Решение № 138729610, 03.08.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа №466/1751/26

Провадження №2/466/2070/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Федорів О.П.,

з участю: секретаря судового засідання Покотило М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води,

в с т а н о в и в :

Суть позовної заяви

1.05 березня 2026 року представник Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (далі - ЛМКП «Львівтеплоенерго», позивач) подала позовну заяву із вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі) про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2025 року по 31 грудня 2025 року в розмірі 4 089,51 грн; за послуги з постачання гарячої води за період з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2025 року в розмірі 10 871,35 грн, інфляційні втрати 406,96 грн, 3% річних 144,87 грн, пеня 429,30 грн, а також 3 328,00 грн судового збору.

2.Позов обґрунтовувався тим, що позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії. З 01 липня 2014 року між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та споживачем вважається укладеним договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води. 01 грудня 2021 року з відповідачами укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води. Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а отже користуються послугами, які надає позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідачам для здійснення оплати за надані послуги позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості та кількості наданих послуг з метою їх оплати. Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , обладнаний вузлом обліку теплової енергії.

3.Представниця позивача вказала на те, що відповідачі належним чином не виконували своїх обов`язків щодо оплати послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, що спричинило виникнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2025 року по 31 грудня 2025 року в розмірі 4 089,51 грн; за послуги з постачання гарячої води за період з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2025 року в розмірі 10 871,35 грн, інфляційні втрати 406,96 грн, 3% річних 144,87 грн, пеня 429,30 грн. Просить стягнути з відповідачів на користь позивача ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, а також судовий збір.

Процесуальні рішення та позиції сторін

4.09 березня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

5.02 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 , як представник відповідачки ОСОБА_2 , подав відзив на позовну заяву (а.с. 28-32). Вказав на те, що включення ОСОБА_1 до відповідачів не має правових підстав, оскільки він не є співвласником майна. Просив суд на підставі 51 Цивільного процесуального кодексу України виключити його з переліку відповідачів. Щодо заборгованості за теплову енергію (опалення) за 2025 рік, вказав, що позивач просить стягнути борг за опалення за період з 01 листопада 2025 року по 31 грудня 2025 року у сумі 4 089,51 грн, однак станом на 06 березня 2026 року ця заборгованість повністю погашена, що підтверджується платіжними документами. Щодо пропуску строків позовної давності (вимоги за період з 2021 року) зазначив, що позивач просить стягнути заборгованість за гарячу воду за період з 01 грудня 2021 року, однак відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність складає три роки. Оскільки позов подано у 2026 році, вимоги за період з 01 грудня 2021 року по лютий-березень 2023 року виходять за межі позовної давності. Крім того, зазначив, що з березня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто не проживає, що підтверджується актом, складеним головою ОСББ, який підписаний двома свідками. Також у листопаді 2023 року, компанія ТОВ «Метртехсервіс» проводила повірку лічильників за адресою: АДРЕСА_1 , серед іншого були зафіксовані показники лічильників, які на сьогоднішній день не змінилися, що підтверджує факт непроживання. Зазначає, що у квартирі встановлено два індивідуальні лічильники гарячої води, їх показники не змінювалися з моменту створення ОСББ у жовтні 2016 року. Лічильник №616143 пройшов повірку 09 листопада 2023 року, лічильник №128326 фізично від`єднаний від змішувача, а труба після нього заглушена гайкою, що унеможливлює будь-яке споживання. Просив відмовити у задоволенні позову та витребувати у позивача: письмову заяву ОСОБА_2 про приєднання до договору про надання послуг з постачання гарячої води, докази здійснення нею першого платежу за цю послугу, докази фіксації факту споживання гарячої води у квартирі АДРЕСА_3 . Просив також зафіксувати відмову власника від послуг постачання гарячої води у квартиру та зобов`язати позивача здійснити технічне відключення квартири від системи гарячого водопостачання.

6.Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року, 02 липня 2026 року відкладено розгляд справи для надання можливості представнику позивача ознайомитись із поданим відзивом та за клопотанням представника позивача.

7.30 квітня 2026 року представник позивача надала письмові додаткові пояснення у справі (а.с. 68-75). Щодо співвідповідачів у справі вказала на те, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою боргу ( АДРЕСА_1 ), тому ОСОБА_1 є належним співвідповідачем у справі. Щодо заборгованості за теплову енергію вказала, що ЛМКП «Львівтеплоенего» звернулось з позовом до суду 02 березня 2026 року (номер поштового відправлення 7905401169081); позовна заява зареєстрована Шевченківським районним судом м. Львова 05 березня 2026 року, а борг було сплачено відповідачем ( ОСОБА_1 ) вже після подання позову (06 березня 2026 року). Оскільки борг погасили після звернення до суду, судові витрати (судовий збір) все одно повинні сплачувати відповідачі (відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України). Щодо строків позовної давності зазначила, що строк позовної давності був продовжений в силу прямої норми закону (через карантин та воєнний стан), тому на момент подання позову він продовжує діяти, а вимоги позивача є повністю законними. Щодо договорів про надання послуг зазначила, що мешканці будинку (відповідачі) зобов`язані оплатити надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води для ЛМКП «Львівтеплоенерго» (позивача), навіть якщо вони не підписували договір фізично. Оскільки співвласники будинку самостійно не обрали іншу модель відносин, між ними та «Львівтеплоенерго» автоматично вважаються укладеними індивідуальні договори приєднання (типові форми затверджені Кабміном і розміщені на сайті підприємства). Публічний договір вважається укладеним, оскільки споживачі фактично отримували послуги, що підтверджується показаннями загальнобудинкового лічильника. Відсутність підписаного паперового договору не звільняє споживача від обов`язку оплачувати надані послуги в повному обсязі, якщо він ними фактично користувався. Щодо нарахувань за послуги з постачання гарячої води вказала, що згідно з законодавством та Індивідуальним договором, загальний платіж складається з трьох частин: плата за безпосередньо спожиту гарячу воду; плата за витрати теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання; абонентське обслуговування. Відсутність споживання гарячої води (показники лічильника не змінюються) або відключення від мережі не звільняють від сплати абонентської плати та витрат на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Ці витрати розподіляються між усіма співвласниками будинку пропорційно до площі їхніх приміщень. Таким чином, нарахування за функціонування системи гарячого водопостачання та абонплату є повністю законними та обов`язковими для всіх мешканців (зокрема за адресою: м. Львів, пр. В. Чорновола, 103). Відмова відповідачів від сплати є порушенням, а позовні вимоги теплопостачальної організації - обґрунтованими.

8.У судове засідання 22 липня 2026 року представники сторін не з`явились. На адресу Шевченківського районного суду м. Львова представник позивача ЛМКП «Львівтеплоенерго» Сапрун М.М. подала заяву, у якій просила розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води підтримала в повному обсязі; судові витрати просила покласти на відповідачів.

9.22 липня 2026 року ухвалою суду в судовому засіданні відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки, викладеному у прохальній частині відзиву на позов, з мотивів того, що у клопотанні не зазначено вжиті особою, яка подала клопотання, заходи для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Крім того, факти, які, на думку представника відповідачки, можуть довести ці докази, підтверджені у додаткових поясненнях представниці позивача.

10.22 липня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

11.З урахуванням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

12.Суд вважав за можливе проводити розгляд справи на підставі поданих представниками сторін заяв по суті спору та доказів, які є достатніми для ухвалення рішення у справі.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження

13.Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , обладнаний вузлом обліку теплової енергії (тепловим лічильником) (Інформація про ВОТЕ №0911) (а.с. 76-80).

14.ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії.

15.Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації від 19 лютого 2026 року №1, виданою ЛМКП «Львівтеплоенерго» (а.с. 15), а також відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 20-23).

16.Водночас, власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 16 травня 2013 року (а.с.34-35).

17.Згідно з актом про фактичне непроживання від 11 березня 2026 року №4, складеного комісією у складі членів правління ОСББ «Чорновола 103» зі слів ОСОБА_2 та сусідів, у квартирі АДРЕСА_4 з 04 березня 2022 року по цей час ніхто не проживає (а.с.48).

18.Для здійснення оплати за надані послуги з теплопостачання та гаряче водопостачання відповідачеві ОСОБА_2 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно надсилалися рахунки за надані послуги за адресою: АДРЕСА_1 .

19.Відповідно до представленого представником позивача розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та за послуги з постачання гарячої води складає: за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2025 року по 31 грудня 2025 року в розмірі 4 089,51 грн (а.с. 6); за послуги з постачання гарячої води складає за період з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2025 року в сумі 10 871,35 грн, інфляційні втрати 406,96 грн, 3% річних 144,87 грн, пеня 429,30 грн (а.с. 7,8).

20.Платіжною інструкцією від 06 березня 2026 року підтверджено оплату 7 000 грн на рахунок позивача за центральне опалення по особовому рахунку № НОМЕР_1 ; фактичний платник ОСОБА_2 (а.с.36)

Оцінка та мотиви суду з посиланням на норми права, що підлягають застосуванню

Щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 (зареєстрованої особи)

21.Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачка ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_4 . Відповідач ОСОБА_1 у цій квартирі лише зареєстрований, однак у ній не проживає, житлово-комунальними послугами не користується протягом тривалого часу (щонайменше з 04 березня 2022 року). Доказів протилежного представниця позивача суду не надала. Крім того, особовий рахунок зареєстрований за ОСОБА_2 .

22.Відповідно до пунктів 5 та 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

23.Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтею 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», саме власник зобов`язаний утримувати належне йому майно та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

24.Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц зробив висновок про те, що непроживання особи у квартирі, яка належить їй на праві власності, та факт відсутності її реєстрації в цій квартирі не звільняє таку особу від обов`язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг.

25.Ураховуючи викладене, сам по собі факт реєстрації особи у житловому приміщенні за відсутності встановленого факту реального проживання та споживання нею житлово-комунальних послуг не створює для такої особи обов`язку з їх оплати. Обов`язок з утримання належного майна та оплати наданих житлово-комунальних послуг покладається саме на власника майна.

26.З огляду на це, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 , який не є власником квартири та фактично послугами не користувався, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог до власниці квартири ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії

27.Суд ураховує, що нарахована заборгованість за послуги з постачання теплової енергії була повністю погашена відповідачкою ОСОБА_2 06 березня 2026 року, тобто після звернення позивача з позовом до суду. Факт сплати підтверджено представницею позивача у додаткових поясненнях, у зв`язку з чим вказані вимоги не підтримуються позивачем унаслідок їх добровільного задоволення відповідачкою.

Щодо позовних вимог до власниці квартири ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води

28.Житловий будинок АДРЕСА_2 під`єднаний до мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідно до пунктів 3 та 4 частини другої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач є виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.

29.Оскільки співвласники будинку самостійно не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин, з 01 грудня 2021 року між співвласниками (у тому числі відповідачкою ОСОБА_2 ) та ЛМКП «Львівтеплоенерго» вважаються укладеними індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.

30.Зазначені договори є публічними договорами приєднання (ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, ч. 5 ст. 13, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), типова форма яких затверджена відповідними постановами Кабінету Міністрів України та розміщена на офіційному вебсайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua. Відсутність окремо підписаного договірного документа не звільняє споживача від оплати наданих послуг (постанови Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

31.Судом з`ясовано, що у квартирі АДРЕСА_3 відповідачки встановлені прилади обліку гарячої води, показники яких є незмінними. Проте спірна заборгованість складається з нарахувань за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ГВП) та плати за абонентське обслуговування.

32.Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України та ст. 4, 7, 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», внутрішньобудинкова система ГВП як інженерна система будинку є спільною сумісною власністю всіх співвласників, які зобов`язані забезпечувати належне її утримання та сплачувати комунальні послуги щодо цього спільного майна.

33.Пунктами 15 та 28 Правил надання послуги з постачання гарячої води (затверджених постановою КМУ від 11 грудня 2019 р. № 1182) передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), розраховується та розподіляється між усіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315.

34.Пунктом 5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води також визначено, що витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розподіляються на всіх споживачів, у тому числі тих, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

35.Відповідно до частини другої розділу І та розділу V Методики розподілу, обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП це втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні цієї системи.

36.Згідно з пунктами 3739, 45 Правил надання послуги з постачання гарячої води, розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. При цьому законодавець чітко встановив, що споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування та від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири від мереж.

37.Таким чином, відповідачка ОСОБА_2 , як власниця квартири та співвласниця спільного майна багатоквартирного будинку, зобов`язана відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП та вносити плату за абонентське обслуговування незалежно від того, чи використовувала вона безпосередньо гарячу воду.

38.З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за послуги з постачання гарячої води (функціонування системи ГВП та абонентська плата) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

39.Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

40.У частині другій статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

41.Крім того, частиною першою статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

42.Згідно з представленим представницею позивача розрахунком заборгованості, заборгованість відповідачки ОСОБА_2 перед позивачем за послуги з постачання гарячої води за період з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2025 року складає 10 871,35 грн, інфляційні втрати становлять 406,96 грн, три проценти річних 144,87 грн, а пеня 429,30 грн. Суд вважає поданий розрахунок таким, що проведений правильно. Контррозрахунків відповідачка суду не надавала.

43.Водночас, представник відповідачки у відзиві на позовну заяву заявив про застосування строків позовної давності.

44.Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

45.Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

46.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

47.Позовна давність в один рік застосовується до ви мог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України).

48.Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

49.Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

50.Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

51.За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

52.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

53.У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 385/1454/15-ц, від 01 жовтня 2020 року у справі № 912/1672/18, викладені висновки, відповідно до яких позовна давність застосовується лише за умови встановлення наявності порушеного права сторони спору, тому встановивши, доведеність порушення цивільного права, за захистом якого особа звернулася до суду, але якщо позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв`язку із спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення.

54.Разом із цим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

55.Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

56.Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

57.Отже початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання 02 квітня 2020 року чинності Законом № 540-IX.

58.Подібний правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

59.Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

60.Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

61.Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався указами Президента України та триває дотепер.

62.Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

63.Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

64.За Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

65.Таким чином, впродовж строку дії воєнного стану позовна давність була продовжена від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року включно, а 30 січня 2024 року її перебіг зупинився до 3 вересня 2025 року включно.

66.Якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжений (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану.

67.Звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували поданню позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 2 квітня 2020 року (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (пункти 96-98, 154-155)).

68.Позивач у березні 2026 року звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість за постачання гарячої води за період з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2025 року, інфляційні втрати за період з січня 2024 року до жовтня 2026 року, три проценти річних та пеню за період з 01 березня 2024 року до 01 січня 2026 року. Відповідач заявив про застосування позовної давності. Однак позовна давність внаслідок запровадження та продовження дії карантину з 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року та запровадження 24 лютого 2022 року і продовження строку дії воєнного стану не спливла щодо заявлених позивачем вимог. Тому обґрунтованими є вимоги позивача про їхнє стягнення за вказаний період.

69.З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути: заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2025 року в сумі 10 871, 35 грн, інфляційні втрати за період з січня 2024 року до жовтня 2026 року у розмірі 406, 96 грн, три проценти річних за період з 01 березня 2024 року до 01 січня 2026 року у розмірі 144, 87 грн, пеню за період з 01 березня 2024 року до 01 січня 2026 року у розмірі 429, 30 грн 30 коп, а всього 11 852,48 грн.

Розподіл судових витрат

Щодо судового збору

70. Позивач сплатив судовий збір у сумі 3 328,00 грн, який, згідно з частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позову, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

71. При цьому суд ураховує частину третю статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

72. Представниця позивача відмовилась від позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тому, враховуючи заяву представниці позивача, суд присуджує стягнення понесених позивачем у справі витрат з відповідача.

Керуючись статтями 4, 5, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247 ч. 2, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1.Позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання гарячої води складає за період з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2025 року в сумі 10 871 (десять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 406 (чотириста шість) грн 96 коп., три проценти річних у розмірі 144 (сто сорок чотири) грн 87 коп., пеню у розмірі 429 (чотириста двадцять дев`ять) грн 30 коп., а всього 11 852 (одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн 48 коп.

3.Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

4.У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити.

5.Рішення суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ 05506460, юридична адреса: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 03 серпня 2026 року.

Головуюча О.П. Федорів