Решение № 138729408, 03.08.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5695/25

пр.№ 2/464/283/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 року м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі: головуючої судді Сабари Л.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач ТзОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом, поданим представником Ґедзь О.В., до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за Договором кредиту від 10.04.2021 у розмірі 13552 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з відповідачем 10.04.2021 укладено договір позики № 1993872, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000 грн. на умовах визначених договором. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики, виникла заборгованість, що станом на день подачі позову складає 13552 грн., з яких: 4000 грн. тіло кредиту, 9552 грн. проценти за користування кредитом. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,4 грн. та витрати понесені на професійну правову допомогу в розмірі 3500 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 матеріли справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 22.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Копію ухвали надіслано учасникам справи, відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, відомості про яке отримано в порядку, визначеному ст. 187 ЦПК України.

При цьому, вказана кореспонденція скеровувалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач, в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, вважається таким, якому вручено судове рішення.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, будь-яких заяв чи клопотань до суду не скеровувала.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

З`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При дослідженні доказів судом встановлено наступне.

10.04.2021 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики» №1993872, підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним одноразовим ідентифікатором v7CNCOn6DP відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується довідкою про ідентифікацію від 10.04.2021, за умовами якого товариство зобов`язалось надати відповідачу позику у розмірі 4 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови: порядок надання позики у безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (відповідачем) НОМЕР_1 в договорі, сума кредиту становить 4 000 грн., строк кредиту 30 днів днів, тобто до 10.05.2021, тип процентної ставки загальна у розмірі 0,01 % на добу, 2,7% за понадстрокове користування (п. 2 договору).

Як вбачається квитанції наявної в матеріалах справи на номер платіжної картки НОМЕР_1 , вказаний у Договорі № 1993872, ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних кредитів» проведено успішну транзакцію щодо видачі грошових коштів (кредиту) у розмірі 4 000 грн. номер транзакції 28b2194d-3bd3-46d9-f346-3005dd566e71, що також підтверджується довідкою ТзОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № КД-000037311\ТНПП від 15.07.2025, в котрій також наявна інформація, про переказ коштів ОСОБА_2 на вищевказаний номер банківської карти згідно номеру вищевказаного платежу та інформацією ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 15\07\25-42 від 15.07.2025. Вказані докази суд визнає належними на підтвердження обставин переказу грошових коштів, у зв`язку із чим відсутні підстави для вирішення клопотання позивача про витребування доказів із банківської установи.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Таким чином, встановлено, що ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконано в повному обсязі зобов`язання за укладеним з відповідачем кредитним договором, шляхом надання останньому у розпорядження грошових коштів в розмірі та порядку, встановлених цими договорами.

Водночас, ОСОБА_1 , отримавши кредит, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, своєчасно не здійснювала повернення кредитних коштів на погашення тіла кредиту та процентів, що призвело до виникнення заборгованості.

26.10.2021 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія Управління активами»» укладено договір факторингу №2610, відповідно до умов якого та реєстру прав вимоги №2, актів звірки взаємних розрахунків останнє набуло права вимоги за договором позики №1993872 від 10.04.2021, боржником за яким є ОСОБА_1 , на суму боргу 13552 грн., з яких: 4000 грн. тіло кредиту, 9552 грн. проценти.

03.04.2023 між ТОВ «Фінансова Компанія Управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №030423-ФК, відповідно до умов якого та реєстру заборгованості, актів звірки взаємних розрахунків останнє набуло права вимоги за договором №1993872 від 10.04.2021, боржником за яким є ОСОБА_1 , на суму боргу 13552 грн., з яких: 4000 грн. тіло кредиту, 9552 грн. проценти.

Таким чином, ТзОВ «Фінпром Маркет», покликаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за договором позики №1993872 від 10.04.2021 доводить про непогашену заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем, що станом на момент подачі позову складає 13552грн., з яких: 4000 грн. тіло кредиту, 9552 грн. проценти.

Зважаючи на наведене, з урахуванням презумпції правомірності правочину, беручи до уваги те, що доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитними договорами №1993872 від 10.04.2021 матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про те, що ТзОВ «Фінпром Маркет» має право вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості розмірі 6388 грн., з яких: 4000 грн. тіло кредиту, 2388 грн. проценти нараховані у межах 30-денного строку кредитування (з 10.04.2021 до 10.05.2021), що підтверджується копією розрахунку складеного ТОВ "Фінпром Маркет";

При вирішенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими за період, що перевищує строк кредитування, визначений сторонами у кредитному договорі, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, за умовами укладеного договору №1993872 від 10.04.2021, відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався такі повернути у визначений договором строк, тобто до 10.05.2021.

Отже, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором позики припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позикодавець відповідно до положень ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у розмірі 2388 грн. у межах погодженого сторонами строку кредитування згідно договору №1993872 від 10.04.2021, тобто до 10.05.2021 року, а після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12; від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

За таких обставин, проценти за договором №1993872 від 10.04.2021 у розмірі 7164 грн. стягненню з відповідача не підлягають, оскільки у кредитора, після закінчення строку, на який укладався договір позики, виникло право на отримання від позичальника інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не процентів, передбачених договором, як плату за користування кредитом.

З цього слідує, що позивач не довів, належними доказами право на стягнення із відповідача 7164 грн. нарахованих процентів за договором №1993872 від 10.04.2021.

Таким чином, у позовні вимоги слід задовольнити частково на суму 6388 грн., а щодо стягнення 7164 грн. процентів слід відмовити.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановлено, що стороною позивача заявлено розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

На підтвердження розміру витрат, понесених на професійну правничу допомогу, позивачем надано наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги №01-11\24 від 01.11.2024, укладеного між ТзОВ «Фінпром Маркет» та Адвокатом «Ткаченко -Юлією Олегівною», акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, витяг з Акту № 14-П від 02.03.2025, платіжну інструкцію від 19.05.2025, копію ордеру на надання правової допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням складності справи, малозначності спору, враховуючи те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони та співмірність розміру витрат та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу до 700,00 грн., оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.

Окрім цього, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1048,82 грн., що відповідатиме пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним Договором №1993872 від 10.04.2021 у розмірі 6388 (шість тисяч триста вісімдесят вісім ) гривень.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»» судовий збір у розмірі 1141,85 (одна тисяча сто сорок одну) гривню 85 (вісімдесят п`ять) копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 700 (сімсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9а\204, код ЄДРПОУ 43311346;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуюча Людмила САБАРА