Решение № 138738243, 04.08.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15125/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

04 серпня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Мельник А.В.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором про споживчий кредит № 193386 від 24.07.2025.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24.07.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 193386 в електронній формі, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 109 грн. Позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість. Право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено за договором факторингу від первісного кредитора до ТОВ «Юніт Капітал», яке набуло статусу нового кредитора. Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору та норми цивільного законодавства, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 12 785,56 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією, а також понесені судові витрати.

Посилаючись на те, що відповідач порушив умови договору по поверненню коштів та ст. 509, 526, 1054 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також витрати пов`язані з розглядом справи.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24 червня 2026 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 73-74)

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронних документів. В позовній заяві представник позивача просив розгляд справи провести без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою». У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.

Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надав.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов частково підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, докази.

Суд встановив, що між сторонами виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням кредитного договору.

24 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 193386 в електронній формі, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти у сумі 8 109,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у строки й на умовах, визначених договором.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір укладено шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. До укладення договору відповідачу було надано можливість ознайомитися з його умовами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів, що підтверджується наданими позивачем документами.

На виконання умов кредитного договору первісний кредитор 24 липня 2025 року здійснив перерахування кредитних коштів у розмірі 8 109,00 грн шляхом безготівкового зарахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 та випискою АТ КБ «Приват Банк». Таким чином, суд дійшов висновку, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно з умовами кредитного договору користування кредитом є платним. Договором визначено розмір процентної ставки, порядок її нарахування та строки сплати процентів, які підлягали нарахуванню первісним кредитором протягом строку дії договору. Нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов кредитного договору, а їх розмір відображений у розрахунку заборгованості, складеному первісним кредитором.

10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними у реєстрах прав вимоги.

Згідно з пунктами 1.3, 1.5, 2.1 та 4.1 договору факторингу предметом договору є відступлення фактору всіх прав вимоги до боржників за кредитними договорами, а перехід права вимоги відбувається з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог та Акта приймання-передачі такого реєстру.

Матеріали справи містять Реєстр прав вимог № 6 від 04 березня 2026 року та Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог № 6 від 04 березня 2026 року, відповідно до яких право вимоги за договором про споживчий кредит № 193386 від 24 липня 2025 року було відступлено ТОВ «Юніт Капітал». На підтвердження виконання умов договору факторингу позивачем також надано платіжну інструкцію щодо здійснення фінансування первісного кредитора.

Таким чином, судом встановлено, що до позивача у встановленому законом та договором порядку перейшли права кредитора за спірним кредитним договором.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати процентів належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 12 785 грн 56 коп., з яких: 7 349 грн. 71 коп. заборгованість за тілом кредиту, 4 834 грн. 85 коп. заборгованість за відсотками, 601 грн. заборгованість за комісією.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що 24.07.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 193386 шляхом підписання договору електронним підписом. Сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом. Позивач виконав умови укладеного між сторонами кредитного договору від 24 липня 2025 року, а саме відповідачу надано кредит. Натомість, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 12 785 грн 56 коп., з яких: 7 349 грн. 71 коп. заборгованість за тілом кредиту, 4 834 грн. 85 коп. заборгованість за відсотками, 601 грн. заборгованість за комісією.

Суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 193386 від 24.07.2025 становить 12 184 грн 56 коп., з яких: 7 349 грн. 71 коп. заборгованість за тілом кредиту, 4 834 грн. 85 коп. заборгованість за відсотками є обґрунтованими, а тому позов частково підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії в розмірі 601 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Так, згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Положення кредитного договору від 24.07.2025 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що за кредитним договором № 193386 від 24.07.2025 з відповідача підлягає стягненню 12 184 грн 56 коп., з яких: 7 349 грн. 71 коп. заборгованість за тілом кредиту, 4 834 грн. 85 коп. заборгованість за відсотками

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 537 грн. 25 коп. судового збору (12184,56*2662,40/12785,56).

Суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною. Враховуючи зазначене, суд вважає, що співмірним розміром відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу є сума 3 500 грн. 00 коп., яка є доведеною, документально обґрунтованою детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Тимошенко О.О., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Юніт Капітал» щодо стягнення кредитної заборгованості на підставі Договору про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року та такою, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

За таких обставин на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу за відповідача в розмірі 3 500 грн. 00 коп., у стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

На підставі викладеного статтями 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 193386 від 24 липня 2025 року у розмірі 12 184 (дванадцять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 56 копійок, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 349 (сім тисяч триста сорок дев`ять) гривень 71 копійка, заборгованості за відсотками у розмірі 4 834 (чотири тисячі вісімсот тридцять чотири) гривні 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати у розмірі 2 537 (дві тисячі п`ятсот тридцять сім) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 04 серпня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА