Решение № 138734210, 04.08.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/1945/26

провадження у справі №2/0285/1687/26

04 серпня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 56 617,99 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилався на наступні обставини.

30.09.2025 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в установі Позивача, з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки, підписавши Анкету-Заяву про приєднання. Таким чином було укладено договір №ABH0CT155101759193338298, за яким відповідачу надано кредит у сумі 40 000 грн, строком на 36 місяців, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85,00% на рік.

Відповідач не сплачував своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом відповідно до умов договору.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 01.04.2026 року має заборгованість у розмірі 56617,99 грн, яка складається з наступного: 39530,13 грн - заборгованість за кредитом; 16193,12 грн - заборгованість по відсоткам, 894,74 грн - заборгованість за пенею. Добровільно заборгованість відповідач не погашає.

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладеного договору, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір розглянуто судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За відсутності будь-яких заперечень проти позову з боку Відповідача, суд дійшов висновку, що наданими Позивачем доказами підтверджується виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Судом установлено, що 30.09.2025 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки, шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил банківських послуг.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Отримання Відповідачем кредитних коштів у сумі 40000 грн підтверджується меморіальним ордером та випискою за картковим рахунком.

Згідно наданого Позивачем розрахунку, станом на 01.04.2026 Відповідач мав заборгованість у розмірі 56617,99 грн, яка складається з наступного: 39530,13 грн - заборгованість за кредитом; 16193,12 грн - заборгованість по відсоткам, 894,74 грн - заборгованість за пенею.

Умовами кредитного договору передбачено право Банку вимагати дострокового повернення суми кредиту в разі порушення позичальником своїх зобов`язань.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд дійшов висновку про необґрунтоване включення до нього заборгованості за пенею в сумі 894,74 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені суд відмовляє, з огляду на зміст п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, дію якого продовжено і він триває до теперішнього часу.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 894,74 грн не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, Суд стягує з Відповідача на користь Позивача заборгованість у сумі 55723,25 грн, яка складається з наступного: 39530,13 грн - заборгованість за кредитом; 16193,12 грн. - заборгованість за процентами.

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України Суд стягує з відповідача на користь позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених вимог - у сумі 2620,33 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 81, 141,258, 259, 263-265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770) заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101759193338298 від 30.09.2025 в розмірі 55723 гривні 25 копійок.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770) відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 2620 гривень 33 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв