Решение № 138743541, 05.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6684/25

Провадження №: 2/755/10282/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Борщенко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 01 березня 2024 року № 4434309 в загальному розмірі 40 739,12 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 993,60 грн, заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором - 22 664,88 грн, заборгованість за відсотками нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» 12 080,64 грн, та судові витрати, що складаються із витрат на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір № 4434309 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язання відповідно до договору виконав у повному обсязі, надав позичальнику грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн, однак належного зустрічного виконання зобов`язань за договором не отримав.

25 жовтня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу 25/10/2024, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників, зокрема за кредитним договором від 01 березня 2024 року № 4434309 укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від

01 березня 2024 року № 4434309 в розмірі 28 658,48 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту

- 3 993,60 грн, заборгованість за відсотками - 22 664,88 грн, штрафні санкції - 2 000,00 грн.

Також, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснено нарахування процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою 2,5 % за 121 календарний день у розмірі 12 080,64 грн. Крім того, позивач вважає, що штрафні санкції у розмірі 2 000,00 грн не підлягають стягненню з відповідача, з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Поряд з цим, мала місце зміна найменування товариства з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», про що внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 38 739,12 грн та судові витрати.

До позовної заяви позивачем додано клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк».

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Конверт з ухвалою про відкриття провадження, що двічі направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «за закінченням встановленого терміну зберігання», «адресат відсутній».

10 червня 2025 року (вхід. № 33074) від АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшла витребувана інформація.

15 серпня 2025 року (вхід. № 48119) через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Горват І.І., подав до суду заяву про вступ у справу, перенесення судового розгляду та ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

22 серпня 2025 року (вхід. від 25 серпня 2025 року № 49767, передано судді Хромовій О.О.

01 вересня 2025 року) представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Горват І.І., через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке.

01 березня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір № 4434309 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 360 днів, дати надання кредиту - 01 березня 2024 року або 02 березня

2024 року, термін кредитування - 23 лютого 2025 року або 24 лютого 2025 року. Отже, після закінчення терміну кредитування, а саме після 24 лютого 2025 року, будь-які додаткові нарахування за договором проводитись не повинні. Водночас, 25 жовтня 2025 року право вимоги за вищезазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», яке в подальшому змінило найменування товариства на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Представник відповідача зазначає, що з 02 березня 2022 року по теперішній час відповідач

ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, що підтверджується довідкою від 06 березня 2025 року № 743, та військовим квитком останнього. Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», серед іншого, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Отже, первісним кредитором та позивачем незаконно нараховано ОСОБА_1 відсотки за кредитним договором, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає. Крім того, представник відповідача вказує на те, що в лютому 2025 року звертався до позивача щодо погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000,00 грн відповідно до пільг для військовослужбовців, надсилав адвокатські запити, однак відповіді не отримав, вирішити питання сплати боргу за тілом кредиту в позасудовому порядку не вдалось.

Враховуючи зазначене, просить позов задовольнити частково, у задоволені позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками відмовити.

25 серпня 2025 року (вхід. від 26 серпня 2025 року № 49989, отримано суддею Хромовою О.О.

01 вересня 2025 року) до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача - ОСОБА_2 , надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача із зазначеним у відзиві не погоджується, з огляду на таке.

01 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір № 4434309 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, та погоджено наступні його умови: сума кредиту становить 4 000,00 грн, строк кредиту - 360 днів з 01 березня 2024 року по 23 лютого 2025 року. Крім того, факт укладення

01 березня 2024 року кредитного договору № 4434309 та отримання коштів у сумі 4 000,00 грн позивачем не заперечується. Водночас, укладаючи договір сторонами також погоджено умови нарахування відсотків за користування кредитом, а саме за стандартною процентною ставкою 2.5 % в день. Первісним кредитором у період з 01 березня 2024 року по 25 жовтня 2024 року включно, нараховано відсотки у розмірі 22 668,48 грн, водночас, в зазначений період відповідачем здійснено оплату на рахунок первісного кредитора, з яких 6,40 грн зараховано на сплату тіла кредиту, та 3,60 грн на сплату відсотків. З огляду на умови договору факторингу від 25 жовтня 2024 року № 25/10/2024, станом на день укладення якого строк кредитування за кредитним договором від 01 березня 2024 року № 4434309 ще не закінчився, позивач здійснив нарахування відсотків за користування кредитом за період з 26 жовтня 2024 року по 23 лютого 2025 року у розмірі 12 080,64 грн. Нарахування відсотків здійснено в межах погодженого сторонами строку.

На підставі зазначено, просить позов задовольнити у повному обсязі.

01 вересня 2025 року (вхід. № 51519) представник відповідача - адвокат Горват І.І., через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив, виклавши обґрунтування аналогічні зазначеним у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 01 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна», шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено договір № 4434309 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електрону комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки входу до особистого кабінету.

Згідно з пунктом 1.2 договору на умовах, встановлених цим договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 4 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору, строк кредитування становить 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 12 днів.

Стандартна процентна ставка становить 2.50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 Договору (пункту 1.4.1 Договору).

Знижена процентна ставка становить 0,01 % за кожен день користування кредитом та застосовується якщо клієнт до 12 березня 2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою (пункт 1.4.2 Договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору, за стандартною ставкою за весь строк кредитування складає 342 157,79 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору, за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 40 000,00 грн.

Мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби (пункт 1.8 Договору).

Згідно із пунктом 9.7 кредитного договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ITC Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

В Додатку № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01 березня

2024 року № 4434309, сторони погодили таблицю обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, зі змісту якої вбачається, що загальна вартість кредиту складає 38 804,80 грн, сума кредиту становить 4 000,00 грн, проценти за користування кредитом складають 34 804,80 грн.

Також до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про основні умови кредитування.

Отже, судом встановлено, що між сторонами укладено електронний кредитний договір від

01 березня 2024 року № 4434309. Договір та паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Із дослідженого судом договору від 01 березня 2024 року № 4434309 встановлено, що його укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Встановлено, що договір про надання фінансового кредиту від 01 березня 2024 року № 4434309 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 82398, що свідчить про укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Таким чином, договір від 01 березня 2024 року № 4434309 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору 82398, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Доказів про те, що персональні дані відповідача (ідентифікаційний номер, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти) були використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені, а не ним, відповідачем до суду не надано. Відомостей про звернення відповідача, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 01 березня 2024 року

№ 4434309 відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

З листа ТОВ «Пайтек Україна» від 01 листопада 2024 року встановлено, що на підставі договору про організацію переказу грошових коштів без відкриття рахунку від 03 січня 2024 року № 03012024-1 успішно здійснено транзакцію у сумі 4 000,00 грн на картку НОМЕР_1 , дата платежу - 01 березня 2024 року.

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 01 березня 2024 року здійснено переказ коштів у сумі 4 000,00 грн.

Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем кредитного договору від 01 березня 2024 року № 4434309 ТОВ «Лінеура Україна» 01 березня 2024 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за договором від

01 березня 2024 року № 4434309 належним чином не виконав.

З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Лінеура Україна», вбачається, що станом на 25 жовтня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 березня 2024 року № 4434309 становить 28 658,48 грн, з яких: 3 993,60 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22 664,88 грн - заборгованість за відсотками, 2 000,00 грн - штрафні санкції.

У період з 01 березня 2024 року по 12 березня 2023 року проценти за користування кредитними коштами нараховано за зниженою процентною ставкою 0,01 % в день, а з 13 березня 2024 року по

25 жовтня 2024 року за стандартною процентною ставкою 2,50 % в день.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 01 березня 2024 року № 4434309 також встановлено, що у період з 26 жовтня 2024 року по 23 лютого 2025 року, тобто в межах строку кредитування, за кредитним договором від 01 березня 2024 року № 4434309 відповідачу нараховано відсотки за стандартною процентною ставкою у загальному розмірі 12 080,64 грн.

Таким чином, заборгованості ОСОБА_1 складає 38 739,12 грн, з яких: 3 993,60 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22 664,88 грн - заборгованість за процентами.

Відповідач контррозрахунку заборгованості суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З матеріалів справи судом встановлено таке.

25 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 25/10/2024, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу)за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно із актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 25 жовтня

2024 року № 25/10/2024 року до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги заборгованості від боржників на загальну суму 113 270 252,85 грн.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 25 жовтня 2024 року

№ 25/10/2024 ТОВ «ФК Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4434309, в загальному розмірі 28 658,48 гривень, з яких: 3 993,60 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22 664,88 грн - заборгованість за відсотками, 2 000,00 грн - заборгованість за пенею, штрафами.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на мобільного телефону, зазначену останнім при укладенні кредитного договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що відповідачем факту отримання коштів за кредитним договором від

01 березня 2024 року № 4434309 не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами, вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.

Відповідно до статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як убачається з матеріалів справи, за кредитним договором від 01 березня 2024 року № 4434309, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , відповідачем порушено умови договору в частині погашення основної заборгованості, у зв`язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 38 739,12 грн, яка включає заборгованість за основним боргом в розмірі - 3 993,60 грн, заборгованість за відсотками - 34 745,52 грн (22 664,88 грн нараховані до 25 жовтня 2024 року включно + 12 080,64 грн нараховані після 25 жовтня 2024 року), що підлягає стягненню з відповідача, оскільки розмір заборгованості підтверджується долученими до справи доказами.

Водночас, представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував щодо стягнення відсотків за користування кредитом, з огляду на перебування відповідача на військовій службі в лавах Збройних Сил України.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Частиною дев`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із

05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє станом на дату ухвалення рішення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті

76, 77 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження проходження відповідачем військової служби, до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено копію військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 з відміткою про те, що останній 02 березня 2022 року призваний у Збройні Сили України за мобілізацією, та довідку від 06 березня 2025 року № 743, відповідно до якої старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_5 .

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на момент укладення кредитного договору від 01 березня 2024 року № 4434309 перебував на військовій службі в лавах Збройних Сил України.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитним договором у розмірі 34 745,52 грн, що нараховані у період проходження відповідачем військової служби в лавах Збройних Сил України, а саме з 01 березня 2024 року по 23 лютого 2025 року, з урахуванням пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», задоволенню не підлягає.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач частково знайшли підтвердження під час судового розгляду справи, а тому заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем, до матеріалів справи долучено: ордер про надання правничої (правової) допомоги від 21 березня 2025 року серії АІ № 1852718, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 18 вересня 2020 року серії КС

№ 9422/10, договір про надання правничої допомоги від 10 грудня 2024 року № 10/12-2024, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., Заявку від 19 лютого 2025 року № 7295 на виконання доручення до договору, Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору від 10 грудня 2025 року № 10/12-2024 на суму 10 000,00 грн, копію рахунку на оплату від

21 березня 2025 року № 7295-21/03-2025 на суму 10 000,00 грн.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження

№ 61-22131св19 судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що з відповідача також підлягають стягненню витрати винесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 24 червня 2025 року № 3239 про оплату судового збору на суму 2 422,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 249,72 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 030,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтями 512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за тілом кредиту за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01 березня 2024 року № 4434309 у розмірі 3 993,60 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні 60 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 249,72 грн (двісті сорок дев`ять гривень

72 копійки), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 030,90 грн (одна тисяча тридцять гривень 90 копійок).

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2, м. Київ, 03150.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації:

АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 05 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова