Постановление суда № 138727438, 04.08.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3099/26

Провадження № 1-кс/307/436/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 рокум. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Тячів заяву слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12026071160000386 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_3 заявив самовідвід від розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12026071160000386 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України, посилаючись на те, ОСОБА_4 , в якого було вилучено майно, на яке просять накласти арешт, проживає в АДРЕСА_1 , та являється сусідом судді ОСОБА_3 , а тому з метою недопущення виникнення сумнівів у об`єктивності та неупередженості суддя ОСОБА_3 виходячи із положень п.4 ч.1 ст. 75 КПК України, заявив собі самовідвід в розгляді клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12026071160000386 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України (справа №307/3099/26 провадження №1-кс/307/433/26).

Учасники провадження на розгляд заяви не з`явилися, що не перешкодою для розгляду заяви в їх відсутності.

Вивчивши матеріали заяви, заслухавши думку прокурора, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Згідно з п.4 ч.1 ст.75 КПК України, суддя, не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Суд звертає увагу на те, що неупередженість є основоположним принципом і необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків та виявляється як у змісті судового рішення, так і в усіх процесуальних діях, що передують його прийняттю.

У контексті ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (ратифікована Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на основні засади і практику Європейського суду з прав людини, неупередженість (безсторонність) суду, відповідно до п.1 ст.6 вказаної вище Конвенції, повинна визначатися за критеріями суб`єктивними, при яких беруться до уваги особисті переконання і поведінка судді та об`єктивними, які визначаються, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Щодо об`єктивної неупередженості, Європейський суд з прав людини у справі «Фей проти Австрії» вказав, що така полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007р. та від 24.02.1993р. по справі «Фей проти Австрії» судом вказано, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Окрім того, відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.

Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

З врахуванням наведених обставин, та з метою недопущення сумніву сторін в об`єктивності та неупередженості слідчого судді ОСОБА_3 у розгляді даного клопотання, суд вважає, що заява слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_3 про самовідвід підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.75, 80-82, 372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12026071160000386 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України, - задовольнити.

Матеріали клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12026071160000386 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України (справа №307/3099/26 провадження №1-кс/307/433/26), передати на розгляд іншому слідчому судді в порядку ст. 35 КПК України.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та оголошено 04 серпня 2026 року.

Головуючий ОСОБА_1