Решение № 138748665, 20.07.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7094/26

Категорія 38

2/295/4040/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Перекупка І.Г., за участю секретаря судового засідання Городнюк Є.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

До Богунського районного суду м. Житомира звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог вказали, що 15.12.2024 р. між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № LM 175288103 у розмірі 5 800 грн. на умовах визначених кредитним договором, а позивач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в термін, що визначений договором.

Товариство свої зобов`язання виконало однак відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

Станом на дату подання позову (24.04.2026 р.) до суду заборгованість відповідача становить 21 381,12 грн. яка складається з наступного: 58000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 12 391.12 грн. заборгованість за процентами; 2 900 грн. заборгованість за штрафом; 290 грн. заборгованість за комісією.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредиту в розмірі 21 381,12 грн. та 2 662,40 грн. суму сплаченого судового збору.

Представник позивача до суду не з`явився. В резолютивній частині не заперечував проти винесення заочного рішення та просив справу слухати без участі представника Банку.

Відповідач до суду не з`явився. Представник відповідача направив до суду відзив в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено.

15.12.2024 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № LM 175288103 у розмірі 5 800 грн на умовах визначених кредитним договором, а позивач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в термін, що визначений договором.

Станом на дату подання позову (24.04.2026 р.) до суду заборгованість відповідача становить 21 381,12 грн, яка складається з наступного: 58 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 12 391,12 грн. заборгованість за процентами; 2 900 грн. заборгованість за штрафом; 290 грн. заборгованість за комісією.

Відповідач не погодився з позицією позивача виходячи з того, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт переходу до позивача права вимоги до Відповідача, з огляду на наступне.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 р у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені га підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відстуиаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Долучені позивачем до позовної заяви Витяги з реєстру боржників до договорів факторингу, які підписано та завірено представником позивача, однак не підписано та не завірено другими сторонами - ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон плюс».

Фактично додані витяги є документами, що надруковані позивачем та підписані його представником, що не є ідентичними копіями оригінальних документів.

Надані суду витяги не є витягами з реєстру боржників, оскільки являють собою аркуш паперу, на якому позивачем надрукована певна інформація, яка на його думку відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до зазначених договорів факторингу. Іншими словами зазначені документи є лише твердженням позивача, яке підлягає доведенню на загальних підставах.

У відповідності до вимог ч. 2-5 сг. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оскільки оригінальний реєстр боржників, є документом, що підписується всіма учасниками правочину, витяг з нього, як його частина, що стосується конкретного боржника, також має бути підписаний як «Фактором» так і «Клієнтом».

Копії договору факторингу між ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон плюс» № ОК-ТП/25 від 05.03.2025 р. та витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № ОК-ТП/25 від 05.03.2025 р. взагалі не містять засвідчення його сторонами, засвідчення відбулося особою, яка не є учасником даних правовідносин.

Відсутність підпису «Фактора» на витягу з реєстру боржників не дає суду підстав вважати доведеним факт передачі права вимоги таким фактором «Клієнту», тільки тому, що останній стверджує про таку передачу.

Також позивачем не надано суду документу, який би підтверджував оплату за договором факторингу між ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон плюс» № ОК- ТП/25 від 05.03.2025 р., який би підтвердив право ГОВ «Таліон плюс» здійснювати відступлення права вимоги до відповідача на користь позивача за Договором факторингу № 21/0725-01 від 21.07.2025 р.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі права вимоги до позивача за договором факторингу № 21/0725-01 від 21.07.2025 р., що в свою чергу свідчить про відсутність підстав до задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором на користь позивача.

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Що ж до вимоги відповідача про стягнення з позивача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 (вісім тисяч грн.) 00 коп. суд зазначає наступне.

Так, в підтвердження витрат на надання професійної правничої допомоги позивачем надано додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 285 від 30.04.2026 р, укладений з адвокатом Горловим Є.С. відповідно до якої загальна сума понесених витрат за надані послуги адвоката становить 40 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо).

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).

У рішеннях же від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80, від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) вказано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

В постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 та у додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, постанова від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

Також, відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі №520/4012/19, від 23.04.2021 у справі №521/15516/19, від 14.06.2021 у справі №826/13244/16).

Відтак, враховуючи категорію і складність цієї справи, яка за характером спірних правовідносин є малозначною, розмір заявлених до стягнення вимог, беручи до уваги обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, яка складається фактично з підготовки позову, слухання справи обмежилось одним засідання, в яке представник позивача ні особисто не прибув, ні в режимі відеоконференції не приймав участі, у зв`язку з чим суд вважає що заявлені до стягнення витрати на надання правничої допомоги не підлягають задоволенню.

Суд, керуючись вимогами ст. ст. 16, 203, 215-235, 267 ЦК України, ст. ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263-268, 280, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складанняповного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30.07.2026.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира І. Г. Перекупка