Постановление суда № 138719626, 04.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

04 серпня 2026 року Справа № 280/7969/26 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Новікова І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 належних йому сум грошової компенсації на оздоровлення;

стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 10.02.2026 по день фактичної виплати (26.02.2026), в розмірі 31640,00 грн.

Відповідно до пункту 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви зокрема з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Позовна заява подана без додержання вимог, встановленою статтею 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, відповідно до приписів п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено ставку судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3328,00 грн.

Отже, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1064,96 грн., проте, позивачем до матеріалів справи не надано документів на підтвердження сплати судового збору, в розмірі та порядку встановленому Законом України «Про судовий збір».

При цьому, є безпідставними посилання позивача на звільнення від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій, оскільки Законом №3674-VI звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав як учасника бойових дій.

Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ від 26.05.2022 по справі №640/14577/20, від 08.03.2023 по справі №701/589/22.

Суд зазначає, що перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. При цьому, серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

Щодо посилання представника позивача на п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд зазначає, що спір у справі не стосується стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), а стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

ВЕРХОВНИЙ СУД у постанові від 22.01.2026 по справі №380/23553/24 зробив правовий висновок про те, що:

«… Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 сформулювала правовий висновок про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VІ (про звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі), не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

42. Суд не враховує доводів позивача щодо тлумачення останнім норм Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», згідно з якими виплата за затримку розрахунку при звільненні є компенсаційною та входить до складу заробітної плати.

43. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 зазначила, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати), у розумінні статті 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці».

44. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

45. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19.

46. Такого ж висновку щодо застосування положень пункту 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VІ у тотожних правовідносинах дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 20.01.2025 у справі №380/18389/23, від 03.02.2025 у справі №380/3437/24, від 02.05.2025 у справі №520/16010/24, і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.01.2025 у справі №335/31/24, від 04.12.2025 у справі № 344/577/24. Підстав для відступу від цього висновку у цій справі не вбачається.

47. Отже, з огляду на сформований Верховним Судом висновок з питання застосування приписів пункту 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VІ, позивач за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинен сплатити судовий збір…».

З урахуванням викладеного, позивачем судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

Також, суд зазначає, що відповідно до положень п.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами ч.ч.3 та 5 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20 сформулював висновок, відповідно до якого строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України.

Тобто строк звернення до суду обмежується місячним строком.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19, у вказаній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Судом встановлено, що грошове забезпечення виплачено позивачу 26.02.2026, отже саме 26.02.2026 позивач дізнався про порушення його прав та мав можливість протягом місячного строку звернутися з позовом до суду щодо стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, проте позовна заява подана до суду лише 31.07.2026.

Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З урахуванням викладеного, позивачем до позовної заяви не надано доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду, що є підставою для залишення позовної заяви без руху.

Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам КАС України, а тому, згідно з ч.1 ст.169 КАС України, вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду:

оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» (сплатити 1064,96 грн.) на р/р UA538999980313131206084008512, отримувач ГУК у Зап.обл/м.Зап. Дніпров./22030101, код ЄДРПОУ 37941997, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998;

заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Копію ухвали надіслати представнику позивача.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Новікова