Решение № 138729403, 04.08.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1539/26

пр.№ 2/464/1731/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої судді - БЕСПАЛЬОК О.А.

з участю секретаря судових засідань ФІТЬО В.М.

представників відповідачів БАЮШ Л.В., КРАМАРА О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Ліцею №93 Львівської міської ради, ОСОБА_2 , Департаменту освіти та культури Львівської міської ради, з участю третіх осіб Міністерства освіти і науки України, Солонківської сільської ради, Освітнього омбудсмена ОСОБА_3 , Департаменту освіти і науки Львівської обласної військової адміністрації про визнання наказу протиправним та таким, що порушує право на освіту відрахування з ліцею, зобов`язання поновлення на навчанні,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Ліцею №93 Львівської міської ради, ОСОБА_6 , Департаменту освіти та культури Львівської міської ради, з участю третіх осіб Міністерства освіти і науки України, Солонківської сільської ради, Освітнього омбудсмена Лещик Н., Департаменту освіти і науки Львівської обласної військової адміністрації про визнання протиправним та таким, що порушує право на освіту відрахування ОСОБА_7 з Ліцею №93 Львівської міської ради на підставі наказу №11-у від 16 квітня 2024 року, зобов`язати Ліцей №93 Львівської міської ради поновити на навчання ОСОБА_7 з 16 квітня 2024 року.

Позов мотивує тим, що є батьком двох дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З дружиною розлучений, спільно не проживали, діти проживали разом з матір`ю ОСОБА_6 у АДРЕСА_1 . 24 лютого 2022 року дружина самовільно без жодного погодження з ним, як батьком, забрала двох дітей та виїхала закордон, про що довідався від дітей. Донька ОСОБА_8 повернулась до України, син ОСОБА_7 весь час перебуває закордоном. Син навчався в загальноосвітній школі Ліцеї №93 Львівської міської ради, однак, на підставі наказу №11-у від 16 квітня 2024 року відрахований з навчального закладу на підставі заяви матері, яка зазначила, що дитина навчається в школі в Італії, надала довідку на італійській мові без перекладу, підпису та апостилю. У відповідності до відомостей, ОСОБА_7 навчався у 2021-2022 роках в 4-А класі на очній формі здобуття освіти, пропустив лише 15 днів навчання. У 2022-2023 роках розпочав навчання очно, але з листопада перейшов на сімейну форму навчання за індивідуальним навчальним планом. У 2023-2024 роках був зарахований на екстернатну форму навчання згідно заяви матері, проте не отримав свідоцтва досягнень учня, у зв`язку з відрахуванням. В обох випадках підставою для зарахування дитини на сімейну, а потім екстернатну форму навчання було те, що він проживає закордоном в Італії. З 2022 року ОСОБА_7 перебуває в Італії, куди його незаконно, без дозволу батька, вивезла мама ОСОБА_6 . Тому, у навчального закладу в 2024 році не було підстав для відрахування ОСОБА_7 зі школи, оскільки зазначена ОСОБА_6 причина перебування дитини в Італії, вже була підставою для переведення його на екстернатну форму навчання і не перешкоджала здобувати йому освіту.

Зазначає, що для будь-якої людини важливо здобути освіту, яка дає знання та підготовлює її до дорослого життя, надає диплом про освіту, що дає можливість отримувати гідну робота та розвивати свої здібності. Якщо дитина в період свого розвитку не відвідує школу та не отримає освіту відповідно до свого віку, їй завдається величезна непоправна шкода, яку потім потрібно буде усувати шляхом значних втрат для такої людини. Колишня дружина - ОСОБА_6 ніколи не піклувалася майбутнім і дитини, оскільки самостійно виросла та була вихована в умовах, коли для батьків дитина є тягарем, якого неможливо позбутися до 18 років. Фактично вона позбавила дитину можливості отримати освіту на шкоду позивача. Так, з 2019 року ОСОБА_6 мала на меті позбавити позивача половини будинку на АДРЕСА_1 , для чого використовувала спільних дітей, не давала доступу до помешкання, не сплачувала боргів, а прикриваючись воєнним станом, використавши злочинні дії владних структур, які дозволили вивозити дітей без дозволу батьків, забрала дітей закордон та проживає там з лютого 2022 року.

Син ОСОБА_7 до 2022 року відвідував місцеву школу - ліцей №93 ЛМР, що давало змогу контролювати його навчання, наймати репетиторів, однак з моменту виїзду закордон син взагалі не вчиться в жодній школі. До 2024 року мав встановлений батьківський контроль на телефоні дитини і міг бачити кількість часу проведених в телефоні, граючи ігри. В період 2022-2024 років дитина вдень від 10 до 18 годин проводила в телефоні, граючи ігри, та знаходилась в одному місці цілий день, що свідчить про те, що школу не відвідував. Крім того, син не володіє італійською мовою, хоча можливо за цей час навчився розуміти розмовну мову, але точно не вивчив граматики, правопису, та складних термінів, які необхідні для опанування знань з математики, фізики, тощо. Коли спілкувався з ним, то довідався, що син погано знає італійську мову. ОСОБА_9 за все, що в Італії просто ходить до місцевої школи, де сидить на уроках на останній парті та слухає як навчаються інші учні, однак це не дасть йому змоги отримати диплом чи свідоцтво про повну загальну середню освіту, що є важливим для будь-якої людини. Саме для цього було спрощено можливості для сімейної та екстернатної форми навчання в Україні, оскільки було зрозуміло, що закордоном дітям на чужій мові, особливо в старших класах, буде тяжко навчатися та здобувати освіту.

Підсумовуючи вищенаведене, ОСОБА_7 незаконно відраховано з Ліцею №93 ЛМР в квітні 2024 року, що позбавило його можливості отримати свідоцтво про закінчення навчання в Україні, а в Італії він теж такого не отримає, оскільки не навчається в школі і не може вчитися через незнання мови.

Незаконність відрахування полягає в тому, що на початку 2023-2024 років ОСОБА_7 був переведений на екстернатну форму навчання, у зв?язку з тим, що проживає в Італії, то в квітні 2024 року не було підстав його відраховувати з цієї ж причини. Доказів на підтвердження факту проживання директору ліцею надано не було, надана довідка не мала перекладу, не була завірена, не мала апостилю. Школа жодним чином не перевірила виконання плану навчання дитини, виконання зобов`язань матір`ю, фактично відрахувавши дитину за місяць до часу, коли мало відбутись оцінювання. ОСОБА_10 допомогла матері уникнути відповідальності за те, що дитина не навчалась. За 2023-2024 навчальний рік дитина мала погані оцінки і школа не вжила ніяких заходів для притягнення матері до відповідальності чи зміни форми навчання, а навпаки полегшила її, оскільки екстернатна форма навчання передбачає лише оцінювання в кінці року. ОСОБА_6 в квітні 2024 року не приїжджала в Україну, тому на дату написання заяви не була в країні та не могла написати таку заяву, а директор школи не мав підстав розглядати її і відраховувати дитину. Заява мала бути подана особисто матір?ю дитини, оскільки це стосується важливого питання освіти. Крім того, Ліцей №93 ЛМР не звертався в будь-які установи чи правоохоронні органи щодо порушення ОСОБА_6 своїх обов?язків з виховання дитини і забезпечення її освітою, хоча було очевидно зрозуміло, що вона такі порушує, адже дитина в школі не навчалася та не здобувала освіту з 2022 року. Довідка надана невідомою особою, не містить інформації, що дитина вчиться в школі, також у такій зазначено, що вона не може бути використана як офіційний документ для подання в державні установи. Зазначає, що звертався до Міністерства освіти і науки України, Департаменту освіти та культури ЛМР, служби у справах дітей, Ліцею №93 ЛМР. Його син в Україні має місце проживання і йому надавалося повне утримання, а в с.Зубра проживає не одна дитина і люди, які живуть в Україні вже чотири роки в стані війни, тому повинні дуже скептично ставитись до тверджень ОСОБА_6 , яка переживала за своє життя через ракетні небезпеки. При тому, що старша дочка - ОСОБА_8 проживає в Україні вже три роки і чомусь за її життя мати не переживає. Крім того, звертався із скаргою до освітнього обудсмена для захисту права на освіту ОСОБА_7 , проте відмовив в його розгляді зіславшись на строки такого. Аналогічно звернувся до Міністерства освіти, яке перенаправило такий для розгляду Львівській ОВА, однак така до цього часу жодних заходів не вжила та не надала відповіді. Просить позов задоволити, визнати протиправним наказ №11-у від 16 квітня 2024 року і таким, що порушує право на освіту, зобов`язати поновити на навчанні в Ліцеї його сина.

Міністерство освіти і науки України в особі свого представника Халько В.А. 25 березня 2026 року подало суду пояснення через систему «Електронний суд», в обґрунтування яких зазначає, що відповідно до ст.32 Закону України «Про місцево самоврядування в Україні» питання управління закладами освіти, які належать територіальним громадам або передані їм, здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Статтею 23 Закону України «Про освіту» держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти. Згідно із абзацом першим статті 26 Закону України «Про освіту», абзацом другим та дев?ятим частини четвертої статті 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» безпосереднє управління закладом освіти, відповідальність за освітню лояльність, організацію освітнього процесу закладу загальної середньої освіти покладається на його керівника. З метою забезпечення права дітей, які внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації вимушено опинилися за межами України, надано можливість українським дітям, незалежно від місця їх перебування, продовжити навчатись за українською програмою; сприяти тому, щоб українські діти не втрачали зв?язок з Україною і могли продовжити здобуття освіти в Україні. Методичними рекомендаціями передбачено, що діти - громадяни України, які вимушено перебувають за кордоном, можуть, зокрема, навчатися в закладі освіти країни перебування або поєднувати навчання в закладі освіти країни перебування за очною формою та в закладі загальної середньої освіти України за однією з форм навчання, передбачених законодавством (дистанційною, сімейною, домашньою, екстернатною). Водночас відрахування учнів із закладів загальної середньої освіти здійснюється відповідно до підстав, визначених пунктом 1 розділу I Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16 квітня 2018 року №367, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 травня 2018 року за №564/32016. Позов залишили на розсуд суду, просили проводити розгляд справи у їх відсутності.

27 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник Департаменту освіти та науки Львівської обласної державної адміністрації Зайцева Л.А. просила суд закрити провадження у справі, мотивуючи тим, що Ліцей №93 Львівської міської ради 16 квітня 2024 року видав наказ за №11-у про відрахування ОСОБА_7 на підставі заяви матері та наданої нею довідки. В той же час позивач (батько дитини) вважає зазначений наказ протиправним та просить суд поновити дитину на навчанні у ліцеї. Щодо незаконності відрахування дитини з закладу освіти ДОН ЛОДА вважає, що протиправність оспорюваного наказу позивачем не доведено, оскільки з тверджень позивача дитина проживає за кордоном (в Італії). В той же час другою підставою щодо неправомірності відрахування батько стверджує, що директору школи не було надано доказів, що дитина проживає в Італії. З викладеного вбачається, що обґрунтовуючи неправомірність наказу на відрахування дитини батько суперечить своїм же аргументам, стверджуючи, що школа жодним чином не перевірила виконання плану навчання дитини, позивач не надає жодного аргументу яким чином школа має перевіряти план навчання вже відрахованої дитини. Позивач стверджує, що за навчальний рік дитина мала погані оцінки, проте не надає жодних доказів щодо такого твердження. Разом з тим, обирала форму навчання для дитини право її законний представник (опікун) разом з яким дитина проживає. Твердження про те, що мати не приїзджала в України у 2024 році не є аргументом тієї обставини, що нею була подана заява на відрахування дитини, для чого існує поштовий, електронний та інші засоби зв?язку. У відповідача не було підстав звертатись в правоохоронні органи, оскільки дитина перебуває з матір?ю за кодоном. Позивач суперечить своїм же аргументам, зазначаючи, що довідка не містить інформації, що дитина навчається в школі, в цей же час, вказує, що в такій зазначено, що не може бути використана як офіційний документ. Доводи позивача є хаотичними, суперечать одне одному і не спростовують законності видання наказу. Щодо можливості оскарження наказу (нормативного акту індивідуальної дії), виданого ліцеєм №93 Львівської міської ради, зазначає, що пунктом 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне індивідуальне застосування і після реалізації вичерпують свою дію». Тобто, результатом видання наказу є відрахування учня, а сам наказ вичерпав свою дію. З копій документів, доданих до позовної заяви, не вбачається жодних звернень позивача щодо зарахування дитини позивача до закладу освіти після відрахування, а також доказів відмови ліцею на такі звернення або заяви. 3 чого випливає, що з заявою про зарахування батько не звертався, отже у даній справі відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України. Просили розглядати справу у відсутності представника.

18 травня 2026 року через систему Електронний суд представник відповідача Ліцею №93 Львівської міської ради Крамар І.І. подав відзив на позов, у якому просив у його задоволенні відмовити. В обґрунтування відзиву покликається на те, що зважаючи на чинне законодавство про освіту, кожного разу, коли заклад освіти отримує певну заяву від одного з батьків дитини, для нього діє певна презумпція згоди іншого на такі дії. При розв?язанні питань щодо освіти дитини одним із батьків він не має підтверджувати закладу освіти наявність такого ж волевиявлення іншого з батьків. Зокрема, це підтверджується підзаконним нормативно-правовим актом, яким врегульовано питання зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти. Відповідно до п.4 Розділу І Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 16 квітня 2018 року №367 (в редакції станом на момент прийняття рішення про відрахування учня 6-А класу ОСОБА_7 з Ліцею №93 ЛМР), для зарахування дитини до закладу освіти одним від її батьків чи повнолітньою особою, яка має намір здобувати освіту, до закладу освіти подається заява. Таким чином, для зарахування дитини достатньо заяви лише одного з батьків. Те ж саме стосується і переведення. Пункти 1 та 2 розділу III згаданого Порядку (в редакції станом на момент прийняття рішення про відрахування учня 6-А класу ОСОБА_7 з Ліцею №93 ЛМР) передбачали, що переведення учня з одного закладу освіти до іншого учень чи один з його батьків, (для учнів які не досягли повноліття) має звернутися до обраного ним закладу освіти щодо можливості зарахування з відповідним письмовим зверненням у довільній формі, у тому числі шляхом надсилання його сканованої копії електроною поштою. До закладу освіти, з якого переводиться учень, подаються: заява про переведення одного з батьків учня (для учнів, які не досягли повноліття) або учня, письмове підтвердження або його сканована копія з іншого закладу освіти про можливість зарахування до нього відповідного учня. Відтак, за аналогією закону здійснюється відрахування учнів за заявою лише одного з батьків з визначених у п.1 розділу ІУ згаданого Порядку підстав. При цьому, законодавство про освіту в умовах правового режиму воєнного стану не забороняє одному з батьків здійснювати електронний документообіг з закладом освіти, в тому числі надсилати електронною поштою скановану копію заяви про відрахування дитини, яка навчається в закладі освіти країни перебування учня за очною формою.

Більше того, як вбачається із змісту позовної заяви, позивач, достовірно знаючи про перебування свого сина ОСОБА_7 в Італії з кінця лютого 2022 року по сьогоднішній день, у період з кінця лютого 2022 року по 16 квітня 2024 року (день прийняття рішення про відрахування ОСОБА_7 з Ліцею №93 ЛМР) не звертався до закладу освіти щодо наявності гострого конфлікту інтересів між батьками цього учня з приводу різного бачення щодо освіти дитини. Такі звернення з боку позивача відсутні і протягом усього періоду навчання ОСОБА_7 у Ліцеї №93 ЛМР. Таким чином, з огляду на наведене, дії Ліцею №93 ЛМР щодо прийняття рішення про відрахування ОСОБА_7 з закладу освіти відповідали вимога законодавства про освіту.

Щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог про зобов?язання поновити на навчанні ОСОБА_7 з 16 квітня 2024 року. Як зазначено вище, позовна вимога про визнання протиправним та таким що порушує право на освіту відрахування ОСОБА_7 з Ліцею №93 ЛМР на підставі наказу №11-у від 16 квітня 2024 року є необґрунтованою. Тому позовну вимогу про зобов?язання поновити на навчанні ОСОБА_7 з 16 квітня 2024 року, яка є похідною, необхідно також визнати необґрунтованою, в тому числі через те, що чинним законодавством про освіту не передбачено поновлення на навчанні учня минулою датою. Прийняття рішення про відрахування ОСОБА_7 з Ліцею №93 не позбавляє права батька дитини, позивача у даній справі, подати заяву про повторне зарахування дитини, яка вимушено перервала здобуття повної загальної освіти в українській системі освіти у зв?язку з проживанням та навчанням за кордоном. Згідно з Методичними рекомендаціями щодо окремих питань здобуття освіти в закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства освіти і науки України 15 травня 2023 року №563 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 20 серпня 2025 року №1162) (далі - Методичні рекомендації), діти, які вимушено переривали здобуття повної загальної середньої освіти в українській системі шкільної освіти через навчання за кордоном, зокрема такі, яких відповідно до пункту 7 Порядку переведення учнів закладу загальної середньої освіти на наступний рік навчання, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 14 липня 2015 року №762 (зі змінами), було визнано такими, що вибули, на підставі заяви батьків або інших законних представників (їхньої заяви у разі досягнення ними повноліття), як правило, зараховуються (поновлюються) відповідно до заяви батьків або інших законних представників до закладів освіти України на ту паралель класів (у клас того року навчання), у якому б вони навчалися, якби не переривали навчання в закладі загальної середньої освіти України. У такому випадку зарахування дітей до закладу освіти здійснюється відповідно до Порядку зарахування, відрахування, та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16 квітня 2018 року №367. Згідно з Методичними рекомендаціями, на підставі письмового звернення до закладу освіти одного з батьків або інших законних представників, поданого у довільній формі, учні 1-10 класів для повторного здобуття загальної середньої освіти у відповідному класі можуть бути зараховані (поновлені) на паралелі класів, яка на 1 рік навчання передує тій, на якій би вони навчалися, якби не переривали навчання у закладі загальної середньої освіти України, але таке повторне навчання у тому самому класі допускається не більше одного разу упродовж здобуття повної загальної середньої освіти. Зарахування (поновлення) учнів, які вимушено переривали здобуття повної загальної середньої освіти у закладах освіти України, зокрема у разі надходження звернення щодо повторного здобуття загальної середньої освіти учнем у відповідному класі, відбувається на ту паралель класів, яка вказана у заяві.

Щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті. Оскільки із змісту позовної заяви вбачається наявність гострого конфлікту між позивачем та відповідачем ОСОБА_11 щодо здобуття освіти їх дитиною ОСОБА_7 , про що не було відомо Ліцею №93 ЛМР, просить пов?язані з правничою допомогою адвоката Блонського М.А., покласти на позивача та відповідача ОСОБА_6 в рівних частинах. Крім того, заявлений позивачем розмір судових витрат не є співмірним із складністю справи, який просить зменшити на 80 % до 5 000,00 грн. Крім того, наводить попередній розрахунок судових витрат. Які відповідач Ліцей №93 ЛМР поніс та, які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 5000 грн. просив у задоволенні позову відмовити.

21 травня 2026 року через систему Електронний суд представником позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5 подано відповідь на відзив, у відповідності до змісту якого вважає, що представником відповідача Ліцею №93 не надано доказів на підтвердження заперечення позову. Відзив є необґрунтованим, відповідач не довів наявність в нього законних підстав для відрахування дитини з навчального закладу, оскільки Конституцією України гарантовано Загальну середню освіту. Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України «Про освіту» повна загальна середня освіта в Україні є обов`язковою і здобувається в інституційних або індивідуальних формах, визначених законодавством, як правило, в закладах освіти. Відповідач повинен надати докази правомірності відрахування дитини. Зазначає, що електронний документ, який не містить електронного підпису не може бути взятий до уваги, оскільки без накладення ЕЦІ такий електронний документ не вважається створеним та не може бути ідентифікований. У відповідача не було заяви від одного з батьків, яка була подана в електронному вигляді з накладеним ЕЦП для відрахування дитини. Документи щодо проживання дитини закордоном в належному офіційному вигляді подані не були. Довідка про відвідування дитиною школи в Італії не містила офіційного перекладу та не була апостильована. Таким чином, для прийняття до розгляду заяви відповідач повинен був вимагати належним чином легалізований документ виданий в іноземній державі. Позовна вимога про поновлення на навчанні є похідною від першої вимоги, якою визнається протиправним відрахування і спрямована на поновлення порушеною-права на освіту. В даному випадку важливим є доведення факту порушення права на освіту, і в першу чергу таке право порушено матір?ю дитини, яка не забезпечувала навчання дитини. Дитина проживала з нею і батько не міг впливати на зобов?язання дитини ходити в школу, не навчала дитину в період здобуття нею освіти до 2024 року і фактичо ухилилася від перевірки виконання нею обов?язків, шляхом протиправних дій Ліцею №93 ЛМР.

Крім того, Ліцей №93 ЛМР є бюджетною установою та підпадає під визначення ст.2 Закону України «Про публічні закупівлі». Згідно вимог даного Закону, а також діючих на цей час особливостей закупівель будь-яку плановану закупівлю замовник повинен відображати в річному плані закупівель. Однак, в системі «Прозоро» відсутні плани закупівель юридичних послуг даного замовника щодо цього договору. Таким чином договір між Ліцеєм №93 ЛМР та адвокатом Крамар І.I. має обґрунтовані сумніви щодо його укладення та вважає, що відзив даного адвоката не може бути прийнятий судом. Додатково на сумнів щодо повноважень адвоката впливає факт, що ним не долучено жодного доказу, який б міг йому надати Ліцей №93 ЛМР. Тому просить відмовити в долучені цього відзву та врахувати викладені пояснення при вирішенні спору (а.с.129-131).

25 травня 2026 року через систему Електронний суд представник відповідача Ліцею №93 Львівської міської ради Крамар О.І. подав заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив, що правомірність відрахування ОСОБА_7 з Ліцею №93 ЛМР підтверджується Порядком зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 16 квітня 2018 року №367, про що детально зазначено у відзиві на позовну заяву. Позивачем та його представником не надано жодного доказу, який підтверджує звернення до закладу освіти щодо наявності гострого конфлікту інтересів між батьками ОСОБА_7 з приводу різного бачення щодо освіти дитини у період його навчання в закладі освіти. Позивачем та його представником не надано жодного доказу, який підтверджує неможливість повторного зарахування дитини до закладу освіти, яка вимушено перервала здобуття повної загальної освіти в українській системі освіти, у зв`язку з проживанням та навчанням за кордоном. Із змісту відповіді на відзив є незрозумілим, які саме докази має подати Ліцей №93 ЛМР його представник у даній справі. Заперечення представника позивача щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які Ліцей №93 ЛМР очікує понести зв?язку із розглядом даної справи, є передчасним. Долучений до відповіді на відзив скріншот інформації з консульської установи, яка опублікована 11 березня 2025 року о 11:40, не охоплюється періодом відрахування ОСОБА_7 з Ліцею №93 ЛМР, що мало місце 16 квітня 2024 року. Таким чином, з огляду на наведене, вважає позовні вимоги ОСОБА_4 безпідставними і необґрунтованими та просив у їх задоволенні позову відмовити повністю (а.с.141-143).

28 травня 2026 року через систему Електронний суд представник відповідачки ОСОБА_6 ОСОБА_12 подала відзив на позов, у якому просила у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що про наявність спору стало відомо випадково з ЄДРСР, оскільки є представником відповідачки у іншій судовій справі, а ОСОБА_6 проживає з дитиною за кордоном через війну, з 17 січня 2023 року в Україні не була, жодної кореспонденції за кордоном не отримує, вже кілька років користується телефоном італійського оператора зв`язку, письмово позов позивачем колишній дружині не надсилався.

Враховуючи, що предмет спору, який вирішуватиметься в інтересах дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дотримання його якнайкращих інтересів, виходячи з положень ч.7 ст.7 СК України та ратифікованої Україною Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, просили прийняти відзив та врахувати при винесенні рішення. Позов ввжажє безпідставним та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.

Позивач у своєму позові покликається на те, що дитина з матір?ю виїхала за кордон 24 лютого 2022 року незаконно, бо дозволу він не давав, начебто дитина ніде не навчається 3 роки, мови італійської не знає, де і як син живе теж батькові невідомо. Покликається на незаконність переведення дитини до іншої школи за бажанням матері і позбавлення дитини права на освіту. Метою даного позову є намагання батька повернути дитину до України, а не, враховуючи інтереси дитини під час воєнного стану і бажання сина ОСОБА_7 , 2012 року народження, надати дитині можливість жити та навчатися за кордоном. 3 цього приводу ОСОБА_4 звертався аж 17 вересня 2025 року до Солонківської сільської ради, як органу опіки піклування та Пустомитівського районного суду про участь батька у вихованні дитини. Позивач при розгляді його звернення в органі опіки і піклування, де заслуховувалася особиста думка дитини в режимі відеозв?язку, «не бачив сенсу брати участь в засіданні, оскільки питання, які порушені в його зверненні не можуть бути вирішені шляхом спілкування з ОСОБА_6 ». Наголошує, що «питання має бути вирішено шляхом зобов?язання ОСОБА_6 або повернути дитину в Україну або надати йому змогу реалізовувати свої права батька». При цьому, поза увагою батька залишається страх дитини жити в умовах війни, особисте прохання дитини до матері виїхати за кордон, бажання дитини жити за кордоном, в спокійному і безпечному середовищі. Батько, який звертається до органів опіки навіть не приходить на засідання комісії. Надалі ж позивач наводить цитати зі своєї скарги до Міністерства освіти і науки на незаконність відрахування сина і не звернення дирекції ліцею, де навчався син, до правоохоронних органів на ОСОБА_6 . Але, як вбачається з цитат, позиція батька вже трохи змінена, висловлюються припущення, що «скоріш за все син в Італії просто ходить до місцевої школи, де сидить на уроках на останній парті», вбачається засудження батька того факту, що дитина в Італії займається з психологом, що взагалі, враховуючи практику європейських країн, є нормальною практикою процесі формування дитини і її особистості особливо в підлітковому віці і не може розцінюватися як щось негативне в очах дбайливих батьків. Також вбачається, що батько недооцінює власного доволі дорослого сина, сприймає його як такого, що не може нічого досягнути, не беручи до уваги, що дитина абсолютно адаптувалася, закінчив в Італії 4 та 5 клас молодшої школи і вже навчається в 2 класі середньої школи, вивчив італійську мову, має друзів, успішно займається спортом, боксом 1 плаванням, додатково займається з репетитором фізикою і астрономією. Дитина відкрита до спілкування, в тому числі з батьком, навіть попри те, що останній його два роки ігнорував. При цьому батько в цих жодних додаткових витратах участі не бере і навіть вчасно не сплачує мінімальний розмір аліментів на сина. У самому позові безліч суперечностей та припущень. 29 вересня 2025 року до органу опіки і піклування поступила копія заяви малолітньої дитини ОСОБА_7 , у якій зазначено про добровільність його проживання разом з матір`ю на території Італії, куди виїхали під час воєнного стану за його проханням. Мама забезпечує усім, навчається у школі, відвідує заняття з плавання та боксу, не бажає бачитись з батьком і не хоче графіку побачень з ним. Він 2 роки не піднімав від нього трубку і тільки декілька місяців як почав дзвонити йому. 09 вересня 2025 року на адресу Служби у справах дітей Солонківської сільської ради надійшла заява ОСОБА_6 , в якій зазначила, що з дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у 2022 році виїхали з межі України за для їх безпеки через воєнний стан. В даний час, вона з сином знаходиться за межами України, а саме в Італії, з метою безпеки фізичної та психологічної для сина. Батько має зв?язок з сином за допомогою телефону, вони регулярно, за своїм бажанням спілкуються, в тому числі по відеозв`язку. Батько знає де проживає син, що він навчається в школі, займається спортом, знає їх адресу, так як висилав подарунок сину на день народження. ОСОБА_4 самовільно поміняв замок у єдиному вході у будинок, в якому прописані діти, чим заблокував вхід до єдиного їхнього житла, і у зв?язку з чим відмінила повернення в Україну, яке планувала на 28 серпня 2025року. Отже, фактична мета цього позову - не захист права дитини на освіту, а спроба вплинути на місце проживання сина та примусити його повернутися в Україну, всупереч бажання самої дитини. Це твердження додатково підтверджується поясненнями самого позивача 15 травня 2026 року у іншій справі №150/5774/25, яка знаходиться в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Це зафіксовано і в зверненні позивача до органів опіки.

Дитина деякий час проживала з матір`ю в Італії, не бажала змінювати місце проживання і навчання в українській та італійській школах було надмірне навантаження. Самостійно опановувати навчальну програму ліцею в Україні і очне навчання в Італії для дитини ставало все важче. А враховуючи те, що середній розмір аліментів батька становив 1600 грн. на сина, фактично весь тягар утримання дитини лежав на матері, вона працювала і не могла займатися виключно навчанням дитини в двох навчальних закладах одночасно. Батько в навчальному процесі участі не брав. За заявою матері, з врахуванням найкращих інтересів і бажання дитини, ОСОБА_7 був відрахований з Ліцею №93 ЛМР, згідно з Порядком зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 16 квітня 2018 року №367, на підставі оскаржуваного позивачем наказу і продовжив здобувати освіту у Державному комплексному навчальному закладі Монте Аміата, по вул.

Ламбро, 92, м.Роццано (провінція Мілан), Італія. Дитина закінчила молодшу школу, на даний час навчається у 2 класі середньої школи вищевказаного навчального закладу. Дитина категорично відмовляється проживати на території України під час війни, що було висловлено ним в судовому засіданні 19 травня 2026 року в іншій справі №450/5774/25, яка знаходиться в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області. Дитина навчається очно в Італії, повністю інтегрована у навчальний процес, додатково займається спортом, додатковими заняттями з фізики і астрономії в групових заняттях онлайн. Таким чином, перебування дитини за кордоном та навчання поза межами українського закладу освіти не є порушенням права на освіту, а є реалізацією цього права.

Як випливає із Закону України «Про повну загальну середню освіту», учень може бути відрахований згідно заяви законного представника, тобто заяви матері. При цьому необхідно враховувати і те, що ускладненим було і проходження дитиною належного оцінювання в Україні, оскільки фактично дитина проживала за кордоном, що було відомо і позивачу. Згідно Довідки з прикордонної служби, яку особисто надав позивач в іншій справі, дитина виїхала за кордон 25 лютого 2022 року.

Позивач безпідставно стверджує, що заява не могла бути подана, однак закон не вимагає обов`язкової особистої присутності, документи можуть подаватися дистанційно (електронно, поштою, через представника), що відповідає сучасній адміністративній практиці, особливо в умовах воєнного стану. Позивач сам підтвердив факт проживання дитини за кордоном, навчання в школі у Італії, водночас заперечує це, що свідчить про суперечливість позову.

Щодо безпідставності доводів про незаконний виїзд, то таке є безпідставним, враховуючи таку обставину, як початок війни 24 лютого 2022 року. В цих умовах діяли спрощені правила виїзду дітей. Крім того, відповідно до практики Верховного Суду (Постанова Верховного СуДу від 17 жовтня 2018 року у справі №761/26657/16-ц, суд зазначив, що при вирішенні питань щодо дітей першочергово враховуються найкращі інтереси дитини, а не формальні порушення між батьками, а виїзд дитини був зумовлений воєнною агресією, забезпеченням матір?ю дитині безпеки і збереження життя, що відповідає інтересам дитини. Щодо перешкод у спілкуванні, то ОСОБА_4 стверджує про відсутність зв?язку, однак сам спілкується з дитиною, зазначає про телефон з батьківським контролем і, як вбачається з доказів, він надсилав подарунки за адресою проживання дитини в Італії, син підтверджує відсутність заборон з боку матері щодо спілкування з батьком. Позивач не надав доказів відсутності навчання, використовує припущення, суперечить власним доводам, предмет спору відсутній.

Крім того, ОСОБА_4 не звертався із заявою про повторне зарахування дитини і не отримував відмови. Звертає увагу, що батько ігнорує думку дитини і не діє в його інтересах. Тому вважають цей позов необґрунтованим, суперечливим і спрямованим не на захист дитини, а на конфлікт між батьками і намагання батька повернути дитину в Україну, всупереч її волі. Примусове поновлення в українському закладі освіти не відповідає фактичному місцю проживання дитини і створить штучні перешкоди для її навчання. Позивач не довів порушення права на освіту, не надав доказів незаконності відрахування, фактично оскаржує рішення матері, як законного представника. Натомість дитина забезпечена можливістю навчання, виїзд пов`язаний із безпекою дитини, яка реально навчається в Італії, адаптована, спілкується з обома батьками, має належні умови проживання за кордоком, боїться війни і категорично відмовляється повертатися в Україну через війну, лише за кордоном почувається в безпеці, що є психологічно комфортним для нього. Права дитини не порушені, навчальний заклад діяв у межах закону, в інтересах дитини діяв законний представник. З яким дитина постійно проживає, має право здобувати освіту за кордоном, така заборона відсутня і одночасне виконання навчальних закладів було для сина сторін надмірним психологічним і фізичним тягарем, враховуючи малолітній вік. Наразі дитина відчуває стабільність, безпеку, психологічний комфорт, а не формальні претензії між батьками.

Крім того, відповідачка планує понести у даній справі витрати на правову допомогу, їх розмір 30000 грн. Остаточний розрахунок фактично понесених витрат буде наданий пізніше, протягом 5 днів з дня прийняття рішення суду. Просила у задоволенні позову відмовити (а.с.164-169).

Представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що Ліцей №93 ЛМР протиправно відрахував сина позивача зі школи, оскільки матір самостійно, без згоди батька, вивезла дітей закордон. Старша донька повернулась до України через пів року. Матір зобов`язувалась самостійно навчати сина, і кожних пів року мала відбуватись перевірка знань дитини. Екстернатна форма навчання якраз передбачена для дітей, що перебувають закордоном. Оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки прийнятий на підставі заяви матері, яка не містила КП, до неї долучено документ без Апостилю, що дитина навчається у іншій школі у м.Мілан. З заявою про зарахування сина на навчання батько до навчального закладу не звертався. Позивач вважає, що його син не навчається в жодній школі, тому не з`ясовував у сина думки і бажання щодо навчання в Україні, оскільки вважає, що син обов`язково має отримати свідоцтво в Україні. Вважає позов підставним, та таким, що підлягає до задоволення, визнавши таке відрахування незаконним, з поновленням дитини у навчанні.

Представник відповідача Ліцею №93 Львівської міської ради Крамар І.І. у своїх поясненнях зазначив, що позивачем обрано неналежний і неефективний спосіб захисту, позивач не звертався до закладу освіти з заявою про зарахування дитини до навчання в українській школі. Заява матері ОСОБА_6 надійшла на електронну адресу ліцею, з матір`ю зв`язувалась адміністрація школи по відеозв`язку та переконувалась у особі матері заявниці. Окрім того, саме з цієї ж електронної адреси був створений електронний щоденник дитини (система НІТ). Батько дитини не реагував на жодні заяви про переведення дитини та його відрахування, а почав комунікувати з адміністрацією школи лише в листопаді 2025 року. У адміністрації школи не було жодних відомостей про конфлікт в сім`ї між батьками. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачки ОСОБА_6 ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що син сторін під час ковіду займався онлайн, усі адреси зазначені в кабінеті НІТ, батьки дитини та електронна адреса мами. При розгляді заяви про відрахування мама ОСОБА_6 підключалась до розгляду заяви про відрахування сина через шкільний електронний кабінет. ОСОБА_13 навчався в Італії та в Україні, стало важко поєднувати, тому був відрахований з вузу в Україні, оскільки освоївся та навчався в Італії. Конституцією України не заборонено отримання освіти закордоном. Виключно з інтересів дитини, його психологічного стану, матір`ю було прийнято рішення про його відрахування з української школи. Підставою виїзду дитини закордон стало те, що поруч з місцем проживанням дитини вибухнула ракета, у зв`язку з чим ОСОБА_7 сильно перелякався, тому було прийнято рішення виїхати за межі України. Питання про повернення дитини до України розглядалась органом опіки та піклування і заслуховувалась думка дитини в онлайн режимі. Батько через 3 роки вирішив оскаржити наказ про відрахування, хоча знав де навчається та проживає син. У ОСОБА_14 районному суді батько підтвердив, що спілкувався з сином, і що дитина не незаконно вивезена закордон. ОСОБА_7 підтвердив під час допиту, що навчається в Італії, має друзів, знає мову, перебуває у безпеці, адаптувався, закінчив 4-5 класи молодшої школи і перейшов у середню школу. Щодо накладення Апостилю на заяву з італійської школи то пояснила, що для ОСОБА_6 є фінансово обтяжливим, оскільки вартість Апостилю складає 500 євро, а вона утримує обох дітей. Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Міністерства освіти та науки України Халько В.А. просила проводити розгляд справи у відсутності представника (а.с.39-43).

Представник Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації Зайцева Л.А. просила проводити розгляд справи у відсутності представника (а.с.56-57).

Служба освітнього омбудсмена ОСОБА_15 просила проводити розгляд справи у її відсутності (а.с.232-233).

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 12 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 30 березня 2026 року, про що повідомлено сторони.

25 березня 2026 року через систему Електронний суд Міністерством освіти та науки України скеровано письмові пояснення до суду, Департаментом освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації через цю ж систему 27 березня 2026 року.

30 березня 2026 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 21 квітня 2026 року, у зв`язку з неявкою сторін в засідання (окрім представника позивача) та заявленим клопотанням представника відповідачки Баюш Л.В. (а.с.64).

21 квітня 2026 року в підготовчому судовому засіданні продовжено перерву до 06 травня 2026 року для надіслання заміненим третім особам копії позову з додатками, а також у зв`язку з відсутністю у суду інформації про належність повідомлення усіх сторін у справі (відсутність повідомлень про вручення), а також задоволення клопотання представника відповідача про продовження перерви.

06 травня 2026 року продовжено перерву в підготовчому судовому засіданні до 28 травня 2026 року, у зв`язку з не надісланням Ліцею №93 копію позову з додатками.

18 травня 2026 року Ліцеєм №93 через систему Електронний суд скеровано відзив на позов, 21 травня 2026 року через цю ж систему представником позивача ОСОБА_5 скеровано відповідь на відзив, 25 травня 2026 року Ліцеєм №93 подано заперечення на відповіддь на відзив.

28 травня 2026 року через систему Електронний суд представником відповідачки ОСОБА_6 ОСОБА_12 подано заяву про поновлення процесуального строку, заяву про виклик свідка, відзив на позовну заяву з додатками.

28 травня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22 червня 2026 року, вирішено ряд процесуальних питань.

22 червня 2026 року розгляд справи відкладено до 22 липня 2026 року, у зв`язку з клопотанням представника відповідачки ОСОБА_16 ОСОБА_12 (перебування закордоном у відпустці).

22 липня 2026 року у судовому засіданні оголошено перерву до 04 серпня 2026 року для забезпечення явки свідка в судове засідання.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19 червня 2012 року ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у сім`ї подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , про що Зубрянською сільською радою Пустомитівського району Львівської області зроблено відповідний актовий запис №14 (а.с.12).

З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в 14 год. 40 хв. 25 лютого 2022 року через пункт пропуску Грушів перетнув державний кордон України (а.с.196).

Листом Ліцею №93 Львівської міської ради №210 від 24 листопада 2025 року повідомлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2021-2022 роках навчався у 4-А класі на очній формі здобуття освіти. Згідно із записами у класному журналі, ним пропущено 15 днів (з поважних причин), а за результатми навчання отримав свідоцтво про здобуття початкової освіти серії 022 №223646 від 15 червня 2022 року. Поточні оцінки за вказаний навчальний рік відсутні відповідно до методичних рекомендацій щодо заповнення класних журналів початкових класів НУШ. У 2022-2023 роках розпочав навчання очно, а з листопада перейшов на сімейну (домашню) форму навчання на підставі наказу №58 від 07 листопада 2022 року за індивідуальним навчальним планом. У класному журналі відсутність учнів, що навчаються за сімейною формою, не фіксується. За підсумками навчального року він отримав свідоцтво навчальних досягнень на руки. У 2023-2024 роках зарахований на екстернатну форми навчання згідно наказу №137 від 01 вересня 2023 року згідно заяви матері. За результатами навчального року свідоцтва досягнень учня не отримав. У зв`язку з відрахуванням навчального закладу згідно з наказом №11-у від 16 квітня 2024 року (а.с.5).

У відповідності до копії заяви ОСОБА_6 від 05 листопада 2022 року на ім`я директора Ліцею №93 Львівської міської ради така просила перевести її дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на сімейну форму навчання з 08 листопада 2023 року до завершення навчального року. З положенням про індивідуальну форму здобуття загальної середньої освіти (Наказ МОН №955 від 10 липня 2019 року) ознайомлена. Відповідальність за здобуття освіти її дитини бере на себе (а.с.7 зв.).

25 серпня 2023 року ОСОБА_6 подала заяву директору Ліцею №93 Львівської міської ради про переведення її дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 6-А класу, який фактично проживає у АДРЕСА_2 на екстренатну форму навчання з 01 вересня 2023 року по 01 червня 2024 року. З положенням про індивідуальну форму здобуття загальної середньої освіти (Наказ МОН №955 від 10 липня 2019 року) ознайомлена. Відповідальність за здобуття освіти її дитини бере на себе (а.с.7).

16 квітня 2024 року ОСОБА_6 на ім`я директора Ліцею №93 Львівської міської ради подала заяву про відрахування її сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі складу учнів Ліцею та видачі їй особової справи дитини, у зв`язку з тим, що дитина проживає та навчається з квітня 2022 року у м.Мілан. До заяви додала довідку з освітнього закладу, де навчається дитина.

16 квітня 2024 року наказом Ліцею №93 Львівської міської ради №11-у відраховано зі списка учнів ліцею з 16 квітня 2024 року ОСОБА_7 з 6-А класу в 5 клас м.Мілан на підставі заяви батьків та довідки з навчального закладу (а.с.11).

Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Солонківської сільської ради №53 від 24 вересня 2025 року розглядалась заява ОСОБА_4 про вжиття заходів щодо забезпечення можливості спілкування з сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі визначення графіку побачень, їх місця та участі у його вихованні, надання інформації щодо адреси проживання його сина, школи, у якій навчається його син, номер телефону та інші способи зв`язку із сином, джерело доходів, на які проживає його син та місце праці матері. По даному питанню виступила ОСОБА_17 , заявник, ОСОБА_4 не з?явився, хоча був офіційно повідомлений про засідання комісії. Слухали: маму дитини, ОСОБА_6 , яка в телефонному режимі (онлайн відео-зв?язок через Viber) в присутності усіх членів комісії повідомила, що разом з сином ОСОБА_7 проживає за кордоном (Італія), що не забороняє та не обмежує ОСОБА_4 спілкуватися з малолітнім сином, надіслала скріншоти переписки сина з батьком у вайбері (а.с.173-177). Слухали, малолітню дитину, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в телефонному режимі (онлайн відео-зв?язок через Viber) повідомив, що мама не забороняє спілкуватися з батьком, однак останній і не просив про зустрічі з ним. 22 вересня 2025 року поступила копія заяви малолітньої дитини ОСОБА_7 , в якій повідомлено, що добровільно проживає з мамою на території Італії, кули виїхали під час воєнного стану за його проханням. Мама усім його забезпечує, він навчається у школі, відвідує заняття з плавання та боксу. Не хоче бачитись з татом, який декілька місяців як почав дзвонити йому, не хоче графіку їхніх побачень. Батько 2 роки не піднімав від нього трубку. 09 вересня 2025 року на адресу Служби у справах дітей Солонківської сільської ради надійшла заява ОСОБА_6 (а.с.177 зв., 178 зв.), в якій описується що вона з дітьми, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у 2022 році виїхали за межі України за для безпеки дітей через воєнний стан. В даний час, вона з сином знаходяться за межами України, а саме в Італії, з метою безпеки фізичної та психологічної для сина. Батько ОСОБА_4 має зв?язок з сином за допомогою телефону, вони регулярно, за своїм бажанням спілкуються, в тому числі по відеозв?язку, знає де проживає син, що навчається в школі, займається спортом, знає їх адресу, так як висилав подарунок сину на день народження. Також повідомила, що ОСОБА_4 самовільно поміняв замок у єдиному вході у будинок, в якому прописані діти, чим заблокував вхід єдиного їхнього житла, і у зв?язку з чим, відмінила повернення в Україну, яке планувала на 28 серпня 2025 року. Враховуючи вищенаведене та інформацію, отриману під час телефонної розмови з матір?ю ОСОБА_6 та малолітнім ОСОБА_7 , його особисту думку, заяву від 09 вересня 2025 року ОСОБА_6 , враховуючи те, що батько ОСОБА_4 відновив спілкування із сином ОСОБА_7 та неможливість встановлення графіку побачень та їх місця, у зв?язку з відсутністо малолітньої дитини на території України, та відсутністю обставин і перешкод у спілкуванні батька з сином, вирішено 9 голосами за, проти 0 голосів, утримались 0 голосів відмовити ОСОБА_4 у визначенні графіку побачень та їх місця.

29 грудня 2025 року листом Департаменту освіти та культури №2701вих.-186428 ОСОБА_4 повідомлено, що під час розгляду скарги були відібрані пояснення у адміністрації Ліцею №93 Львівської міської ради щодо відрахування ОСОБА_7 із закладу освіти та характеристики на учня від класних керівників ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . З`ясовано, що ОСОБА_7 навчався у Ліцеї №93 Львівської міської ради з 1 по 6 клас. У 2018-2022 навчальних роках очна форма навчання. У 2022-2023 навчальних роках учень розпочав навчатися очно, а з листопадда перейшов на сімейну (домашню) форму навчання (наказ №58 від 07 листопада 2022 року) за індивідуальним навчальним планом. У 2023-2024 навчальних роках учень зарахований на екстернатну форми навчання (наказ №137 від 01 вересня 2023 року) згідно з електронною заявою матері ОСОБА_6 . У квітні 2024 року, до початку річного підсумкового оцінювання мати подала електронну заяву про відрахування ОСОБА_7 зі списку учнів ліцею №93 Львівської міської ради, надавши довідку з нового місця навчання, відтак 16 квітня 2024 року учня відрахували із закладу освіти (наказ №11-у від 16 квітня 2024 року). Відповідно до характеристик на ОСОБА_7 , наданих кланими керівниками, учень не завжди був уважним та активним на уроках, часто порушував дисципліну в класі, проте полюбляв проводити досліди та експерименти, які із задоволенням демонстрував однокласникам, з якими легко знаходив спільну мову, не конфліктував, до вчителів відносився завжди з повагою та розумінням. З метою покращення навчальних результатів намагався виправити оцінки шляхом переписування робіт. Мама ОСОБА_6 приділяла належну увагу та цікавилась успіхами сина, завжди приходила на батьківські збори та інші шкільні заходи. Перебуваючи на сімейній формі навчання учень вчасно виконував та надсилав усі навчальні завдання. Відповідно до пункту 3 розділу 2 МОНУ від 12 січня 2016 року №8 зі змінами «Про затвердження Положення про індивідуальну форму здобуття повної загальної середньої освіти2 у заяві про зарахування (переведення) на екстернат зазначається підстава відповідно до п.1 розділу 2. У заяві від 25 серпня 2023 року ОСОБА_6 зазначила, що підставою для зарахування її сина на екстернатну форму навчання є його проживання за кордоном, відтак заклад освіти на законних підставах перевіва учня на екстернатну форму навчання. Щодо відрахування зі спискового складу учнів ліцею, то адміністрація діяла в межах чинного законодавства, оскільки учень перебував за кордоном та на екстернатній формі навчання, а мати ще до своєї електронної заяви додала довідку з нового місця навчання ОСОБА_7 (була мовою оригіналу (італійська мова) та не мала жодного перекладу, яку заклад освіти самостійно, за допомогою інтернет ресусрів переклав її), тому адміністрація Ліцею №93 ЛМР не мала жодних підстав відмовити матері. Управління розвитку освіти департаменту освіти та культури Львівської міської ради вказало директору Ліцею на цей недолік та застерегло надалі не допускати подібних ситуацій (а.с.8-9).

30 жовтня 2025 року Ліцей №93 Львівської міської ради листом №178 повідомив, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався у Ліцеї до 16 квітня 2024 року, якого було відраховано зі списків учнів ліцею, згідно з довідкою з місця навчання (а.с.10 зв). та заявою матері ОСОБА_6 про проживання та навчання у м.Мілан (а.с.10).

Листом директорату шкільної освіти Міністерства освіти і науки України №4/22-26 від 02 січня 2026 року щодо розгляду звернення ОСОБА_4 повідомлено, що статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. МОН як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, діє в межах своєї компетенції та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, а також Положенням про Мінстерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2014 року №630. Міністерство здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов?язаних з діяльністю МОН, підриємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління. Відповідно до статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання управління закладами освіти, які належать територіальним громадам або передані їм, здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Статтею 23 Закону України «Про освіту» держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та уставовчими документами закладу освіти. Згідно із абзацом першим статті 26 Закону України «Про освіту», абзацом другим та дев`ятим частини четвертої статті 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» безпосереднє управління закладом освіти, відповідальність за освітню діяльність. Організація освітнього процесу закладу загальної середньої освіти покладається на його керівника. Також зауважили, що з метою забезечення права дітей, які внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації вимушено опинилися за межами України, надати можливість українським дітям, незалежно від місця їх перебування, продовжити навчатись за українською програмою; сприяти тому, тоб українські літи не втрачали зв?язок з Україною і могли продовжити здобуття освіти в Україні, Міністерством освіти і науки України наказом від 15 квітня 2023 року №563 (У редакції наказу МОН від 20 серпня 2025 року №1162) затверджено Методичні рекомендації щодо окремих питань здобуття освіти в закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні (далі - Методичні рекомендації). Методичними рекомендаціями передбачено, що діти - громадяни України, які вимушено перебувають за кордоном, можуть, зокрема, навчатися в заклад освіти країни перебування або поєднувати навчання в заклалі освіти країни перебування за очною формою та в закладі загальної середньої освіти України за однією з форм навчання, передбачених законодавством (дистанційною, сіменною (домашньою), екстернатною). Водночас відрахування учнів із закладів загальної середньої освіти здійснюється відповідно до підстав, визначених пунктом 1 розділу IV Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16 квітня 2018 року №367, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 травня 2018 року за №564/32016. Згідно із частиною другою статті 56 Закону України «Про повну загальну середню освіту» місцеві державні адміністрації проводять моніторинг роботи та рішень органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів у частині реалізації ними державної політики та дотримання законодавства у сфері освіти, а також виконання ними прав і обов?язків засновників закладів освіти, визначених цим Законом та Законом України «Про освіту» (а.с.14-15).

Листом №26/0396-03 від 18 лютого 2026 року освітній омбудсмен ОСОБА_20 щодо можливого неправомірного відрахування здобувача освіти повідомлено, що можливі порушення під час відрахування здобувача освіти з закладу освіти мали місце понад один рік назад, тому здійснення розгляду звернення ОСОБА_4 є неможливим (а.с.13).

До відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_5 долучив скріншот з інтернет сторінки Генерального консульства України в Мілані щодо легалізації докуметів, у якому повідомлено, що Україна та Італія є сторонами Гаазької конвенції 1961 року, яка спрощує порядок легалізації документів. Для визнаня документів, виданих компетентними органами сторін достатньо наявності на такому документі штампу «Apostille», який засвідчує підпис посадової особи, яка такий документ підписала. На документах, виданих в Італії, штамп «Apostille» проставляється в Італії (а.с.132).

В матеріалах справи міститься апостиль Державного комплексного навчального закладу Монте Аміата, яким засвідчено, що учень ОСОБА_21 , народжений в Україні 11 червня 2012 року проживає у АДРЕСА_3 , регулярно відвідує клас 2С звичайної форми навчання цього навчального закладу у 2025/2026 навчальному році (а.с.181).

Апостиль накладено й на квитанцію №2653 від 06 червня 2025 року, що ОСОБА_22 оплачує семестрові навчання боксерського клубу Роццано (а.с.184-189).

З квитанції з Апостилем про оплату вбачається оплата за відвідування сироварні з туристичним гідом для класів школи (а.с.191-192).

16 лютого 2026 року соціальним працівником «Телефонно Донна Італія» ОСОБА_23 (накладено ОСОБА_24 ) щодо ОСОБА_25 , народженого в Україні 12 червня 2012 року та мати ОСОБА_6 повідомлено, що обоє проживають у Центрі надзвичайного прийому (CAS), розташованому за адресою: АДРЕСА_3 (шостий поверх), який з листопала 2022 року перебуває під управлінням Асоціації «Телефоно Донна Італія». Мати та син проживають в одній квартирі разом з іншою сім?єю, що складається з матері та двох дітей сина і доньки. Стосунки з іншими мешканцями, які є громадянами України та вимушеними переселенцями, що залишили країну походження у зв?язку з поточним збройним конфліктом, завжди були позитивними, характеризувалися тісною взаємною підтримкою та солідарністю. 3 моменту прибуття до ОСОБА_26 був інтегрований у шкільне середовище та наразі успішно навчається у другому класі середньої школи Монте Аміата, відвідуючи заняття з понеділка по суботу з 08:00 до 14:00. Початкові труднощі з інтеграцією в нове середовище, що були неминуче зумовлені мовним бар?єром, були подолані, і дилина змогла адаптуватися до нових умов життя, вибудувавши позитивні стосунки як з однокласниками, так і з дорослими, які є для нього значутими особами. Щодо позашкільних занять, він відвідує курс плавання двічі на тиждень у другій половині дня та бере в ньому активну участь. У суботу після обіду разом із матір?ю він бере участь у заходах з дозвілля у просторі для українців приміщенні, наданому місцевою парафією, яким управляє українська працівниця. Інколи після обіду ОСОБА_27 відвідує центр С.A.O.S. службу, що супроводжує та підтримує сім?ї, які переживають трудноші у вихованні своїх дітей. Цей простір, працюючи щодня з забезпечує освітній простір через індивідуалізований різноплановий супровід і виступає як можливість для формування освітніх відносин, набуття досвіду особистісного зростання, педагогічної підтримки та соціального виховання. Щодо пані ОСОБА_28 , то її можна характеризувати як уважну матір, яка належним чином завжди реагує на потреби свого сина. У певні складні періоди у взаєминах із сином вона зверталася по допомогу та підтримку до працівниць Асоціації, виявляючи відкритість до співпраці. Вона добре інтегрувалася у середовище, в якому проживає, демонструючи зацікавленість, відповідальність і послідовність в участі у запропонованих заходах. Вона успішно завершила всі курси італійської мови. Оволодіння мовою дало їй змогу інтегруватися також у сферу працевлаштування (а.с.193-195).

Відповідно до ст.53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права; безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України(рішення Конституційного Суду від 04 березня 2024 року № 5-рп/2004).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності.

Повна загальна середня освіта в Україні є обов`язковою і здобувається в інституційних або індивідуальних формах, визначених законодавством, як правило, в закладах освіти. Повна загальна середня освіта має три рівні освіти: початкова освіта тривалістю чотири роки; базова середня освіта тривалістю п`ять років; профільна середня освіта тривалістю три роки.

Початкова, базова середня і профільна середня освіта можуть здобуватися в окремих закладах освіти або у структурних підрозділах однієї юридичної особи (закладу освіти).

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно ст.3 Закону України «Про загальну середню освіту» загальна середня освіта є обов`язковою основною складовою безперервної освіти. Відповідно до ч.5 ст.6 вказаного Закону відповідальність за здобуття повної загальної середньої освіти дітьми покладається на їх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, - на осіб, які їх замінюють, або навчальні заклади, де вони виховуються.

У відповідності до ст.3 Конвенції ООН Про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як передбачено нормами ст.55 Закону України «Про освіту» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов`язки щодо освіти і розвитку дитини. Батьки здобувачів освіти, зокрема, мають право: захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти; звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти; обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти; брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану; отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, про результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності. Батьки здобувачів освіти, зокрема, зобов`язані: сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу; дбати про фізичне і психічне здоров`я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя; дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності). Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов`язків, захищає права сім`ї.

Як встановлено судом, відповідачка ОСОБА_6 разом із неповнолітнім ОСОБА_7 перетнули державний кордон України на виїзд 25 лютого 2022 року, мотивуючи бажанням сина виїхати з країни у якій розпочалось повномаштабне вторгнення, його страхом, психоемоційним станом і забезпечення безпеки дитини та його якнайкращих інтересів. З досліджених доказів встановлено, що батьку було відомо про виїзд матері з сином закордон.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Представник відповідачки ОСОБА_6 - ОСОБА_12 до відзиву надала докази, з накладеним Апостилем, що син сторін ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю та навчається у м.Мілан Італії. З 2022-2023 навчального року за заявою матері (яка не перетинала кордону України на в`їзд до такої) з листопада 2022 року син перейшов на сімейну форму навчання за індивідуальним навчальним планом, а у 2023-2024 навчальних роках був зарахований на екстернатну форму навчання. Оспорюваним наказом від 16 квітня 2024 року малолітній був відрахований з навчального закладу за заявою матері.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її навчання, проживання.

Таким чином, з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання та навчання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Разом із тим, суд враховує позицію малолітнього ОСОБА_7 , висловлену під час розгляду справи Пустомитівським районним судом Львівської області №450/5774/25, де син сторін зазначив, що спілкується з батьком телефоном, востаннє розмовляли тиждень тому, мама заставляє дзвонити до батька. У телефоні вимкнений звук, бо в школі забороняють ними користуватись. Хотів поїхати до Італії, бо почалась війна, навчатися в Україні не бажає, оскільки навчається в Італії у 2 класі середньої школи, має друзів в Італії. До України також не бажає їздити через війну.

На переконання суду, тимчасове проживання дітей за кордоном, з огляду на військовий стан в Україні, не суперечить інтересам дітей, сприятиме розширенню їхнього світогляду, добре позначиться на духовному та інтелектуальному розвитку. Суд враховує, першочергова увага повинна приділятися не інтересам батьків, а саме інтересам дітей. Неповнолітній син сторін ОСОБА_7 не бажає проживати в Україні під час війни та бажає навчатися у країні Італія.

Крім того, суд враховує й пояснення відповідачки ОСОБА_6 , висловлені у відзиві на позов, що дитина деякий час проживала з нею в Італії, не бажала змінювати місце проживання і навчання, а одночасно навчатися в українській та італійській школах було надмірним навантаженням для сина. Самостійно опановувати навчальну програму ліцею в Україні і очне навчання в Італії для дитини ставало все важче. А враховуючи те, що середній розмір аліментів батька становив 1600 грн. на сина, фактично весь тягар утримання дитини лежав на ній, вона працювала і не могла займатися виключно навчанням дитини в двох навчальних закладах одночасно. Батько в навчальному процесі участі не брав. За її заявою, як матері, з врахуванням найкращих інтересів і бажання дитини, ОСОБА_7 був відрахований з Ліцею №93 ЛМР на підставі оскаржуваного позивачем наказу і продовжив здобувати освіту у Державному комплексному навчальному закладі Монте Аміата, по вул. Ламбро, 92, м.Роццано (провінція Мілан), Італія. Дитина закінчила молодшу школу, на даний час навчається у 2 класі середньої школи вищевказаного навчального закладу. Син категорично відмовляється проживати на території України під час війни, навчається очно в Італії, повністю інтегрований у навчальний процес, додатково займається спортом, додатковими заняттями з фізики і астрономії в групових заняттях онлайн. Його перебування за кордоном та навчання поза межами українського закладу освіти не є порушенням права на освіту, а є реалізацією цього права.

Судом враховується саме думка дитини про бажання здобувати освіту у країні Італія, відвідувати додаткові гуртки та обтяжливе становище для дитини щодо поєднання навчання очного у Італії та програми навчання в Україні. Твердження позивача, що син не навчається у школі в Італії, або ж відвідує таку формально, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються доказами, дослідженими судом. З наказів закладу освіти вбачається, що після виїзду дитини закордон, матір намагалась поєднати навчання дитини в Італії з закладом освіти в України, подаючи заяви про переведення сина на сімейну форму навчання з індивідуальним графіком, вподальшому на екстернатну. З моменту виїзду дитини за кордон лютого 2022 року та до часу подання заяви матір`ю про відрахування сина 16 квітня 2024 року дитина могла адаптуватися до середовища та навчального процесу у Італії. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що права дитини на здобуття освіти не порушені, оскільки ОСОБА_7 продовжив навчатися у Італії та здобувати освіту, адаптувався до навчального процесу, відвідує додатково гуртки, має друзів.

Щодо порушення процедури відрахування неповнолітнього сина сторін ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача зазначив, що відрахування дитини з закладу освіти відбулось без згоди батька, заява ОСОБА_6 про відрахування сина сторін з Ліцею №93 подана не нею особисто, а електронною поштою, на таку мав бути накладений КЕП. Крім того, до такої долучено довідку з Італії про навчання дитини, однак на таку не накладено Апостиль, тому не могла бути використана як офіційний документ в державній установі.

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхав за межі України 25 лютого 2022 року разом зі своєю матір`ю ОСОБА_6 , у зв`язку з повномаштабним вторгненням.

З метою забезпечення права дітей, які внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації вимушено опинилися за межами України, надати можливість українським дітям, незалежно від місця їх перебування, продовжити навчатись за українською програмою; сприяти тому, щоб українські діти не втрачали зв?язок з Україною і могли продовжити здобуття освіти в Україні, Міністерством освіти і науки України наказом від 15 травня 2023 року №563 (у редакції наказу МОН від 20 серпня 2023 року №1162) затверджено Методичні рекомендації щодо окремих питань здобуття освіти в закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні.

Методичними рекомендаціями передбачено, що діти - громадяни України, які вимушено перебувають за кордоном, можуть, зокрема, навчатися в закладі освіти країни перебування або поєднувати навчання в закладі освіти країни перебування за очною формою та в закладі загальної середньої освіти України за однією з форм навчання, передбачених законодавством (дистанційною, сімейною (домашньою), екстернатною).

Водночас відрахування учнів із закладів загальної середньої освіти здійснюється відповідно до підстав, визначених пунктом 1 розділу IV Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних, та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16 квітня 2018 року №367, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 травня 2018 року за №564/32016.

Як встановлено під час судового розгляду, батьком не заперечувались подані заяви про переведення сина на сімейну форму навчання, пізніше на екстернатну. Оскаржуваний наказ винесено на підставі заяви матері 16 квітня 2024 року. У доказах, долучених до позовної заяви позивачем та його представником, а саме відповідях на адвокатські запити, такі датовані листопадом 2025 року, тобто з моменту відрахування дитини з навчального закладу пройшло понад 1,6 року, позов до суду подано через систему Електронний суд 11 березня 2026 року, майже 2 років від дати відрахування та винесення оскаржуваного наказу. З пояснень представників відповідачів, вбачається, що усі заяви матері про переведення та відрахування подані з тієї ж електронної адреси, й до якої прив`язаний електронний кабінет учня.

Враховуючи вищенаведені обставини, у Ліцею №93 Львівської міської ради були усі підстави вважати заяву, подану ОСОБА_6 про відрахування сина, згодою обох батьків та при розв`язанні питань щодо освіти дитини одним із батьків, він не має підтверджувати закладу освіти наявність такого ж волевиявлення іншого з батьків.

Пунктом 1 та 2 розділу ІІІ Порядку передбачено, що переведення учня з одного закладу освіти до іншого, учень чи один з його батьків (для учнів, які не досягли повноліття) має звернутися до обраного ним закладу освіти в довільній формі, у тому числі шляхом насилання його сканованої копії електронно щодо можливості зарахування з відповідним письмовим зверненням (запитом), переведення одного з батьків учня (для учнів, які не досягли повноліття) або учня поштою. До закладу освіти, з якого переводиться учень, подаються: заява про письмове підтвердження або його сканована копія з іншого закладу освіти про можливість зарахування до нього відповідного учня.

За цією ж аналогією Порядку здійснюється відрахування учнів за заявою лише одного з батьків з визначених у м.1 ІУ згаданого Порядку підстав.

При цьому, законодавство про освіту в умовах правового режиму воєнного стану не забороняє одному з батьків здійснювати електронний документообіг із закладом освіти, в тому числі надсилати електронною поштою скановану копію заяв про відрахування дитини, яка навчається в закладі освіти країни перебування учня за очною формою.

Як судом зазначалось вище, батько позивач ОСОБА_4 не звертався до закладу освіти щодо наявності гострого конфлікту інтересів між батьками цього учня з приводу різного бачення щодо освіти дитини. Такі звернення з боку позивача відсутні і протягом усього періоду навчання ОСОБА_7 у Ліцеї №93 ЛМР.

Позивачем не надано доказів відсутності навчання сина здобуття освіти, а використано припущення, з заявою про повторне зарахування дитини до закладу освіти не звертався, не отримував відмови від такого, ігнорує думку дитини, що встановлено з пояснень представника позивача в судовому засіданні, та допиту самого неповнолітнього органом опіки та піклування Солонківської сільської ради, а також під час розгляду справи Пустомитівським районним судом Львівської області, що свідчить про те, що дії позивача суперечать інтересам та волі неповнолітнього ОСОБА_7 .

Щодо особистої подачі матері, як законного представника неповнолітньої дитини, заяви про відрахування з ліцею, чи накладення КЕПу на таку заяву, то положенням Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних, та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16 квітня 2018 року №367 не передбачено такої обов`язкової форми. Як встановлено в судовому засіданні та не спростовано стороною позивача, ОСОБА_6 подала заяву електронною поштою, виходила через електронний кабінет учня на відеозв`язок з дирекцією школи під час розгляду питання про відрахування її сина ОСОБА_7 .

Враховуючи вищенаведене, оскарження наказу про відрахування батьком дитини спрямоване не захист інтересів самої дитини, а намаганням батька змусити навчатись сина в Україні всупереч волі та можливостям неповнолітнього ОСОБА_7 . Примусове поновлення в закладі освіти України не відповідає фактичному місцю проживання дитини та створює перешкоди для його навчання. Позивачем не доведено порушення права на освіту його сина, не подано доказів його незаконного відрахування чи порушення процедури розгляду заяви, а фактично оскаржено рішення матері, як законного представника дитини, прийнятого в інтересах самого неповнолітнього про відрахування такого. Враховуючи вищенаведене, підстав до задоволення позову в цій частині суд не вбачає.

Щодо поновлення на навчанні ОСОБА_7 з 16 квітня 2024 року у навчальному закладі.

Згідно з Методичними рекомендаціями щодо окремих питань здобуття освіти в закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні затвердженими Наказом Міністерства освіти і науки України 15 травня 2023 року №563, діти, які вимушено переривали здобуття повної загальної середньої освіти в українській системі шкільної освіти через навчання за кордоном, зокрема такі, яких відповідно до пункту 7 Порядку переведення учнів закладу загальної середньої освіти на наступний рік навчання, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 14 липня 2015 року №762 (зі змінами), було визнано такими, що вибули, на підставі заяви батьків або інших законних представників (їхньої заяви у разі досягнення ними повноліття), як правило зараховуються (поновлюються) відповідно до заяви батьків або інших законних представників до закладів освіти України на ту паралель класів (у клас того року навчання), у якому б вони навчалися, якби не переривали навчання в закладі загальної середньої освіти України.

У такому випадку зарахування дітей до закладу освіти здійснюється відповідно до Порядку зарахування, відрахування, та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16 квітня 2018 року №367.

Згідно з Методичними рекомендаціями, на підставі письмового звернення до закладу освіти одного з батьків або інших законних представників, поданого у довільній формі, учні 1-10 класів для повторного здобуття загальної середньої освіти у відповідному класі можуть бути зараховані (поновлені) на паралелі класів, яка на 1 рік навчання передує тій, на якій би вони навчалися, якби не переривали навчання у закладі загальної середньої освіти України, але таке повторне навчання у тому самому класі допускається не більше одного разу упродовж здобуття повної загальної середньої освіти. Зарахування (поновлення) учнів, які вимушено переривали здобуття повної загальної середньої освіти у закладах освіти України, зокрема у разі надходження звернення щодо повторного здобуття загальної середньої освіти учнем у відповідному класі, відбувається на ту паралель класів, яка вказана у заяві.

Тому підстав для задоволення позову в частині поновлення на навчанні з 16 квітня 2024 року суд не вбачає, позов до задовлення в цій частині не підлягає.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про навчання неповнолітньої дитини, судом враховано об`єктивні та наявні у справі докази, думку дитини, висловленої під час засідання органу опіки та піклування та судовому розгляді Пустомитівським районним судом Львівської області, поведінки батьків щодо дитини. Оцінка усіх обставин справи ґрунтується на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб та нормальні взаємини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Таким чином, при вирішенні даного спору суд керувався виключно інтересами дитини, та впевнився, що саме той з батьків, на чию користь прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

За таких обставин, враховуючи необґрунтованість позовних вимог, судом встановлено відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача в інтересах неповнолітнього сина сторін, суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст.141 ЦПК України. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_8 судові витрати необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 81, 89, 141, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ліцею №93 Львівської міської ради, ОСОБА_2 , Департаменту освіти та культури Львівської міської ради, з участю третіх осіб Міністерства освіти і науки України, Солонківської сільської ради, Освітнього омбудсмена ОСОБА_3 , Департаменту освіти і науки Львівської обласної військової адміністрації про визнання наказу протиправним та таким, що порушує право на освіту відрахування з ліцею, зобов`язання поновлення на навчанні відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 04 серпня 2026 року.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК