Решение № 138744796, 05.08.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/667/26 Єдиний унікальний № 748/242/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Костюкової Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Зеленської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, Шох Ілля Володимирович, діючи на підставі довіреності від 03.12.2025 та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», 28 січня 2026 року, в системі «Електронний суд», звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованості за кредитним договором №585868936 від 12.03.2025, у розмірі 36344,43 грн.; та судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн і витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №585868936 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідач отримала грошові кошти у сумі 13000 грн шляхом переказу коштів на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 хх-хххх-7587, яку відповідач вказала при укладенні Кредитного договору. Кінцева дата повернення кредиту 11.04.2030, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,98% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

03.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/38, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» належне йому право вимоги до відповідача. З 28.10.2025 припинено право позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом, передбаченим договором.

Внаслідок неналежного виконання умов вказаного договору у відповідача перед позивачем виникла кредитна заборгованість, яка станом на момент подання позовної заяви становить 36344,43 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 11667,37 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 23897,06 грн, заборгованості по комісії за надання кредиту у розмірі 780 грн, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім того, даною ухвалою у АТ «Державний ощадний банк України» витребувано письмові докази за клопотанням сторони позивача.

У чергове судове засідання представник позивача не з`явився, через систему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Таліон Плюс», позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. (а.с.114)

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву. Ухвалу про відкриття провадження відповідач отримала 17.02.2026. (а.с.99)

Відповідач, ОСОБА_1 , у визначений в ухвалі суду строк, відзив на позовну заяву не подала, в той же час 09.03.2026 надала до суду квитанцію про часткову добровільну сплати заборгованості за кредитним договором №585868936 у загальному розмірі 11667,57 грн (а.с.119).

У судове засідання ОСОБА_1 ,.будучи повідомленою належним чином не зявилася ( а.с 134), клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.03.2025 ОСОБА_1 через комунікаційний ресурс ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» подано Заявку на отримання коштів в кредит, в якій вона виявила бажання отримати кредитний ліміт у розмірі 13000 грн, сума першого траншу 13000 грн, початковий строк дисконтного періоду кредитування 14 днів, строк кредитування 1826 днів. Водночас в заявці міститься інформація щодо особи відповідача, зокрема дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , серія, номер паспорта і дата його видачі: НОМЕР_3 виданий Чернігівським РВ УМВС України в Чернігівській області 13.01.2010, адреса проживання: АДРЕСА_1 , фінансовий номер телефону: НОМЕР_4 , а також номер банківської картки отримувача НОМЕР_5 . (а.с.23 зворотна сторона)

12.03.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №585868936, відповідно до якого: загальний розмір кредиту за цим Договором становить 13000 грн (п.2.2. Договору); перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту, кредитодавець надає позичальнику 12.03.2025 (п.2.3. Договору); строк дисконтного періоду користування складає 14 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п.3.1. Договору); кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5167-80XX-XXXX-7587, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором (п.5.1. Договору); кінцева дата повернення (виплати) кредиту 11.04.2030 (п.7.3. Договору); базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,7% відсотків річних (п.8.3. Договору);за період від 12.03.2025 р. до 26.03.2025 р. (включно) кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 84,69 % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,15% від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 54,75 відсотків річних (п.8.7.1. Договору); комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим договором. У випадку видачі наступних крім першого траншів за цим договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного траншу (п.8.4. Договору); комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим Договором становить 780 грн (п.8.5. Договору); договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання (п.11.1. Договору). Договір підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор ZWUE було направлено позичальнику 12.03.2025 13:03:55, на номер мобільного телефону, вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_6 , одноразовий ідентифікатор було введено 12.03.2025 13:43:33. (а.с.26-37)

Крім того, відповідачем, ОСОБА_1 , 12.03.2025 13:43:33 підписано з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора 7244 Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору №585868936 від 12.03.2025, у якому викладено основні умови кредитування, що дублюють умови, вказані у Договорі. (а.с.24-25)

Матеріали справи містять Правила надання коштів та банківських матеріалів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», які діють з 29.03.2024 та з умовами яких ознайомилась відповідач, а також Порядок укладання Фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документу, що підписується сторонами при надані споживчих послуг, які діють з 25.07.2023 року (а.с.38-41, 42-50)

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243ск20), від 2 листопада 2021 року у справі №243/6552/20. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

За даними довідки, на виконання кредитного договору №585868936 від 12.03.2025 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжних інструкцій, а надавачем платіжних послуг на рахунок/платіжну карта отримувача, ОСОБА_1 : 5167-80XX-XXXX-7587, термін дії: 05.2029, проведено платіжну операцію, а саме: 12.03.2025 13:43:37 на суму 13000 грн (а.с.51 - зворотна сторона).

В рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено успішний переказів грошових коштів за договором №585868936 від 12.03.2025, від платника, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на рахунок отримувача, ОСОБА_1 , на номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_7 , емітентом якої є Oschad bank, а саме: транзакція №44177-98191-19394 від 12.03.2025 на суму 13000 грн (а.с.51)

Окрім цього, на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2026 року Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» надано інформацію №46/12-11/25590/2026/БТ від 19.02.2026, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_8 до якого була емітована платіжна картка № НОМЕР_5 . (а.с.101)

Із виписки про рух коштів Відповідача за період з 12.03.2025 по 17.02.2026 року, вбачається, що на рахунок № НОМЕР_8 здійснювалось зарахування у сумі 13000 грн, відповідно до вказаного вище траншу. (а.с.101)

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, а остання отримала грошові кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним між ними кредитним договором, згідно якого сторонами було погоджено всі його істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строки надання коштів, умови кредитування.

Відповідно до розрахунку заборгованості, підготовленого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Кредитним договором №585868936 від 12.03.2025 року, заборгованість відповідача, станом на 03.06.2025, становила 25484,48 грн, з яких: 11667,37 грн заборгованість по тілу, 7203,42 грн заборгованість по відсотках, 780 грн комісія, 5833,69 грн - неустойка. (а.с.20 зворотна сторона 21)

Пунктом 9.1.1.5. Договору кредитної лінії №585868936 передбачено, що кредитодавець має право в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

03.06.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №МВ-ТП/38. Відповідно до умов вказаного договору клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. На підтвердження оплатності вказаного договору факторингу позивачем надано платіжну інструкцію №1497 від 12.06.2025 року. (а.с.15- зворотна сторона -18, 20)

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 03.06.2025 року до вказаного вище договору ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості у розмірі 25484,48 грн. (а.с.18 зворотна сторона - 19)

На виконання п.5.1.4. Договір факторингу №МВ-ТП/38 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на електронну адресу ОСОБА_1 направило повідомлення про відступлення прав вимоги. (а.с.52)

Крім того в матеріалах справи міститься повідомлення ТОВ «Таліон Плюс», направлене на електронну адресу ОСОБА_1 , про дострокове розірвання кредитного договору №585868936 від 12.03.2025 (а.с.52 - зворотна сторона), а також досудова вимога з проханням добровільно погасити заборгованість до подачі позовної заяви до суду у розмірі 42178,12 грн, яку було залишено без задоволення. (а.с.53)

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч.2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.б ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, відповідач ОСОБА_1 та первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вчинили дії, визначені ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки відповідач підписала Договір кредитної лінії за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписавши договір, відповідач надала свою згоду на його укладення, погодилась з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміючи і зобов`язуючись неухильно дотримуватися умов кредитного договору.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами та якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

За положеннями ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Указане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 березня 2023 року у справі №204/2820/21 (провадження №61-3773св22).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, у договорі кредитної лінії №585868936 розмір комісії було нараховано за надання траншу при його видачі, він не був прихованим та позичальник ознайомилась і погодилась з ним, підписуючи договорі кредитної лінії, та в подальшому не оспорювала його в судовому порядку.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, надані позивачем докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення договору між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», та порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором кредитної лінії №585868936 від 12.03.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості, підготовленого ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №585868936 від 12.03.2025 року, станом на 27.10.2025, заборгованість відповідача становила 42178,12 грн. Разом з тим, у своєму позові представник позивача зазначив, що в загальному розрахунку заборгованості вказаний розмір штрафних санкцій, однак, позивач не включає їх до розміру позовних вимог, а тому загальна заборгованість заявлена до стягнення становить 36344,43 грн. і складається: із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11667,37 грн; заборгованості за процентами у розмірі 23897,06 грн; заборгованості по комісії у розмірі 780 грн.

Відповідач не скористалась наданим їй процесуальним правом відзиву на позовну заяву, доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості суду не надав. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача. В той же час відповідач, ОСОБА_1 , до початку розгляду справи по суті надала суду платіжну інструкцію №Т4ХМ-511М-Е1В1-8А1К від 06.03.2026 про перерахування на користь ТОВ «Таліон Плюс» на погашення заборгованості за кредитним договором №585868936 від 12.03.2025 у розмірі 11667,57 грн. (а.с.119)

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Отже, з огляду на вищенаведені норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши надані докази, встановивши, що первісний кредитор, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», виконав свої зобов`язання за договором, а відповідач, ОСОБА_1 , взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісій у повному обсязі не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем ТОВ «Таліон Плюс», до якого перейшло право вимоги, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, з урахуванням добровільно сплачених коштів відповідачем на рахунок позивача у процесі розгляду справи в суді, у розмірі 24676,86 грн (36344,43 грн -11667,57 грн).

Крім того, відповідно до ст.264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2662,40,40 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №93 від 15.01.2026 року (а.с.1).

Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення частково на 67,89%, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 24676,86 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2664,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 36344,43 грн. (розмір заявлених позовних вимог), що становить

1807,50 грн

Крім того, згідно із ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому сам факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи (постанова ВС від 28.09.2021 року у справі №160/12268/19).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, суду подано договір про надання правничої допомоги №5 від 02 грудня 2024 року, додаткову угоду №2463 від 16.12.2025 року про надання правової допомоги до договору №5 від 02.12.2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року від 16.12.2025 року; платіжну інструкцію №311 від 16.12.2025 року, ордер на надання правової допомоги серії СВ №1116266. (а.с.54-61)

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17), від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №456/456/20 (провадження №61-2042св22), від 01 листопада 2022 року у справі №757/24445/21-ц (провадження №61-9163св22), від 17 листопада 2022 року у справі №687/35/21 (провадження №61-19990ск21).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку зі стягненням заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим, адвокатом в інтересах позивача було здійснено підготовку та складено позовну заяву.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, з огляду на ціну позову, тому, підготовка документів для звернення до суду у рамках зазначеної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи. Крім того, суд враховує те, що справа про стягнення кредитної заборгованості є справою, у якій судова практика є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15.

Відтак, з огляду на викладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 3500 гривень, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 280-282, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 512-513, 514, 525, 526, 530, 536, 599, 610-611, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість, станом на 27.10.2025, за кредитним договором №585868936 від 12.03.2025 у розмірі 24676,86 грн (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят шість гривень вісімдесят шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» понесені судові витрати, а саме: в розмірі 1807,50 грн сплаченого судового збору та в розмірі 3500 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо повне рішення не було вручено в день його проголошення позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, Чернігівська область, Чернігівський район, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд.13

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Костюкова