Решение № 138732641, 30.07.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8026/26

Провадження № 2-о/161/335/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Олексюка А.В.,

з участю секретаря судових засідань Опальчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Луцької міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

В С Т А Н О В И В:

14.04.2026 заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, в якій просить встановити факт того, що Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ВЛ № 020513, виданий 09.09.1999 року виданий Луцькою міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.07.1999 року № 392 на ім`я ОСОБА_1 , належить саме йому ОСОБА_1 .

Заява обґрунтована тим, що під час оформлення та виписування уповноваженими особами виконавчого комітету вказаного Державного акта у 1999 року було допущено технічну помилку (граматичну описку) в написанні по батькові заявника, а саме: замість правильного « ОСОБА_2 » помилково зазначено « ОСОБА_3 ». Вказана розбіжність в одну літеру стала перешкодою в реалізації його цивільних прав, оскільки Рішенням державного реєстратора Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Луцької міської ради від 27.03.2026 року № 83988415 заявнику було відмовлено у внесенні відомостей про належну йому земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Виправлення помилки у позасудовому порядку наразі є неможливим, оскільки з 01.01.2013 року із набранням чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» видачу Державних актів скасовано, а територіальні органи Держгеокадастру позбавлені повноважень вносити зміни чи виправлення у раніше видані акти, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 07.04.2026 року. Наявність розбіжностей унеможливлює державну реєстрацію права власності, у зв`язку з чим заявник позбавлений можливості безперешкодно вчиняти будь-які цивільно-правові угоди щодо належного йому майна.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду письмове клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів та розгляд справи за його відсутності. Заяву підтримує в повному обсязі, просить задовольнити на підставі наданих документів.

Представник заінтересованої особи Виконавчого комітету Луцької міської ради в судове засідання не з`явився, по невідомі суду причині, хоча належним чином були повідомлені про місце, дату та час судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Пленум Верховного Суду України у п. 12 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року роз`яснив, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Судом встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , довідки з Реєстру Луцької міської територіальної громади про зареєстроване місце проживання та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, особа заявника чітко ідентифікована як ОСОБА_1 (а.с.4).

Договором купівлі-продажу від 28.05.1999 року, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу, підтверджується, що ОСОБА_1 придбав у приватну власність 53/100 частин житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.07.1999 року № 392 заявнику було передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування вказаного будинку, та 09.09.1999 року видано Державний акт серії IV-ВЛ № 020513 (запис у книзі записів державних актів за № 2577) (а.с.6).

При заповненні бланка цього акта посадовими особами виконкому було допущено технічну помилку в написанні по батькові власника « ОСОБА_1 », а також вказано його тодішню адресу реєстрації: АДРЕСА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 475 від 28.11.2002 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проєкту будівництва житлового будинку, реконструкцію гаража та літньої кухні на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 374 від 05.10.2004 року ОСОБА_1 надано дозвіл на реконструкцію з розширенням літньої кухні та гаража під житловий будинок, і цим же рішенням вказаній земельній ділянці з будинком було офіційно присвоєно нову поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області від 02.03.2012 року за № ВЛІ НОМЕР_2 , підтверджується завершення будівництва житлового будинку. Замовником у Декларації чітко зазначено: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , а об`єктом будівництва будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 264-1 від 27.04.2012 року «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна», Додатком до нього (Списком громадян) та Доповідною запискою до проєкту рішення підтверджується ухвалення рішення видати свідоцтво про право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . В описі об`єкта зазначено: житловий будинок літ. А-2 загальною площею 201,0 кв.м., житловою площею 63,8 кв.м., огорожа № 1-3.

При цьому в самому рішенні прямо зафіксовано, що земельна ділянка під об`єктом використовується на підставі Державного акта від 09.09.1999 року № 2577, виданого Луцькою міською радою.

Оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку про повний збіг технічних та юридичних реквізитів у всіх представлених документах. Суд вважає обґрунтованими та бере до уваги пояснення заявника про те, що він став заручником неправильного перекладу його по батькові посадовими особами виконавчого комітету під час масового оформлення прав на землю.

Проте наявність унікального реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП НОМЕР_3 ) у Декларації ДАБК, який повністю збігається з податковим кодом заявника ОСОБА_1 , остаточно та беззаперечно усуває будь-які сумніви і доводить, що всі документи стосуються однієї і тієї ж фізичної особи та однієї і тієї ж земельної ділянки.

Положеннями ст.ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що Державний акт є чинним правовстановлюючим документом, однак через наявність технічної описки та неможливість її виправлення в позасудовому порядку заявник не може зареєструвати своє право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та повноцінно розпоряджатися ним, суд вважає, що вимоги заяви є повністю законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Досліджені судом акти органів місцевого самоврядування, договір купівлі-продажу та Декларація ДАБК у своїй сукупності є належними, допустимими та достатніми доказами приналежності документа заявнику.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт належності правовстановлюючих документів заявнику повністю доведений у судовому засіданні, а заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 315, 319 та Главою 6 Розділу IV Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Луцької міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що Державний акт на право приватної власності на землю для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд серії IV-ВЛ № 020513, виданий 09.09.1999 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.07.1999 року № 392 на ім`я ОСОБА_1 , належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.В. Олексюк