Решение № 138727170, 04.08.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/698/26

Провадження № 2/302/459/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Бобонич Н. Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 12 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту кредитодавця creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем товариства, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1599-7665.

Зазначив, що укладення кредитного договору здійснювалося відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом приєднання позичальника до умов договору, правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспорта споживчого кредиту та інших документів, які є невід`ємними частинами договору.

За твердженням позивача, відповідачка для укладення кредитного договору пройшла процедуру ідентифікації, створила особистий кабінет на вебсайті кредитодавця, ознайомилася з умовами кредитування, надала згоду на укладення договору та підписала його шляхом введення одноразового ідентифікатора A3381, який був направлений на номер телефону, зазначений нею під час реєстрації.

Представник позивача вказав, що відповідно до умов договору кредитодавець надав відповідачці кредит у розмірі 1 000,00 грн строком на 365 календарних днів, із базовим періодом 21 день, комісією за видачу кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, зі сплатою процентів за користування кредитом.

Зазначив, що умовами договору передбачено застосування зниженої процентної ставки у розмірі 1 % на день, а також стандартної процентної ставки:

?1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору;

?0,74 % за кожен день користування кредитом у період з 181 календарного дня дії договору до закінчення строку кредитування або до моменту фактичного повернення кредиту.

Також представник позивача зазначив, що 16 жовтня 2025 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 1599-7665 від 12 вересня 2025 року, відповідно до якої відповідачці було надано додаткові кредитні кошти у розмірі 1 500,00 грн.

Позивач зазначив, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, оскільки кредитні кошти були перераховані відповідачці на банківську картку, зазначену нею під час оформлення кредиту, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту та документами фінансово-розрахункової установи.

Водночас відповідачка належним чином свої зобов`язання за договором не виконала, кредитні кошти у повному обсязі не повернула, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Представник позивача зазначив, що відповідачка здійснювала часткове погашення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про визнання нею факту укладення договору та наявності відповідних зобов`язань перед кредитодавцем.

За розрахунком позивача, станом на 10 квітня 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1599-7665 від 12 вересня 2025 року становить 5 615,00 грн, з яких:

?1 500,00 грн заборгованість за кредитом;

?2 640,00 грн заборгованість за нарахованими процентами;

?1 250,00 грн заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України;

?225,00 грн заборгованість за комісією.

Крім того, представник позивача зазначив, що у зв`язку з невиконанням відповідачкою умов кредитного договору товариством було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, однак остання залишила її без виконання.

Посилаючись на положення статей 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610612, 625, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, положення Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1599-7665 від 12 вересня 2025 року у розмірі 5 615,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року у справі відкрито провадження та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Водночас судом визначено, що розгляд, формування та зберігання матеріалів цивільної справи здійснюються у змішаній формі у паперовій та електронній формах.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо від сторін не надійшло клопотань про інше. Разом із тим, за клопотанням сторони або з ініціативи суду розгляд справи може бути проведений у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_1 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі 06 червня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Копію позовної заяви з доданими до неї документами позивачем було направлено відповідачці 27 травня 2026 року за адресою її місця проживання.

У встановлений судом строк відповідачка відзив на позовну заяву не подала, будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог або доказів на їх спростування до суду не надала.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами, дослідив письмові докази, надані сторонами, оцінив їх у сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України та дійшов висновку про наявність правових підстав для вирішення спору по суті.

Судом встановлено, що 12 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1599-7665 продукту «MiniKasa» в електронній формі.

Відповідно до умов зазначеного Договору кредитодавець відкрив відповідачці кредитну лінію та надав кредит на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення її особистих потреб, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені умовами договору.

Згідно з умовами договору, кредитні кошти надавалися шляхом безготівкового переказу на платіжний засіб, реквізити якого були зазначені відповідачкою під час укладення договору. Паспортом споживчого кредиту передбачено, що сума кредиту становить 1 000,00 грн, строк кредитування 365 календарних днів, а кредит надається шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу.

Факт надання кредитних коштів підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1599-7665 від 12 вересня 2025 року, відповідно до якої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснило перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 коштів у сумі 1 000,00 грн. Крім того, 16 жовтня 2025 року на підставі укладеної між сторонами додаткової угоди до Договору про відкриття кредитної лінії № 1599-7665 відповідачці було надано додаткові грошові кошти у розмірі 1 500,00 грн.

Таким чином, загальний розмір кредитних коштів, фактично отриманих ОСОБА_1 за Договором про відкриття кредитної лінії № 1599-7665 від 12 вересня 2025 року, становить 2 500,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1599-7665 від 12 вересня 2025 року, станом на 10 квітня 2026 року у відповідачки утворилася заборгованість у загальному розмірі 5 615,00 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом 1 500,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами 2 640,00 грн; процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, 1 250,00 грн; заборгованості за комісією 225,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» направило на її адресу вимогу про дострокове повернення кредиту, у якій зазначило про наявність простроченої заборгованості станом на 10 квітня 2026 року в розмірі 5 615,00 грн та запропонувало погасити її протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги.

Разом із тим, відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, отримані кредитні кошти та передбачені договором платежі у повному обсязі не повернула, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу надання кредитних коштів, при цьому позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачці кредитні кошти, а остання, отримавши такі кошти, взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення та сплати передбачених договором процентів належним чином не виконала.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 500,00 грн та заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 2 640,00 грн є обґрунтованими та підтверджуються належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо інших складових заявленої до стягнення заборгованості, суд виходить із такого.

Позивач просить також стягнути з відповідачки 1 250,00 грн процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, а також 225,00 грн комісії за видачу кредиту.

Щодо вимоги про стягнення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд зазначає таке.

Позивач, обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідачки процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, посилається на те, що положення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», якими передбачалося звільнення споживачів від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, не поширюються на кредитні договори, укладені після 23 січня 2024 року.

Крім того, позивач зазначає, що у разі конкуренції норм загального законодавства (Цивільного кодексу України) та спеціального законодавства (Закону України «Про споживче кредитування») застосуванню підлягають саме положення спеціального законодавства.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого законом індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначені нарахування мають компенсаційний характер та є мірою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитними коштами.

Разом із тим, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено спеціальне правове регулювання щодо відповідальності позичальників за кредитними та позиковими зобов`язаннями у період дії в Україні воєнного стану.

Так, відповідно до зазначеної норми у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит або позику, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця неустойку за таке прострочення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що положення Закону України «Про споживче кредитування» як спеціального нормативного акта мають перевагу над нормами ЦК України.

Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства України, який визначає загальні засади регулювання цивільних правовідносин та застосовується до всіх цивільних відносин, якщо інше не встановлено спеціальним законом.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» регулює окремий вид кредитних правовідносин відносини щодо надання споживчих кредитів, встановлюючи додаткові гарантії та особливості такого кредитування, однак не може скасовувати чи обмежувати дію імперативних норм Цивільного кодексу України, якщо інше прямо не передбачено законом.

При цьому пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не є загальною нормою щодо кредитних правовідносин, а встановлює спеціальне тимчасове регулювання саме щодо наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань за договорами кредиту та позики в умовах воєнного стану.

Отже, вказана норма ЦК України підлягає застосуванню до спірних правовідносин незалежно від того, що кредитний договір укладений після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», оскільки вона прямо визначає правові наслідки прострочення виконання кредитного зобов`язання у період дії воєнного стану.

Судом установлено, що кредитний договір № 1599-7665 укладено 12 вересня 2025 року, а заявлені позивачем нарахування за статтею 625 ЦК України здійснені у зв`язку з простроченням виконання відповідачкою грошового зобов`язання у період дії в Україні воєнного стану.

За таких обставин відповідачка звільнена від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а тому правові підстави для стягнення з неї 1 250,00 грн процентів, нарахованих відповідно до зазначеної норми, відсутні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 225,00 грн суд зазначає таке.

Позивач, обґрунтовуючи вимогу у цій частині, посилається на те, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено сплату комісії за надання кредиту, а така умова відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування», оскільки відповідно до частини другої статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право отримувати платежі, передбачені договором про споживчий кредит, однак такі платежі повинні відповідати вимогам законодавства та бути пов`язаними з реально наданими споживачу послугами.

Суд враховує, що дійсно положення Закону України «Про споживче кредитування» допускають включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця. Разом із тим сама по собі наявність у договорі умови про сплату комісії не свідчить про безумовну правомірність її стягнення.

Зміст положень Закону України «Про споживче кредитування» свідчить, що комісія може бути складовою витрат споживача лише у випадку, якщо вона є платою за конкретну додаткову послугу кредитодавця, яка фактично надається споживачу, а не є прихованою формою збільшення плати за користування кредитними коштами.

При цьому позивачем не надано доказів того, що комісія у розмірі 225,00 грн була встановлена саме за надання відповідачці окремої додаткової послуги, відмінної від безпосереднього надання кредиту, або що відповідачка отримала будь-яку самостійну послугу, за яку така плата справляється.

Надання кредиту, оформлення кредитного договору, перевірка даних позичальника, здійснення розрахунків та перерахування кредитних коштів є діями, які охоплюються самою суттю кредитних правовідносин та здійснюються кредитодавцем у власних інтересах з метою укладення і виконання кредитного договору.

Такі дії не можуть розглядатися як окрема послуга для споживача, за яку останній має додатково сплачувати винагороду.

Суд також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, відповідно до яких умови договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за дії, які не є самостійною послугою споживача, а пов`язані із виконанням кредитодавцем власних обов`язків за договором або законом, є нікчемними.

Посилання позивача на положення статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» не спростовують зазначених висновків, оскільки ця норма лише визначає можливість врахування комісій у загальних витратах за кредитом, але не звільняє кредитодавця від обов`язку довести правову природу такої комісії та факт надання відповідної послуги.

Таким чином, позивачем не доведено, що передбачена кредитним договором комісія є платою за окрему послугу, фактично надану відповідачці, а тому вимога про її стягнення є необґрунтованою.

При цьому суд звертає увагу, що сама по собі згадка комісії у паспорті споживчого кредиту, договорі чи таблиці загальної вартості кредиту не свідчить про правомірність її стягнення, оскільки такі документи лише фіксують умови договору, але не підтверджують фактичного надання окремої послуги.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 225,00 грн слід відмовити.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові висновки, з відповідачки на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1599-7665 від 12 вересня 2025 року у розмірі 4 140,00 грн, яка складається із:

?1 500,00 грн заборгованість за кредитом;

?2 640,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 1 250,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, та 225,00 грн заборгованості за комісією слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки 4 140,00 грн із заявлених 5 615,00 грн, що становить 73,73 % від ціни позову, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 662,40 грн, з відповідачки на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню 1 962,80 грн судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, місто Київ, 01133) заборгованість за кредитним договором № 1599-7665 від 12 вересня 2025 року станом на 10 квітня 2026 року у розмірі 4 140 (чотири тисячі сто сорок) гривень 00 копійок, що складається із: 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту; 2 640 (дві тисячі шістсот сорок) гривень 00 копійок заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1 962 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят дві) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Пухальський С. В.