набув у встановленому порядку право на дострокове повернення кредиту з позичальника, вказане не позбавляє такого кредитодавця права на стягнення з позичальника заборгованості, яка існує на дату звернення з позовом до суду.

Відповідний правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 22.10.2025 (справа № 539/402/24), який є обов`язковим для застосування.

Дійсно, первісний кредитор (про його заміну не йдеться, адже згідно з реєстром боржників № 2 від 24.04.2026 на користь Товариства відступлено борг позичальника, до складу якого включено 14 940,00 грн тіла кредиту) був наділений згідно з умовами кредитного договору правом вимоги дострокового повернення кредиту від позичальника ОСОБА_1 , строк повернення якого майже в повному обсязі настане лише в майбутньому 10.10.2026, проте у матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували надіслання ТзОВ «МІЛОАН» вимоги позичальнику про усунення порушень умов кредитного договору в частині сплати процентів згідно з графіком платежів та не усунення відповідних порушень у межах визначеного законом і договором строку. Доказів надіслання цієї вимоги Товариством як зміненим кредитором до матеріалів справи також не надано.

Варто також наголосити, що відомості про надіслання Товариством у встановленому кредитним договором порядку і спосіб позичальнику ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень умов кредитного договору від 10.10.2025 відсутні у тексті позовної заяви загалом.

На дату пред`явлення цього позову до суду позичальник ОСОБА_1 мала б внести 14-ть чергових платежів з повернення основної суми (тіла) кредиту в загальній сумі 210,00 грн (15,00грнх14), натомість фактично внесла в період з 24.11.2025 до 08.01.2026 лише 4-ри платежі розміром 60,00 грн (15,00грнх4). Відтак, несплачена сума боргу, строк сплати якої настав станом на 10.06.2026 становитиме 150,00 грн

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 не може у межах заявленого предмета і підстав позову бути стягнута достроково в повному обсязі основна сума (тіло) кредиту, що не позбавляє Товариство як нового кредитора в майбутньому права на стягнення залишку боргу із неухильним додержанням вимог ч.4 ст.16 Закону № 1734.

Що стосується вимоги Товариства про стягнення з відповідача 8 880,00 грн комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), суд враховує фактичну сплату позичальником відповідних сум одноразової комісії 24.11.2025, 08.12.2025, 24.12.2025 та 08.01.2026 в загальному розмірі 4 440,00 грн., тобто в межах установлених Графіком 2-го-5-го чергових платежів.

Із розрахунку первісного кредитора ТзОВ «Мілоан» вбачається, що останнє нарахування позичальнику комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) проведено 24.04.2026, тобто у день відступлення своїх прав за кредитним договором від 10.10.2025 новому кредитору, яким виступає Товариство.

Однак Товариством не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів здійснення подальшого нарахування відповідних сум комісії після 24.04.2026, вимагаючи стягнення з відповідача лише сум несплачених комісій, нарахованих первісним кредитором.

Відтак, позичальник заборгував первісному кредитору нараховані, але не сплачені суми комісії у складі 6-го-12-го чергових платежів розміром 7 770,00 грн (1 110,00х7), а не 8 880,00 грн як помилково зазначило Товариство у своєму позові.

Сторона відповідача не оспорює в суді факт укладення позичальником ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту № 75324-10/2025 від 31.10.2025 із первісним кредитором ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» з відповідними істотними умовами, як і правильність нарахованих відповідачу сум заборгованості за основною сумою (тілом) кредиту та процентами. Заперечення відповідача стосуються винятково неправомірності заявлених Товариством вимог про стягнення з відповідача сум нарахованих штрафів в розмірі 4 500,00 грн. При цьому відповідачем визнається наявність заборгованості за кредитом і нарахованими процентами сукупно в розмірі 13 632,17 грн.

Відмовляючи у задоволенні вимог Товариства як нового кредитора у зобов`язанні в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафів суд керується мотивами, про які неодноразово зазначав у цьому рішенні вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за іншими кредитними договорами від 12.12.2025 та 10.10.2025.

Сукупно з відповідача за усіма вищенаведеними кредитними договорами необхідно стягнути на користь Товариства 38 438,03 грн заборгованості.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у рачі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у цій справі, з відповідача на користь Товариства підлягають до стягнення витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 508,51 грн або 56,66 % від ціни заявленого позову.

Керуючись ст.263-265,268,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк», заборгованість в загальному розмірі 38 438,03 грн, а саме:

- за кредитним договором № 28789969 від 12.12.2025 у розмірі 9 100,00 грн, з яких 7 000,00 грн боргу за основною сумою (тілом) кредиту та 2 100,00 грн нарахованих процентів;

- за договором про споживчий кредит № 102082891 від 10.10.2025 у розмірі 15 705,86 грн, з яких 150,00 грн боргу за основною сумою (тілом) кредиту, 7 785,86 грн за нарахованими процентами та 7 770,00 грн несплачених сум комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості);

- за договором про надання фінансового кредиту № 75342-10/2025 від 31.10.2025 в розмірі 13 632,17 грн, з яких 8 851,97 грн боргу за основною сумою (тілом) кредиту та 4 780,20 грн нарахованих, але не сплачених процентів.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 1 508,51 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено та підписано 04.08.2026.

Суддя